Становлення нових направлень української юриспруденції

Анотація

Дисертаційна робота присвячена визначенню історичних аспектів української юриспруденції та її актуального стану, а також теоретико- методологічних основ, і такого процесу, як глобалізація в юридичній сфері, є першим комплексним дослідженням перспектив та направлень подальшого розвитку даної сфери, зважаючи на сучасні виклики та загрози. У Вступі обґрунтовано актуальність вибраної теми дослідження, формування якої відбулося на основі проблемних аспектів теперішньої української юриспруденції. Визначено об’єкт і предмет дослідження, а також сформульовано основні завдання, вирішити які покликана дана робота. Методологічна та теоретична основи визначаються з урахуванням потреб юридичної науки та практики. Окреслені методи дослідження використовуються для досягнення поставлених завдань та виявлення нових знань у вибраній галузі. Наукова новизна отриманих результатів підкреслюється шляхом виявлення малодосліджених аспектів теми та представлення власного внеску автора. Крім того, у вступі надається інформація щодо апробації отриманих результатів на конференціях та в публікаціях. Встановлено, що механізми для вдосконалення юридичної науки напряму залежать від процесів, що відбуваються у нашій державі. Наголошується на тому, що перелік функцій та завдань юриспруденції з часом тільки зростає. Особливо добре це можна спостерігати під час застосування правових норм з метою розв’язання конфліктних ситуацій між індивідами. Належна правотворчість, розробка необхідних для формування юридичної науки визначень, систематизація правових матеріалів будуть недієвими, якщо оминати дослідження історичних аспектів, не брати до уваги соціальні, економічні та політичні перетворення. Враховуючи динамічний розвиток сучасного суспільства, дослідження теоретико-методологічних основ юриспруденції виходить за рамки звичного аналізу законів і правових норм. Сучасна юриспруденція, не може існувати в ізоляції від світових тенденцій та методологічних досягнень, а потребує глибокого та всебічного розуміння принципів функціонування правової системи в умовах складних викликів. Один із процесів, що заполонив майже всі сфери життєдіяльності суспільства є процес глобалізації. Сьогодні глобалізація стала об’єктом дослідження у юридичній науці через безспірний вплив на правові системи держав. Даний вплив спостерігається під час адаптації національного законодавства до міжнародного, уніфікації чинного національного законодавства, а також в наданні пріоритету міжнародному законодавству над національним. Шляхи для розвитку актуальних направлень української юриспруденції варто розглядати як напрямки або ж області, в яких можливе подальше удосконалення правової науки в нашій державі. Ці перспективи неодмінно повинні відповідати суспільним потребам, та бути пов’язаними з технологічними змінами, глобальними тенденціями та іншими факторами, що впливають на правову систему країни. Цифровізація і кібербезпека, екологічне та космічне право, адвокатологія, інноваційність в альтернативних методах врегулювання спорів, медичне право, а також розвиток ювенального права – це ключові аспекти, що вимагають прискіпливої уваги та дослідження в теперішніх умовах існування людства. Мета і завдання дисертаційного дослідження полягає у комплексному дослідженні сучасного стану та перспектив розвитку української юриспруденції, зокрема аналізі теоретико-методологічних основ юриспруденції з урахуванням впливу глобальних тенденцій, вивченні нових направлень вдосконалення правової науки в Україні, а також формуванні рекомендацій щодо адаптації правової системи до нових соціальних та технологічних умов. Об’єктом дослідження є правова реальність, яка обумовлена становленням нових направлень в українській юриспруденції. Предметом дослідження є інституалізація нових напрямів в теорії і практиці української юриспруденції. У Розділі 1 наголошується на тому, що юриспруденція, як ключова складова духовної культури суспільства, завжди фігурувала у вигляді відображення динаміки суспільної свідомості. Зокрема, українська юриспруденція зазнала впливу процесів історичного розвитку, включаючи адаптацію елементів юриспруденції Стародавнього Риму, Візантії та країн Західної Європи. Протягом XIX століття спостерігалися спроби викреслити з національної пам'яті посилання на європейський контекст усієї попередньої історії українського народу та сформувати концепцію загальноросійської історії. Особливу увагу приділяли ліквідації правової культури українців. У радянський період юриспруденція підкорялася принципам марксистсько-ленінської теорії. Українська юридична наука в цей період продовжувала функціонувати у межах ідеологічних рамок, але деякі дослідники змогли розширити горизонти правових досліджень та зробити вагомий внесок у розвиток деяких галузей права. Сучасний період в українській юриспруденції охоплює час після отримання Україною незалежності у 1991 році та подальший розвиток юридичної системи країни. Досягнення незалежності відкрило шлях для інтенсивного розвитку правознавства та юридичної науки. Визначено, що одним з важливих викликів для сучасної української юриспруденції є інтеграція в європейські та світові правові структури. Процес євроінтеграції передбачає гармонізацію українського законодавства з правовими актами Європейського Союзу, а також впровадження європейських стандартів в сфері права та юстиції. Акцентується увага на тому, що розвиток юридичних понять та методів на сучасному етапі відображається у виборі концептуальних підходів до розуміння правових явищ, а також у застосуванні різноманітних методологічних стратегій для дослідження правової дійсності. Юридична наука є особливим типом пізнавальної діяльності, спрямованою на формування об'єктивних та науково обґрунтованих знань про правову систему та державу. Виділяються наступні функції юридичної науки: прогностична діяльність, коментаторська діяльність, та дидактична складова юриспруденції. Разом з тим у сучасній юриспруденції розрізняють два основні підходи до методології пізнання: науковий та філософський. Використання загальнонаукових методів сприяло у певній мірі розвитку юридичної науки, але одночасно спричинило розповсюдження поглядів про відокремленість та автономію юриспруденції, зокрема її теоретичного аспекту, від загальних наукових дисциплін. Зазначено, що в сфері юриспруденції відсутня абсолютна, унікальна та незмінна методологія пізнання. Вибір конкретних методологій залежить від загального та професійного рівня самого дослідника або практикуючого юриста. Кожен теоретик самостійно обирає методи дослідження, на основі яких будує свої теоретичні конструкції. Комплексним процесом економічного, політичного, культурного та соціального характеру, який характеризується інтеграцією економік та культур, збільшенням швидкості комунікаційних та інформаційних технологій, а також зростаючим впливом міжнародного права на внутрішню юридичну систему держав, що є активними учасниками міжнародних відносин, є процес глобалізації. На сьогоднішній день можна спостерігати, що влада створила передумови для гармонізації законодавства України з правом Європейського Союзу та впровадила систему у механізм правотворення в країні, що сприятиме розробці та прийняттю всіх нормативно-правових актів відповідно до європейських стандартів. Разом з загальною гармонізацією міжнародного законодавства з національним, українська судова система також переживає вплив глобальних юридичних тенденцій, які визначаються міжнародними стандартами та практикою, а також змінами у міжнародному праві. Одним із ключових направлень реформування судової системи України є впровадження принципів спеціалізації та диференціації судових органів. У Розділі 2 наголошено на тому, що процес цифровізації в Україні є важливим аспектом сучасного розвитку, що включає в себе впровадження передових цифрових технологій у діяльність державних органів, підприємств та громадян. Вказується, що значними досягненнями в цифровізації є підвищення кваліфікації громадян завдяки навчанню на безкоштовних онлайн-курсах платформи Prometheus, впровадження електронних торгів за допомогою криптографічної технології blockchain, доступ до медичних послуг на відстані завдяки телемедицині, системи eHealth та інформаційного сайту для пацієнтів helsi.me. В Україні спостерігається активне використання передових технологій, таких як штучний інтелект, хмарні обчислення, безпілотні літальні апарати (дрони), колаборативні роботи (коботи), Інтернет речей (IoT) та інші інноваційні сервіси. Розглядаючи нормативно-правові акти в галузі кібербезпеки в Україні, виокремлено низку критичних проблем. Першою з них є відсутність чітко визначеної термінології. Додатково, в законодавстві не визначені об'єкти кіберзахисту, що ускладнює розуміння та застосування норм. Також спостерігається відсутність чіткості у визначенні суб'єктів, відповідальних за забезпечення кібербезпеки, що викликано фрагментарністю та розпливчатістю законодавства. Наступним перспективним напрямком розвитку української юриспруденції зазначено екологічне право. Розв'язання протиріч у взаємодії суспільства та природи, а також уникнення екологічної кризи можливе лише за умови врахування глобалізаційних процесів та використання переваг глобалізації. Основними проблемами, які вимагають глобального співробітництва, є зміна клімату, міжнародна торгівля відходами, транскордонні забруднення, а також охорона міжнародних водних ресурсів та біорізноманіття. В той же час розвиток новітніх технологій може вимагати оновлення законодавства для регулювання нових видів діяльності. Поряд з екологічним, виділено космічне право та використання космічного простору. Космічний простір - це територія, що знаходиться за межами газової оболонки Землі, яка підпадає під правове регулювання міжнародного космічного права. Процес еволюції національного космічного права може бути умовно розділений на два основні етапи. Перший етап співпадає з настанням «космічної ери», коли стали можливими практичні аспекти космічної діяльності та укладання відповідних міжнародних договорів. Другий етап розвитку припадає на період 80–90х років. Він пов'язаний із процесами комерціалізації космічної діяльності. Ураховуючи унікальність та специфіку характеристик космічної діяльності, які відрізняються від інших вже регульованих об'єктів правового регулювання, можна зазначити необхідність визнання її як сфери, що потребує особливої уваги з точки зору правових норм. Однією з найактуальніших проблем є приватизація космічної діяльності. Аналізуючи положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», випливає необхідність активного розвитку наукового напряму, спрямованого на вивчення аспектів адвокатської справи, відомого як адвокатологія. Введення нового терміну для характеристики області наукових досліджень у контексті адвокатури є кроком у напрямку покращення, оскільки це сприяє розгляду питання про взаємозв'язок між «адвокатологією» та «адвокатською діяльністю», виокремлюючи їх доктринальні та практичні аспекти. У контексті сучасного правового середовища в Україні, розвиток системи правової допомоги стає стратегічним завданням для забезпечення прав та інтересів громадян, принципів справедливості та забезпечення ефективного функціонування правової держави. Впровадження інноваційних технологій у практиці адвокатів представляє собою важливий аспект сучасного розвитку правової професії, що відображається у застосуванні передових інструментів та методів для підвищення ефективності та якості надання юридичних послуг. В даному дослідженні також вказується на важливість використання альтернативних способів врегулювання спорів, які мають неформальний та недержавний характер. Це породжується тим, що у багатьох випадках висока формалізація процедур і відносин між конфліктуючими сторонами, яка є характерною для юридичних процедур, ускладнює досягнення домовленостей та подальшу співпрацю між ними. Механізми ADR стали політичним пріоритетом, оголошеним інституціями Європейського Союзу з метою просування альтернативних технологій та створення належних умов для їх розвитку. Впровадження альтернативних методів вирішення спорів у вітчизняній правовій системі особливо виокремлюється в контексті необхідності гармонізації вітчизняного законодавства з європейськими стандартами. Відкриваються перспективи для подальшого розвитку та удосконалення альтернативних методів врегулювання спорів, що базуються на інноваційних практиках. Розкрито проблематику пов’язану з правовим регулюванням у сфері біоетики. Стало зрозуміло, що виклики, пов'язані з генетикою, фармакологією, трансплантацією та біотехнологією, все частіше піддаються міжнародним правовим рамкам. Положення, визначені в міжнародних регуляторних документах з біоетики, поступово інтегруються в національне законодавство, що має важливе значення для захисту прав людини. Ключові аспекти, пов'язані з прогресом у галузях генетики, геноміки, фармакології, трансплантології, біотехнології та клонування, не лише активно обговорюються відповідними науковими громадами, але також викликають низку проблем у розумінні законодавства та юридичного регулювання, а саме таких направлень як соматологія, танатологія та перинатологія. Це призвело до формування нових галузей правознавства, зокрема біоправа, біоюриспруденції та біотичного законодавства. Окреслюється також значення перспектив розвитку ювенального права в сучасних умовах, адже дане питання стосуються найуразливіших членів суспільства – неповнолітніх. Україна здійснює заходи для поліпшення свого майбутнього, зокрема шляхом гарантування та захисту прав дітей у всіх сферах. В останні роки прийнято ряд законів, спрямованих на захист прав та свобод неповнолітніх. Однак аналіз статистичних даних та судової практики свідчить про те, що у багатьох випадках держава реагує на проблеми дітей лише тоді, коли процеси криміналізації неповнолітніх вже стають невідворотними. З метою підвищення рівня захисту прав і інтересів неповнолітніх, які знаходяться у конфлікті з законом або потребують правової допомоги у цивільних справах, розглядається можливість створення спеціалізованих адвокатських об'єднань. До того ж наголошується на тому, що керівні кадри, які працюють у судовій системі, повинні відповідати високим вимогам, зокрема мати професійний досвід у сфері розгляду справ такої категорії, практичні знання в області дитячої психології та педагогіки, моральну зрілість, виявляти зацікавленість у благополуччі неповнолітнього та його майбутнього, а також бажання надати ефективну допомогу йому та його сім'ї Розділ 3 стосується направлень еволюції національної правової системи в контексті впливу глобалізаційних процесів. До них віднесено визнання принципу верховенства права та важливості прав людини, акцентування уваги на ролі нормативно-правових актів у системі правових джерел, кодифікації законодавства, формування нових галузей права, зближення публічного та приватного права, а також впровадження європейських правових стандартів у процеси нормотворчості та правозастосування. Зазначається, що у зв'язку з воєнним станом правова система повинна лишатися цілісною, що становить основу для функціонування держави з метою забезпечення правової свободи особи. Це передбачає, перш за все, забезпечення та захист прав та свобод особи та громадянина у будь-яких надзвичайних ситуаціях. Виникає необхідність у створенні механізмів забезпечення відповідності правових норм сучасним тенденціям. У зв’язку з цим під час дослідження запропоновано ряд заходів, які покликані підвищити ефективність правової освіти та правової грамотності населення, зміцнити міжнародне співробітництво у сфері адаптації до глобальних правових стандартів, покращити становище судочинства та боротьбу з корупцією у правовій системі. У Висновках відображено результати наукової праці та надані узагальнені положення, що стосуються теоретичного аналізу сучасного етапу української юриспруденції, перспектив її подальшого розвитку та характеристики актуальних направлень, а також сучасних викликів, які з’являться на шляху такої діяльності. Склад разової ради: Голова ради – Мельничук Ольга Степанівна, д.ю.н., професор, професор кафедри загальної теорії права та держави Національного університету «Одеська юридична академія». Рецензенти: Антошина Ірина Володимирівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри загальної теорії права та держави Національного університету «Одеська юридична академія»; Дудник Руслана Миколаївна, к.ю.н., асистент кафедри загальної теорії права та держави Національного університету «Одеська юридична академія». Офіційні опоненти: Матвєєва Лілія Георгіївна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри теорії та історії держави і права Одеського державного університету внутрішніх справ; Ткаля Олена Вікторівна, к.ю.н., доцент, в.о. завідувача кафедри конституційного та адміністративного права і процесу юридичного факультету Чорноморського національного університету ім. Петра Могили.

Бібліографічний опис

Слюсаренко К. Р. Становлення нових направлень української юриспруденції : дис…доктора філос. / Слюсаренко, Катерина Русланівна ; Національний університет «Одеська юридична академія» – Одеса, 2024. – 234 с.

Ключові слова

методологія юриспруденції, принцип рівності, центр-перефірійна методологія, права людини, юриспруденція, освіта, модернізація освітньої системи, система права, інститути, кризові явища, криптозлочинність, віктимність неповнолітніх, інформаційне суспільство, практика ЕСПЛ, jurisprudence methodology, principle of equality, center-periphery methodology, human rights, jurisprudence, education, modernization of the educational system, legal system, institutions, crisis phenomena, crypto-crime, victimization of minors, information society, ECtHR practice

Цитування

Слюсаренко К. Р. Становлення нових направлень української юриспруденції : дис…доктора філос. Одеса, 2024. 234 с.