Торгівля людьми в умовах гібридної війни та воєнного стану в Україні: кримінологічна характеристика

Abstract

Дисертація є першим комплексним кримінологічним дослідженням торгівлі людьми в умовах гібридної війни та воєнного стану в Україні. На підставі проведеного кримінологічного вивчення було запропоновано обґрунтовані заходи протидії злочинам дослідженого виду. У роботі обґрунтовується, щострімкі зміни в українському суспільстві, початок військового конфлікту в Україні у 2014 році (так звана гібридна війна рф проти України) та повномасштабне вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року є тими факторами, що впливають на розповсюдження та видозмінення торгівлі людьми. В таких умовах кримінологічні ознаки торгівлі людьми зазнали суттєвої трансформації, що обумовлює необхідність їхньої уніфікації з урахуванням нових викликів. По-перше, спостерігається зростання масштабів і системності цього злочину, що зумовлено масовим переміщенням населення, руйнуванням соціальних інститутів та зниженням рівня державного контролю на тимчасово окупованих територіях. По-друге, набули значного поширення такі форми експлуатації, як примусове залучення до військової служби та допоміжних робіт, використання дітей у воєнних конфліктах, примусова праця в умовах окупації та на території держави-агресора. По-третє, відзначається активізація кримінальних груп, які використовують воєнний хаос для реалізації нових схем торгівлі людьми, зокрема через шахрайське посередництво у працевлаштуванні та незаконне переміщення через кордони. Крім того, ключовою ознакою сучасної торгівлі людьми є поєднання традиційних і цифрових методів вербування та контролю, що проявляється у використанні анонімних онлайн-платформ, соціальних мереж та криптовалютних платежів для фінансування злочинної діяльності. Усі ці фактори формують нову кримінологічну характеристику торгівлі людьми, що потребує адаптації правозастосовних механізмів, посилення міжнародного співробітництва та розроблення заходів протидії в умовах воєнного часу. Встановлено, що серед науковців відсутній єдиний підхід до визначення поняття «торгівля людьми», що зумовило різноманітність поглядів та точок зору серед дослідників. Аналіз наукових підходів до визначення поняття «торгівля людьми» дозволив виокремити кілька основних класифікаційних критеріїв, що відображають концептуальні розбіжності серед дослідників, а саме:за економіко-правовою сутністю торгівлі людьми,за роллю мети експлуатації у складі злочину та за об’єктом кримінально-правової охорони. Описано, що, як правило, наукові дослідження торгівлі людьми переважно зосереджувались в межах кримінального права та криміналістики, при цьому кримінологічні аспекти дослідження вказаних злочинів не мають комплексного характеру і не відповідають сучасним викликам торгівлі людьми. Окрім того, кримінологічні дослідження торгівлі людьми саме в умовах гібридної війни та воєнного стану в Україні взагалі відсутні. У нашому комплексному дослідженні було вирішено поставлені завдання щодо: вивчення історичних та соціальних передумов криміналізації торгівлі людьми; кримінологічної характеристики кількісних і якісних показників злочинів вказаного виду; кримінологічної характеристики особистості осіб, які вчинили такі злочини; детермінації торгівлі людьми; питання впливу війни на транснаціональний характер торгівлі людьми, що надало змогу розробити методи та заходи протидії цьому виду злочинів в умовах війни в Україні. Обґрунтовується, що криміналізація торгівлі людьми є необхідним елементом кримінально-правової політики та важливою для забезпечення правового порядку, захисту прав та свобод людини в сучасному суспільстві. З огляду на значну суспільну небезпеку торгівлі людьми та її руйнівний вплив на моральні засади суспільства, виникла необхідність жорсткої протидії цьому явищу через кримінально-правові механізми. У результаті дослідження соціальних передумов криміналізації торгівлі людьми виявлено суспільні процеси, що сприяли визнанню цього явища злочином. Соціальна, політична та правова необхідність криміналізації злочинів у виді торгівлі людьми зумовлена як соціальними цінностями українського суспільства, так і міжнародними зобов’язаннями