Правове регулювання застосування виправних робіт щодо окремого кола осіб

Abstract

Покарання є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, у покаранні виражається від імені держави негативна оцінка вчиненого злочину й особи злочинця. Покарання повинно відповідати тяжкості вчиненого злочину, бути справедливим і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів. Тільки таке покарання сприймається винним та іншими особами як кінцевий і достатній результат скоєного злочинного діяння. Пошук альтернативних видів покарань, які не пов’язані з ізоляцією особи від суспільства, є актуальним питанням для світового співтовариства. Це зумовлено негативними наслідками соціального, правового та морального характеру, що настають для осіб, яка відбувають покарання у виді позбавлення волі. Виправні роботи відповідають поставленим вимогам і є альтернативним видом покарання, яке не пов’язане з ізоляцією особи від суспільства, не спричиняє зазначених негативних наслідків. Виправні роботи відбуваються за місцем роботи засудженого, що дозволяє зберегти соціальні зв’язки особи, не потребує ресоціалізаціі, як після відбування покарання, пов’язаного з ізоляцією. Досліджуваний вид покарання, хоч і належить до числа майнових покарань, але, на відміну від штрафу, покладає на засудженого обов’язок упродовж певного проміжку часу мати постійне місце роботи. Що допомагає досягти поставлених перед покаранням цілей, а саме виправлення засудженого. Але відсутність усебічного правового регулювання зумовлює необхідність комплексного аналізу досліджуваного покарання та відмежування понять «виправні роботи» та «примусова праця», що є дискусійним у науковій літературі.У частині 2 статті 57 Кримінального кодексу України передбачено виключний перелік осіб, до яких виправні роботи не застосовуються. Доцільно звернути увагу на те, що в зазначеному переліку не зазначені безробітні та фізичні особи – підприємці, що суперечить Господарському кодексу України. У науковій статті розглянуто та запропоновано узгодження національного законодавства і частини 2 статті 57 Кримінального кодексу України, що необхідно для призначення та виконання виправних робіт як основного виду покарання щодо окремого кола осіб.Проведений аналіз чинного законодавства в науковій статті дозволив зробити висновки щодо необхідності внесення змін у Кримінальний кодекс України.Punishment is the main and most common form of criminal liability and the punishment expresses on behalf of the state a negative assessment of the crime and the identity of the offender. Punishment should be commensurate with the gravity of the crime committed, be fair and sufficient to correct the convicted person and prevent the commission of new crimes. Only such punishment is perceived by the guilty and other persons as the final and sufficient result of the committed criminal act.The search for alternative types of punishment, not related to the isolation of a person from society, is an urgent issue for the world community, due to the negative social, legal and moral consequences for persons serving sentences of imprisonment. Correctional work meets the requirements and is an alternative type of punishment, not related to the isolation of a person from society, and does not create these negative consequences. Correctional work takes place at the place of work of the convict, which allows to maintain the social ties of the person, bypassing the process of resocialization after serving a sentence related to isolation. Although the type of punishment under investigation is one of the property punishments, unlike the fine, it imposes on the convict the obligation to have a permanent job for a certain period of time. What helps to achieve the goals set before the punishment, namely the correction of the convict.However, the lack of comprehensive legal regulation necessitates a comprehensive analysis of the studied punishment and the separation of the concepts of “correctional labor” and “forced labor”, which is debatable in the scientific literature. Part 2 of Article 57 of the Criminal Code of Ukraine provides an exclusive list of persons to whom corrective labor is not applied. It is expedient to pay attention that in the specified list there are no unemployed and physical persons – businessmen that contradicts the Commercial code of UkraineIn the scientific article it was considered and proposed to bring into compliance with national legislation Part 2 of Article 57 of the Criminal Code of Ukraine, which is necessary for the appointment and execution of correctional labor, as the main type of punishment for a certain range of persons.The analysis of the current legislation in the scientific article allowed to draw conclusions about the need to amend the Criminal Code of Ukraine.Наказание является главной и наиболее распространенной формой реализации уголовной ответственности, в наказании выражается от имени государства негативная оценка совершенного преступления и личности преступника. Наказание должно соответствовать тяжести совершенного преступления, быть справедливым и достаточным для исправления осужденного и предупреждения совершения новых преступлений. Только такое наказание воспринимается виновным и другими лицами как конечный и достаточный результат совершенного преступного деяния. Поиск альтернативных видов наказаний, не связанных с изоляцией лица от общества, является актуальным вопросом для мирового сообщества. Это обусловлено негативными последствиями социального, правового и нравственного характера, следующих для лиц, которая отбывают наказание в виде лишения свободы. Исправительные работы соответствуют предъявляемым требованиям и является альтернативным видом наказания, которое не связано с изоляцией лица от общества, не вызывает указанных негативных последствий. Исправительные работы отбываются по месту работы осужденного, позволяет сохранить социальные связи лица, не требует ресоциализации, как после отбывания наказания, связанного с изоляцией. Исследуемый вид наказания, хотя и относится к числу имущественных наказаний, но, в отличие от штрафа, возлагает на осужденного обязанность в течение определенного промежутка времени иметь постоянное место работы. Что помогает достичь поставленных перед наказанием целей, а именно исправления осужденного. Но отсутствие всестороннего правового регулирования предопределяет необходимость комплексного анализа исследуемого наказания и отграничения понятий «исправительные работы» и «принудительный труд», что является дискуссионным в научной литературе.У части 2 статьи 57 Уголовного кодекса Украины предусмотрен исключительный перечень лиц, к которым исправительные работы не применяются . Целесообразно обратить внимание на то, что в указанном перечне не указаны безработные и физические лица - предприниматели, противоречит Хозяйственному кодексу Украины. В научной статье рассмотрены и предложены согласования национального законодательства и части 2 статьи 57 Уголовного кодекса Украины, что необходимо для назначения и исполнения исправительных работ в качестве основного вида наказания в отношении отдельного круга лиц. Проведений анализ действующего законодательства в научной статьи позволил сделать выводы о необходимости внесения изменений в Уголовный кодекс Украины.