Кримінальна відповідальність за психологічне насильство

Abstract

Дисертація є першим комплексним науковим дослідженням, присвяченим проблемам кримінальної відповідальності за психологічне насильство в Україні в умовах сучасного розвитку суспільних відносин, цифровізації та трансформації підходів до захисту прав людини. У роботі розглянуто теоретичні, нормативні та практичні аспекти кримінальної відповідальності за психологічне насильство, а також визначено основні напрями вдосконалення законодавства України у цій сфері. У дисертації досліджено еволюцію поняття «насильство» у кримінально-правовій доктрині та законодавстві України. Встановлено, що історичний розвиток наукових підходів до розуміння насильства характеризується поступовим переходом від вузького трактування насильства виключно як фізичного впливу до сучасного комплексного підходу, який охоплює також психологічні, економічні та сексуальні форми насильства. Обґрунтовано, що насильство є динамічною категорією, зміст якої змінюється залежно від розвитку суспільних відносин, цифрового середовища та потреб правозастосовної практики. Доведено необхідність законодавчого закріплення єдиного визначення поняття «насильство» у КК України, оскільки відсутність чіткої дефініції спричиняє термінологічну неузгодженість та негативно впливає на ефективність правозастосування. Визначено, що психологічне насильство є самостійною кримінально правовою категорією, що полягає в умисному протиправному впливі на психіку особи шляхом погроз, залякування, переслідування, приниження, ізоляції, примусу, маніпулятивного контролю чи інших дій психологічного характеру, спрямованих на придушення її волі, обмеження свободи волевиявлення або зміну поведінки всупереч її внутрішньому волевиявленню, внаслідок чого завдаються душевні страждання, порушується психічна недоторканність особи або заподіюється шкода її психічному здоров’ю. У роботі проаналізовано термінологічні проблеми чинного кримінального законодавства України. Встановлено, що у КК України та інших нормативно-правових актах одночасно використовуються поняття «насильство», «психічне насильство», «психологічне насильство», «психологічний вплив», «погроза застосування насильства», «насильницькі дії» та інші суміжні категорії без їх належного законодавчого визначення. Обґрунтовано необхідність нормативного закріплення єдиного підходу до визначення психологічного насильства в кримінальному законодавстві України та запропоновано напрями вдосконалення законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за його прояви з урахуванням принципу правової визначеності та міжнародних стандартів захисту прав людини. Визначено взаємозв’язок психологічного насильства та психологічного впливу. Виокремлено систему основних ознак психологічного впливу. Сформульовано кримінально-правові критерії відмежування психологічного насильства від суміжних форм психологічного впливу, а також від морально неприйнятної поведінки, яка не досягає рівня суспільної небезпечності, достатнього для криміналізації. Здійснено класифікацію форм психологічного насильства залежно від способу прояву та впливу на психіку, мети та механізму впливу, сфери реалізації, способу здійснення та наслідків для потерпілого. Встановлено, що найбільш поширеними формами психологічного насильства є погрози, залякування, переслідування (сталкінг), приниження, примус, газлайтінг, віктимблеймінг, булінг, кібербулінг, мобінг та харасмент. Доведено, що сучасні інформаційно-комунікаційні технології сприяють появі нових форм психологічного насильства, які характеризуються високим рівнем латентності, складністю доказування та значним поширенням у цифровому середовищі. У дисертації значну увагу приділено кримінально-правовій характеристиці окремих кримінальних правопорушень, пов’язаних із психологічним насильством, зокрема ст. 120 КК України «Доведення до самогубства», ст. 126-1 КК України «Домашнє насильство», ст. 129 КК України «Погроза вбивством», ст. 146 КК України «Незаконне позбавлення волі або викрадення людини» та ст. 355 КК України «Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань». Встановлено, що попри різний зміст зазначених кримінальних правопорушень, усі вони тією чи іншою мірою передбачають психологічне насильство як спосіб вчинення діяння, його складовий елемент або фактор, що впливає на настання суспільно небезпечних наслідків. Виявлено низку спільних проблем правового регулювання та правозастосування, що зумовлюють необхідність подальшого вдосконалення кримінального законодавства України у сфері протидії психологічному насильству. Визначено, що одним із ключових напрямів удосконалення кримінально-правової відповідальності за психологічне насильство є підвищення рівня правової визначеності відповідних кримінально-правових норм. Насамперед це стосується необхідності конкретизації оціночних понять і ознак, що використовуються законодавцем під час конструювання складів кримінальних правопорушень, пов’язаних із психологічним насильством, зокрема таких, як систематичність, жорстоке поводження, реальність погрози та інші. Також обґрунтовано, що не менш важливим напрямом удосконалення кримінального законодавства є забезпечення єдності правозастосування шляхом вироблення чітких критеріїв кваліфікації та відмежування кримінальних правопорушень, пов’язаних із психологічним насильством, від суміжних складів. Виявлено, що окремого нормативного та доктринального опрацювання потребують питання врахування психологічного насильства як самостійного способу впливу на потерпілого у тих складах кримінальних правопорушень, де психологічне насильство має місце, але традиційно переважає акцент на фізичному насильстві. У цьому контексті перспективним напрямом розвитку кримінального законодавства є більш повне врахування різноманітних форм психологічного впливу, зокрема погроз, залякування, психологічного примусу, економічного тиску, інформаційного шантажу, репутаційних загроз та інших способів незаконного впливу на свободу волевиявлення особи. Встановлено, що самостійним напрямом удосконалення кримінально правового реагування має стати адаптація законодавства до поширення цифрових форм психологічного насильства, адже сучасні інформаційно комунікаційні технології створюють нові можливості для здійснення психологічного насильства у таких формах як кібербулінг, онлайн переслідування, цифровий контроль, інформаційний шантаж, систематичні погрози та інших форм психологічного впливу, які можуть завдавати потерпілим не меншої шкоди, ніж традиційні способи насильницької поведінки. Крім того, у роботі досліджено міжнародний та європейський досвід встановлення кримінальної відповідальності за психологічне насильство. Виявлено, що у правових системах багатьох держав психологічне насильство визнається самостійною формою суспільно небезпечної поведінки та криміналізується через окремі склади кримінальних правопорушень або спеціальні механізми захисту потерпілих. Особливу увагу приділено досвіду Великої Британії щодо регулювання газлайтінгу та застосування концепції coercive control, Республіки Корея у сфері криміналізації сталкінгу, Франції щодо встановлення відповідальності за мобінг та Китаю у сфері протидії кібербулінгу. На підставі проведеного порівняльно-правового аналізу обґрунтовано необхідність гармонізації законодавства України з міжнародними та європейськими стандартами захисту прав людини. Щодо сталкінгу запропоновано доповнити КК України окремою статтею «Переслідування особи (сталкінг)», яка передбачатиме кримінальну відповідальність за систематичне переслідування особи, нав’язування спілкування, стеження, спостереження або інші подібні дії, у тому числі із використанням електронних комунікацій. Обґрунтовано, що криміналізація сталкінгу забезпечить належний рівень кримінально-правового захисту особи від систематичного психологічного переслідування. Стосовно мобінгу та газлайтінгу доведено недоцільність їх криміналізації як самостійних складів кримінальних правопорушень. Натомість запропоновано вдосконалити трудове, адміністративне та інформаційне законодавство, посилити механізми захисту потерпілих та запровадити ефективні гарантії запобігання ретравматизації осіб, які зазнали психологічного насильства. У сфері протидії кібербулінгу запропоновано вдосконалити застосування вже існуючих норм кримінального законодавства до цифрового середовища, посилити захист персональних даних та цифрової безпеки особи, а також удосконалити процедури блокування незаконного контенту та видалення персональної інформації з відкритого доступу. Узагальнено, що подальший розвиток кримінально-правового регулювання психологічного насильства в Україні повинен здійснюватися на засадах забезпечення правової визначеності, дотримання балансу між захистом прав людини та принципом ultima ratio, удосконалення цифрового регулювання, підвищення ефективності механізмів захисту потерпілих та інтеграції міжнародного досвіду у національну правову систему. Доведено, що формування комплексного підходу до протидії психологічному насильству сприятиме підвищенню ефективності кримінально-правового захисту особи, зміцненню гарантій психічної недоторканності людини та розвитку сучасної системи захисту прав людини в Україні.

Склад разової ради:

Голова ради – Колодін Денис Олексійович, доктор юридичних наук, професор, декан факультету прокуратури та слідства (кримінальної юстиції) Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Стрельцов Євген Львович, доктор юридичних наук, доктор теології, професор, професор кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія»; Іванова Вероніка Петрівна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Блага Алла Борисівна, доктор юридичних наук, доцент, завідувач кафедри цивільного та кримінального права і процесу Чорноморського національного університету імені Петра Могили; Сотула Олександр Сергійович, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри національного, міжнародного права та правоохоронної діяльності Херсонського державного університету.

Захист відбудеться , за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 29а (Національний університет "Одеська юридична академія"). Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА