** Публікації кафедри соціології
Постійний URI для цього зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Компоненти інституційної взаємодії в українському політичному процесі(Одеса : Видавничий дім «Гельветика», 2022) Ярова, Ліліана Вікторівна; Ярова, Л. В.; Яровая, Лилиана Викторовна; Yarova, Liliana V.; Яковлева, Лілія Іванівна; Яковлєва, Л. І.; Яковлева, Лилия Ивановна; Yakovleva, Liliia I.; Кольцов, Віталій Михайлович; Кольцов, В. М.; Кольцов, Виталий Михайлович; Koltsov, Vitalii M.Статтю присвячено визначенню компонентів інституційної взаємодії у сучасному українському політичному процесі. Визначено, що особливістю вітчизняного політичного процесу є його персоналізація, як у вимірі урядування (публічного управління та адміністрування) так і в електоральному вимірі. До компонентів інституційної взаємодії віднесено публічну владу, опозицію та групи інтересів. Контекстом інституційної взаємодії визначено «подвійний перехід» українського суспільства. По-перше, від радянського авторитаризму до консолідованої демократії. По-друге, глобальний процес формування мережевого суспільства, перехід від традиційних комунікацій до глобальних комунікативних мереж. Визначено, що інституційна взаємодія в українському політичному процесі усе більшою мірою опосередковується глобальними комунікативними мережами. У процесі європейської інтеграції актуалізується завдання щодо переведення взаємодії між окремими політиками на рівень інституційної взаємодії. Це передбачає вироблення та закріплення у масовій свідомості правил та норм взаємодії між інститутами. Відзначено необхідність підвищення ефективності інституційної взаємодії в Україні. На заваді цьому стають перманентні зміни до законодавства щодо взаємодії між парламентом, президентом та урядом («конституційні реверси») та правова неврегульованість діяльності груп інтересів. У межах неоінституціональної теорії обґрунтовано маркери підвищення ефективності інституційної взаємодії в українському політичному процесі: 1) остаточне подолання радянського авторитаризму, коли за демократичним фасадом інститутів насправді ховається авторитарний стиль керівництва; 2) демократизація інститутів – розширення можливостей для громадян щодо участі у політиці та інституційній взаємодії, забезпечення «відкритого доступу» для громадян із максимальною відкритістю суспільної взаємодії; 3) розширення мережі комунікацій, посилення уваги до соціальних мереж та переформатування діяльності прес-служб.Документ Чинники електорального вибору: партійні ідеології vs. медіа-скандали(Київ–Тернопіль : КНУБА, «Бескиди», 2021) Фартушний, Д. С.; Фартушний, Дмитро; Fartushnyi, Dmytro S.