Проблема державного устрою і поділу влади в теорії Б. М. Чичеріна

Abstract

Стаття присвячена аналізу системи поділу влади в теорії першого політолога та території Російської імперії Бориса Чичеріна. Аналізується його бачення державного устрою Росії в рамках його ліберальної і західницької концепції. В його політичний теорії помітні погляди, що передбачили теорію легітимності М. Вебера і проблему політичних культур, розроблену Г. Алмондом і С. Вербою. Політолог аналізує гілки влади, вказуючи на необхідність відділення одну від одної як гарантію реалізації прав і свобод громадянина. Він вказує на необхідність не просто механічного поділу влади, а рівноправного співробітництва гілок для найбільш ефективної організації державного управління, намагаючись перенести систему «стримувань і противаг» на вітчизняний політичний ґрунт. Зачіпаються також проблеми співіснування держави з громадянським суспільством, політична еліта, яка Чичеріним іменується «політичною аристократією». Чичерін порівнює конституційну монархію й республіку і робить висновок про те, що не так важливий тип форми правління, скільки розумна організація державного управління та взаємини держави і громадянського суспільства. Вважаючи конституційну монархію, кращою і найбільш стабільною формою правління, він розглядає її розвиток і трансформацію через інститут парламентаризму, де кожна з двох палат відіграє особливу роль, головною з яких є нижня. Стійкість ж і впливовість верхньої палати забезпечується поєднанням різних способів її формування: у спадок, за посадою (державні сановники і верховні судді), за вибором і призначенням монарха. Очевидна його більша симпатія до англійського парламентаризму. Проте, вказуючи на недостатньо високий рівень політичної культури сучасної йому політичної аристократії і близькість Росії до Франції, він віддає перевагу французькому політичному шляху.

The article is devoted to the analysis of the system of separation of powers in the theory of the first political scientist on the territory of the Russian Empire Boris Chicherin. His vision of the state structure of Russia is analyzed within the framework of his liberal and Westernizing concept. In his political theory, views are no ticeable that anticipated M. Weber’s theory of legitimacy and the problem of political cultures developed by G. Almond and S. Verba. The political scientist analyzes the branches of government, pointing out the need to separate one from the other, as a guarantee of the realization of the rights and freedoms of a citizen. Indicates the need for not just a mechanical separation of powers, but equal cooperation of branches for the most effective organization of public administration, trying to transfer the system of “checks and balances” to the domestic political soil. The problems of coexistence of the state with civil society, the political elite, which Chicherin calls “political aristocracy”, are also touched upon. Chicherin compares the constitutional monarchy and the republic and concludes that the type of form of government is not so much important as the reasonable organization of state administration and the relation ship between the state and civil society. Considering the constitutional monarchy, the best and most stable form of government, he considers its development and transformation through the institution of parliamen tarism, where each of the two chambers plays a special role, the dominant of which is the lower. The stability and influence of the upper chamber is ensured by a combination of various methods of its formation: by inheritance, by position (state dignitaries and chief judges), by the choice and appointment of the monarch. Obviously, his preference for English parliamentarism, however, pointing to the insufficiently high level of political culture of his contemporary political aristocracy, and Russia's proximity to France, makes a prefer ence for the French political path.