Захист прав боржника (фізичної особи) в кредитних правовідносинах у цифрову добу

Abstract

Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням цивільно-правових заходів захисту прав божника (фізичної особи) в цифрову добу. У межах роботи виокремлено існуючі теоретичні підходи, публікації та наукові дослідження, які безпосередньо або опосередковано розкривають сутність, роль та трансформацію цивільно-правових інструментів захисту прав боржника (фізичної особи ) в цифрову добу. Дисертаційне дослідження присвячене комплексному системному аналізу та розробці цивільно-правових заходів захисту прав боржників (фізичних осіб) у кредитних правовідносинах в умовах цифровізації суспільства. Стрімкий розвиток цифрових технологій останніх десятиліть трансформував усі аспекти людського життя, зокрема і фінансовий сектор, що зумовило виникнення нових викликів та загроз для учасників кредитних правовідносин. Онлайн кредитування, яке стало широко розповсюдженим явищем, відкриває нові можливості для споживачів фінансових послуг (боржників), але одночасно вимагає сучасних, адекватних та релевантних інструментів правового регулювання для захисту їх прав. Відносини кредитування, які стали широко розповсюдженим явищем завдяки доступності, швидкості та зручності цифрових технологій сучасного світу, відкривають нові можливості для споживачів. Так онлайн-кредитування дозволяє терміново отримувати кредити без необхідності особистого відвідування фінансових установ, що стало особливо актуальним за умов пандемії COVID-19 та пов'язаних з нею обмежень пересування та фактичного спілкування. Не втрачається актуальність дистанційних форматів кредитування з використанням цифрових технологій і в сучасних умовах воєнного стану в Україні, під час глобальних міграційних процесів у країні і світі в цілому та ускладнених економічних обставинах у країні. Однак, поряд з помітними перевагами, онлайн кредитування створює і нові ризики, пов'язані з кіберзлочинністю, шахрайством, порушенням конфіденційності та захисту персональних даних. Це вимагає удосконалення існуючих та розробку нових ефективних заходів цивільно-правового захисту прав боржників, що враховують специфіку цифрових технологій та базуються на сучасних надбаннях цифрової доби. Дисертаційна робота містить аналіз еволюції кредитних правовідносин у 21 столітті та впливу цифровізації на їх розвиток. Кредитні правовідносини, як фундаментальна складова фінансової системи держави, зазнали значних змін протягом останніх десятиліть завдяки та внаслідок інтеграції цифрових технологій (штучного інтелекту, автоматизації договірних процесів, блокчейну, смарт-контрактів, тощо). Проведений аналіз свідчить про те, що розвиток кредитних правовідносин відбувається в декілька етапів. На початкових стадіях формування кредитних правовідносин основна увага була зосереджена на традиційних формах кредитування, де взаємодія між кредиторами і боржниками здійснювалася в офлайн режимі. Проте, з розвитком інформаційних технологій та появою інтернету, процеси кредитування стали більш автоматизованими та доступними для широкого кола споживачів. Цифрові технології сприяли зменшенню транзакційних витрат, підвищенню швидкості обробки заявок на кредит та розширенню доступу до кредитних ресурсів. На сучасному етапі цифровізація кредитних правовідносин включає впровадження таких технологій, як онлайн-платформи для надання кредитів, мобільні додатки, використання штучного інтелекту та великих даних для оцінки кредитоспроможності позичальників. Ці технології дозволяють підвищити ефективність та прозорість кредитного процесу, зменшуючи ризики як для кредиторів, так і для боржників. Наприклад, автоматизовані системи обробки даних та штучний інтелект можуть швидко та точно оцінити фінансовий стан позичальника, знижуючи ймовірність кредитних ризиків. Однак, поряд з перевагами, цифровізація кредитних правовідносин створює і нові виклики та ризики. Виникають питання захисту персональних даних, кібербезпеки, а також забезпечення прозорості та добросовісності кредитних правовідносин. Відсутність належного правового регулювання цих аспектів призводить до зловживань з боку кредиторів та зростаючого шахрайства, що ставить під загрозу права та інтереси боржників. Тому виникає необхідність у розробці нових правових норм та стандартів, які б забезпечили належний захист прав боржників у цифровому середовищі. Окрема увага в науковій роботі приділяється міжнародному досвіду у сфері правового регулювання цифрових кредитних правовідносин у сучасному світі. У багатьох країнах світу та Європейського союзу вже впроваджено ефективні механізми захисту прав боржників, які можуть бути використані як модель для вдосконалення національного законодавства України. Це включає розробку та впровадження нормативних актів, що регулюють порядок збору, обробки та зберігання персональних даних, забезпечення кібербезпеки у процесі кредитування, автоматизацію процедури кредитування та захисту прав боржників, запровадження блокчейну та смарт-контрактів. У дисертаційному дослідженні також обумовлюється необхідність адаптації українського національного законодавства до вимог цифрової доби та майбутнього метавсесвіту, зокрема необхідність впровадження міжнародних стандартів та найкращих світових практик у сфері захисту прав споживачів фінансових послуг. Важливим аспектом цієї сфери має стати забезпечення прозорості умов кредитування, що сприяєтиме зменшенню ризиків недобросовісних практик з боку кредиторів. Це включає впровадження чітких правил щодо інформування споживачів про умови кредиту, відсоткові ставки та можливі комісії. Всебічному аналізу піддаються в дисертації принципи та заходи захисту прав боржників у кредитних правовідносинах в умовах нагальної цифровізації. Основними принципами, які формують правову основу захисту прав боржників, пропонується визначати наступну низку принципів. Принцип справедливості і рівності – законодавче забезпечення справедливого та рівного ставлення до всіх учасників кредитних правовідносин. Цей принцип гарантує, що всі боржники мають рівні права та можливості при отриманні кредитів, їх поверненні незалежно від їх соціального статусу, фінансового становища чи інших факторів. Принцип прозорості передбачає обов’язок кредитних установ надавати боржникам повну, чітку та зрозумілу інформацію щодо умов кредитування, включаючи відсоткові ставки, комісії, умови погашення та можливі санкції за невиконання зобов’язань. Це сприяє прийняттю обґрунтованих рішень щодо отримання кредитів споживачами фінансових послуг. Принцип всебічного захисту персональних даних полягає в забезпеченні конфіденційності та безпеки інформації про боржників, яка обробляється кредитними установами. Це включає вимоги до збору, зберігання та обробки персональних даних відповідно до національного та міжнародного законодавства. Принцип кібербезпеки передбачає впровадження заходів для захисту кредитних правовідносин від кіберзлочинів та шахрайства, що включає використання сучасних технологій захисту, таких як шифрування даних, багатофакторна автентифікація та інші заходи інформаційної безпеки. Окрім принципів правового регулювання кредитних правовідносин у цифрову добу в дисертаційній роботі пропонується наступне визначення та система цивільно-правових заходів захисту прав боржників у кредитних правовідносинах у сучасному світі, в умовах цифрової доби: цивільно-правові заходи захисту прав боржника в кредитних правовідносинах — це комплекс правових інструментів, передбачених нормами цивільного законодавства, які спрямовані на попередження порушення прав боржника, усунення негативних наслідків таких порушень, відновлення порушених прав, а також забезпечення балансу інтересів сторін у кредитному договорі. Ці заходи формуються на основі принципів добросовісності, пропорційності, рівності сторін у зобов’язальних правовідносинах та підлягають реалізації як у судовому, так і в позасудовому порядку. Систему цивільно-правових заходів захисту прав боржника доцільно поділити на такі ключові елементи: превентивні, компенсаторні, спеціальні, процедурні та цифрові заходи. З огляду на практику реалізації і захисту прав боржників у кредитних договорах сучасності, в дослідженні надається детальний аналіз існуючих недоліків правового регулювання кредитних правовідносин у цифрову добу в Україні та визначаються основні напрямки вдосконалення законодавчої бази для забезпечення ефективного захисту прав боржників. Так, зокрема, до недоліків пропонується відносити розгалуженість та безсистемність норм правового регулювання відносин кредитування в цифрову добу, незадовільний захист персональних даних учасників договору, низький рівень кібербезпеки в країні, невисоку якість правосуддя в умовах переходу до електронного судочинства, низький рівень правосвідомості та фінансової грамотності сторін договору онлайн-кредитування, повільна автоматизація процесів захисту прав боржників у кредитних правовідносинах. Проводячи дисертаційне дослідження, авторка доходить висновку, що боржник у договорах онлайн-кредитування — це фізична або юридична особа, яка на підставі укладеного договору кредитування, здійсненого за допомогою електронних засобів зв'язку (онлайн платформи, мобільні додатки тощо), бере на себе зобов'язання щодо повернення отриманих грошових коштів або інших кредитних ресурсів, сплати відсотків за користування кредитом та виконання інших умов договору у встановлені строки. Тобто боржник у договорах онлайн-кредитування є центральною фігурою, яка бере на себе фінансові зобов'язання в рамках правовідносин, що виникають у зв'язку з отриманням кредиту через цифрові засоби. Його права та обов’язки чітко регламентовані чинним законодавством, яке спрямовується на забезпечення справедливих та безпечних умов кредитування в умовах цифрової доби. У дисертаційному дослідженні запропоновано нову систему способів індивідуалізації і веріфікації особи боржника у відносинах онлайн кредитування. До неї входять біометрична ідентифікація, двофакторна автентифікація (2FA), верифікація за допомогою BankID, кредитні історії та скорингові системи, перевірка документів онлайн, соціальні мережі та цифровий слід, геолокаційна верифікація, електронні підписи, верифікація через телефонний дзвінок або відеодзвінок, мобільні додатки з інтеграцією штучного інтелекту та біологічна аутентифікація (відбитки пальців, радужка ока, зображення обличчя). Ці сучасні методи забезпечують високий рівень безпеки та надійності в процесі перевірки, верифікації та індивідуалізації боржників у договорах онлайн-кредитування, сприяючи захисту прав і інтересів як кредиторів, так і боржників. Окрема частина дисертаційної роботи присвячується аналізу правових аспектів забезпечення конфіденційності та безпеки персональних даних фізичних осіб у процесі онлайн-кредитування. Висвітлюються основні положення національного законодавства України, зокрема Закону України "Про захист персональних даних", та його відповідність міжнародним стандартам, таким як Загальний регламент про захист даних (GDPR) Європейського Союзу. Досліджуються технологічні та організаційні заходи, які використовуються кредитними установами для захисту персональних даних, включаючи шифрування, багатофакторну автентифікацію та захищені протоколи передачі даних. Окрема увага приділяється правовим наслідкам порушення прав на захист персональних даних, включаючи юридичну відповідальність кредиторів та аналіз судової практики вирішення спорів у цій сфері. Розглядаються інституційні механізми захисту прав боржників, роль національних регуляторних органів та міжнародних організацій, пропонуються рекомендації щодо вдосконалення законодавчої бази для підвищення рівня захисту персональних даних у цифрових кредитних правовідносинах. Предметом дослідження в дисертаційній роботі стали також правові та технологічні аспекти забезпечення безпеки інформаційних систем у процесі онлайн кредитування. У сучасних умовах цифровізації фінансових послуг забезпечення кібербезпеки стає критично важливим для захисту прав боржників (фізичних осіб) і кредиторів. У роботі досліджуються основні загрози кібербезпеки, такі як несанкціонований доступ до конфіденційних даних, кібератаки та шахрайство, які можуть суттєво вплинути на кредитні правовідносини. Розглядаються міжнародні стандарти та рекомендації з кібербезпеки, зокрема ISO/IEC 27001 та NIST Cybersecurity Framework, які можуть бути імплементовані в українське законодавство. Аналізується роль національного законодавства, зокрема Закону України "Про основні засади забезпечення кібербезпеки України", в регулюванні заходів кібербезпеки у сфері фінансових послуг. Пропонуються сучасні технологічні рішення для підвищення рівня кібербезпеки, включаючи використання шифрування даних, багатофакторну автентифікацію, безпечні протоколи передачі даних та системи моніторингу та виявлення загроз. Особлива увага приділяється аналізу правових наслідків порушення кібербезпеки, включаючи цивільну відповідальність кредитних установ за неналежний захист даних та можливі санкції. Надаються рекомендації щодо вдосконалення правових заходів забезпечення кібербезпеки у відносинах онлайн-кредитування, що сприятиме підвищенню рівня довіри до цифрових фінансових послуг та захисту прав усіх учасників кредитних правовідносин. У науковому дослідженні обгрунтовується необхідність розвитку та підвищення рівня правової та фінансової грамотності населення, правосвідомості учасників відносин онлайн-кредитування, що варто вважати одним із ключових факторів для ефективного захисту прав боржників. Недостатня обізнаність споживачів щодо своїх прав та обов'язків у кредитних правовідносинах робить їх вразливими до зловживань та стає підставою шахрайства в цифровому світі. Отже, розвиток освітніх правових та фінансових програм та інформаційних кампаній має стати невід'ємною частиною стратегії захисту прав споживачів у цифрову добу. Окрема увага приділяється в роботі вивченню матеріалів судової практики з питань захисту прав боржників у відносинах кредитування в цифрову добу. У сучасних умовах цифровізації, коли фінансові послуги найчастіше надаються в онлайн форматі, питання ефективного судового захисту прав боржників набуває особливої актуальності. В роботі розглядаються основні правові норми національного законодавства України, що регламентують захист прав боржників у судах, включаючи положення Цивільного процесуального кодексу України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Аналізується практика застосування цих норм у вирішенні спорів, що виникають у сфері онлайн кредитування, зокрема питання щодо правомірності умов договорів, обсягу відповідальності сторін та порядку вирішення спорів. Особлива увага приділяється питанням доступності судового захисту для боржників, включаючи можливість подання електронних доказів, використання електронного документообігу та проведення судових засідань в онлайн форматі. Досліджується також роль спеціалізованих судових органів та інстанцій, що займаються розглядом спорів у сфері цифрових фінансових послуг. Частково аналізуються переваги та недоліки існуючої судової практики, зокрема ефективність судових рішень з питань захисту прав боржників та забезпечення виконання цих рішень. Крім того, частково розглядаються альтернативні методи вирішення спорів, такі як автоматизація судових процесів, медіація, третейські суди, які можуть слугувати ефективним доповненням до системи судового захисту. Визначаються умови та процедури застосування цих методів у сфері кредитних правовідносин. Надаються рекомендації щодо вдосконалення судових та позасудових механізмів захисту прав боржників в умовах цифрової доби. Пропонуються зміни до чинного законодавства, спрямовані на підвищення ефективності та доступності судового захисту, а також на інтеграцію міжнародних стандартів у національну правову систему.

Склад разової ради:

Голова ради – Харитонов Євгеній Олегович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Кривенко Юлія Василівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»; Берназ-Лукавецька Олена Михайлівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Менджул Марія Василівна, д.ю.н., професор, професор кафедри цивільного права та процесу ДВНЗ «Ужгородський національний університет»; Клейменова Світлана Миколаївна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова.

Захист відбудеться 15 березня 2025 року о 12:30 за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 29а Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА