Науковий дискурс щодо місця передачі речі в механізмі договірного переходу права власності.

Abstract

Наукова публікація присвячена правовому аналізу значення передачі речі в руслі теоретичного вчення про юридичні факти, дослідженню її місця в механізмі договірного переходу права власності. У статті формулюється відповідь на запитання: чи може договір слугувати самостійним юридичним фактом, що веде до переходу права власності, чи потрібна ще й передача речі, тобто необхідний цілий юридичний склад для настання відповідних правових наслідків. У публікації аналізуються категорії «розпорядчий правочин» та «речовий правочин», наводиться критика підходу щодо самостійності останнього як юридичного факту, що здатен спричинити перехід права власності. Розглянуті сутнісні особливості та проблеми застосування в цивілістиці абстрактної та каузальної моделей переходу речових прав за договором. Висловлені аргументи критики абстрактної моделі передачі речі, виявлені у практичній площині її реалізації, обґрунтовано виваженість законодавчого підходу щодо підтримки каузальної моделі переходу речових прав за договором. У роботі вирішується питання щодо самостійності правочину передачі речі в механізмі переходу права власності чи іншого речового права у ключі аналізу особливостей реальних та консенсуальних договорів. Сформульовано висновок, що в консенсуальному договорі передача речі становить виконання обов’язку, передбаченого договором, а для реального договору передача речі є невід’ємним елементом фактичного складу самого договору, без якої він уважатиметься неукладеним, тобто таким, що не існував, не відбувся. Для реального договору пере-дачу речі варто розглядати не як самостійну та відірвану від правової підстави дію, здатну спричинити перехід речового права, а як елемент юридичного факту – договору, що тільки разом з останнім здатна спричинити перехід права власності. Відзначено, що передача речі не тотожна передачі права власності, для останньої зазвичай потрібний і обопільний намір, причому такий, що збігається, тобто укладення договору. Обґрунтовано, що договір є самостійним юридичним фактом, що здатен спричинити перехід права власності чи іншого речового права, хоча сам може мати складну структуру, елементами якої можуть виступати передача речі чи інші фактичні дії.The scientific publication is devoted to the legal analysis of the meaning of the transfer of property in line with the theoretical doctrine of legal facts and the study of its place in the mechanism of contractual transfer of ownership. The article formulates the answer to the question: whether the contract can serve as an independent legal fact that leads to the transfer of ownership or the transfer of property is required, i.e. the whole legal structure is necessary for the relevant legal consequences. The publication analyzes the categories of «regulatory transaction» and «material transaction» and criticizes the approach to the independence of the latter as a legal fact that can lead to the transfer of ownership. The essential features and problems of application of abstract and causal models of transfer of property rights under the contract in civil law are considered. The author states the arguments of critique of the abstract model of transfer of property, revealed in the practical plane of its realization and the balance of the legislative approach concerning support of the causal model of transfer of property rights under the contract is substantiated. The issue of independence of the transaction of transfer of property in the mechanism of transfer of the property right or other property right through the prism of the analysis of features of real and consensual contracts is solved in the work. It is concluded that in a consensual contract the transfer of property is an obligation under the contract, and for a real contract – the transfer of property is an integral part of the actual composition of the contract itself, without which it will be considered unconcluded, i.e. non-existent, which does not take place. For a real contract, the transfer of property should be considered not as an independent, detached from the legal basis action that can cause the transfer of property rights, but as an element of legal fact – a contract that only together with the latter can cause the transfer of ownership. It is noted that the transfer of property is not identical to the transfer of ownership; as the latter, generally, requires a mutual intention, the one that coincides, that is, the conclusion of the contract. It is substantiated that the contract is an independent legal fact that can cause the transfer of ownership or other property right, although it may have a complex structure, the elements of which may be the transfer of property or other actual actions.Научная публикация посвящена правовому анализу значение передачи вещи в русле теоретического учения о юридических фактах, исследованию ее места в механизме договорного перехода права собственности. В статье формулируется ответ на вопрос: может ли договор служить самостоятельным юридическим фактом, ведет к переходу права собственности, нужна еще и передача вещи, то есть необходим целый юридический состав для наступления соответствующих правовых последствий. В публикации анализируются категории «распорядительный сделка» и «речевой сделка», приводится критика подхода к самостоятельности последнего как юридического факта, способного вызвать переход права собственности. Рассмотрены сущностные особенности и проблемы применения в цивилистике абстрактной и каузальной моделей перехода прав по договору. Высказанные аргументы критики абстрактной модели передачи вещи, обнаруженные в практической плоскости реализации, обоснованно взвешенность законодательного подхода по поддержке каузальной модели перехода прав по договору. В работе решается вопрос о самостоятельности сделки передачи вещи в механизме перехода права собственности или иного вещного права в ключе анализа особенностей реальных и консенсуальным договорам. Сформулирован вывод, что в консенсуальному договоре передача вещи составляет выполнения обязанности, предусмотренной договором, а для реального договора передача вещи является неотъемлемым элементом фактического состава самого договора, без которой он будет считаться незаключенным, то есть таким, который не существовал, не состоялся. Для реального договора пере-дачу вещи стоит рассматривать не как самостоятельную и оторванную от правового основания действие, способную вызвать переход вещного права, а как элемент юридического факта - договора, только вместе с последним чревата переход права собственности. Отмечено, что передача вещи не тождественна передачи права собственности, для последней обычно требуется и обоюдный намерение, причем такой, что совпадает, то есть заключения договора. Обосновано, что договор является самостоятельным юридическим фактом, способен вызвать переход права собственности или иного вещного права, хотя сам может иметь сложную структуру, элементами которой могут выступать передача вещи или другие фактические действия.