Публічне адміністрування екологічного контролю у морських портах: оновлення концепції

Abstract

Дисертація є першим в українській правовій науці дослідженням, в якому представлено комплексний аналіз розвитку науково обґрунтованої концепції публічного адміністрування екологічного контролю у морських портах. Метою роботи є підвищення ефективності такого контролю шляхом застосування принципів «доброго урядування» та екологічної безпеки з одночасним оновленням інституційної архітектури та галузевого законодавства. У дисертації уперше систематизовано практики та наукові підходи до екологізації портової діяльності. Представлено класифікацію етапів формування сучасного механізму управління охороною довкілля у морських портах. Концептуалізовано публічне адміністрування природоохоронних процедур у портах. У роботі пропонується розподіл екологізації портів на «внутрішній» та «зовнішній» напрями з формуванням інтегрованої моделі, що поєднує екологічні стандарти, інновації та цифровізацію. Розкрито особливості застосування глобальних та європейських правових інструментів і політик для запобігання та боротьби із забрудненням морських портових акваторій та вирішення питань компенсації за завдану шкоду. У дисертації уточнено особливості та значення добровільних міжнародних координаційних ініціатив для реалізації правових стандартів та кращих практик адміністрування у сфері контролю забруднення морського середовища, у т.ч. акваторії портів. Виявлено тенденції формування національних правових засад портового екологічного контролю в Україні. Уточнено також форми і методи публічного адміністрування та екологічного контролю у морських портах, охарактеризовано їх рівні та сформульовано загальні та спеціальні визначення. У дисертації сконструйовано авторську концепцію оновлення публічного адміністрування екологічного контролю у морських портах. Під час опрацювання проблематики дослідження було запропоновано низку удосконалень у сферах: розвитку концепції інтегрованого управління прибережними регіонами; застосування принципів «доброго урядування» у морській та портовій діяльності; уточнення теоретичних підходів до публічного адміністрування, включаючи взаємозв’язки між контролем, наглядом, моніторингом та аудитом; конкретизації особливостей інструментів публічного адміністрування у рамках оновлення адміністративного права України, а також щодо наукових положень про реалізацію міжнародних угод у рамках національних механізмів публічного адміністрування, концепцій взаємодії морських портів та населених пунктів, розвитку «зелених» і «розумних» портів. У дисертаційному дослідженні запропоновано авторські визначення понять «портова діяльність», «публічне адміністрування у сфері природоохоронних портових процедур у морських портах» та «публічне адміністрування екологічного контролю у морських портах України»; встановлення спеціального режиму природоохоронних, контрольних та моніторингових заходів для портових міст у програмних документах довгострокового планування розвитку морських портів та природоохоронної сфери; доповнення проєкту Закону України «Про державний екологічний контроль» та Стратегії реформування системи державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на період до 2029 року окремими розділами, присвяченими екологічному контролю у морських портах. Запропоновано також функціонально-цільову класифікацію проявів (форм та методів, або інструментів) публічного адміністрування та здійснення екологічного портового контролю з розкриттям особливостей їх реалізації, а також шляхи оновлення публічного адміністрування екологічного портового контролю в Україні. У дисертаційному дослідженні зазначається, що системи екологічного моніторингу у морських портах еволюціонували з урахуванням історичних підходів та сучасних принципів сталого розвитку. У роботі запропоновано виокремлювати первинний, індустріальний та сучасний етапи їх становлення. Публічне адміністрування у сфері природоохоронних портових процедур охоплює діяльність уповноважених органів щодо встановлення, реалізації, контролю та забезпечення дотримання екологічних стандартів і правил у морських портах та їхніх акваторіях. Його компонентами є організаційні, правові, економічні та аналітичні інструменти для запобігання забрудненню води, повітря, ґрунтів, акустичного та світлового середовища із забезпеченням ефективного використання і дотримання екологічних стандартів. Портова діяльність охоплює організаційні, управлінські, виробничі та економічні процеси у морських портах для забезпечення ефективної роботи портової інфраструктури, торговельного мореплавства та охорони довкілля. Екологізація портової діяльності охоплює «внутрішній» та «зовнішній» напрямки, що спрямовані на формування механізму дотримання природоохоронних стандартів. Визначено ключові особливості глобальних, регіональних і національних правових і організаційних засад екологічного контролю у портах з акцентом на держави прапора, держави порту та прибережні держави. Добровільні ініціативи щодо зменшення екологічного тиску від морського транспорту та портової діяльності охоплюють цифровізацію, автоматизацію та зменшення негативного впливу на навколишнє середовище. Вони ґрунтуються на ключових міжнародних угодах у сфері протидії забрудненню моря та спрямовані на їх реалізацію, а також на впровадження кращих практик відповідно до міжнародних стандартів. Наголошується, що розпорошення норм про екологічний контроль та моніторинг у значній кількості документів програмного регулювання морської та портової діяльності в Україні не сприятиме формуванню якісної нормативної бази для такої діяльності, а недостатня увага до взаємодії портів та портових міст вимагає систематичного перегляду підходів до управління припортовими територіями та акваторіями. Пропонується доповнити Морську доктрину України на період до 2035 року (підрозділ «Екологічні аспекти розвитку приморських регіонів») нормами щодо припортових зон та портових міст, організації їхньої взаємодії, враховуючи значний вплив на них портової та пов’язаної з нею логістичної діяльності. А у Стратегії розвитку морських портів України на період до 2038 року та Морській природоохоронній стратегії України – конкретизувати їх шляхом консолідації положень про спеціальний режим екологічного контролю та моніторингових заходів. У дисертації запропоновано розглядати публічне адміністрування екологічного контролю у морських портах України у загальному розумінні як багаторівневу систему управління. Ця система охоплює міжнародний, загальнонаціональний, регіональний та локальний рівні, кожен з яких має власні інституції, зміст, методи та форми реалізації. Такий підхід забезпечує формування організаційно-правового середовища екологічної безпеки портів і пов’язаної з ними діяльності за допомогою комплексу відповідних заходів. У спеціальному значенні публічне адміністрування екологічного контролю у морському порту – це управлінська діяльність уповноважених суб’єктів. «Зовнішній» прояв такої діяльності переважно охоплює нагляд, контроль, притягнення до відповідальності, відшкодування шкоди та, меншою мірою, моніторинг – щодо суден і портової інфраструктури. «Внутрішній» прояв зосереджений на розробці та впровадженні політики екологічної відповідальності портів, судноплавних компаній та судновласників, із пріоритетом моніторингу та аудиту. Ці заходи здійснюються з урахуванням місцевих умов, міжнародних та національних стандартів, а також кращих практик урядування. Обласні (військові) державні адміністрації та органи місцевого самоврядування не є класичними суб’єктами публічного адміністрування у сфері контролю та спостереження у морських портах. Водночас вони можуть допомогти в організації екологічного контролю та моніторингу припортових територій, розвитку портових міст та інших населених пунктів, ефективному управлінні інфраструктурою, забезпеченні прозорого розподілу повноважень, залученні інвестицій до припортових територій та впровадженні кращих практик інтегрованого управління приморськими регіонами. Концепцію публічного адміністрування екологічного контролю у морських портах України оновлено з урахуванням комплексного, багаторівневого та інтегрованого підходу, що охоплює правовий, організаційно-управлінський та технологічний складники. Для реалізації такої концепції необхідно гармонізувати національне законодавство з міжнародними зобов’язаннями, оптимізувати інституційну взаємодію, впровадити сучасні технології моніторингу та контролю, а також створити систему стимулювання для підтримки екологічно відповідальної діяльності. Запропонована модель передбачає використання превентивних, контрольних, спостережних і відновлювальних механізмів для мінімізації екологічних ризиків, підвищення безпеки портових акваторій та сприяння трансформації морських портів на інноваційні центри сталого розвитку, інтегровані у глобальні та регіональні «зелені» логістичні мережі.

Склад разової ради:

Голова ради – Кормич Борис Анатолійович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри морського, митного та інформаційного права Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Коваль Наталія Олексіївна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри морського, митного та інформаційного права Національного університету «Одеська юридична академія»; Сергєєв Юрій Володимирович, к.ю.н., доцент, доцент кафедри морського, митного та інформаційного права Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Бабін Борис Володимирович, д.ю.н., професор, професор кафедри міжнародного та європейського права факультету права та міжнародних відносин Державного некомерційного підприємства «Державний університет «Київський авіаційний інститут»; Кузнєцов Сергій Сергійович, д.ю.н., доцент кафедри судноводіння Приватного вищого навчального закладу «Одеський морський інститут» у вигляді ТОВ.

Захист відбудеться 19.06.2026 року о 10:00, за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 23, зала засідань Вченої ради Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА