Домашній арешт як ізоляційний запобіжний захід: порівняльно-правове дослідження

Abstract

У статті досліджено окремі проблеми нормативної реґламентації порядку застосування та зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в контексті гармонізації вітчизняного кримінального процесуального законодавства з європейськими стандартами у сфері захисту прав і свобод людини, що свідчить про актуальність даного дослідження. У представленій науковій роботі детально проаналізовані положення вказаного інституту, присвячені переліку обов’язків (правообмежень), що покладаються слідчим суддею, судом на підозрюваного (обвинуваченого) у разі застосування запобіжного заходу – домашнього арешту, та наслідкам їх невиконання. На підставі вивчення чинного кримінального процесуального законодавства таких республік, як Білорусь, Казахстан, Молдова, а також Латвійської Республіки, Російської Федерації та Франції здійснено порівняльно-правовий аналіз особливостей застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з аналогічними примусовими заходами, передбаченими нормативними актами цих закордонних держав. Логічною частиною роботи є характеристика основних умов застосування і зміни запобіжного заходу – домашнього арешту, а також загальних вимог, що пред’являються до процедури виконання ухвали слідчого судді, суду про обрання цього запобіжного заходу. У процесі наукового дослідження особливу увагу акцентовано на тому, що в разі застосування даного ізоляційного заходу мають бути забезпечені гарантії, передбачені статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наведено аргументацію щодо доцільності встановлення додаткових специфічних імперативних правил здійснення вказаного примусового заходу. Сформульовані у статті пропозиції спрямовані на вдосконалення окреслених положень чинного кримінального процесуального законодавства України в частині правового регулювання процедури застосування та зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Надані обґрунтовані рекомендації щодо реалізації окремих норм національного законодавства, які свідчать про практичне значення результатів проведеного дослідження.

The article examines some problems of regulatory regulation of the application and change of pre-trial detention in the context of harmonization of domestic criminal procedure legislation with European standards in the field of human rights and freedoms, which indicates the relevance of this study.The presented scientific work analyzes in detail the provisions of this institution, devoted to the list of responsibilities (restrictions) imposed by the investigating judge, the court on the suspect (accused) in the application of precautionary measures – house arrest, and the consequences of non-compliance.Based on the study of the current criminal procedure legislation of such republics as Belarus, Kazakhstan, Moldova, as well as the Republic of Latvia, the Russian Federation and France, a comparative legal analysis of the peculiarities of pre-trial detention with similar coercive measures provided by regulations of these foreign states. The logical part of the work is to characterize the main conditions for the application and change of the measure of restraint – house arrest, as well as the general requirements for the procedure of execution of the decision of the investigating judge, the court on the choice of this measure.The study focuses on the fact that the application of this isolation measure must provide the guarantees provided for in Article 5 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. The argumentation on the expediency of establishing additional specific imperative rules for the implementation of this coercive measure is given. The proposals formulated in the article are aimed at improving the outlined provisions of the current criminal procedure legislation of Ukraine in terms of legal regulation of the procedure for applying and changing the measure of restraint in the form of house arrest. Substantiated recommendations are provided for the implementation of certain provisions of national legislation, which indicate the practical significance of the results of the study.

В статье исследованы отдельные проблемы нормативной регламентации порядка применения и изменения меры пресечения в виде домашнего ареста в контексте гармонизации отечественного уголовного процессуального законодательства с европейскими стандартами в сфере защиты прав и свобод человека, что свидетельствует об актуальности данного исследования. В представленной научной работе подробно проанализированы положения указанного института, посвященные перечню обязанностей (правоограничений), возлагаемые следственным судьей, судом на подозреваемого (обвиняемого) в случае применения меры пресечения - домашнего ареста, и последствия их невыполнения. На основании изучения действующего уголовного процессуального законодательства таких республик, как Беларусь, Казахстан, Молдова, а также Латвийской Республики, Российской Федерации и Франции осуществлен сравнительно-правовой анализ особенностей применения меры пресечения в виде домашнего ареста с аналогичными принудительными мерами, предусмотренными нормативными актами этих иностранных государств. Логичной частью работы является характеристика основных условий применения и изменения меры пресечения - домашнего ареста, а также общих требований, предъявляемых к процедуре выполнения постановления следственного судьи, суда об избрании этой меры заходу.В процессе научного исследования особое внимание акцентировано на том, что в случае применения данного изоляционного мероприятия должны быть обеспечены гарантии, предусмотренные статьей 5 Конвенции о защите прав человека и основных свобод. Приведены аргументацию относительно целесообразности установления дополнительных специфических императивных правил осуществления указанного принудительного мероприятия. Сформулированные в статье предложения направлены на совершенствование определенных положений действующего уголовного процессуального законодательства Украины в части правового регулирования процедуры применения и изменения меры пресечения в виде домашнего ареста. Предоставлены обоснованные рекомендации по реализации отдельных норм национального законодательства, свидетельствующие о практическом значении результатов проведенного исследования.