Спеціалізована вчена рада ДФ 41.086.183
Постійний URI для цього зібрання
Спеціалізовану вчену раду ДФ 41.086.183 Національного університету «Одеська юридична академія» з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Панчук Анни Олександрівни на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань «Право» за спеціальністю «Право» утворено відповідно до Наказу по НУ "ОЮА" №3577-10 від 27.11.2024 року "Про утворення разових спеціалізованих вчених рад для присудження ступеня доктора філософії".
Переглянути
Нові надходження
Документ Публічне адміністрування портової галузі України(Одеса, 2024) Панчук, Анна ОлександрівнаДисертація є першим комплексним науковим дослідженням, присвяченим формуванню нової науково обґрунтованої концепції публічного адміністрування портової галузі України з метою модернізації галузевого законодавства та інституційної системи управління портовою діяльністю. У дисертації уперше: систематизовано теоретико-прикладні і методологічні засади публічного адміністрування роботи морських портів в Україні та сформульовано авторські визначення поняття, мети і методів такого адміністрування, класифіковано його функції; виявлено особливості формування сучасної концепції управління морськими портами в Україні; охарактеризовано основні моделі та інструменти управління морськими портами у світі та в Україні; розкрито особливості взаємозв’язку земельних та інфраструктурних аспектів функціонування портів у межах населених пунктів; установлено характерні риси управління морськими портами у надзвичайних умовах в Україні; охарактеризовано контрольні процедури у портовій діяльності та відзначено необхідність комплексного підходу до підвищення їх ефективності; виявлено особливості публічних сервісів у портах України та з’ясовано стан впровадження принципів «доброго урядування» в управління портами та портову діяльність; сконструйовано концепцію управління морськими портами в Україні у повоєнний період. Під час опрацювання проблематики дослідження було удосконалено: концепцію інтегрованого управління приморськими регіонами; наукові знання про формування і застосування правових та організаційних інструментів для вироблення кращих практик управління морськими портами. Набули подальшого розвитку: погляди на особливості інструментів публічного адміністрування в оновленій концепції адміністративного права України; наукові положення про реалізацію норм міжнародних угод за допомогою внутрішньодержавного механізму публічного адміністрування. Було запропоновано низку змін до організаційно-правового забезпечення публічного адміністрування портової галузі України, зокрема запровадження принципу єдиноначальства в інституційну систему державного адміністрування портової галузі України з метою усунення надмірної розгалуженості та дублювання повноважень; шляхи оновлення публічного адміністрування портової галузі України у повоєнний період, а також модернізацію міжнародних стандартів публічного адміністрування портової діяльності з урахуванням досвіду функціонування портової системи України під час дії режиму воєнного стану. У роботі відзначено, що сформовані підходи до публічного адміністрування роботи морських портів в Україні свідчать про їх поступову трансформацію у зв’язку зі стрімко оновлюваними тенденціями у системі імперативних управлінських впливів на суспільні відносини. Під публічним адмініструванням портової галузі запропоновано розуміти діяльність визначених державою суб’єктів щодо здійснення державної політики у морській сфері, закріплених функцій, завдань та виконання нормативно-правових актів для досягнення поставлених цілей державної політики. Його метою є реалізація законодавства, контроль за дотриманням вимог екологічної та морської безпеки, досягнення узгодженості дій держави, адміністрацій морських портів та місцевих органів під час планування та розвитку портів, а функціями – діяльність органів державної влади, портових адміністрацій, а також суб’єктів господарювання із забезпечення оптимальної організації господарської діяльності у морському порту, належної експлуатації портової інфраструктури, комплексного розвитку морського порту, дотримання безпеки мореплавства, екологічних вимог та підвищення конкурентоспроможності морських портів. Розроблено класифікацію функцій публічного адміністрування портової галузі України з виокремленням чотирьох груп: організаційні (регулятивні), операційні, охоронні та Дисертація є першим комплексним науковим дослідженням, присвяченим формуванню нової науково обґрунтованої концепції публічного адміністрування портової галузі України з метою модернізації галузевого законодавства та інституційної системи управління портовою діяльністю. У дисертації уперше: систематизовано теоретико-прикладні і методологічні засади публічного адміністрування роботи морських портів в Україні та сформульовано авторські визначення поняття, мети і методів такого адміністрування, класифіковано його функції; виявлено особливості формування сучасної концепції управління морськими портами в Україні; охарактеризовано основні моделі та інструменти управління морськими портами у світі та в Україні; розкрито особливості взаємозв’язку земельних та інфраструктурних аспектів функціонування портів у межах населених пунктів; установлено характерні риси управління морськими портами у надзвичайних умовах в Україні; охарактеризовано контрольні процедури у портовій діяльності та відзначено необхідність комплексного підходу до підвищення їх ефективності; виявлено особливості публічних сервісів у портах України та з’ясовано стан впровадження принципів «доброго урядування» в управління портами та портову діяльність; сконструйовано концепцію управління морськими портами в Україні у повоєнний період. Під час опрацювання проблематики дослідження було удосконалено: концепцію інтегрованого управління приморськими регіонами; наукові знання про формування і застосування правових та організаційних інструментів для вироблення кращих практик управління морськими портами. Набули подальшого розвитку: погляди на особливості інструментів публічного адміністрування в оновленій концепції адміністративного права України; наукові положення про реалізацію норм міжнародних угод за допомогою внутрішньодержавного механізму публічного адміністрування. Було запропоновано низку змін до організаційно-правового забезпечення публічного адміністрування портової галузі України, зокрема запровадження принципу єдиноначальства в інституційну систему державного адміністрування портової галузі України з метою усунення надмірної розгалуженості та дублювання повноважень; шляхи оновлення публічного адміністрування портової галузі України у повоєнний період, а також модернізацію міжнародних стандартів публічного адміністрування портової діяльності з урахуванням досвіду функціонування портової системи України під час дії режиму воєнного стану. У роботі відзначено, що сформовані підходи до публічного адміністрування роботи морських портів в Україні свідчать про їх поступову трансформацію у зв’язку зі стрімко оновлюваними тенденціями у системі імперативних управлінських впливів на суспільні відносини. Під публічним адмініструванням портової галузі запропоновано розуміти діяльність визначених державою суб’єктів щодо здійснення державної політики у морській сфері, закріплених функцій, завдань та виконання нормативно-правових актів для досягнення поставлених цілей державної політики. Його метою є реалізація законодавства, контроль за дотриманням вимог екологічної та морської безпеки, досягнення узгодженості дій держави, адміністрацій морських портів та місцевих органів під час планування та розвитку портів, а функціями – діяльність органів державної влади, портових адміністрацій, а також суб’єктів господарювання із забезпечення оптимальної організації господарської діяльності у морському порту, належної експлуатації портової інфраструктури, комплексного розвитку морського порту, дотримання безпеки мореплавства, екологічних вимог та підвищення конкурентоспроможності морських портів. Розроблено класифікацію функцій публічного адміністрування портової галузі України з виокремленням чотирьох груп: організаційні (регулятивні), операційні, охоронні та відновлювальні. Обґрунтовано необхідність оптимізації функціоналу між Державною службою морського і внутрішнього водного транспорту та судноплавства України і Мінінфраструктури та акцентовано увагу на тому, що зміна організаційно-правової форми Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» не зумовила перегляду його повноважень, необхідних для виконання Міжнародної конвенції про пошук і рятування на морі 1979 р., та підтримано ініціативи щодо віднесення цього підприємства до сфери управління відповідної державної структури з надзвичайних ситуацій, або силового відомства, яке має у своєму складі відповідні ресурси та можливості. Доведено, що перелік суб’єктів державного сектору управління портами має бути скорочено та залишено один державний орган для фінансового контролю та контролю виконання галузевих програм розвитку, що пов’язано з особливостями розвитку кожного регіону країни. Підкреслюється важливість запровадження принципів «доброго урядування» у систему публічного адміністрування портової галузі. Це може суттєво підвищити ефективність, прозорість та якість їх функціонування, але потребує, як й контроль держави порту, комплексного підходу та підтримки усіх рівнів управління, що у довгостроковій перспективі надасть значних вигід та посприяє сталому розвитку портів, які очікувано стануть екологічнішими, цифровізованішими та соціально орієнтованішими з метою забезпечення звання України як ефективної та потужної морської держави. Відзначено, що з метою підтримки рівних конкурентних умов в Україні є необхідним державне регулювання діяльності власників (користувачів) морських терміналів, судновласників, інших суб’єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у межах території та акваторії морського порту. Зазначено, що інструменти управління портами поєднують як внутрішньодержавні, так й міжнародні (наддержавні: регіональні та глобальні) механізми імперативного та рекомендаційного впливу на морську та портову діяльність. За переважно міського розташування порти взаємодіють з містами в економічному, соціальному, екологічному та культурному вимірах, а портовий вузол обумовлює розвиток міського центру та сприяє створенню робочих місць, розширенню промислової діяльності, прискорює національний та регіональний розвиток, що зумовлює оновлення ролі адміністрації порту у забезпеченні та налагодженні такої взаємодії. Запропоновано поширення дії Порядків надання гарантій компенсації шкоди, заподіяної внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та воєнних дій на території України, фрахтувальникам, операторам та/або власникам морських суден та суден внутрішнього плавання, що ходять під прапором України та під прапорами іноземних держав, затверджуваних постановами Кабінету Міністрів України, на територіальне море, акваторії відкритих морських портів «Одеса», «Південний», «Чорноморськ», «Ізмаїл», «Рені», «Усть-Дунайськ» та/або внутрішні водні шляхи. У класичній класифікації портів, поряд із відкритими та закритими, запропоновано виокремлення ще однієї категорії – працюючі порти. Класифіковано проблеми, що заважають побудові ефективного менеджменту морських портів, на управлінські та загальнодержавні, вирішення яких потребує перегляду функціоналу ДП «АМПУ», внесення змін до діючого законодавства (Водного та Земельного кодексів, ЗУ «Про морські порти України, підзаконних нормативних актів). Відзначено, що підвищення ефективності контролю морських суден потребує системного, комплексного підходу, що охоплює використання сучасних технологій, покращення координації та обміну даними, навчання інспекторів та оптимізацію процесів як всередині інспекційних організацій, так й у їх зовнішньому прояві. В Україні на теперішній час вжито необхідних заходів для оптимізації та спрощення оформлення суден, проте нові технології, кращі практики роботи та перегляд ставлення до контрольних механізмів у напрямку сприяючого, або доброго, урядування ще очікують на повноцінну реалізацію. Важливим напрямком розвитку цифрової трансформації процесів господарської діяльності у морських портах визнано створення нових інформаційних систем для управління діяльністю з вантажних перевезень. Ефективне зв’язування існуючих баз даних і систем управління через портал, зокрема шляхом перетворення різних форматів даних і прийняття стандартів обміну інформацією, у т.ч. терміналів, інтегрованих в інформаційні системи та технології реєстру, які об’єднують широкий спектр портових та інтермодальних учасників, таких як митниця, експедитори та перевізники, сприятиме діджиталізації та впровадженню новітніх можливостей інформаційно-комунікаційних технологій у портову діяльність. Підтримано ініціативи щодо корпоратизації ДП «АМПУ», його перетворення на акціонерне товариство та формування моделі прямого управління Урядом з усуненням бюрократичних ланок в організації роботи та виходом з-під контролю органу управління – Мінінфраструктури. Запропоновано започаткування відкритого та зрозумілого моніторингу фінансування та реалізації результативності досягнутих цілей розвитку портової галузі з впровадженням підходу, що передбачатиме «стратегічну проекцію порту» (не лише «стратегічний план») з визначенням зобов’язань, конкретних дій, часу, обсягів фінансування, розрахунків та прогнозів трансформації портів, що сформує необхідну узгодженість між портовою адміністрацією та місцевою владою. Ініційовано впровадження децентралізації та створення конкурентних ринкових структур для портових послуг і управління конкурентною поведінкою, що пов’язані з унікальними економічними характеристиками морських портів з огляду на їхнє розташування з метою ефективного управління та контролю за станом акваторії, створення умов для зростання та сталого розвитку інфраструктури портів через модернізацію підходів до організації портових міст та усунення бар’єрів між цими територіальними реальностями. Склад разової ради: Голова ради – Кормич Борис Анатолійович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри морського та митного права Національного університету «Одеська юридична академія». Рецензенти: Сергєєв Юрій Володимирович, к.ю.н., доцент, доцент кафедри морського та митного права Національного університету «Одеська юридична академія»; Коваль Наталія Олексіївна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри морського та митного права Національного університету «Одеська юридична академія». Офіційні опоненти: Бабін Борис Володимирович, д.ю.н., професор, професор кафедри міжнародного права та порівняльного правознавства Національного авіаційного університету; Іванова Алла Володимирівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри морського права, Національного університету «Одеська морська академія».