Онтологічний вимір антропо-соціальних джерел формування права
Завантаження...
Дата
2021
Автори
Журавська, О. В.
Zhuravska, O. V.
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Одеса : Гельветика
Анотація
У статті досліджено онтологічний вимір антропо-соціальних джерел формування права. Доведено, що феномен права тісно пов'язаний із людиною, її сутністю, сенсом людського буття, а відповіді на всі філософські питання про виникнення права визначаються відповіддю на питання про сенс людського буття. Природа людини, що зумовлює формування права, характеризується єдністю біологічних, соціальних та духовних складових частин. Через призму антропологічного підходу людина і право є взаємозумовленими: природа людини обумовлює виникнення права, а право моделює виникнення і розвиток форм існування людини, які відповідають критеріям цивілізованості. Кожна людина здатна самостійно осягнути природний закон, який був би умовою існування серед інших людей, оскільки апріорно існує феномен свободи розумної і незалежної людини.
Стародавні греки визначали розум як властивість, що підноситься над почуттями людини, завдяки якій можна виділити ідеальні елементи права. У Стародавньому Римі мислителями було виявлено таку властивість розуму, як загальність, що надає можливість виведення і пізнання загальних, універсальних принципів права. В епоху Середньовіччя філософи на основі розуму шукали першооснови права в вищих духовних позаправових реаліях. Філософія Нового часу показала, що розум, як здатність, необхідний для того, аби тлумачити і розглядати право з позицій природи самої людини.
Апогеєм розвитку уявлень про роль розуму з'явилася класична німецька філософія, в рамках якої І. Кант виділив автономію людської особистості як першооснову права, а Г. Гегель вбачав у праві вираз людського розуму.
Дослідження взаємозв’язків між поняттями права та розуму дає підстави констатувати, що
поняття розумності постає як одна із засадничих категорій природно-правового мислення, яка у найабстрактнішій формі виражає сутнісне призначення та функцію права – впорядкування, оптимальну організацію взаємовідносин між людьми за посередництвом нормативного обмеження індивідуального свавілля. Образ людини як «першооснови» права необхідно характеризувати через такі її властивості, як розум і воля, що виступають антропо-соціальним джерелом формування права. Розумність права полягає в тому, що воно гарантує людську гідність та інші антропо-соціальні цінності, які є похідними від неї.
This article deals with the analysis the ontological dimension of anthropo-social sources of law formation. It is proved that the phenomenon of law is closely connected with a man, his essence, the meaning of human existence, and the answers to all philosophical questions about the emergence of law are determined by the answer to the question about the meaning of human existence. Human nature, which determines the formation of law, is characterized by the unity of biological, social and spiritual components. Through the prism of the anthropological approach, a man and law are interdependent: human nature determines the emergence of law, and law models the emergence and development of different forms of human existence that meet the civilization criteria. Each person is able to independently comprehend the natural law that could be a condition of existence among other people, because a priori there is a phenomenon of freedom of an intelligent and independent man. The ancient Greeks defined the reason as a feature that stands above the human senses, through which a person can distinguish the ideal elements of law. In ancient Rome, the philosophers discovered such a feature of mind as universality, which enables deriving and understanding the general, universal principles of law. In the Middle Ages, the philosophers based on reason were searching for the foundations of law in the highest spiritual extra-legal realities. Philosophy of modern times viewed the mind as an ability required to interpret and consider law from the standpoint of human nature. The apogee of the development of ideas about the role of mind was the classical German philosophy, in which Kant singled out the autonomy of an individual as the basis of law and Hegel approached law as the expression of the human mind. The study of the relationship between the concepts of law and reason provides the grounds to state that the concept of reasonableness appears to be one of the basic categories of natural legal thinking, which in the most abstract form expresses the essential purpose and function of law applying for mediation of limiting individual arbitrary behaviour by the regulations. Viewing a man as a foundation of law should be characterized through such notions as reason and will that are considered anthropo-social source of law. The reasonableness of law is actually intended to guarantee human dignity and other anthropo-social values that are derived from it.
This article deals with the analysis the ontological dimension of anthropo-social sources of law formation. It is proved that the phenomenon of law is closely connected with a man, his essence, the meaning of human existence, and the answers to all philosophical questions about the emergence of law are determined by the answer to the question about the meaning of human existence. Human nature, which determines the formation of law, is characterized by the unity of biological, social and spiritual components. Through the prism of the anthropological approach, a man and law are interdependent: human nature determines the emergence of law, and law models the emergence and development of different forms of human existence that meet the civilization criteria. Each person is able to independently comprehend the natural law that could be a condition of existence among other people, because a priori there is a phenomenon of freedom of an intelligent and independent man. The ancient Greeks defined the reason as a feature that stands above the human senses, through which a person can distinguish the ideal elements of law. In ancient Rome, the philosophers discovered such a feature of mind as universality, which enables deriving and understanding the general, universal principles of law. In the Middle Ages, the philosophers based on reason were searching for the foundations of law in the highest spiritual extra-legal realities. Philosophy of modern times viewed the mind as an ability required to interpret and consider law from the standpoint of human nature. The apogee of the development of ideas about the role of mind was the classical German philosophy, in which Kant singled out the autonomy of an individual as the basis of law and Hegel approached law as the expression of the human mind. The study of the relationship between the concepts of law and reason provides the grounds to state that the concept of reasonableness appears to be one of the basic categories of natural legal thinking, which in the most abstract form expresses the essential purpose and function of law applying for mediation of limiting individual arbitrary behaviour by the regulations. Viewing a man as a foundation of law should be characterized through such notions as reason and will that are considered anthropo-social source of law. The reasonableness of law is actually intended to guarantee human dignity and other anthropo-social values that are derived from it.
Бібліографічний опис
Журавська О. В. Онтологічний вимір антропо-соціальних джерел формування права / О. В. Журавська // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. Вип. 89 / редкол.: Г. I. Чанишева (голов. ред.) та ін. – Одеса : Гельветика, 2021. – С. 15-21.
Ключові слова
Research Subject Categories::LAW/JURISPRUDENCE, джерела формування права, право, людина, суспільство, розум, воля, гідність, правові цінності, sources of law formation, law, a man, society, reason, will, dignity, legal values
Цитування
Журавська О. В. Онтологічний вимір антропо-соціальних джерел формування права / О. В. Журавська // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. Вип. 89 / редкол.: Г. I. Чанишева (голов. ред.) та ін. – Одеса : Гельветика, 2021. – С. 15-21.