Захист прав фізичної особи при індивідуальному будівництві у місті: теорія та практика

Abstract

Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням теоретичних та практичних аспектів захисту прав фізичної особи при індивідуальному будівництві у місті за законодавством України. У дисертації визначено методологію дослідження та здійснено огляд літератури за темою дисертаційного дослідження. Розглянуто становлення та розвиток законодавства щодо захисту прав фізичної особи при індивідуальному будівництві у місті в Україні, а також надано характеристику поняття та правової природи індивідуального будівництва фізичними особами у місті та його захисту. В дисертаційному дослідженні надана загальна характеристика захисту прав фізичної особи при індивідуальному будівництві за законодавством України. Надано поняття та визначена правова природа цивільно-правого захисту прав фізичної особи при індивідуальному будівництві у місті. Досліджено право фізичної особи на індивідуальне будівництво та особливості його здійснення, а також проаналізовані цивільно-правові наслідки неналежного здійснення фізичними особами права на індивідуальне будівництво у місті. В дисертації визначено права фізичних осіб, які можуть бути порушенні при здійсненні індивідуального будівництва: 1) при розробці проекту індивідуального будівництва; 2) при здійсненні індивідуального будівництва; 3) при введенні об’єкта індивідуального будівництва в експлуатацію; 4) при виконанні договору підряду на здійснення індивідуального будівництва. У зв’язку з цим зроблено висновок, що порушення прав фізичних осіб може відбуватись в: 1) адміністративній сфері (наприклад, отримання дозвільних документів на всіх етапах будівництва); 2) договірній сфері (при виконанні договору підряду в сфері індивідуального будівництва). Запропоновано визначення «здійснення фізичною особою індивідуального будівництва у місті», під яким слід розуміти створення фізичною особою об’єкту індивідуального будівництва, що фізично підпадає під ознаки об’єкта нерухомості, створення якого відбувається з дотриманням встановлених правових норм щодо підготовки та здійснення індивідуального будівництва у місті на земельній ділянці відповідного цільового призначення, з дотриманням містобудівних умов, при наявності відповідної проектної документації, дозвільними документами та укладених договорів про надання послуг забудовника із здійснення індивідуального будівництва у місті об’єктів, що за класом відповідальності належать до об’єктів з середніми та значними наслідками. Сформовані ознаки індивідуального будівництва у місті: 1) форма забезпечення фізичних осіб житлом; 2) виконується при безпосередній участі фізичних осіб та за їх рахунок; 3) будівництво відбувається саме в місті; 4) будинок повинен мати не більше 3-х поверхів з урахуванням мансарди та придатний для проживання сім’ї; 5) можливість до житлового будинку включення додаткових приміщень (господарські та інші прибудови); 6) після введення в експлуатацію об’єкт індивідуального будівництва потребує державної реєстрації; 7) здійснюється фізичними особами особисто або із залученням інших осіб за договором підряду або забудови; 8) передбачає дотримання відповідних дозвільних процедур, передбачених чинним законодавством України; 9) притаманна така ознака, як строковість (адже будівництво здійснюється впродовж певного терміну); 10) має місце поєднання публічного та приватного інтересів. Зроблено висновок, що цивільно-правовий захист фізичних осіб при індивідуальному будівництві може здійснюватися як у випадку, коли фізична особа здійснює будівництво відповідно до закону, так і у випадку, коли має місце здійснення самочинного будівництва. Проте в даному випадку все одно можна говорити про цивільно-правовий захисті фізичних осіб при здійсненні індивідуального будівництва, оскільки незначні порушення процедури та порядку будівництва дають можливість узаконити самочинне будівництво, якщо для цього була виділена попередньо земельна ділянка з відповідним цільовим призначенням. В дисертаційному дослідженні акцентовано увагу на тому, що такі порушення при здійсненні індивідуального будівництва у місті, як порушення етажності та призначення будівлі, виключають можливість набуття права власності на такий об’єкт нерухомості (наприклад, коли замість звичайного приватного будинку будують 4-х поверховий багатоквартирний будинок, при цьому проектна документація та дозволи передбачають здійснення будівництва саме приватного будинку до 3-х поверхів з урахуванням мансарди). Запропоновано абзац другий частини другої статті 16 ЦК України викласти у такій редакції: «суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а у разі його відсутності суд може відповідно до викладеної в позові вимоги застосувати такий спосіб захисту, який не суперечить закону, змісту та правовій природі порушеного права або інтересу, а також характеру порушення». При цьому прийняття зазначених змін до ЦК України має супроводжуватися приведенням у відповідність з цією нормою відповідних статей ЦПК України з метою зазначення в нормах матеріального права та процесуального права однакових способів захисту цивільних прав та інтересів, щоб не допускати в судовій практиці їх різного тлумачення. Визначено особливості суб’єктного складу при здійсненні індивідуального будівництва у місті: 1) це дієздатна фізична особа; 2) здійснює будівництво особистого користування; 3) має правові підстави для такого будівництва (наприклад, є власником або здійснює інша особа за договором доручення). Встановлено, що положення ЦК України більш ширше визначає перелік об’єктів індивідуального будівництва, які фізична особа може збудувати на земельній ділянці, одночасно визначаючи й додаткові повноваження фізичної особи як власника щодо забудови такої земельної ділянки. Окрім ЦК України, ціла низка питань індивідуального будівництва фізичними особами регулюється й іншими нормативно-правовими актами, у тому числі підзаконними актами та актами органів місцевого самоврядування. Проте різноманітність правових актів, що існує, не можна розглядати як позитивну тенденцію розвитку законодавчої бази у сфері індивідуального будівництва. Будівельна діяльність фізичної особи при індивідуальному будівництві виступає об’єктом правового регулювання в якості системи цивільних відносин фізичних осіб стосовно: планування; проєктування об’єктів індивідуального будівництва; самого індивідуального будівництва (самостійно або за договором підряду); прийому-здачі об’єкта індивідуального будівництва, у тому числі здачі у експлуатацію цього об’єкта; відповідальності учасників вказаних правовідносин. Проведений аналіз здійснення фізичними особами індивідуального будівництва в Україні підтверджує, що впродовж воєнного стану в країні спостерігається тенденція стагнації його потужності за основними показниками. Також слід враховувати, що від військових дій відбулася значна руйнація та пошкодження житла, коли відновленню підлягають не окремі поверхи/будинки, а цілі міста, що також вплине на зростання обсягів житлового будівництва, у тому числі індивідуального будівництва в Україні у повоєнний час. Запропоновано визначення «індивідуальне будівництво у місті», під яким слід розуміти форму забезпечення фізичних осіб житлом шляхом реалізації фізичними особами свого конституційного права на житло, здійснення будівництва об’єктів нерухомості на праві приватної власності, за безпосередньою участю фізичних осіб за їх рахунок або за участю інших осіб за договором підряду. Зроблено висновок, що систему захисних можливостей фізичних осіб при індивідуальному будівництві можна визначити наступним чином: 1) можливості фізичних осіб при індивідуальному будівництві, що входять до складу цивільного права; можливість захисту фізичними особами при індивідуальному будівництві односторонніми діями здійснювати, встановлювати, змінювати чи припиняти правовідносин щодо індивідуального будівництва за допомогою державного примусу; 2) можливість фізичними особами при індивідуальному будівництві набувати результатів здійснення захисту, що утворює цивільне право; 3) можливість звернення фізичних осіб при індивідуальному будівництві за захистом права до державних органів, що є суб’єктивним правом на захист цивільного права, що входить до змісту правових відносин. Встановлено, що фізична особа для здійснення індивідуального будівництва, повинна володіти або користуватись земельною ділянкою з відповідним цільовим призначенням, розробити проєктну документацію, та діяти у відповідності до норм цивільного, земельного та містобудівного законодавства. Здійснення індивідуального будівництва фізичними особами виступає важливим індикатором, що відображає поточний стан та проблеми економіки країни в цілому. Зроблено висновок, що до цивільних прав фізичної особи при індивідуальному будівництві у місті слід відносити наступні: 1) Права фізичної особи на індивідуальне будівництво у місті, при умові, що фізична особа володіє земельною ділянкою з відповідним цільовим призначенням для ведення будівництва, на праві власності: а) право на створення фізичною особою дозвільної документації індивідуального будівництва; б) право фізичної особи на здійснення індивідуального будівництва самостійно, або шляхом укладення договору підряду з забудовником або будівельною організацією; в) право фізичної особи на укладення договору з організаціями інфраструктури щодо підведення та підключення до об’єкту індивідуального будівництва необхідних комунікацій (світло, вода, водовідведення, газ, тощо); г) право фізичної особи на введення у експлуатацію об’єкта індивідуального будівництва у місті; д) право фізичної особи на реєстрацію права власності на нерухоме майно (новозбудований об’єкт індивідуального будівництва) та внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 2) Права фізичної особи, яка володіє земельною ділянкою з відповідним цільовим призначенням на праві власності, на індивідуальне будівництво у місті за відсутності дозвільної документації; 3) Права фізичної особи на узаконення індивідуального будівництва у місті, яке було здійснене без дозвільної документації, однак на земельній ділянці відповідного цільового призначення та яка є у праві власності фізичної особи; 4) Права фізичної особи на узаконення самочинного індивідуального будівництва у місті, яке було здійснено на земельній ділянці, цільове призначення якої не відповідає вимогам порядку здійснення будівництва, однак якою фізична особа володіє на праві власності; 5) Права фізичної особи на узаконення самочинного індивідуального будівництва у місті, яке було здійснено на земельній ділянці, цільове призначення якої не відповідає вимогам порядку здійснення будівництва, та якою фізична особа не володіє на праві власності. Розроблено класифікацію законних інтересів фізичних осіб при індивідуальному будівництві, як самостійного об’єкта цивільно-правового захисту на: 1) законний інтерес фізичної особи при індивідуальному будівництві у набутті суб’єктивного права в ситуації, що надає правову можливість; 2) законний інтерес фізичної особи при індивідуальному будівництві у збереженні суб’єктивного права на індивідуальне будівництво, яке було порушено. В дисертаційному дослідженні надана цивільно-правова характеристика механізму захисту прав фізичної особи при індивідуальному будівництві у місті та визначена його структура. Проаналізовано застосування окремих цивільно-правових способів захисту прав фізичної особи при індивідуальному будівництві у місті. Зазначено, що під захистом права фізичної особи при індивідуальному будівництві слід розуміти надану у межах права власності на земельну ділянку, або об’єкт будівництва, або права користування земельною ділянкою та об’єктом будівництва, можливість самостійно чи за допомогою застосування заходів державно-примусового впливу забезпечити безперешкодне здійснення фізичною особою при індивідуальному будівництві своїх цивільних прав. Під механізмом цивільно-правового захисту як різновидом правового механізму слід розуміти динамічну єдність юридичних явищ, за допомогою яких забезпечується досягнення повноваженою (зацікавленою) особою цілей захисної діяльності. При цьому елементами механізму неюрисдикційного цивільно-правового захисту є: 1) нормативна основа цивільно-правового захисту; 2) фактична основа цивільно-правового захисту; 3) захисні можливості (охоронні права); 4) засоби цивільно-правового захисту. Крім зазначеного, механізм юрисдикційного цивільно-правового захисту доповнює ще один елемент – способи публічно-правового захисту. В дисертаційному дослідженні акцентовано увагу на тому, що механізм захисту цивільних прав фізичних осіб при індивідуальному будівництві, об’єднує в собі матеріальні та процесуальні, статичні та динамічні, нормативно-правові, організаційно-правові компоненти, що обумовлює функціонування всіх структурних елементів, спрямоване на створення оптимальних юридичних та інших умов. Зазначено, що цивільно-правовий захист фізичної особи при індивідуальному будівництві виступає ініціативною діяльністю фізичної особи з реалізації своїх прав на індивідуальне будівництво, самостійно або за допомогою державних органів, у тому числі суду, результатом якої є запобігання, припинення порушення суб’єктивних прав фізичної особи на індивідуальне будівництво або відновлення порушеного права та охоронюваного законом інтересу. Зроблено висновок, що у цивільному законодавстві не закріплено ні право фізичної особи на індивідуальне будівництво, ні способи його захисту, хоча при цьому індивідуальне будівництво виступає однією з форм реалізації Конституційного права на житло. Разом з тим, способи захисту цивільних прав визначені у статті 16 ЦК України, при цьому визначений перелік є відкритим. Тому фізична особа при індивідуальному будівництві може використовувати необхідні форми та способи захисту своїх прав, які не суперечать законодавству. Встановлено, що правовими способами захисту порушених прав при здійсненні самочинного будівництва виступають вимога про знесення об’єкта самочинного будівництва, вимога про визнання права власності на об’єкт самочинного будівництва шляхом узаконення самочинного будівництва для фізичних осіб, а також застосування будівельної амністії. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного законодавства України у сфері захисту прав фізичної особи при індивідуальному будівництві у місті.

Склад разової ради:

Голова ради – Давидова Ірина Віталівна, д.ю.н., професорка, професорка кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Сафончик Оксана Іванівна - д.ю.н., професорка, професорка кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»; Матійко Микола Володимирович - к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Самойленко Георгій Валерійович - д.ю.н., професор, професор кафедри цивільного права Запорізького національного університету; Маковій Віктор Петрович, к.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського державного університету внутрішніх справ.

Захист відбудеться 14.10.2025 об 11:00 за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, авд. 29а Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА