Процесуальний порядок розгляду справ про стягнення аліментів у цивільному судочинстві.

Abstract

Дисертація є першим у науці цивільного процесуального права України спеціальним комплексним дослідженням процесуального порядку розгляду справ про стягнення аліментів у цивільному судочинстві.

Здійснено дослідження становлення та розвитку правового регулювання аліментних зобов’язань в Україні. Встановлено, що питання правового регулювання стягнення аліментів на утримання дітей, батьків, подружжя, інших членів сім’ї та родичів є тривалим історичним процесом. Досліджуючи історичні витоки становлення та розвитку аліментних зобов’язань визначено, що на різних етапах його становлення він суттєво різниться, що залежить від рівня розвитку суспільства та держави в цілому. На підставі цього запропоновані етапи становлення та розвитку означеного інституту. Додатково аргументовано про необхідність поділу останнього етапу розвитку аліментних зобов’язань (сучасний період незалежної України) на : 1) період з 1991 р. - 2002 р. та 2) з 2002 р. – по теперішній час.

На підставі аналізу теоретичних розробок досліджені проблемні питання визначення поняття та сутність аліментних зобов’язань. Удосконалено теоретичні положення щодо розмежування термінів «аліменти» та «утримання». Зроблено висновок, що вони є різними за своєю природою, але залежать один від одного. Термін «утримання» є ширшим за термін «аліменти». Це твердження аргументовано тим, що утримання здійснюється у добровільному порядку особами, які відповідно до сімейного законодавства зобов’язані утримувати, а у випадках не здійснення добровільного обов’язку щодо утримання застосовується стягнення аліментів у примусовому порядку за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса.

Здійснивши аналіз законодавства та існуючі наукові погляди науковців запропоновано удосконалення визначення таких понять як «аліменти» та «аліментні зобов’язання». Запропоновано розглядати «аліменти» як виплати щодо утримання дітей, одного з подружжя, інших членів сім’ї та родичів в грошовій і (або) в натуральній формі, що сплачуються відповідно до рішення суду або договору в примусовому порядку особою, яка відповідно до норм сімейного законодавства зобов’язана здійснювати таке утримання, а «аліментне зобов’язання» як правовідносини, що регулюються сімейним законодавствам України, згідно з яким одна сторона зобов’язана утримувати іншу сторону відповідно до умов та порядку, що визначені законодавством, а друга сторона має право вимагати виконання такого обов’язку. Доведено, що «аліментні зобов’язання» відносяться до сімейних правовідносин, оскільки регулюються СК України та відрізняюся від зобов’язань у цивільному праві, оскільки мають певні свої особливості, а саме: виникають тільки між суб’єктами сімейних правовідносин; виникають тільки з підстав, які визначені сімейним законодавством; носять особистий характер; не підлягають зворотному стягненню тощо.

Характеризуючи підстави виникнення права на аліменти виокремленні види аліментних зобов’язання та здійснено їх поділ на : аліменти на утримання дитини; аліменти на утримання одного з подружжя; аліменти на утримання повнолітньою дочкою, сином батьків, які потребують матеріальної допомоги в силу своєї непрацездатності; аліменти на утримання інших членів сім’ї та родичів. Встановлено, що підстави виникнення права на стягнення аліментів збігаються з підставами звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів та різняться в залежності від видів аліментних зобов’язань.

Узагальнено існуючі у науковій літературі точки зору щодо передумов та умов права на звернення до суду за захистом, з урахуванням особливостей характерних для аліментних правовідносин. Встановлено, що справи про стягнення аліментів розглядаються у цивільному судочинстві у порядку загального позовного, спрощеного позовного та наказного проваджень. Аргументовано висновок про доцільність надання особі права альтернативного вибору звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини за вимогами наказного провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

Зроблено висновок, що особа, якій виповнилось чотирнадцять років має право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів, що випливають із сімейних правовідносин, зокрема, має право на звернення з вимогою про стягнення аліментів.

Детально здійснено аналіз процесуального порядку розгляду цивільних справ про стягнення аліментів у порядку позовного провадження. На підставі аналізу доктринальних досліджень, законодавства України та матеріалів судової практики встановлено коло осіб, які мають право на звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів та визначено їх процесуальний правий статус у цивільному судочинстві. Додатково обґрунтовано визначення процесуального правового статусу дитини, як позивача у справі про стягнення аліментів на утримання батьками неповнолітніх дітей, оскільки вони є суб’єктами спірних правовідносин, саме дитині належить право на утримання та аліменти одержані на їх утримання є власністю дитини.

Визначено предмет доказування у справах про стягнення аліментів. Встановлено, що факти, які покладені в предмет доказування залежать від підстав виникнення права на стягнення аліментів. Окреслено перелік доказів, що мають бути подані стороною до суду на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Встановлено та додатково аргументовано висновок про можливість укладення мирової угоди при розгляді справ про стягнення аліментів у порядку позовного провадження, в тому числі і при розгляді справ про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Запропоновано відновити на законодавчому рівні право суду постановити ухвалу про тимчасове стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей до розгляду справи по суті у позовному провадженні за клопотанням позивача. На підставі цього запропоновано на законодавчому рівні визначити строк сплати аліментів та розмір аліментів, які необхідно стягнути за відповідною ухвалою.

Сформульовано рекомендації щодо необхідності запровадження до цивільного процесуального законодавства право суду при розгляді справ про розірвання шлюбу, у випадку коли у подружжя є неповнолітні діти та не заявлено вимогу про стягнення аліментів, за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на неповнолітню дитину за певних умов.

Аргументовано та доведено про доцільність заочного розгляду справи про стягання аліментів у позовному провадженні за наявності всіх умов, що визначені цивільним процесуальним законодавством.

Значна увага приділена розгляду та вирішенню справ про стягнення аліментів у порядку спрощеного позовного провадження. Визначені основні характерні ознаки розгляду справ про стягнення аліментів у порядку спрощеного позовного провадження. Доведено неможливість застосування такого інституту як урегулювання спору за участю судді при розгляді справ про стягнення аліментів у порядку спрощеного позовного провадження.

Особливу увагу приділено проблематиці щодо права відповідача подати заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження. На підставі аналізу норм цивільного процесуального законодавства встановлено, що відповідач позбавлений права пред’явити заперечення проти розгляду справи про стягнення аліментів у спрощеному позовному провадженні.

Досліджено особливості розгляду справ про стягнення аліментів у порядку наказаного провадження, до яких віднесено наступні : судовий наказ про стягнення аліментів видається тільки з чітким дотримання вимог визначених у цивільному процесуальному законодавстві за відсутності спору; з вимогою про стягнення аліментів можна звертатись тільки щодо утримання неповнолітніх дітей; заявником у справах про стягнення аліментів є сама неповнолітня дитина, в її інтересах звертаються до суду законні представники або органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до норм сімейного законодавства України; заява про видачу судового наказу про стягнення аліментів подається за правилами альтернативної територіальної підсудності; за подачу заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів не сплачується судовий збір; обов’язок щодо доказування покладається тільки на заявника; судовий наказ про стягнення аліментів видається тільки у випадку, якщо задовольняється вимога про стягання аліментів у повному обсязі; судовий наказ є одночасно виконавчим документом; судовий наказ про стягнення аліментів підлягає зверненню до негайного виконання; судовий наказ про стягнення аліментів не підлягає скасуванню; судовий наказ про стягнення аліментів не може бути оскаржений в апеляційному порядку, однак може бути переглянутий у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Розроблено пропозиції щодо вдосконалення норм чинного законодавства, зокрема норм ЦПК України, СК України, щодо процесуального порядку розгляду цивільних справ про стягнення аліментів у цивільному судочинстві.