України. Встановлено, що суспільна небезпека цього явища зумовлена не лише порушенням основоположних прав і свобод людини, а й стійкою здатністю адаптуватися до змін у соціальному середовищі, політичній ситуації та умовах збройного конфлікту. Доведено, що швидкі трансформації суспільних відносин, початок гібридної війни та повномасштабна збройна агресія рф проти України стали ключовими чинниками, що вплинули на динаміку злочинності загалом і, зокрема, на поширення злочинів у виді торгівлі людьми. Останніми роками спостерігається тенденція до зростання кількості зареєстрованих повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення, передбачені статтею 149 КК України, що значною мірою зумовлене соціально-економічною нестабільністю, вимушеним переміщенням населення, зростанням рівня безробіття та зниженням рівня життя, адже це створює сприятливі умови для торгівців людьми та в цілому для злочинних угруповань, які вчиняють ці злочини. На підставі проведеного вивчення емпіричної бази було встановлено, що динаміка кримінальних правопорушень, передбачених статтею 149 КК України, у період 2014-2024 років показала незначні коливання: у період часу з 2014 року по 2022 рік загальна кількість злочинів у виді торгівлі людьми залежно від року становила від 110 злочинів до 342, при цьому до 2017 року спостерігалось зменшення рівня злочинності, а після – значний рух вгору. Однак починаючи з 2022 року – загальна кількість злочинів досліджуваного виду значно зменшилась. Екстраполяція даних, здійснена за допомогою лінійної апроксимації, що передбачає перенесення динамічних рядів за період 2014–2024 років на 2025 рік, вказує на тенденцію до спадання кількості злочинів досліджуваного виду. Водночас зменшення офіційно зареєстрованих випадків торгівлі людьми в Україні після 2022 року не означає реального зниження випадків вчинення цього злочину. Навпаки, сукупність факторів, таких як окупація частини території України (станом на 2022-2023 роки значна частина Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей перебувала під контролем окупаційної влади, що унеможливлює здійснення ефективного моніторингу криміногенної ситуації та реєстрацію випадків торгівлі людьми), масова еміграція громадян за кордон, зростання латентності злочину та зміни в механізмах його вчинення, спричинили значне ускладнення його обліку. Проведена апроксимація даних за допомогою лінії тренду (R² = 0,0025) свідчить про непряму кореляційну залежність, що пояснюється значною кількістю факторів, які можуть впливати на рівень злочинності у 2025 році. Так, здійснити прогнозування росту злочинів досліджуваного виду видається складним у зв’язку зі зменшенням територій та кількості осіб (тож прогноз є досить орієнтовним). Аналіз форм експлуатації торгівлі людьми показав, що сексуальна експлуатація залишається найпоширенішою метою торгівлі людьми в Україні. З’ясовано, що ця тенденція зберігається стабільною протягом усього аналізованого періоду 2014-2024 рр. Встановлено, що торгівля людьми вчиняється не лише з метою експлуатації людини, адже серед проаналізованих вироків за статтею 149 КК України 11 (що складає 10% від загальної кількості вироків) стосувалися торгівлі дітьми, вчиненої їхніми батьками, при цьому всі 11 не були пов’язані з метою їх експлуатації (в таких випадках дітей купували задля подальшого їх усиновлення або удочеріння). За даними дослідження, найбільш криміналізованими є високоурбанізовані міста та регіони України, які територіально межують з іншими країнами, що, зокрема, сприяє транскордонному переміщенню жертв торгівлі людьми. На підставі проведеного кримінологічного аналізу структури особистості особи, яка вчиняє злочини у виді торгівлі людьми, визначено її соціально-демографічні, морально-психологічні, соціально-рольові та кримінально-правові характеристики, та встановлено, що: 1) у 55% випадків злочини досліджуваного виду вчиняються чоловіками, а у 45% відповідно – жінками (кількісне співвідношення чоловіків і жінок дещо варіюється залежно від форми експлуатації, яка є метою торгівлі людьми);2) найбільш кримінально активними є особи у віці від 18 до 28 років та від 29 до 39 років;3) злочини у виді торгівлі людьми майже завжди вчиняються громадянами України (89%), тоді як відсоток іноземних громадян складає всього лише 11%;4) у 26% випадках особи мали вищу освіту, 45% – професійно-технічну освіту, 19% – повну загальну середню освіту, 7% – неповна загальна середня освіта та 3% – без освіти. Таким чином, рівень освіти осіб, засуджених за цей злочин, є досить високим;5) 33% осіб, засуджених за торгівлю людьми, перебували у шлюбі, 56% – були неодруженими, а 11% – розлученими;6) переважна більшість засуджених за цей злочин є безробітними (близько 75 %), що свідчить про відсутність стабільного джерела доходу та підвищену вразливість перед кримінальною діяльністю як способом отримання прибутку. У ході дослідження сформовано морально-психологічний портрет осіб, які вчиняють злочини у виді торгівлі людьми, та встановлено домінування в їх поведінці негативних особистісних рис, таких як корисливість та прагнення до збагачення за будь-яку ціну, егоцентризм, емоційна холодність, цинізм і відсутність емпатії. Такі особи часто сприймають злочинну діяльність як раціональну бізнес-модель, де жертви виступають засобом отримання прибутку. Водночас вони демонструють високий рівень маніпулятивності, підприємливості та соціальної адаптивності. Досліджено, що основним мотивом їхньої поведінки є матеріальна вигода, однак не виключається також прагнення до влади, контролю, самореалізації в кримінальному середовищі. Сформованість таких рис часто зумовлюється соціальними факторами – від рівня освіти й виховання до впливу кримінального оточення, що свідчить про складний і багатофакторний характер детермінації цієї злочинної поведінки. Встановлено, що в умовах гібридної війни та воєнного стану в Україні механізм вчинення торгівлі людьми зазнав суттєвих трансформацій, що вплинуло на характер дій злочинців, їхні стратегії, тактики та засоби досягнення злочинного результату. Так, механізм вчинення торгівлі людьми став більш технологічним, організованим і латентним, та йому притаманні такі характеристики, як: зміщення акценту на вразливі категорії населення (внутрішньо переміщені особи, жінки та діти, особи, які втратили житло / роботу, особи з інвалідністю, особи, які виїжджають за кордон з метою отримання тимчасового захисту, біженці); удосконалення способів вербування шляхом цифровізації процесу (використання соціальних мереж, месенджерів, фейкових оголошень про допомогу чи евакуацію з тимчасово окупованих територій, створення / використання назв та логотипів благодійних організацій чи міжнародних організацій тощо); зміна географії та маршрутів переміщення жертв торгівлі людьми (активізація експлуатації на окупованих територіях, використання нових напрямків переміщення жертв через неконтрольовані пункти пропуску та тимчасово окуповані території); виникнення нових форм експлуатації (примус до участі в бойових діях та виконання допоміжних робіт з будівництва фортифікаційних укріплень, ремонту зброї, приготування їжі, догляду за хворими чи пораненими бойовиками; використання дітей як шпигунів та залучення їх до виконання інших військових цілей (зокрема, дітей навчають «російським цінностям», активно залучають до російських молодіжних і дитячих рухів, включно з військовими, навчають військової підготовки)). Доведено, що більшість злочинів досліджуваного виду вчиняються у співучасті: у 64% випадків – групою осіб за попередньою змовою, у 4% – групою осіб без попередньої змови, а в 1% – організованою групою. Водночас у 31% випадків злочин вчинявся одноособово.Однак, враховуючи організований характер торгівлі людьми та високий рівень латентності, офіційні статистичні дані не відображають реальних показників вчинення злочинів досліджуваного виду злочинними організаціями, для яких це є прибутковим кримінальним бізнесом. Всю сукупність факторів, що обумовлюють торгівлю людьми, можна умовнорозділити на такі основні групи: суспільно-політичні фактори, соціально-економічні фактори, правові фактори, морально-психологічні та організаційно-управлінські фактори. Початок гібридної війни, численні прояви сепаратизму, дестабілізація ситуації у східних регіонах України, що призвели до послаблення державного контролю над цими територіями, а також повномасштабне вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року створили нестабільне середовище та значно підвищили ризики потрапляння людей у ситуацію торгівлі людьми, що є фактором детермінації злочинів досліджуваного виду. Високий рівень безробіття, бідність, соціальна нерівність, зумовлені економічною дестабілізацією, виступають ключовими соціально-економічними факторами, що сприяють поширенню торгівлі людьми, та значно загострились в умовах війни, адже істотно підвищують вразливість населення та створюють сприятливе підґрунтя для злочинної діяльності. Недосконалість кримінального законодавства, а також наявні прогалини та проблеми у правовому регулюванні протидії торгівлі людьми виступають ключовими правовими чинниками, що в умовах війни значно ускладнюють ефективне правозастосування, а тому потребують вдосконалення кримінально-правових механізмів, зокрема шляхом внесення відповідних змін до законодавства. Морально-психологічні фактори сприяють поширенню кримінальної поведінки та толеруванню експлуатації, адже деградація моральних цінностей, домінування утилітарних мотивів у суспільній свідомості, зниження рівня правової культури посилюють ризики як для потенційних жертв, так і для розширення злочинних схем. Торгівля людьми зазнала значних трансформацій в умовах гібридної війни та воєнного стану в Україні, а недоліки в роботі правоохоронних органів, соціальних служб, відсутність ефективної міжвідомчої координації та низький рівень правової обізнаності населення, що істотно підвищують латентність торгівлі людьми та унеможливлюють своєчасне виявлення та протидію цьому злочину, в умовах війни лише загострюються. Доводиться, що торгівля людьми належить до найбільш небезпечних форм транснаціональної організованої злочинності, яка стрімко поширюється в умовах глобалізації, технологічного прогресу, спрощення процедур перетину кордону і збільшення міграційних потоків, та збройних конфліктів. У результаті дослідження торгівлі людьми як однієї з форм транснаціональної злочинної діяльності виокремлено такі характерні риси, як висока технологічність, чітка організаційна структура та складна ієрархічна система, що забезпечує ефективність функціонування злочинних схем у межах кількох юрисдикцій. Ці ознаки свідчать про високий рівень впорядкованості та координації дій між її учасниками, що дозволяє розглядати торгівлю людьми як організований, стійкий і гнучкий злочинний механізм, здатний адаптуватися до нових викликів, зокрема цифровізації, міграційних криз і воєнних конфліктів. У цьому контексті торгівля людьми постає як комплексне кримінальне явище, що має високий рівень латентності, тобто значна частина злочинів залишається не виявленою чи не зафіксованою правоохоронними органами. Водночас торгівля людьми в Україні, зокрема в умовах війни, зберігає і посилює транснаціональні ознаки. Аналіз вироків у кримінальних провадженнях показав, що у переважній більшості випадків (81%) злочинці планували переміщення потерпілих за межі державного кордону. Хоча у 66% таких випадків таке переміщення не було реалізовано з причин, що не залежали від волі винних (втручання правоохоронців, відмова жертви тощо), сам факт вербування з метою подальшого переміщення за кордон задля експлуатації потерпілих свідчить про наявність відповідного злочинного наміру. Серед основних країн призначення потерпілих від торгівлі людьми в умовах гібридної війни та воєнного стану в Україні визначаються рф, Туреччина та країни Близького Сходу, а також країни Європейського Союзу (зокрема, Польща, Чехія, Німеччина та інші), що свідчить про широку географію злочинів досліджуваного виду. З’ясовано, що з початком повномасштабного вторгнення рф проблема торгівлі людьми перестала бути виключно сферою діяльності кримінальних угруповань, кланів та злочинних організацій, трансформувавшись в інструмент реалізації державної політики рф та гібридного контролю над населенням. Шляхом апробації концепції американського соціолога та політолога Чарльза Тіллі про криміналізацію держави було обґрунтовано, що діяльність рф на окупованих територіях України відповідає критеріям організованої злочинності, узаконеної через державні механізми, що має ознаки державного рекету. В цілому, концепція криміналізації держави охоплює ситуації, коли державні інституції або їхні представники безпосередньо залучені до злочинної діяльності та/або сприяють їй. Таким чином, злочинні дії на рівні влади рф не тільки не переслідуються, а й стають частиною політичного режиму. Цей феномен особливо актуалізувався під час збройних конфліктів, коли державні структури рф використовують незаконні методи для досягнення своїх цілей, особливо на тимчасово окупованих територіях України. Зокрема, мають місце такі факти, як: 1) примусова депортація українських дітей до рф або на території під її контролем; 2) створення фільтраційних таборів; 3) незаконна паспортизація населення на окупованих територіях; 4) використання примусової праці в окупованих регіонах; 5) здійснення масових «евакуацій» українців, що по суті є формою переміщення населення всупереч його волі під виглядом «захисту». Усі ці дії свідчать про системну, організовану політику, що має риси інституціоналізованого насильства та експлуатації, вчиненого державою-агресором. Таким чином, рф у цьому контексті не лише веде збройну агресію, але й активно впроваджує механізми, які можуть бути кваліфіковані як форми організованої злочинності, що набули державно-інституційного вигляду. Такий підхід актуалізує необхідність кримінологічного переосмислення ролі держав у процесах протидії торгівлі людьми, особливо в умовах війни та окупації. Для ефективної протидії торгівлі людьми необхідно розглядати заходи не тільки з позиції реагування на вже вчинені злочини, але й через зменшення детермінантів, що сприяють виникненню цього явища. Враховуючи складність і багатоаспектність проблеми торгівлі людьми, було виокремлено такі групи заходів: суспільно-політичні, соціально-економічні, правові, морально-психологічні та організаційно-управлінські, які повинні працювати синергічно. Обґрунтовано необхідність створення дієвої системи протидії торгівлі людьми в реаліях збройної агресії рф завдяки об'єднанню зусиль на національному та міжнародному рівнях, а для цього необхідно посилити інституційну спроможність органів, що здійснюють протидію торгівлі людьми, зокрема шляхом вдосконалення відповідних механізмів, підвищення кадрової кваліфікації та забезпечення ресурсної підтримки. Доводиться, що поряд із класичними заходами протидії обґрунтовується необхідність інтеграції сучасних цифрових інструментів у систему протидії торгівлі людьми та посилення кібербезпеки. Зокрема, доцільним є: 1) розробка національного механізму кібермоніторингу, який дозволить виявляти ресурси, що використовуються для вербування або експлуатації осіб (включаючи оголошення про фіктивну роботу, навчання, шлюбні агентства тощо); 2) встановлення алгоритмів штучного інтелекту (AI) для автоматичного виявлення ключових слів і поведінкових патернів у відкритому інтернет-просторі, які вказують на потенційне вербування; 3) моніторинг криптовалютних транзакцій, які можуть використовуватись злочинцями для приховування прибутків від торгівлі людьми, зокрема, шляхом взаємодії з криптобіржами, блокчейн-аналітиками та запровадженням процедур фінансового моніторингу ризикових операцій; 4) розробка цифрових навчальних курсів, інтерактивних платформ і чат-ботів, які підвищують обізнаність громадян про ознаки вербування, механізми самоідентифікації потенційної жертви, а також надають доступ до допомоги онлайн; 5) посилення цифрової грамотності серед представників груп ризику, зокрема внутрішньо переміщених осіб, жінок, дітей, осіб похилого віку та осіб з інвалідністю, безробітних, а також осіб, які виїжджають за кордон в пошуках прихистку або працевлаштування – шляхом інформаційних кампаній у соціальних мережах (Instagram, TikTok, Facebook, YouTube тощо), створення інфографіки, відеороликів, співпраця з лідерами думок та інфлюенсерами для ефективної комунікації. На підставі аналізу статистичної звітності та вироків у кримінальних провадженнях обґрунтовано необхідність удосконалення кримінального законодавства, посилення правового захисту постраждалих осіб та міжнародного співробітництва у сфері протидії торгівлі людьми. Зазначено, що в цьому контексті важливо враховувати специфічні виклики, з якими стикається Україна в умовах гібридної війни та повномасштабного вторгнення