Створення невизнаних квазідержавних утворень як технологія політичної дестабілізації в пострадянських країнах
Завантаження...
Дата
2025
Автори
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Одеса
Анотація
Актуальність теми дослідження. Питання причин та передумов виникнення квазідержавних утворень, їх місце на геополітичній мапі світу та роль у глобальному політичному процесі, наслідки їх появи та влив на регіональні політики сьогодні є не лише предметом теоретичних рефлексій, але й входять у перелік невідкладних завдань прикладної політології. В сучасному світі нараховується досить значна кількість квазідержавних утворень, які вважаються «сірими зонами», через те, що на їх територіях не діє міжнародне законодавство, а владний контроль утримують невизнані збройні формування та політичні сили, які називають себе урядом. Перед усім, створення квазідержавних утворень є складовою гібридних воєн, які поєднують у собі військові, політичні, економічні та нформаційні методи.
Нажаль, не оминула дана тенденція й країни пострадянського простору, зокрема й Україну. Пострадянський простір був і залишається зоною підвищеної геополітичної напруги, де зовнішні актори, і перед усім Росія, активно використовують квазідержавні утворення для досягнення своїх стратегічних цілей у якості інструментів дестабілізації сусідніх країн, підриву їхнього суверенітету та створення зон «заморожених конфліктів».
Актуальність дослідження процесу створення квазідержавних утворень як технології політичної дестабілізації саме в пострадянських країнах, і, перед усім, в Україні, зумовлена низкою факторів. По-перше, в умовах російсько-української війни розуміння механізмів створення та функціонування квазідержавних утворень, таких як ЛНР/ДНР є життєво важливим для протидії агресії. По-друге, квазідержавні утворення – це завжди потужні платформи для поширення дезінформації та пропаганди, що розколює українське суспільство. По-третє, феномен квазідержав становить загрозу не лише для України, але й для міжнародної безпеки в цілому. По-четверте, дослідження допоможе виявити внутрішні фактори, які сприяють виникненню квазідержав, що дозволить розробити стратегії зміцнення держави та запобігання внутрішнім конфліктам у подальшому. Отже, дослідження процесу створення квазідержавних утворень є не лише актуальним, але й необхідним для забезпечення національної безпеки України та стабільності в регіоні.
Оцінюючи ступінь наукової дослідженості теми зауважимо, що сучасні
політологічні розвідки феномену квазідержавного утворення як теоретичного концепту та політичної практики характеризуються широким спектром напрямків: етнополітичним, конфліктологічним, нацбезпековим, історико-регіональним, міжнародно-правовим, політологічним тощо. На сьогодні феномен самопроголошених але невизнаних держав пригортає увагу багатьох дослідників, які намагаються концептуалізувати його у категоріях історії, міжнародного права, теорії міжнародних відносин, конфліктології, політології. Крім того, дослідження з цієї проблематики завжди стикаються із ґрунтовним бекграундом «Realpolitik», що позначається на суб’єктивізмі у їх исновках та оцінках. Саме тому спроби осмислення цього явища ускладнено наявністю широкого діапазону теоретико-методологічних підходів до його вивчення і оцінки, наслідком чого є відсутність чіткого категоріального інструментарію. Традиційно причини виникнення, специфіка та деструктивний характер квазідержавного утворення в певному регіоні світу вивчаються у фокусі його конфліктогенності на базі етнічних, расових, політико-ідеологічних, економічних, релігійних, мовних чинників. Втім погляд на створення невизнаних квазідержавних утворень як на технологію політичної дестабілізації та встановлення контролю над конкретним регіоном третьої країни досліджено недостатньо. Зокрема це стосується досвіду країн пострадянського простору. Саме джерела, сутність та інструментарій даної технології, а також пошук шляхів протидії її розповсюдженню складають предметне поле нашого дослідження.
Дисертаційна робота виконана в рамках наукових досліджень
Національного університету «Одеська юридична академія», у контексті теми:
«Правове та соціальне життя України у людиноцентристському вимірі в цифрову еру» на 2021–2025 рр. (державний реєстраційний номер 0122U000266), а також у межах плану науково-дослідницької роботи кафедри політичних теорій факультету психології, політології та соціології Національного університету «Одеська юридична академія» – «Людиноцентристський вимір політики в умовах цифрових трансформацій».
Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному
дослідженні процесів створення квазідержавних утворень та виявленні їх специфіки як технології політичної дестабілізації на матеріалі країн пострадянського простору.
Реалізація поставленої мети зумовила вирішення наступних
дослідницьких завдань:
- визначити основні теоретико-методологічні підходи до вивчення
феномену квазідержавних утворень та сформулювати категоріальний
апарат дослідження;
- проаналізувати світовий досвід виникнення і функціонування
квазідержавних утворень та окреслити політико-правові проблеми їх
міжнародного визнання;
- виокремити особливості створення квазідержавних утворень на пострадянському просторі;
- окреслити етапи та визначити алгоритми створення квазідержавних
утворень на території колишніх республік СРСР;
- виявити специфіку експансіоністської політики РФ на пострадянському просторі, визначити її напрями та інструменти впливу;
- розкрити роль сепаратистських рухів у практиках дестабілізації
політичної ситуації в країнах пострадянського простору;
- окреслити шляхи протидії інспірованим процесам створення
квазідержавних утворень в Україні.
Об’єктом дослідження є сучасні квазідержавні утворення як
суспільно-політичний феномен.
Предметом дослідження є процес створення квазідержавних утворень
як технологія дестабілізації політичної ситуації в пострадянських країнах.
Методологія дослідження. У роботі використані загально-наукові і
спеціальнонаукові методи: порівняльний, спостереження, індукція і дедукція, аналіз і синтез, системний, структурно-функціональний. Методи порівняння, індукції та дедукції використовувалися при розгляді особливостей створення квазідержавних утворень на пострадянському просторі; вивченні світового досвіду виникнення і функціонування квазідержавних утворень та виокремленні політико-правових проблем їх міжнародного визнання. Аналіз і синтез використано при вивченні квазідержавного утворення як феномену соціально-політичного буття, окресленні підходів до його визначення та
концептуалізації, виявленні причин та особливостей створення. Метод узагальнення використано при розгляді загальних особливостей процесу створення квазідержавних утворень в країнах пострадянського простору.
Системний метод використаний при аналізі технології створення
квазідержавного утворення як інструменту системної експансіоністської політики РФ. Метод спостереження застосовано при аналізі змін та активізації сепаратистських настроїв в окремих регіонах України з 2005 по 2022 роки. Структурно-функціональний метод застосований при розгляді етапів та алгоритмів створення квазідержавних утворень на території колишніх республік СРСР у зв’язку із особливостями форми державного правління, політичного режиму, територіального устрою, законодавства.
Наукова новизна. Отримані результати мають наукову новизну та
конкретизуються у таких положеннях:
уперше:
- запропоновано авторське визначення квазідержавних утворень з акцентом на сепаратизм як ключовий інструмент їх створення, а саме:
квазідержавне утворення є специфічною формою політичної
організації суспільства, яка використовується сепаратистськими
групами з метою встановлення територіального контролю над
регіоном, але яким не вистачає деяких критеріїв державності та/або
міжнародного визнання;
- проведено порівняльний аналіз створення квазідержавних утворень на пострадянському просторі та інших геополітичних регіонах світу, що дозволило виявити певні розбіжності у їх траєкторіях, а саме: природу формування квазідержавного утворення, присутність етнічного
фактору та зовнішній вплив зацікавленої країни. Аргументовано, що
процес формування квазідержавних утворень на пострадянському просторі практично у всіх випадках відбувався шляхом сепаратизму;
- розкрито роль Російської Федерації у більшості сепаратистських конфліктів, що було покладено у основу процесів формування
квазідержавних утворень на території колишнього СРСР через
застосування так званих парамілітарних структур;
- запропонована стратегія протидії інспірованим РФ процесам створення квазідержавних утворень в Україні;
уточнено:
- підходи до типологізації квазідержавних утворень в пострадянських
країнах. Зауважено, якщо на території Абхазії та Південній Осетії, не
зважаючи на суттєву зовнішню підтримку з боку РФ, ключову роль у створенні квазідержавних утворень відігравав етнічний фактор, що
вважається природнім для такого роду процесів, то у випадку України
та Молдови етнічний контекст був повністю відсутній, а процеси
сепаратизму були інспірованими ззовні;
- особливості гібридного впливу РФ на процеси політичної дестабілізації у країнах – колишніх республіках СРСР, який характеризують синкретичність і еклектизм, базування на геополітичних і геокультурних конструктах ідеології «руського миру», активне використання сучасних медіа і цифрових технологій, масштабне залучення агентів впливу;
- алгоритм створення квазідержави зовнішньо-інспірованим шляхом:
впровадження та просування ідеології сепаратизму у певному регіоні
країни методами гібридного впливу; створення сепаратистського руху,
який би підтримував впроваджену ідеологію; активна діяльність
сепаратистського руху та його інформаційна підтримка ззовні;
протестна діяльність створеного сепаратистського руху; захоплення
будівель державної влади сепаратистським рухом за допомогою
парамілітарних утворень зацікавленої країни; формування «органів
влади» квазідержавного утворення; організація референдуму про
незалежність від материнської країни та проголошення
квазідержавного утворення, як незалежної країни;
- специфіку експансіоністської політики РФ на пострадянському
просторі, яка базується на розстановці сил у трикутнику «РФ –
пострадянські країни – НАТО» та використанні технології гібридної
агресії на основі стратегії триступінчастих цілей: 1) блокування
процесу розширення НАТО шляхом інтеграції колишніх республік
СРСР; 2) створення буферної зони, яка забезпечить стратегічну
віддаленість НАТО від російських кордонів (Білорусь, Молдова та
Україна); 3) досягнення глобальних домовленостей на кшталт «Ялти-
2», які могли б забезпечити новий поділ світу на сфери впливу;
набуло подальшого розвитку:
- концептуальне осмислення форм прояву та закономірностей
поширення сепаратистських тенденцій як основи створення
квазідержавних утворень;
- політико-правова контекстуалізація процесів виникнення та
функціонування квазідержавних утворень;
- вивчення та розширення переліку невійськових ризиків, що сприяють потенційній загрозі реалізації квзідержавного проєкту.
- визначення механізмів за заходів щодо протидії інспірованим процесам створення квазідержавних утворень в Україні.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів полягає
в тому, що викладені в дисертаційній роботі положення можуть бути
використані у науково-дослідницькій та експертній роботі з метою подальшого дослідження квазідержавних утворень як політико-теоретичного концепту та феномену сучасного глобального політичного процесу, при аналізі регіональних політичних процесів, зокрема у країнах пострадянського простору, виявленні технологій дестабілізації політичної ситуації через посилення сепаратистських тенденцій з подальшим просуванням і реалізацією квазідержавних проєктів, що скрадають загрозу національній безпеці та територіальній цілісності України. У політико-управлінській практиці матеріали роботи можуть бути використані органами державної влади та місцевого самоврядування, політичними партіями та громадськими організаціями, представниками ЗМІ в процесі розробки програм консолідації населення України та програм розвитку взаємодії між державною владою та громадянським суспільством. Результати досліджень можуть бути використані для розробки державної політики щодо реінтеграції окупованих територій, боротьби з сепаратизмом та зміцнення національної безпеки. У навчальному процесі результати дослідження можуть збагатити теоретичним і емпіричним матеріалом навчальні курси та спецкурси, тематика яких торкається проблем національної безпеки, регіональної політики, міжнародної політики, гібридизації політичних конфліктів тощо.
Результати дисертаційного дослідження представлено у 9 статтях, 6 з яких опубліковано у наукових фахових виданнях, затверджених МОН України, 3 статті – у наукових закордонних виданнях, включених до наукометричної бази Web of Sciencе та Scopus, а також у 2 тезах доповідей на науково-практичних конференціях та монографічному аналізі «Поглинання. Історія кремлівської окупації територій України 2014 - 2022 років».
Структура роботи зумовлена логікою дослідження, що випливає з його
мети і основних завдань. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел загальною кількістю 173.
Склад разової ради:
Голова ради –
Вітман Костянтин Миколайович, д.політ.н., професор, професор кафедри політичних теорій Національного університету «Одеська юридична академія»
Рецензенти:
Завгородня Юлія Володимірівна, к.полі.н., доцент, доцент кафедри політичних теорій Національного університету «Одеська юридична академія»;
Краснопольська Тетяна Миколаївна, к.політ.н., доцент, доцент кафедри політичних теорій Національного університету «Одеська юридична академія».
Офіційні опоненти:
Зеленько Галина Іванівна д.політ.н., професор, член-кореспондент НАН України, завідувачка відділу політичних інститутів та процесів Інституту політичних та етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України;
Наумкіна Світлана Михайлівна, д.політ.н., професор, завідувач кафедри політичних наук і права Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. Д.К. Ушинського.
Захист відбудеться за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 29а Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА
Бібліографічний опис
Ястребова В. А. Створення невизнаних квазідержавних утворень як технологія політичної дестабілізації в пострадянських країнах : дис…д-ра філос. / Ястребова, Віра Андріївна ; Національний університет «Одеська юридична академія» – Одеса, 2025. – 196 с.
Ключові слова
держава, квазідержвне утворення, політичний процес, політичні інститути, пострадянський простір, гібридна війна, політичний конфлікт, агресія, м’яка сила, національна безпека, сепаратизм, дестабілізація, етнонаціональна політика, state, quasi-state formation, political process, political institutions, post-Soviet space, hybrid war, political conflict, aggression, soft power, national security, separatism, destabilization, ethno-national policy
Цитування
Ястребова В. А. Створення невизнаних квазідержавних утворень як технологія політичної дестабілізації в пострадянських країнах : дис…д-ра філос. Одеса, 2025. 196 с.