Атаманова Наталя Віталіївна
Постійний URI для цього зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Роль та значення міжнародних договорів у національній правовій системі України(2020) Атаманова, Н. В.У статті проаналізовано полеміку щодо складових частин процесу тлумачення міжнародних договорів як у загальнотеоретичному, так і у спеціально юридичному вимірі. Розкрито, що Конституція України визначає неможливість укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, що є можливим лише після внесення відповідних змін до Конституції України. Цим пояснюється пріоритет Конституції України над міжнародними договорами. Досліджено, що Основний Закон не дає відповіді на інші важливі питання, наприклад співвідношення міжнародних договорів, які стали частиною законодавства, та інших законів, а також правова природа інших міжнародних договорів, які не потребують ратифікації Верховною Радою України (міжурядові, міжвідомчі договори). Виявлено, що співвідношення приписів міжнародного договору й законів України є важливим питанням, що необхідно для правильного застосування їх положень. У результаті ратифікації, яка здійснюється шляхом надання згоди Верховної Ради України у формі закону, міжнародний договір стає частиною національного законодавства. З’ясовано, що, визнавши примат міжнародних договорів над національним законодавством, окрім Конституції України, законодавець зобов’язує до застосування норм міжнародного договору, який набув у відповідному порядку чинності для України.Сформульовано твердження в літературі щодо необхідності закріплення положення пріоритетності міжнародних договорів на рівні Конституції України, а не закону. Залишилось невирішеним питання співвідношення законів та міжнародних договорів у тому разі, коли немає жодних розбіжностей, колізій. Розглянуто роль, місце та значення міжнародних договорів у національній правовій системі. Досліджено форми взаємодії конституційного права України та міжнародних договорів. Проаналізовано проблеми чинності міжнародних договорів, а також згоду на обов’язковість ратифікації Верховною Радою України. Розглянуто проблеми визначення ролі співвідношення джерел міжнародної та національної правової системи, бо вони є не менш складною та невизначеною проблемою, ніж співвідношення актів внутрішньодержавного права.Документ Теорія держави і права : плани семінарських занять(Одеса, 2021) Арабаджи, Н. Б.; Крестовська, Наталя Миколаївна; Арабаджи, Наталя Борисівна; Крестовська, Н. М.; Матвєєва, Лілія Георгіївна; Матвєєва, Л. Г.; Тицька, Я. О.; Тицька, Яна Олександрівна; Атаманова, Наталя Віталіївна; Атаманова, Н. В.Документ Теоретико-правові аспекти реалізації та захисту прав і свобод людини та громадянина в демократичному суспільстві(2022) Тицька, Я. О.У статті йдеться про різноманітні підходи щодо сутності та особливостей поняття права людини, які висвітлюються в історико-правових та юридичних джерелах. Розкрили, що права людини – одне із найбільш уживаних понять у сучасному правознавстві, навколо якого і в наш час відбуваються гострі дискусії серед учених. Також інтерес до концепцій прав людини легко пояснити з урахуванням соціально-економічної перебудови, що відбувається в Україні. Показали, що в добре упорядкованому суспільстві народ неодмінно користався з того, що його еліта брала на себе певні політичні зобов’язання. Проте у нього не було жодних природних чи людських прав, які він міг би протиставляти несправедливому керівництву. Століттями проходив процес поступового визнання індивідуальної свободи та обмеження влади уряду. Можемо констатувати, що, права і свободи в тому вигляді, якому вони представлені на сучасному етапі, виникли не відразу, а пройшли досить тривалий шлях історичного розвитку. Процес становлення розглянутих категорій прийнято систематизувати за різними критеріями. Такими, зокрема, є: час виникнення тих чи інших прав і свобод, їх призначення, приналежність людини до цієї держави. Вказані критерії органічно взаємопов’язані між собою, а тому їх аналіз доцільно проводити у комплексі. Виявили значення системи органів державної влади в сфері забезпечення прав людини. Показали, що кожне суспільство мало свої уявлення про справедливість, гідність і повагу. І майже в кожній давній спільноті людей існувала точка зору, що її провідники повинні правити мудро та керуватися при цьому інтересами загального добробуту. Виявили, що права людини - це істотні, невідчужувані права, які належать їй від народження. І вони можуть існувати незалежно від того, визнає їх держава чи ні, закріплює їх на законодавчому рівні або ні, а також незалежно від зв’язку їх носія з тією чи іншою державою. До невідчужуваних прав відносяться право на життя, безпеку, власність, особисту недоторканість та інші. Як свідчить світова практика, у світі багато людей не мають статусу громадянина (особи без громадянства - апатриди), а це значить, що вони володіють правами людини, але не мають прав громадянина. Розкрили роль судових та правоохоронних органів у механізмі захисту прав людини і громадянина в демократичному суспільстві.Документ Теорія держави і права : навчальний посібник(Одеса, 2021) Атаманова, Н. В.Документ Force Majeure Circumstances as the Ground for Release from Economic Liability: The Analysis of Modern European and Ukrainian Approaches(2021) Atamanova, Natalia V.The scientific research is devoted to the problematic issues of force majeure circumstances as the ground for release from the liability in the economic sphere. The aim of the article is to represent the main peculiarities of force majeure circumstances in the modern socio-economic conditions. The definition, features and specialties of application of force majeure clause are thoroughly studied. As well as that the division between force majeure and superior force circumstances is provided. The special attention is paid to the specifics of release from economic liability due to COVID-19. In the survey the authors analyse the possibilities of application of force majeure clause in the conditions of the world pandemic situation. The authors suggest an efficient algorithm of actions while conducting of economic activity in the conditions of force majeure circumstances. In the article it is highlighted that the terms of superior force and force majeure circumstances are not strictly defined in the legislation. However, this fact does not prevent to consider these events according to such their features as extraordinary and exceptional nature defined in the legal acts. While conducting the research following methods were used, namely the dialectical method, the method of systematic-structural analysis, comparative method, as well as other methods and scientific approaches. The results of the survey are of crucial importance for practice and theory as it provides deep understanding of the nature of force majeure circumstances. The research conclusions stipulate the main rules of application of force majeure clause while closing and execution of commercial contracts. The article provides the readers with the essence of force majeure circumstances, allowing scholars and practitioners to understand the particularities of force majeure circumstances in various situations, namely in the condition of COVID-19. As a result of this the survey becomes even more important as it may act as a legal guideline for participants of commercial relations facing the necessity of adapting and adjusting their economic activityThe scientific research is devoted to the problematic issues of force majeure circumstances as the ground for release from the liability in the economic sphere. The aim of the article is to represent the main peculiarities of force majeure circumstances in the modern socio-economic conditions. The definition, features and specialties of application of force majeure clause are thoroughly studied. As well as that the division between force majeure and superior force circumstances is provided. The special attention is paid to the specifics of release from economic liability due to COVID-19. In the survey the authors analyse the possibilities of application of force majeure clause in the conditions of the world pandemic situation. The authors suggest an efficient algorithm of actions while conducting of economic activity in the conditions of force majeure circumstances. In the article it is highlighted that the terms of superior force and force majeure circumstances are not strictly defined in the legislation. However, this fact does not prevent to consider these events according to such their features as extraordinary and exceptional nature defined in the legal acts. While conducting the research following methods were used, namely the dialectical method, the method of systematic-structural analysis, comparative method, as well as other methods and scientific approaches. The results of the survey are of crucial importance for practice and theory as it provides deep understanding of the nature of force majeure circumstances. The research conclusions stipulate the main rules of application of force majeure clause while closing and execution of commercial contracts. The article provides the readers with the essence of force majeure circumstances, allowing scholars and practitioners to understand the particularities of force majeure circumstances in various situations, namely in the condition of COVID-19. As a result of this the survey becomes even more important as it may act as a legal guideline for participants of commercial relations facing the necessity of adapting and adjusting their economic activity to modern conditions.Документ Концепції цифрової держави(2022) Атаманова, Н. В.В статті розглянуто сутність поняття цифрової держави. Виявлено головні тенденції розвитку цифровізації. Водночас помітили проникнення нових технологій в підприємницьку діяльність, громадське життя, державне управління. Останнє десятиріччя показало, що технологічні процеси у виробництві, споживанні і продажах під впливом інформатизації суспільства змінились докорінно. Розкрито, що глобальний тренд цифрової світової економіки вступає у досить активну фазу власного розвитку. В розвинених державах світу таку концепцію як «Індустрія 4.0» і розроблення цифрових технологій на державному і корпоративному рівні розпочали досить широко розвивати у багатьох державних програмах та стратегіях бізнесу. Досліджено сутність концепції «Індустрія 4.0», яку розглядають як цифрову трансформацію системи промислового виробництва (McKinsey, BCG і значна частина фахівців); новий етап організації й контролю щодо ланцюжка доданої вартості (PwC); четверту промислову революцію (WEF); спосіб, крізь які розумні та пов’язані технології закладаються у організації, й відповідно у повсякденне життя громадян (Deloitte). Охарактеризовано основні принципи впровадження концепції «Індустрії 4.0»: сумісність, прозорість, технічну підтримку, децентралізацію управлінських рішень (тобто делегування деяких із них кіберфізичним системам). Виділено три головні компоненти концепції цифрової держави: 1) підтримуюча інфраструктура (апаратне та програмне забезпечення, телекомунікації, мережі тощо); 2) електронний бізнес (ведення господарської діяльності і будь-які другі бізнес-процеси через комп’ютерні мережі); 3) електронна комерція (дистрибуція товарів через Інтернет). Досліджено Концепцію розвитку цифрових компетентностей до 2025 року. Визначили, що реалізація такої Концепції дасть змогу громадянам підвищити саму конкурентоспроможність на ринку праці загалом та дасть можливість для безперервного навчання, створить комфорт проживання у цифровій державі, збільшить рівень доступності до певних державних послуг, може зменшити ризик небезпеки в процесі користування мережею Інтернет тощо.Документ Діджиталізація державно-правової сфери в Україні(2022) Атаманова, Н. В.Стаття присвячена дослідженню процесів діджиталізації державно-правової сфери в Україні. У статті розглянуто декілька визначень поняттю «діджиталізації» та виведено власне розуміння даного процесу, розглянуто особливості діджиталізації в Україні та визначено, на якому етапі розвитку знаходиться діджиталізація у державно-правовій сфері сьогодні. Також визначено, що процеси діджиталізації, цифровізації та автоматизації стрімко увійшли у життя суспільства, змінивши всі його сфери у всьому світі і Україна не стала винятком. У статті визначено, що діджиталізація включає в себе цифрову трансформацію, автоматизацію та проявляється у вигляді зміни в процедурах, врегульованих законодавством та пов’язаних з переходом від процесів у паперовій формі до прямих онлайн процедур, які не потребують безпосередньої участі посередника чи компетентного органу, використовуючи мережу Інтернет. У статті розглянуто процеси діджиталізації, які почалися в Україні у 2014 році після Революції Гідності та сьогодні лише отримують своє втілення, розквіт та вдосконалення. Визначено, що Кабінет Міністрів України ухвалив План дій щодо впровадження концепції розвитку електронних послуг на 2019-2020 роки, визначивши комплекс заходів, спрямованих на підвищення якості надання адміністративних послуг громадянам та бізнесу відповідно до європейських вимог. У 2018 році Уряд України завершив і запустив Національну систему взаємодії TREMBITA, яка була заснована на естонській системі взаємодії X-Road, і спрямована на обмін даними між державними інформаційними ресурсами для забезпечення високого рівня системи надання електронних послуг. Таким чином, починаючи із 2017 року, коли Україна ухвалила Концепцію розвитку електронного уряду, яка передбачає комплексний розвиток електронних послуг відповідно до європейських вимог, і почалися процеси діджиталізації у всіх сферах. Крім того, у статті вказано, що діджиталізація державно-правової сфери в Україні спрямована на те, аби усі державні послуги могли бути отримані громадянами онлайн, для спрощення процедури – за допомогою смартфону. Діджиталізація прагне модифікувати урядові послуги, відійти від паперів і зробити доступ до сервісів максимально простим. Починаючи з 2014 року, коли Україна взяла курс на Європу, і розпочалися процеси діджиталізації та цифровізації які наразі лише розквітають в Україні.Документ Правова культура та її роль у формуванні правопорядку сучасної української держави(2022) Атаманова, Н. В.У статті розглянуто поняття та ознаки сучасної правової культури. Дослідження впливу правового виховання на формування правової культури дозволяє стверджувати, що воно може інтерпретуватися як складник процесу загальної соціалізації особистості, яка включає дію цілеспрямованих та стихійних чинників. Правова культура будь-якої держави містить як загальні, так і особливі ознаки. Правова культура окремо взятої людини відображає у собі частку правової культури класу, нації та суспільства. Вона залежить від життєвого досвіду людини, рівня її юридичної освіти, правових навичок, які впливають на юридично значущу поведінку. Визначено структуру правової культури та її роль у формуванні правопорядку сучас- ної української держави. За структурою правову культуру можна вважати формою соці- ально значущої діяльності людини у сфері державно-правових відносин, яка виявляється, по-перше, у правових нормах, інститутах, а по-друге, у здатності громадян оцінювати ці явища. Водночас правова культура обов’язково виражає державно-правовий досвід окремої особистості, на основі якого формується сукупний досвід соціальних спільнот і суспільств. Взагалі правова культура спонукає особистість діяти згідно із законом. Досліджено правосвідомість у складі правової культури суспільства та особи. Пpaвocвiдoмicть визнaчaють як фopму cуcпiльнoї cвiдoмocтi, якa вiдoбpaжaє cтaвлення cуб’єктiв пpaвoвiднocин дo чиннoгo пpaвa тa пoхiдних вiд ньoгo пpaвoвих явищ. Чеpез пpaвocвiдoмicть вiдбивaютьcя не тiльки cтaн пpaвoвих вiднocин, a й тенденцiї їх змiн. Виокремлено правову свідомість як один із чинників підвищення рівня правової культури населення. У реальному житті окремий індивід, групи людей можуть сприймати або не сприймати право, бути солідарними з його вимогами або чинити всупереч їм. Таке ставлення до права у людейвизначається їхньою правосвідомістю. За визначеннями авторів, правосві- домість – це специфічна форма суспільної свідомості, відбиття права у формі ідей, поглядів на законодавство, права та свободи людини, законність і правопорядок у суспільстві. Визначено вплив правової культури на формування стабільності та правопорядку. Правова культура характеризується створенням, утвердженням, зберіганням і трансляцією правових цінностей. Фактично правова культура – це система всіх позитивних проявів функціонуючої правової дійсності, яка концентрує у собі досягнення юридичної науки і практики. Людству загалом і кожному народу зокрема потрібна морально ціннісна, правова система координат. Здійснено аналіз специфічних особливостей професійної правової культури представників правоохоронної системи. Аналіз регулювання як фактора формування професійної пра- восвідомості та правової культури дозволяє стверджувати, що знання нормативних документів обов’язково й неминуче впливає на професійну правосвідомість, професійну правову культуру працівника правоохоронних органів, тому що професійна правова культура передбачає міцні знання юридичних теорій, законодавства, наявність умінь і навичок її реалізації, а також повагу до закону і неухильне дотримання законодавства. Запропоновано шляхи зниження рівня правового нігілізму як прояву деформації правосвідомості. Пoвнicтю пoдoлaти пpaвoвий нiгiлiзм немoжливo, aле мoжнa мiнiмiзувaти йoгo piвень шляхoм вжиття низки кoмплекcних зaхoдiв, кoнcoлiдaцiї cуcпiльcтвa, зaбезпечення пpинципу веpхoвенcтвa пpaвa, здiйcнення пpaвoвoгo вихoвaння гpoмaдян у нaпpямi пaтpioтизму тa вiдпoвiдaльнocтi зa cвoю кpaїну.Документ Історичні аспекти впливу римського права на становлення сучасних правових систем(2021) Атаманова, Н. В.У статті здійснено аналіз правової системи України та вплив на неї норм римського права. Розкрито теоретико-правовий аспект сутності й змісту рецепції права, рецепції римського права в правовій системі України та його гармонізації згідно з особливостями правової системи. З’ясовано роль і значення римського права в правовій системі України. Проаналізовано характерні риси процесу рецепції римського права в правовій системі України в різні історичні епохи. Визначено ступінь впливу римського права на сучасне право, і це дало змогу адекватно оцінювати загальні закономірності, найбільш вагомі здобутки та проблеми у формуванні сучасної правової системи. Розглянуто історичний розвиток генезису правової системи, інститутів і галузей права України. Визначено роль і значення впливу римського приватного права на розвиток правового регулювання цивільних відносин. Описано процес трансформації українського права, що зумовлена відтворенням традицій романо-германської правової сім’ї. Виявлено, що в процесі історичного розвитку правова система України зазнала сприятливого впливу римського приватного права, хоча й при тому збереглися його національні особливості. Доведено, що історичне походження розвиток вітчизняного права традиційно пов’язано із римською правовою доктриною, яка малоросійський народ, й інших пам’ятках українського права. Проаналізовано історико-правові умови впливу римського права на процес регулювання відносин на українських землях (ІХ–ХХ ст.). Велику увагу приділено аналізу рецепції римського права в джерелах права на тогочасних українських землях, насамперед у Руській правді, Литовських статутах, Правах, за якими судиться мало- російський народ, 1743 р., Зібранні малоросійських прав 1807 р. Охарактеризовано вплив деяких положень та ідей римського права в процесі кодифікації українського радянського цивільного права. Визначено сучасний період становлення сучасних правових систем під впливом римського права. проявилася в Руській правді, Литовських статутах, Правах, за якими судиться малоросійський народ, й інших пам’ятках українського права. Проаналізовано історико-правові умови впливу римського права на процес регулювання відносин на українських землях (ІХ–ХХ ст.). Велику увагу приділено аналізу рецепції римського права в джерелах права на тогочасних українських землях, насамперед у Руській правді, Литовських статутах, Правах, за якими судиться мало- російський народ, 1743 р., Зібранні малоросійських прав 1807 р. Охарактеризовано вплив деяких положень та ідей римського права в процесі кодифікації українського радянського цивільного права. Визначено сучасний період становлення сучасних правових систем під впливом римського права.Документ Проблемні питання застосування норм права(2021) Атаманова, Н. В.У статті йдеться про природу застосування норм права. Автором аналізуються різноманітні підходи щодо розуміння даного поняття, визначаються проблемні питання. Підкреслюється, що сучасні підходи стосовно розуміння поняття «реалізація норм права» та «застосування норм права» потребують окремого дослідження та коригування. Також автор акцентує увагу на більш чіткому відмежуванні застосування норм права як своєрідної форми владної індивідуально-правової сфери впливу у виконанні, дотриманні і використанні як форми саморегуляції власної поведінки всіма учасниками реалізації певних правових норм. Автором подано загальнотеоретичне визначення поняття застосування норм права як своєрідного організаційно-правового та управлінського, а також творчого процесу, ціль якого – розгляд та вирішення різних індивідуальних справ, що мають юридичне значення, і який регламентується спеціальними процедурно-процесуальними нормами та підпорядковується деяким принципам (наприклад, законність, доцільність, ефективність, обґрунтованість, справедливість, гуманність, принцип верховенства права), виконується відповідними органами влади, які на це уповноважені громадським об’єднанням, у результаті якого утворюється акт застосування норм права, а саме приймається рішення в конкретній індивідуальній справі. Також автором на основі проведеного аналізу виділено ознаки, функції, принципи та стадії застосування норм права, висвітлено, що основоположним принципом виступає сам принцип верховенства права, зазначено особливості всього процесу застосування норм права органами виконавчої влади, розкрито шляхи удосконалення практики застосування норм права відповідними органами влади. Значна увага приділяється дослідженню як управлінської, так і соціально-правової природи застосування норм права. Автором переглянуті усталені погляди та висвітлено сучасні проблемні питання правозастосування. Автор пропонує розглядати правозастосування як певний спосіб організації реалізації самих норм права. Виділено особливості правозастосування як своєрідного явища правової дійсності й проаналізовано найбільш дискусійні питання. Автором з’ясовано специфіку як процесуального, так і процедурного регулювання й правозастосування.Документ Особливості правозастосовної форми реалізації функцій сучасної держави Україна(2020) Атаманова, Н. В.Проаналізовано наукові погляди й відповідні нормативно-правові акти, завдяки чому розкрито особливості правоохоронної форми правозастосовної діяльності здійснення функцій держави Україна, виявлено головні її властивості. Стало відомо, що здійснення функцій держави відбувається в різних формах, серед яких правові форми посідають доволі чільне місце. Розкрито, що інституції в силу своїх повноважень, визначених чинним законодавством, на тому чи іншому етапі втілення напрямів діяльності держави в життя докладають усіх зусиль з метою надання цьому складному процесу ефективності. Виявлено, що поруч з іншими правовими формами правоохоронна діяльність виступає в ролі гаранта права, адже саме поняття «правоохоронний» означає насамперед захист, охорону права, закону від неправомірних посягань, що є надзвичайно актуальним з огляду на процеси, які відбуваються в суспільстві. Розкрито, що забезпечення гармонізації й рівноваги всієї сукупності суперечливих інтересів суспільства має на меті утворення оптимального суспільного порядку в державі, а відтак й ефективного здійснення її функцій. Тож кожне з цих завдань якраз і виконується за допомогою правоохоронної правозастосовної діяльності, що здійснюється державними органами й окремими недержавними організаціями в межах і формах, визначених чинним законодавством і, зокрема, спрямована на охорону законності й правопорядку, захист прав і свобод людини, боротьбу зі злочинністю й іншими правопорушеннями. З’ясовано, що сучасні процеси державотворення вимагають більш чіткої усебічної регламентації діяльності функціонування правоохоронних інституцій з огляду на компетенцію, в структуру якої входить вирішення юридичних справ й можливість спиратися на застосування державного примусу. Виявлено, що проблематика правоохоронної правозастосовної діяльності як правової форми здійснення функцій держави доволі складна й багатогранна з огляду на те, що забезпечення й охорона прав і свобод громадян, фізичних і юридичних осіб від протиправних посягань, забезпечення принципу законності, а також охорони встановленого в державі правопорядку є прерогативою у меті держави. Проаналізовано нормативно-правові акти, які є підґрунтям такої діяльності, а також визначають правовий статус правоохоронних органів. Узагальнено концептуальні підходи щодо розуміння судового правозастосування.Документ Принципи організації і функціонування механізму забезпечення захисту прав і свобод людини й громадянина в Україні(Дніпро: ГО Правовий світ, 2022) Атаманова, Н. В.; Єленок, Н. М.Стаття присвячена дослідженню складових проблем реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні. Таким чином, удосконалення законодавства про забезпечення прав і свобод людини і громадянина відбувається в нашій державі шляхом збільшення переважної ваги законів у системі нормативно-правових актів, що безпосередньо визначають порядок реалізації основних прав та свобод людини і громадянина; сприяння приведенню цього законодавства у відповідність із Конституцією України та міжнарод ними стандартами у цій галузі; доведення норм, уміщених у законах, присвячених гарантуванню основних прав та свобод людини і громадя нина, до високого рівня конкретизації; посилення юридичних гарантій захисту цих прав та свобод, зміцнення правових засобів їх реалізації.Документ Історичні аспекти впливу римського права на становлення сучасних правових систем(2021) Арабаджи, Наталя Борисівна; Arabadzhy, Natalia B.; Атаманова, Наталя Віталіївна; Atamanova, Natalia V.У статті здійснено аналіз правової системи України та вплив на неї норм римського права. Розкрито теоретико-правовий аспект сутності й змісту рецепції права, рецепції римського права в правовій системі України та його гармонізації згідно з особливостями правової системи. З’ясовано роль і значення римського права в правовій системі України. Проаналізовано характерні риси процесу рецепції римського права в правовій системі України в різні історичні епохи. Визначено ступінь впливу римського права на сучасне право, і це дало змогу адекватно оцінювати загальні закономірності, найбільш вагомі здобутки та проблеми у формуванні сучасної правової системи. Розглянуто історичний розвиток генезису правової системи, інститутів і галузей права України. Визначено роль і значення впливу римського приватного права на розвиток правового регулювання цивільних відносин. Описано процес трансформації українського права, що зумовлена відтворенням традицій романо-германської правової сім’ї. Виявлено, що в процесі історичного розвитку правова система України зазнала сприятливого впливу римського приватного права, хоча й при тому збереглися його національні особливості. Доведено, що історичне походження розвиток вітчизняного права традиційно пов’язано із римською правовою доктриною, яка передусім проявилася в Руській правді, Литовських статутах, Правах, за якими судиться малоросійський народ, й інших пам’ятках українського права. Проаналізовано історико-правові умови впливу римського права на процес регулювання відносин на українських землях (ІХ–ХХ ст.). Велику увагу приділено аналізу рецепції римського права в джерелах права на тогочасних українських землях, насамперед у Руській правді, Литовських статутах, Правах, за якими судиться мало- російський народ, 1743 р., Зібранні малоросійських прав 1807 р. Охарактеризовано вплив деяких положень та ідей римського права в процесі кодифікації українського радянського цивільного права. Визначено сучасний період становлення сучасних правових систем під впливом римського права.Документ Дискусійні погляди на поняття та види форм державного режиму(Одеса : Гельветика, 2021) Атаманова, Н. В.; Atamanova, N. V.У статті розглянуто поняття «форма державного режиму», яке сформувалося під час суспільнополітичного розвитку та було розкрите у результаті пізнавальної діяльності у багатьох поколіннях державознавців. Наявність різноманіття самих поглядів щодо його дефініції й змісту на теперішньому етапі розвитку юридичної науки і свідчить про гносеологічну проблемність і зокрема актуальність цього питання. Велике значення у статті має єдність як теоретичного, так і практичного у пізнанні форми державного режиму, адже зумовлене необхідністю комплексного дослідження його двох складників – юридичного та політичного (фактичного). Також автором показано, що динаміка політичного життя та соціально-практичні аспекти в організації і реалізації державної влади виступає предметом вивчення багатьох наук. Тому доцільно у межах цього дослідження звернути увагу на дискусійні питання в теоретичній площині з урахуванням як історичного, так і практичного аспектів, які дали змогу побудувати більш цілісне уявлення щодо форми державного режиму сучасної країни як історично зумовленої політико-правової владної цілої системи, що зовнішньо віддзеркалює і зміст, і сутність держави та проявляється у його загальнотеоретичних, конституційних та політичних сферах. У статті теоретичного уточнення набуло дискусійне питання, пов’язане із виявленням місця та ролі форми державного режиму у системі елементів форми самої держави. Ретельному науковому аналізу та осмисленню, а також узагальненню піддалось питання, яке не охоплюються більш усталеними традиційними схемами та уявленнями. Дискусійним є питання категорії «форма державного режиму», для визначення якої автором розглянуто різноманітні погляди, оскільки у сучасній юридичній літературі немає його одностайності. Розглянуто класифікацію форм державного правління, яке теж має різне трактування. Здійснено установлення самої сутності та правових ознак сучасних різновидів форми державного режиму, його поняття, яке на рівні дефінітивного формулювання у теперішніх умовах вимагає суттєвого уточнення та узагальнення.Документ General Theoretical Aspects of Legal Development(2019) Крижановський, Анатолій Федорович; Крижановський, А. Ф.; Крижановский, Анатолий Федорович; Kryzhanovskyi, Anatolii F.; Манько, Денис Григорович; Манько, Д. Г.; Манько, Денис Григорьевич; Manko, Denys H.; Сєрих, Олена Василівна; Сєрих, О. В.; Серых, Елена Васильевна; Serykh, Olena V.; Атаманова, Наталя Віталіївна; Атаманова, Н. В.; Атаманова, Наталья Витальевна; Atamanova, Natalia V.; Згама, Антоніна Олександрівна; Згама, А. О.; Згама, Антонина Александровна; Zghama, Antonina O.The processes of globalization (that have taken place over the last decades) have contributed too many transformations in legal processes. The same changes are being followed in legal development. Therefore, it is important to analyze the general theoretical aspects of legal development at the present stage. The purpose of this work is to study the general theoretical aspects of legal development. The object of the study is the general theoretical aspects of legal development. The subject of the study is the public relations that influence legal development, as well as the analysis of patterns and general theoretical aspects of such development. The research methodology consists of general theoretical and special scientific methods, namely: hermeneutic method, system-structural method, structural-functional method, historical-legal method, comparative - legal method, formal-logical methods (analysis and synthesis, induction and deduction, proof and refutation, comparison, generalization). As a result of the research, the general theoretical aspects of legal development are analyzed, the peculiarities of formation and existence of qualitative and quantitative changes in the legal sphere of public life are revealed, reflecting the level of legal development of an individual and community of people, the degree of perfection of forms of their legal communication and interaction.