рф. Зокрема, є необхідним внесення змін до Кримінального кодексу України у випадках вчинення злочинів в умовах воєнного чи надзвичайного стану (необхідно доповнити ч. 3 ст. 149 КК України кваліфікуючою ознакою «вчинені в умовах воєнного або надзвичайного стану»). Тобто запропоновано викласти текст ч. 3 ст. 149 КК України в наступній редакції «Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього його батьками, усиновителями, опікунами чи піклувальниками, або вчинені щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, або вчинені в умовах воєнного або надзвичайного стану – караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої». Встановлено, що зважаючи на високий рівень латентності та транснаціональний характер торгівлі людьми, міжнародне співробітництво є ключовим інструментом у протидії торгівлі людьми. Враховуючи, що на законодавчому рівні не закріплене поняття «міжнародне співробітництво у сфері протидії торгівлі людьми», то запропоновано під ним розуміти організовану, спільну діяльність держав, спрямовану на подолання торгівлі людьми шляхом попередження і боротьби з нею, та надання допомоги і захисту особам, які постраждали від торгівлі людьми, що передбачає встановлення взаємних зобов'язань для досягнення спільних цілей шляхом правової допомоги, обміну інформацією, координації дій на міжнародному рівні, проведення спільних операцій та розслідування, а також створення ефективних інституцій для захисту та допомоги постраждалим особам. З’ясовано, що міжнародному співробітництву в умовах збройних конфліктів та війни притаманні специфічні ознаки, що визначаються змінами в характері злочинності, а також новими викликами, які постають перед державами та міжнародними організаціями, а саме: 1) обов'язковий характер участі держав; 2) дотримання основоположних принципів; 3) дотримання міжнародно-правових норм задля посилення співпраці; 4) координаційний та скоординований характер співробітництва; 5) гнучкість і адаптивність механізмів співпраці; 6) мобілізація міжнародних ресурсів та підтримка постраждалих осіб; 7) використання технологій та інновацій для боротьби з новими формами злочинності; 8) залучення міжнародних правових механізмів для забезпечення правосуддя та відновлення справедливості. Обґрунтовано, що збройні конфлікти створюють специфічні умови для реалізації міжнародного співробітництва, зокрема у зв’язку з порушенням територіальної цілісності, обмеженим доступом до тимчасово окупованих територій та змін в інфраструктурі, що є серйозною перешкодою для ефективного виконання міжнародних угод та виконання зобов’язань. Для подолання цих труднощів необхідно адаптувати міжнародне право до специфіки збройних конфліктів, враховувати нові форми експлуатації людей, а також зміцнити координацію між державами, міжнародними організаціями та неурядовими структурами. Проблема повернення примусово депортованих осіб, зокрема дітей, також демонструє необхідність в удосконаленні міжнародних механізмів, оскільки такі злочини потребують негайного реагування і взаємодії на всіх рівнях. Для того, аби міжнародне співробітництво було гнучким і адаптивним до швидкої реакції на зміни, що відбуваються під час війни та збройних конфліктів, необхідно впроваджувати інноваційні технології та розробити нові стратегії.

Склад разової ради:

Голова ради – Степаненко Оксана Василівна, д.ю.н., доцент, завідувач кафедри кримінального права Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Федчун Наталія Олександрівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінального процесу Національного університету «Одеська юридична академія»; Цитряк Віктор Ярославович, к.ю.н., доцент, доцент кафедри кримінального процесу Національного університету «Одеська юридична академія»

Офіційні опоненти: Балобанова Дар’я Олександрівна, д.ю.н., професор, професор кафедри кримінального права і кримінології Львівського державного університету внутрішніх справ; Кулик Людмила Миколаївна, к.ю.н., доцент, професор кафедри кримінального права та кримінології Одеського державного університету внутрішніх справ.

Захист відбудеться за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, авд. 29а Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА