Стандарти доказування в адміністративному судочинстві

Abstract

Дисертацію присвячено комплексній характеристиці стандартів доказування в адміністративному судочинстві. Сформовано аксіологічно-міфологічне розуміння стандартів доказування як прикладної юридичної конструкції у складі правової міфологеми, якої спрямовано на правову інтерпретацію правових міфів, з такими смисловими центрами: міф про справедливість, міф про права людини, міф про європейський правовий порядок. Визначено, що стандарти доказування покликані реалізовувати на практиці ціннісні ідеали та орієнтири, яких закладено у пов’язаних із ними правовими міфами і в цілому є підтвердженням інтеграційних процесів та активного правового діалогу між різними культурами. Визначено, що стандарти доказування є складовою частиною оцінки доказів за внутрішнім переконанням як останнього етапу адміністративного процесуального доказування. Виокремлено чинники впливу на об’єктивність суддівської оцінки доказів та способи мінімізації судових помилок. Доведено, що стандарти доказування об’єктивують логіко-психологічний аспект оцінки доказів та актуалізують своє значення принагідно критерія достатності усієї сукупності доказів у їх взаємозв’язку лише після того, як кожен доказ окремо визнано таким, що містить інформацію стосовно предмета доказування (належним), одержаний без процесуальних порушень (допустимим) і дозволяє встановити дійсні обставини справи (достовірним). Удосконалено доктринальні напрацювання у розумінні стандартів доказування та сформульовано дефініцію стандартів доказування в адміністративному процесі як інструмента об’єктивізації розумових (логічних) процесів судді під час оцінки за внутрішнім переконанням достатності усієї сукупності попередньо відібраних доказів відповідно до критеріїв належності, допустимості і достовірності з метою справедливого вирішення публічно-правового спору та уніфікації судової практики. З’ясовано, що кожен інструмент (стандарт доказування) – це шлях або спосіб формування внутрішнього переконання, критерієм достатності якого є впевненість судді у тому, що за наявної сукупності усіх доказів у їх взаємозв’язку неможливо уявити фактичну відсутність поточних публічних правовідносин. З урахуванням праць вітчизняних і зарубіжних вчених, законодавства країн англо-саксонської правової системи і сформованої в них судової практики розкрито систему та зміст стандартів доказування у цивільному, адміністративному та кримінальному процесах Великої Британії, США, Канади, Австралії̈ та Нової̈ Зеландії̈. Узагальнено, що в країнах загального права є 3 компоненти, які тісно пов’язані з категорією стандарту доказування: вірогідність «probabilities», корисність «utility» та очікувані помилки «expected errors». Згруповано країни автентичного походження стандартів доказування на ті, що виокремлюють два («баланс вірогідностей», «поза розумним сумнівом») або три («баланс вірогідностей», «зрозумілі та переконливі докази», «поза розумним сумнівом») стандарти доказування для ухвалення підсумкових судових рішень, а також сформовано їх характерні риси та випадки застосування. Розкрито особливості функціонування стандартів доказування у практиці Європейського суду з прав людини, яка є орієнтиром для адміністративного процесуального права в частині випадків поширення кожного зі стандартів доказування на окремі публічно-правові відносини разом із використанням теорії аналізу потенційних наслідків та «критеріїв Енгеля». Набуло подальшого розвитку розуміння співвідношення категорії «цивільна справа» та «адміністративна справа» у світлі дії принципу офіційного тлумачення Європейського суду з прав людини, що співвідносяться як ціле і частина. Вдосконалено розуміння та критерії достатності при використанні стандарту доказування «поза розумним сумнівом» для цілей адміністративного судочинства за рахунок врахування практики Міжнародного кримінального суду. Набуло подальшого розвитку положення про те, що стандарти доказування покликані мінімізувати потенційні недоліки судового рішення в частині розподілу судових помилок залежно від виду провадження. Закріплено загальне правило підбору стандарту доказування: якщо ціна помилки є рівнозначною для сторін, то застосовується нижчий стандарт доказування і, навпаки, коли помилка стосовно однієї зі сторін має більш обтяжливий характер, то застосовується вищий стандарт доказування. Згруповано стандарти доказування залежно від форми закріплення на позитивні, як такі, що стихійно склалися на практиці та нормативні, як такі, що наперед встановлені законодавцем або обов’язковою практикою судів. Констатовано процес переходу від позитивного до нормативного закріплення стандартів доказування в адміністративному процесі України, який на теперішній час має фрагментарний характер і стосується розгляду категорії справ про санкції. Запропоновано використовувати такі види інструментів оцінки доказів (стандартів доказування) в адміністративному процесі як «баланс вірогідностей», «зрозумілі та переконливі докази» та «поза розумним сумнівом», правила та випадки використання яких мають бути засновані на аналізі таких параметрів як категорія спору, тягар доказування та конкретно-індивідуалізовані наслідки для сторін. Встановлено, що особливості застосування стандартів доказування в адміністративному процесі зумовлені характерними рисами самого процесу, серед яких: моносуб’єктність застосування стандартів доказування, змішана процесуальна форма судочинства, галузевий принцип офіційного з’ясування обставин у справі, а також публічно-правовий спір, складовими якого є суб’єкт владних повноважень та публічний інтерес. Закріплено, що суд вправі використовувати різні стандарти доказування принагідно оцінки різних груп доказів, однак титульний стандарт доказування (такий, що застосовується до справи в цілому) є саме той, що застосовується до суб’єкта, на якого першочергово покладено тягар доказування. Сформовано поняття, випадки та умови застосування кожного зі стандартів доказування в адміністративному процесі. Запропоновано розуміння ролі стандартів доказування в адміністративному процесі: «балансу вірогідностей» як типового стандарту, який слід використовувати за замовчуванням в усіх категоріях адміністративних справ; «зрозумілих та переконливих доказів» як типового підвищеного стандарту доказування, що застосовується за рішенням суду, коли наслідки при розгляді справи є більш істотними, аніж у випадках застосування типового стандарту доказування, проте не є тотожними кримінальним, а тягар доказування появи відповідних наслідків покладений на невладну сторону спору; «поза розумним сумнівом» як найвищий стандарт доказування, що застосовується, коли наслідки розгляду справи є тотожними кримінальним і має мати абсолютну форму нормативного закріплення принагідно категорії справ за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства з огляду на можливість застосування затримання і утримання в приміщеннях або у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, строком до 18 місяців та відносну форму, що потребує доведення невладною стороною загрози появи надзвичайно (виключно) обтяжливих наслідків для неї у податкових спорах та у категорії спорів шодо відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності. Розроблено науково обґрунтовані пропозиції, спрямовані на удосконалення КАС України з урахуванням запропонованого алгоритму використання стандартів доказування.

Склад разової ради:

Голова ради – Біла-Тіунова Любов Романівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри адміністративного і фінансового права Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Козачук Діана Анатоліївна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри адміністративного і фінансового права Національного університету «Одеська юридична академія»; Фролова Євгенія Ігорівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри адміністративного і фінансового права Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Писаренко Надія Борисівна, д.ю.н., доцент, доцент кафедри теорії права та прав людини Закладу вищої освіти «Український католицький університет»; Соловйова Ольга Миколаївна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри адміністративного права Національного юридичного університету ім. Ярослава Мудрого.

Захист відбудеться 20 серпня 2024 року о 10:00 за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 29а Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@user-wu8rk6dl5l