Процесуальний статус слідчого, який розслідує корупційні злочини
Завантаження...
Дата
2022
Автори
Сидорчук, Владислав Васильович
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Одеса
Анотація
Дисертація є першим у науці кримінального процесуального права
спеціальним комплексним дослідженням процесуального статусу слідчого,
який розслідує корупційні правопорушення.
У дисертації встановлено, що процесуальний статус слідчого, який розслідує корупційні злочини, – регламентована КПК характеристика слідчого щодо виконання покладених на нього функцій відповідного органу досудового розслідування через реалізацію закріплених у КПК повноважень, які визначають його місце у системі суб’єктів кримінального процесу з метою виконання завдань кримінального провадження загалом і у конкретному кримінальному провадженні, в якому він бере участь.
Визначено, що поняття процесуального статусу слідчого, який розслідує корупційні злочини, складається з наступних елементів: кримінально процесуальна функція, яка реалізується слідчим; компетенція, якою наділений слідчий для реалізації покладених на нього функцій (функції) і завдань кримінального провадження; зв’язок слідчого з іншими суб’єктами кримінального процесу, який залежить від покладених на нього повноважень і щодо слідчого характеризується двома складовими: процесуальною самостійністю і процесуальною незалежністю; відповідальність слідчого, яка передбачена законом.
Обґрунтовано, що кримінально процесуальна функція слідчого, який розслідує корупційні злочини, – загальний напрям діяльності слідчого, який окреслюється корупційними злочинами і реалізується через виконання покладених на нього повноважень, закріплених як у кримінальному процесуальному законодавстві, так і у відомчих нормативно правових актах, направлений на досягнення зазначених у кримінальному процесуальному законодавстві результатів, враховуючи роль, яку виконує у кримінальному провадженні слідчий, з одночасним виконанням закріплених завдань кримінального провадження. У кримінальному процесі слідчий, який розслідує корупційні злочини, виконує функцію розслідування.
Досліджено, що напрями кримінально процесуальної діяльності, які мають ознаки кримінально процесуальних функцій, однак через відсутність самостійного характеру функціонування, окремих ознак у загальній структурі, достатнього об’єму повноважень, правового характеру чи процесуального характеру або через наявність похідності від кримінально процесуальної функції, загальної характеристики повноважень суб’єкта кримінального процесу об’єднуються спільним поняттям кримінально процесуальні квазіфункції. Слідчі, що розслідують корупційні злочини, окрім функції розслідування, ще виконують ряд властивих саме їм напрямів кримінально процесуальної діяльності – квазіфункцій, а саме: економічна, фінансова, репутаційна, криміногенна, соціальна.
Указано, що суттю методейї кримінально процесуальної функції є трансформація існуючої кримінально процесуальної функції в її звернену форму, що призводить до відсутності необхідних результатів діяльності відповідної функції. Внаслідок чого спостерігатиметься «вакуум» функції інституції, яка мала її реалізовувати, що призводить до збою функціонування цілої системи, бо за відсутності визначеної функції, яка або доповнює, або є важелем чи протидією іншій, зміниться загальний напрям діяльності цілісної системи або концепція її функціонування.
Встановлено, що предмет відання у призмі діяльності слідчих поділяється на наступні види: загальний – нормативно закріплене коло кримінально процесуальних відносин, на які розповсюджуються повноваження слідчих; адміністративний (відомчий) – коло кримінально процесуальних відносин, на які розповсюджуються повноваження відомчих правоохоронних органів; територіальний – розподіл загального предмета відання за територіальним, предметним принципами; індивідуальний – суб’єкт кримінального процесу стосовно конкретного кримінального провадження.
Досліджено, що напрями кримінально процесуальної діяльності, які мають ознаки кримінально процесуальних функцій, однак через відсутність самостійного характеру функціонування, окремих ознак у загальній структурі, достатнього об’єму повноважень, правового характеру чи процесуального характеру або через наявність похідності від кримінально процесуальної функції, загальної характеристики повноважень суб’єкта кримінального процесу об’єднуються спільним поняттям кримінально процесуальні квазіфункції. Слідчі, що розслідують корупційні злочини, окрім функції розслідування, ще виконують ряд властивих саме їм напрямів кримінально процесуальної діяльності – квазіфункцій, а саме: економічна, фінансова, репутаційна, криміногенна, соціальна.
Указано, що суттю методейї кримінально процесуальної функції є трансформація існуючої кримінально процесуальної функції в її звернену форму, що призводить до відсутності необхідних результатів діяльності відповідної функції. Внаслідок чого спостерігатиметься «вакуум» функції інституції, яка мала її реалізовувати, що призводить до збою функціонування цілої системи, бо за відсутності визначеної функції, яка або доповнює, або є важелем чи протидією іншій, зміниться загальний напрям діяльності цілісної системи або концепція її функціонування.
Встановлено, що предмет відання у призмі діяльності слідчих поділяється на наступні види: загальний – нормативно закріплене коло кримінально процесуальних відносин, на які розповсюджуються повноваження слідчих; адміністративний (відомчий) – коло кримінально процесуальних відносин, на які розповсюджуються повноваження відомчих правоохоронних органів; територіальний – розподіл загального предмета відання за територіальним, предметним принципами; індивідуальний – суб’єкт кримінального процесу стосовно конкретного кримінального провадження.
Досліджено, що КПК не виділяє спеціальні чи окремі види повноважень для слідчих, які розслідують корупційні злочини, також у КПК відсутнє розподілення повноважень слідчих за видовими ознаками злочину, який вони розслідують. Однак, незважаючи на відсутність у КПК прямої вказівки на кількісні або якісні особливості у реалізації своїх повноважень слідчим, який розслідує корупційні злочини, комплексний аналіз КПК і КК дає змогу виділити певні особливості у повноваженнях слідчих, які розслідують корупційні злочини. Так, наприклад, зважуючи на можливий особливий суб’єктний склад кримінального провадження щодо корупційних злочинів, а саме наявність викривача, якому кримінальним законом гарантуються заходи безпеки, винагорода, отримання інформації про хід розслідування, на слідчого покладаються додаткові обов’язки щодо забезпечення належного процесуального статусу викривача.
Розглянуто обмеження законодавця щодо неможливості звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила корупційне кримінальне правопорушення або кримінальне правопорушення, пов’язане із корупцією, передбачене профільними статтями КК, вбачається обмеженість слідчого щодо реалізації ним під час розслідування відповідної категорії злочинів, що тягне до неможливості застосувати таку форму закінчення досудового розслідування, як звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Також згідно з положеннями статті 69 КК вбачається неможливим, за умови наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання і істотно знижують ступінь суспільної тяжкості кримінального правопорушення, призначення основного покарання нижче межі, встановленої в санкції Особливої частини КК, у випадку засудження за корупційне кримінальне правопорушення або кримінальне правопорушення, пов’язане із корупцією, що має наслідком зменшення тактичних прийомів слідчого під час проведення тої категорії слідчих (розшукових) дій, в ході яких він отримує показання від підозрюваної особи.
Указано, що в профільних інструкціях і положеннях, які регламентують порядок опрацювання заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, наявні окремі процедури інтелектуально вольового дослідження їх змісту і прийняття рішення про можливу передачу їх для реєстрації в ЄРДР чи реєстрації в окремих журналах вхідної кореспонденції. Відповідні дії не узгоджуються з нормами чинного кримінального процесуального законодавства як у строках реєстрації, так і в додаткових процедурах, які обмежують можливість реєстрації в ЄРДР ряд заяв і повідомлень.
Встановлено, що в контексті розслідування корупційних злочинів необхідно звернути увагу на симбіоз в процесуальному статусі детектива: повноважень слідчого і оперативного співробітника. Вказаний симбіоз виключає можливість реалізації повноважень щодо доручення проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам, що є однією з особливостей процесуального статусу окремих слідчих, які розслідують корупційні злочини.
Проведена класифікації видів процесуальної самостійності слідчого. Були виділені: процесуальна самостійність координації слідчого; процесуальна самостійність субординації слідчого. Також, виокремленні два підходи до визначення процесуальної самостійності: нормативний і доктринальний підходи. Доктринальний підхід процесуальної самостійності слідчого, в свою чергу, розподіляється за ознакою юридичної визначеності і ширини меж самостійності: абсолютна процесуальна самостійність; відносна процесуальна самостійність і відносно абсолютна процесуальна самостійність.
Визначено поняття процесуальної незалежності слідчого – це регламентована законом, процесуальна діяльність слідчого, яка передбачає можливість протидіяти незаконному впливу, тиску або втручанню у законну кримінально процесуальну діяльність слідчого, який реалізує покладені на нього повноваження для реалізації функції, яку він виконує, і завдань кримінального провадження або можливість протидії (апеляції) на дії осіб, від яких існує процесуальна залежність і в діях яких вбачається протидія покладеним на слідчого повноваженням щодо реалізації функції, яку він реалізує, і завдань кримінального провадження.
Виділено наступні ознаки процесуальної незалежності слідчого: регламентація процесуальної діяльності виключно законом та принципом верховенства права, що дозволить слідчому реалізовувати своє внутрішнє переконання в рамках діючого законодавства; можливість протидії незаконному впливу, тиску або втручання в діяльність, що заважає реалізовувати покладені повноваження для реалізації покладеної на слідчого функції і виконання завдань кримінального провадження; можливість протидіяти діям, що дискредитують роботу слідчих незалежно від виду, форми власності або організаційно правової форми суб’єкта дискредитації; можливість апеляції на дії осіб, від яких існує процесуальна залежність і в діях яких вбачається протидія, щодо реалізації слідчим покладених на нього завдань кримінального провадження.
Розглянуті види юридичної відповідальності, які можуть бути застосовані до слідчого, який розслідує корупційні злочини: кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно правова. Кожна з цих видів відповідальності регулюються окремими нормативно правовими актами, дисциплінарна відповідальність залежно від відомчої належності слідчого додатково регулюється спеціальними нормативно правовими актами, які встановлюють оціночні підстави відповідальності, що у позитивному контексті відповідальності додатково відіграють роль обов’язкових вимог до діяльності слідчих, в тому числі тих, які розслідують корупційні злочини, підвищують стандарт їх роботи, формують позитивне суспільне відношення, рівень довіри у суспільства і, зважуючи на їх прозорість, дозволяють більш ефективніше провадити функцію розслідування.
Визначено, що кримінально процесуальна відповідальність – це передбачена нормами кримінального процесуального законодавства необхідність/обов’язок суб’єктів кримінального провадження дотримуватися вимог процесуального законодавства, у випадку неналежного виконання/порушення яких наступає передбачена кримінально процесуальним законодавством відповідальність, яка пов’язується із обмеженням кримінально процесуальних повноважень/прав, можливостей суб’єктів кримінального провадження для її реалізації або накладенням додаткових обов’язків,з метою оперативного усунення умов, які заважають реалізації завдань кримінального провадження і виконання суб’єктами кримінального провадження своїх функцій.
Встановлено, що до кримінально процесуальних заходів відповідальності слідчого необхідно віднести: скасування незаконних рішень слідчого прокурором або слідчим суддею; у випадку не здійснення відкриття матеріалів кримінального провадження – не допущення відомостей, що містяться в них, як докази; визнання доказів недопустимими, які отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, а також інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини; відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за наявності підстав для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування.
Обґрунтовано, що серед критеріїв стандарту ефективного розслідування корупційних злочинів необхідно виділити наступні: мета розслідування – встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних осіб; безсторонність органу розслідування (що корелюєтся із гарантією процесуальної незалежності слідчого, який розслідує корупційні злочини – єдиною функціональною спрямованістю); вимоги щодо якісної ознаки розслідування – швидкість, ретельність, відкритість для потерпілої особи або родичів померлої особи; прозорість і захист інтересів як потерпілого, так і його близьких родичів; оперативність; розумна швидкість; вжиття усіх розумних і доступних заходів для збереження доказів, що стосуються події. Якісними ознаками, що характеризують ефективність досудового розслідування слідчих, які розслідують корупційні злочини, є: загальна економіко фінансова, спеціальна економіко фінансова і соціальна, які у своїй сукупності оцінюються керівником органу досудового розслідуванням і прокурором для можливості відсторонення слідчого від розслідування.
Склад разової ради:
Голова ради – Аркуша Лариса Ігорівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри кримінального процесу, детективної та оперативно-розшукової діяльності Національного університету «Одеська юридична академія».
Рецензенти: Волошина Владлена Костянтинівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінального процесу, детективної та оперативно-розшукової діяльності Національного університету «Одеська юридична академія»; Пожар Вадим Георгійович, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінального процесу, детективної та оперативно-розшукової діяльності Національного університету «Одеська юридична академія».
Офіційні опоненти: Гринюк Володимир Олексійович, д.ю.н., доцент, професор кафедри кримінального процесу та криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Холостенко Андрій Володимирович, к.ю.н., доцент, професор кафедри адміністративного, кримінального права і процесу Закладу вищої освіти «Міжнародний університет бізнесу і права».
Захист дисертації відбудеться 30.03.2023 об 12:00 за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, авдиторія 48А Національного університету «Одеська юридична академія». Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься на сайті - https://www.youtube.com/channel/UC4NtcwoDHRQ6ZyZ10YPfnvQ/videos
У дисертації встановлено, що процесуальний статус слідчого, який розслідує корупційні злочини, – регламентована КПК характеристика слідчого щодо виконання покладених на нього функцій відповідного органу досудового розслідування через реалізацію закріплених у КПК повноважень, які визначають його місце у системі суб’єктів кримінального процесу з метою виконання завдань кримінального провадження загалом і у конкретному кримінальному провадженні, в якому він бере участь.
Визначено, що поняття процесуального статусу слідчого, який розслідує корупційні злочини, складається з наступних елементів: кримінально процесуальна функція, яка реалізується слідчим; компетенція, якою наділений слідчий для реалізації покладених на нього функцій (функції) і завдань кримінального провадження; зв’язок слідчого з іншими суб’єктами кримінального процесу, який залежить від покладених на нього повноважень і щодо слідчого характеризується двома складовими: процесуальною самостійністю і процесуальною незалежністю; відповідальність слідчого, яка передбачена законом.
Обґрунтовано, що кримінально процесуальна функція слідчого, який розслідує корупційні злочини, – загальний напрям діяльності слідчого, який окреслюється корупційними злочинами і реалізується через виконання покладених на нього повноважень, закріплених як у кримінальному процесуальному законодавстві, так і у відомчих нормативно правових актах, направлений на досягнення зазначених у кримінальному процесуальному законодавстві результатів, враховуючи роль, яку виконує у кримінальному провадженні слідчий, з одночасним виконанням закріплених завдань кримінального провадження. У кримінальному процесі слідчий, який розслідує корупційні злочини, виконує функцію розслідування.
Досліджено, що напрями кримінально процесуальної діяльності, які мають ознаки кримінально процесуальних функцій, однак через відсутність самостійного характеру функціонування, окремих ознак у загальній структурі, достатнього об’єму повноважень, правового характеру чи процесуального характеру або через наявність похідності від кримінально процесуальної функції, загальної характеристики повноважень суб’єкта кримінального процесу об’єднуються спільним поняттям кримінально процесуальні квазіфункції. Слідчі, що розслідують корупційні злочини, окрім функції розслідування, ще виконують ряд властивих саме їм напрямів кримінально процесуальної діяльності – квазіфункцій, а саме: економічна, фінансова, репутаційна, криміногенна, соціальна.
Указано, що суттю методейї кримінально процесуальної функції є трансформація існуючої кримінально процесуальної функції в її звернену форму, що призводить до відсутності необхідних результатів діяльності відповідної функції. Внаслідок чого спостерігатиметься «вакуум» функції інституції, яка мала її реалізовувати, що призводить до збою функціонування цілої системи, бо за відсутності визначеної функції, яка або доповнює, або є важелем чи протидією іншій, зміниться загальний напрям діяльності цілісної системи або концепція її функціонування.
Встановлено, що предмет відання у призмі діяльності слідчих поділяється на наступні види: загальний – нормативно закріплене коло кримінально процесуальних відносин, на які розповсюджуються повноваження слідчих; адміністративний (відомчий) – коло кримінально процесуальних відносин, на які розповсюджуються повноваження відомчих правоохоронних органів; територіальний – розподіл загального предмета відання за територіальним, предметним принципами; індивідуальний – суб’єкт кримінального процесу стосовно конкретного кримінального провадження.
Досліджено, що напрями кримінально процесуальної діяльності, які мають ознаки кримінально процесуальних функцій, однак через відсутність самостійного характеру функціонування, окремих ознак у загальній структурі, достатнього об’єму повноважень, правового характеру чи процесуального характеру або через наявність похідності від кримінально процесуальної функції, загальної характеристики повноважень суб’єкта кримінального процесу об’єднуються спільним поняттям кримінально процесуальні квазіфункції. Слідчі, що розслідують корупційні злочини, окрім функції розслідування, ще виконують ряд властивих саме їм напрямів кримінально процесуальної діяльності – квазіфункцій, а саме: економічна, фінансова, репутаційна, криміногенна, соціальна.
Указано, що суттю методейї кримінально процесуальної функції є трансформація існуючої кримінально процесуальної функції в її звернену форму, що призводить до відсутності необхідних результатів діяльності відповідної функції. Внаслідок чого спостерігатиметься «вакуум» функції інституції, яка мала її реалізовувати, що призводить до збою функціонування цілої системи, бо за відсутності визначеної функції, яка або доповнює, або є важелем чи протидією іншій, зміниться загальний напрям діяльності цілісної системи або концепція її функціонування.
Встановлено, що предмет відання у призмі діяльності слідчих поділяється на наступні види: загальний – нормативно закріплене коло кримінально процесуальних відносин, на які розповсюджуються повноваження слідчих; адміністративний (відомчий) – коло кримінально процесуальних відносин, на які розповсюджуються повноваження відомчих правоохоронних органів; територіальний – розподіл загального предмета відання за територіальним, предметним принципами; індивідуальний – суб’єкт кримінального процесу стосовно конкретного кримінального провадження.
Досліджено, що КПК не виділяє спеціальні чи окремі види повноважень для слідчих, які розслідують корупційні злочини, також у КПК відсутнє розподілення повноважень слідчих за видовими ознаками злочину, який вони розслідують. Однак, незважаючи на відсутність у КПК прямої вказівки на кількісні або якісні особливості у реалізації своїх повноважень слідчим, який розслідує корупційні злочини, комплексний аналіз КПК і КК дає змогу виділити певні особливості у повноваженнях слідчих, які розслідують корупційні злочини. Так, наприклад, зважуючи на можливий особливий суб’єктний склад кримінального провадження щодо корупційних злочинів, а саме наявність викривача, якому кримінальним законом гарантуються заходи безпеки, винагорода, отримання інформації про хід розслідування, на слідчого покладаються додаткові обов’язки щодо забезпечення належного процесуального статусу викривача.
Розглянуто обмеження законодавця щодо неможливості звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила корупційне кримінальне правопорушення або кримінальне правопорушення, пов’язане із корупцією, передбачене профільними статтями КК, вбачається обмеженість слідчого щодо реалізації ним під час розслідування відповідної категорії злочинів, що тягне до неможливості застосувати таку форму закінчення досудового розслідування, як звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Також згідно з положеннями статті 69 КК вбачається неможливим, за умови наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання і істотно знижують ступінь суспільної тяжкості кримінального правопорушення, призначення основного покарання нижче межі, встановленої в санкції Особливої частини КК, у випадку засудження за корупційне кримінальне правопорушення або кримінальне правопорушення, пов’язане із корупцією, що має наслідком зменшення тактичних прийомів слідчого під час проведення тої категорії слідчих (розшукових) дій, в ході яких він отримує показання від підозрюваної особи.
Указано, що в профільних інструкціях і положеннях, які регламентують порядок опрацювання заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, наявні окремі процедури інтелектуально вольового дослідження їх змісту і прийняття рішення про можливу передачу їх для реєстрації в ЄРДР чи реєстрації в окремих журналах вхідної кореспонденції. Відповідні дії не узгоджуються з нормами чинного кримінального процесуального законодавства як у строках реєстрації, так і в додаткових процедурах, які обмежують можливість реєстрації в ЄРДР ряд заяв і повідомлень.
Встановлено, що в контексті розслідування корупційних злочинів необхідно звернути увагу на симбіоз в процесуальному статусі детектива: повноважень слідчого і оперативного співробітника. Вказаний симбіоз виключає можливість реалізації повноважень щодо доручення проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам, що є однією з особливостей процесуального статусу окремих слідчих, які розслідують корупційні злочини.
Проведена класифікації видів процесуальної самостійності слідчого. Були виділені: процесуальна самостійність координації слідчого; процесуальна самостійність субординації слідчого. Також, виокремленні два підходи до визначення процесуальної самостійності: нормативний і доктринальний підходи. Доктринальний підхід процесуальної самостійності слідчого, в свою чергу, розподіляється за ознакою юридичної визначеності і ширини меж самостійності: абсолютна процесуальна самостійність; відносна процесуальна самостійність і відносно абсолютна процесуальна самостійність.
Визначено поняття процесуальної незалежності слідчого – це регламентована законом, процесуальна діяльність слідчого, яка передбачає можливість протидіяти незаконному впливу, тиску або втручанню у законну кримінально процесуальну діяльність слідчого, який реалізує покладені на нього повноваження для реалізації функції, яку він виконує, і завдань кримінального провадження або можливість протидії (апеляції) на дії осіб, від яких існує процесуальна залежність і в діях яких вбачається протидія покладеним на слідчого повноваженням щодо реалізації функції, яку він реалізує, і завдань кримінального провадження.
Виділено наступні ознаки процесуальної незалежності слідчого: регламентація процесуальної діяльності виключно законом та принципом верховенства права, що дозволить слідчому реалізовувати своє внутрішнє переконання в рамках діючого законодавства; можливість протидії незаконному впливу, тиску або втручання в діяльність, що заважає реалізовувати покладені повноваження для реалізації покладеної на слідчого функції і виконання завдань кримінального провадження; можливість протидіяти діям, що дискредитують роботу слідчих незалежно від виду, форми власності або організаційно правової форми суб’єкта дискредитації; можливість апеляції на дії осіб, від яких існує процесуальна залежність і в діях яких вбачається протидія, щодо реалізації слідчим покладених на нього завдань кримінального провадження.
Розглянуті види юридичної відповідальності, які можуть бути застосовані до слідчого, який розслідує корупційні злочини: кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно правова. Кожна з цих видів відповідальності регулюються окремими нормативно правовими актами, дисциплінарна відповідальність залежно від відомчої належності слідчого додатково регулюється спеціальними нормативно правовими актами, які встановлюють оціночні підстави відповідальності, що у позитивному контексті відповідальності додатково відіграють роль обов’язкових вимог до діяльності слідчих, в тому числі тих, які розслідують корупційні злочини, підвищують стандарт їх роботи, формують позитивне суспільне відношення, рівень довіри у суспільства і, зважуючи на їх прозорість, дозволяють більш ефективніше провадити функцію розслідування.
Визначено, що кримінально процесуальна відповідальність – це передбачена нормами кримінального процесуального законодавства необхідність/обов’язок суб’єктів кримінального провадження дотримуватися вимог процесуального законодавства, у випадку неналежного виконання/порушення яких наступає передбачена кримінально процесуальним законодавством відповідальність, яка пов’язується із обмеженням кримінально процесуальних повноважень/прав, можливостей суб’єктів кримінального провадження для її реалізації або накладенням додаткових обов’язків,з метою оперативного усунення умов, які заважають реалізації завдань кримінального провадження і виконання суб’єктами кримінального провадження своїх функцій.
Встановлено, що до кримінально процесуальних заходів відповідальності слідчого необхідно віднести: скасування незаконних рішень слідчого прокурором або слідчим суддею; у випадку не здійснення відкриття матеріалів кримінального провадження – не допущення відомостей, що містяться в них, як докази; визнання доказів недопустимими, які отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, а також інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини; відсторонення слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за наявності підстав для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування.
Обґрунтовано, що серед критеріїв стандарту ефективного розслідування корупційних злочинів необхідно виділити наступні: мета розслідування – встановлення фактів у справі та встановлення і покарання винних осіб; безсторонність органу розслідування (що корелюєтся із гарантією процесуальної незалежності слідчого, який розслідує корупційні злочини – єдиною функціональною спрямованістю); вимоги щодо якісної ознаки розслідування – швидкість, ретельність, відкритість для потерпілої особи або родичів померлої особи; прозорість і захист інтересів як потерпілого, так і його близьких родичів; оперативність; розумна швидкість; вжиття усіх розумних і доступних заходів для збереження доказів, що стосуються події. Якісними ознаками, що характеризують ефективність досудового розслідування слідчих, які розслідують корупційні злочини, є: загальна економіко фінансова, спеціальна економіко фінансова і соціальна, які у своїй сукупності оцінюються керівником органу досудового розслідуванням і прокурором для можливості відсторонення слідчого від розслідування.
Склад разової ради:
Голова ради – Аркуша Лариса Ігорівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри кримінального процесу, детективної та оперативно-розшукової діяльності Національного університету «Одеська юридична академія».
Рецензенти: Волошина Владлена Костянтинівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінального процесу, детективної та оперативно-розшукової діяльності Національного університету «Одеська юридична академія»; Пожар Вадим Георгійович, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінального процесу, детективної та оперативно-розшукової діяльності Національного університету «Одеська юридична академія».
Офіційні опоненти: Гринюк Володимир Олексійович, д.ю.н., доцент, професор кафедри кримінального процесу та криміналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка; Холостенко Андрій Володимирович, к.ю.н., доцент, професор кафедри адміністративного, кримінального права і процесу Закладу вищої освіти «Міжнародний університет бізнесу і права».
Захист дисертації відбудеться 30.03.2023 об 12:00 за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, авдиторія 48А Національного університету «Одеська юридична академія». Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься на сайті - https://www.youtube.com/channel/UC4NtcwoDHRQ6ZyZ10YPfnvQ/videos
Бібліографічний опис
Сидорчук В. В. Процесуальний статус слідчого, який розслідує корупційні злочини : дис…доктора філос. / Сидорчук, Владислав Васильович ; Національний університет «Одеська юридична академія» – Одеса, 2022. – 262 с.
Ключові слова
Research Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCE, кримінальне провадження, досудове розслідування, корупція, корупційне правопорушення (злочин), корупційні схеми (поєднання корупційних злочинів ), процесуальний статус, слідчий, слідчий, який розслідує корупційні злочини, функція слідчого, компетенція слідчого, слідчі (розшукові) дії, процесуальна самостійність і незалежність слідчого, закриття кримінального провадження, відповідальність слідчого, criminal proceedings, pretrial investigation, corruption, corruptionrelated offence (crime), corruption schemes (combination of corruption offenses), procedural status, investigator, investigator who investigates corruption crimes, function of an investigator, competence of investigator, investigative (search) actions, procedural autonomy of investigator and procedural independence of investigator, closing of criminal proceedings, responsibility of investigator
Цитування
Сидорчук В. В. Процесуальний статус слідчого, який розслідує корупційні злочини : дис…доктора філос. / Сидорчук, Владислав Васильович ; Національний університет «Одеська юридична академія» – Одеса, 2022. – 262 с.