Спеціалізована вчена рада Д 41.086.01

Постійний URI для цього зібрання

https://hdl.handle.net/11300/1932

Спеціалізована вчена рада Д 41.086.01 приймає до розгляду і проводить захист дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) юридичних наук зі спеціальностей: 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень; 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право; 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право; 12.00.10 - судоустрій; прокуратура та адвокатура.

Переглянути

Зараз відображається 1 - 20 з 44

Адміністративно-правове забезпечення формування та реалізації морської доктрини України
(2024-07-02) Кузнєцов Сергій; Kuznietsov Sergiy
Дисертація є першим в українській науці адміністративного права комплексним науковим дослідженням, присвяченим створенню на основі досягнень адміністративно-правової науки, норм адміністративного права, міжнародних та регіональних стандартів публічного адміністрування морської діяльності науково обґрунтованої концепції адміністративно-правового забезпечення формування та реалізації морської доктрини України, формулюванню висновків та пропозицій щодо удосконалення національної системи управління морською діяльністю за мирного часу та в умовах дії правового режиму воєнного стану з метою відновлення та захисту національних інтересів і суверенних прав України у морських просторах. Визначено місце правових доктрин у системі публічного адміністрування морської діяльності, вироблено теоретичне підґрунтя формування морської правової доктрини України, а також сформульовано теоретико-прикладний базис концепції адміністративно-правового забезпечення формування та реалізації морської доктрини України. Розроблено авторський категоріальний апарат, пов’язаний з формуванням морської доктрини України, охарактеризовано його стадії та етапи. Оновлено розуміння концепції «реального зв’язку» між судном і державою його реєстрації та акцентовано увагу на тому, що умови надання судну державної належності (національності) слід розглядати не як умови надання дозволу судну плавати під прапором, а як умови надання певною державою права на використання державного прапора (державного символу) судновласникам, тобто особам, які експлуатують (володіють та використовують) судна від свого імені на законних підставах, у процесі експлуатації суден, зокрема обов’язкового використання державного прапора суднами, якщо вони здійснюють плавання у відкритому морі. Це правовідносини також між державою прапора і судном прапора, взаємовідносини, які дістали нормативно-правового врегулювання, тобто взаємовідносини, які реалізуються на підставі, у межах, у формі, у спосіб та відповідно до процедур, визначених положеннями чинних нормативно-правових актів (національних і міжнародних). Додатково обґрунтовано тезу про необхідність прийняття Закону України «Про міжнародний реєстрсуден». Означено шляхи оновлення публічного адміністрування портової діяльності в Україні у мирний час та в особливих умовах. Оцінено практику публічного адміністрування портової діяльності відповідно до Ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів 2022 р., виявлено недоліки національного рівня публічного адміністрування роботи «зернового коридору», запропоновано шляхи їх усунення. Охарактеризовано статус України як держави, що перебуває у географічно несприятливому положенні, та акцентовано увагу на особливих правах, що надаються таким державам відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 р. Запропоновано внесення до програмних документів довгострокового планування морської галузі норм про поєднання у приморських регіонах потужностей морського і річкового транспорту, необхідності їх синергії з іншими видами транспорту, комплексного (інтегрованого) управління приморськими регіонами, урахування при оновленні механізмів його функціонування зарубіжного досвіду та кращих практик урядування з метою першочергового урахування потреб саме цих регіонів як регіонів-лідерів, враховуючи також створення нового Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. Виокремлено особливості регіонального публічного адміністрування морської діяльності та реалізації його стандартів на національному рівні і підкреслено, що регіоналізм є притаманним публічному адмініструванню морської діяльності, а в регіональних угодах зазвичай міститься перелік форм та методів публічного адміністрування відповідної діяльності для регіонального та національного рівнів, наднаціональний (регіональний) рівень визначено з більшою конкретизацією, а національний вимагає регламентації у внутрішньому законодавстві, форми і методи публічного адміністрування на регіональному рівні наслідують класичні для глобалізованого та транснаціонального правового регулювання концепції. Підтримано та додатково обґрунтовано пропозиції з вироблення єдиної міжнародної домовленості щодо Азово-Керченського регіону з визнанням Азовського моря як замкненого (напівзамкненого) з установленням та делімітацією прибережних морських просторів, із закріпленням режиму Керченської протоки як протоки, що використовується для міжнародного судноплавства, відповідно до норм та принципів сучасного міжнародного права. Аргументовано необхідність прийняття Закону України «Про внутрішні води та територіальне море України».
Основні організаційно-правові форми діяльності депутатів місцевих рад
(2021-12-21) Швець, Аркадій
У дисертації здійснено комплексне дослідження конституційної проблематики використання основних організаційно-правових форм діяльності депутатів місцевих рад в Україні. Досліджено та визначено теоретико-методологічні и правові засади діяльності депутатів місцевих рад; здійснено диференціацію організаційно-правових форм діяльності депутатів місцевих рад; охарактеризовано розвиток організаційно-правових форм діяльності депутатів місцевих рад в контексті зарубіжного досвіду. На основі аналізу конституційного законодавства України, науково-теоретичних і прикладних робіт встановлено особливості, які поєднують різні організаційно-правові форми діяльності депутатів місцевих рад та розкривають специфіку їх діяльності. Виокремлено передумови використання організаційно-правових форм діяльності депутатів місцевих. Особливої уваги приділено впровадженню інноваційних форм роботи депутатів місцевих рад. Визначено основні ціннісно-моральні засади діяльності депутатів місцевих рад.
Превентивний механізм сучасного права
(2021-09-29) Батан, Юрій
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню превентивного механізму сучасного права та з’ясуванню його ознак і складників, а також напрацюванню запобіжно-спрямованих змін до правових актів. Піддано комплексному аналізу історіографію юридичної превенції. Розкрито методологічні засади дослідження превентивного механізму сучасного права. Здійснено поділ превентивного механізму сучасного права. Досліджено телеологічний елемент превентивного механізму сучасного права. Продемонстровано нормативний елемент превентивного механізму сучасного права. Обґрунтовано недоцільність ухвалення окремого Закону України «Про профілактику правопорушень» або аналогічного до нього законодавчого акта, що б мав на меті врегулювати засади профілактики правопорушень (злочинів, злочинності тощо). Окреслено суб’єктний елемент превентивного механізму сучасного права. Обґрунтовано концепцію верховенства права як основу превенції порушень прав людини. Досліджено концепцію стабільності законодавства як складник верховенства права та запобіжник порушень прав людини. Виявлено сучасні проблеми ефективності превентивного механізму сучасного права.
Становлення і розвиток законодавства про злочини проти моралі на українських землях (ІХ ст. – 1917 р.)
(2021-09-29) Громовий, Олександр
У дисертації здійснено історико-правовий аналіз процесу становлення та розвитку законодавства про злочини проти моралі на українських землях (IX ст. – 1917 р.). та практики його застосування. Наведено нове вирішення наукового завдання, яке полягало у виявленні закономірностей та особливостей розвитку законодавства про злочини проти моралі на українських землях (IX ст. – 1917 р.). Встановлено, що поняття та зміст системи злочинів проти моралі набули свого розуміння у примітивному вигляді ще в додержавний період. Зроблено висновок, що важливу роль у житті суспільства відігравала правова регламентація злочинів проти моралі за доби Київської Русі. Проаналізовано основні кримінальні санкції за злочини проти моралі за козацько-гетьманської доби. В основному ці санкції регламентувалися нормами звичаєвого права. Особливого застосування ці санкції отримали на Запорізькій Січі. Досить детальній регламентації підлягає система злочинів проти моралі за нормами «Прав, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р. При цьому цей документ містив досить велику кількість складів злочинів проти моралі і передбачав сувору систему покарань як для жінок, так і для чоловіків, які вчинили злочин. Охарактеризовано розвиток законодавства, яке стосувалося злочинів проти моралі, та було врегульовано у кримінальному законодавстві на українських землях у складі Російської імперії в XIX ст. Здійснено аналіз нормативної регламентації системи злочинів проти моралі у кримінальному законодавстві Австрійської (Австро-Угорської) імперії на українських землях.
Державно-службові відносини: сутнісно-понятійна характеристика та галузево-правова ідентифікація
(2021-05-14) Стець, Олег
Дисертація є науковим дослідженням державно-службових відносин, їх сутнісно-понятійних ознак і галузево-правової ідентифікації, в якому охарактеризовано види державно-службових відносин, суб’єктний склад державно-службових відносин, передумови, підстави їх виникнення та спеціальні підстави і надано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства у цій сфері. Визначено поняття та виокремлено ознаки державно-службових- відносин (загальні ознаки, яких опосередковано сутністю адміністративних правовідносин; видові ознаки, яких опосередковано специфікою службових відносин; спеціальні ознаки, яких опосередковано специфікою функціонування державної служби в Україні). Визначено особливості правового статусу державного службовця як суб’єкта державно-службових відносин, яких опосередковано наявністю у державного службовця: а) статусу суб’єкта службового права; б) спеціальної правосуб’єктності; в) приватного інтересу під час виконання службових обов’язків; г) сукупності спеціальних прав та обов’язків. Проаналізовано законодавство щодо державно-службових відносин шляхом його структурування з: а) загальними нормами державно- службового права, що застосовуються до будь-яких відносин, яким притаманно ознаки державно-службових та б) спеціальних норм державно- службового права, в яких відображено якісно-змістовну специфіку елементів конкретних державно-службових відносин. Охарактеризовано суб’єктів управління державною службою, які є суб’єктами державно-службових відносин (Кабінет Міністрів України, Національне агентство України з питань державної служби, Комісія з питань вищого корпусу державної служби, керівник державної служби в державному органі, служба управління персоналом). Встановлено передумови виникнення державно-службових відносин, що пов’язані з проходженням державної служби, якими є факти, що підтверджують дотримання умов та вимог щодо вступу особи на державну службу. Виявлено специфіку підстав виникнення державно-службових відносин. Встановлено, що державно-службові відносини, які складаються під час проходження державної служби, та які виникли внаслідок укладення контракту про проходження державної служби, можуть бути припиненими в результаті наявності: 1) основних підстав, яких визначено у ст. 83 Закону України «Про державну службу»; 2) додаткових підстав припинення дії контрактів щодо проходження державної служби, яких визначено контрактом про проходження державної служби. Проаналізовано міжнародні стандарти, що стосуються державно- службових відносин, та судову практику розгляду справ, яких пов’язано з припиненням державно-службових відносин та визначено можливості запровадження ряду положень, які сприятимуть формуванню належної правозастовної практики щодо проходження державної служби. Запропоновано: зміни і доповнення до чинного законодавства України з питань державної служби.
Поняття та види правових помилок: загальнотеоретичне дослідження
(2021-05-13) Міневич, Олена
Дисертація є одним із першим у вітчизняній юридичній науці загальнотеоретичним дослідженням, в якому охарактеризовано правову природу, поняття, типи та види правових помилок, обґрунтовано найважливіші шляхи запобігання та протидії правовим помилкам. Досліджено правову помилку як категорію загальнотеоретичної юриспруденції. Наголошено на важливості розгляду помилки як міждисциплінарної категорії, що дає змогу інтегрувати здобутки різних галузей наукового знання для формування теорії правової помилки. Розроблено авторську дефініцію поняття «правова помилка» як казуального безвинного відхилення суб’єкта права від моделі поведінки, передбаченої правовою нормою, зумовлене його добросовісною оманою щодо відповідності власного судження чи уявлення про зміст правового припису об’єктивній дійсності, що може спричинити негативні наслідки для нього самого та/чи інших учасників правових відносин і підлягає виправленню у спеціальному порядку з використанням спеціальних засобів. Висвітлено ґенезу уявлень про помилки у юридичній науці, філософському дискурсі та інших сферах наукових знань, проведено аналіз ознак правової помилки. Здійснено періодизацію процесу формування теорії правової помилки у сучасній юридичній науці. Доведено, що з теоретико-методологічної та практичної точки зору правильною є така типологія правових помилок: доктринальні помилки, правотворчі помилки, правоінтерпретаційні помилки, правозастосовні помилки. Така типологія відображає поступовість вчинення помилок і взаємозв’язок між ними. Вказані типи помилок, своєю чергою, поділяються на різні види. Обґрунтовано, що найбільшу потенційну загрозу для успішного правового розвитку суспільства і держави криють у собі доктринальні правові помилки, оскільки вони: відображають системно-функціональні відхилення у цьому розвитку; органічно пов’язані з політикою держави у правовій сфері; проявляються у процесі втілення в життя самої правової доктрини; прямо чи опосередковано, з різним ступенем інтенсивності негативно впливають на правове життя суспільства. Надано рекомендації щодо шляхів мінімізації правових помилок, зокрема, загальними заходами для запобігання правовим помилкам визнано: дотримання правил правотворчої і правозастосовної техніки; системний моніторинг та аналіз правових помилок у діяльності суб’єктів правотворчості та правозастосування; підвищення рівня професіоналізму суб’єктів правотворення та правореалізації; проведення експертизи проєктів нормативно-правових актів та їх державну реєстрацію; правоінтерпретаційну діяльність вищих судових органів (Конституційного Суду України та Верховного Суду).
Страхування професійної відповідальності адвоката
(2021-05-14) Чекмарьова, Лариса
Дисертація є першим у вітчизняній науці спеціальним системним дисертаційним дослідженням, в якому проаналізовано теоретико- правові і практичні проблеми запровадження страхування професійної відповідальності адвоката і шляхи його удосконалення. Аргументовано доцільність застосування конструкції «професійна відповідальність адвоката» і запропоновано авторські визначення «професійна відповідальність адвоката» та «страхування професійної відповідальності адвоката». Сформульовано визначальні риси страхування професійної відповідальності адвоката та запропоновано критерії класифікації страхування професійної відповідальності адвоката на моделі. Здійснено комплексне дослідження сутності кожного із структурних елементів договору страхування професійної відповідальності адвоката, запропоновано механізм позасудового порядку виплати страхового відшкодування шкоди клієнтові. Обґрунтовано основні шляхи удосконалення законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність з метою запровадження страхування професійної відповідальності адвоката.
Інституційна характеристика сучасної держави: теоретико-правове дослідження
(2021-05-13) Ковбасюк, Степан
Дисертацію присвячено загальнотеоретичному дослідженню особливостей інституційних характеристик сучасної держави як певної цілісності, виокремленої із соціального середовища та організованої як система взаємопов’язаних елементів, орієнтованих на забезпечення належних умов реалізації та захисту прав і свобод. Проаналізовано ґенезу та методологічні засади інституційного підходу в дослідженні сучасної держави, визначено інституційні засади системи сучасного суспільства та охарактеризовано інституційний вимір сучасної держави. Отримало загальнотеоретичне обґрунтування положення щодо того, що інституційний підхід зберігає важливе місце не тільки в економічних, але і в сучасних юридичних дослідженнях. Завдяки використанню інституційного підходу стає можливим розкриття особливостей розвитку та формування ключових соціальних інститутів, а відтак і норм, які створюються для упорядкування відносин у цій сфері. Інституційний світ зі своїми правилами та організаціями, елементами та функціями, розвивається в силу рушійної енергії потреб соціуму, для задоволення і обслуговування яких ці інститути власне і створюються. Обґрунтовано, що формування нової інституційної системи сучасного суспільства призводить до зміни ролі державних інститутів і держави в ній. Сучасна інституційна система характеризується високим ступенем інституційних взаємодій при низькому рівні ієрархізації та різновекторності руху інформації, що приводить до рівномірного розподілу ресурсів і владних повноважень. В інституційній системі сучасної держави формується декілька осередків інституціоналізації, внаслідок чого формується нова конкурентна парадигма розвитку інститутів сучасної держави. Встановлено, що інституцоналізація сучасної держави має вплив на її ефективність за двома напрямами. По-перше, інституціоналізація приводить до упорядкування суспільних відносин взагалі і владних відносин, зокрема. По-друге, інституціоналізація державної влади приводить до встановлення раціонального типу легітимності, що означає усталення якісно нового порядку взаємовідносин між владою і суспільством. Результатом інституціоналізації в державі є підвищення рівня інституційної та загальної довіри до влади.
Концепт державної адміністративної служби України
(2021-04-15) Панова, Наталя
Дисертація є науковим дослідженням державної адміністративної служби, концептуальних засад її здійснення і правового регулювання, в якому охарактеризовано принципи, категорії посад державної служби, право на державну адміністративну службу, вимоги до кандидатів на посади державної служби, правовий статус державного адміністративного службовця, дисциплінарну відповідальність державного адміністративного службовця, і надано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства у цій сфері. Визначено поняття та охарактеризовано сутність державної адміністративної служби. Виокремлено загальні (публічність; професійність; політична неупередженість; спрямованість на практичне виконання завдань і функцій держави; фінансування за рахунок коштів державного бюджету) та спеціальні (регламентування законодавством у сфері державної служби, яке має відомчо-функціональний характер; місце проходження виключно в державних органах та в їх апараті або секретаріаті; проходження служби пов’язано з присвоєнням рангів; характерною є загальна дисциплінарна відповідальність) ознаки державної адміністративної служби. Визначено та охарактеризовано систему принципів, на яких ґрунтується державна адміністративна служба. Охарактеризовано сучасний стан правового регулювання державної адміністративної служби. Встановлено, що законодавство про державну адміністративну службу являє собою, на теперішній час, сукупність (а не систему) законів та підзаконних нормативно-правових актів (переважно відомчого характеру), що регулюють суспільні відносини щодо її організації та функціонування, і службові відносини щодо вступу на службу, її проходження та припинення. Виокремлено в залежності від змістовної спрямованості такі види нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та НАДС у сфері державної адміністративної служби: а) інституційні; б) кадрові; в) упорядковуючі; г) процедурні. Досліджено право на державну адміністративну службу як поліструктурне поняття. Виокремлено такі основні структурні елементи права на державну адміністративну службу у відповідності до його змістовно-розширювальної характеристики: 1) право на доступ до служби; 2) право на призначення на посаду; 3) право на проходження служби; 4) право на захист права на службу. Проаналізовано законодавство зарубіжних країн щодо регулювання державної адміністративної служби та визначено можливості запровадження ряду положень в умовах України. Запропоновано: зміни і доповнення до чинного законодавства України з питань державної служби; прийняття Кодексу державної адміністративної служби України.
Адміністративно-правове регулювання міжнародних морських перевезень пасажирів
(2021-04-16) Іванова, Дар'я
Диссертация является первым в украинской правовой науке исследованием, в котором охарактеризованы природа и особенности административно-правового регулирования международных морских перевозок пассажиров как направление деятельности публичной администрации по реализации международных обязательств государства в сфере торгового мореплавания и реализации государственной морской политики Украины. В работе обоснована необходимость рассмотрения международной морской перевозки пассажиров как объекта административно-правового регулирования, обуславливаемого спецификой прав и обязанностей государства порта и государства флага, определенная международными договорами, а также целями и задачами реализации национальной морской политики. Выявлены публично-правовые элементы административно-правового регулирования морских перевозок пассажиров. Определено, что категория публичного порядка является основой административно-правового регулирования морских перевозок пассажиров в содействии реализации государственной морской политики и обеспечения безопасности, защите государственного суверенитета во внутренних морских водах, территориальном море, воздушном пространстве над ними, на морском дне и в недрах в их пределах, защите суверенных прав и юрисдикции Украины в ее исключительной (морской) экономической зоне, а также в стратегически важных для государства районах моря, защите национальных интересов в Мировом океане и охране человеческой жизни на море и спасении людей, имущества и судов. Обращено внимание на то, что государство косвенно осуществляет охрану и защиту частных интересов, а именно защиту прав человека и гражданина, устанавливая нормы, направленные на поддержание публичного порядка и обеспечивает их реализацию возможностью применения государственного принуждения. Доказано, что правовой режим, регулирующий международные морские перевозки пассажиров, реализуется украинскими субъектами властных полномочий и определяет содержание и задачи публичного администрирования сферы морских перевозок пассажиров. Предложено определение административно-правового регулирования морских перевозок пассажиров как совокупности административно-правовых норм, направленных на обеспечение прав и законных интересов физических, юридических лиц и государства в отношениях в сфере морских перевозок пасажиров, которые в совокупности формируют административно-правовой режим, регламентирующий деятельность субъектов морских перевозок пасажиров. Выяснено, что административно-правовое регулирование морских перевозок пассажиров охватывает такую публично-правовую составляющую, как контроль сферы обеспечения безопасности морских перевозок пассажиров. Сделан вывод, что контрольные процедуры в сфере обеспечения безопасности морских перевозок пассажиров направлены на предотвращение возможных правонарушений, что способствует установлению публичного порядка на водных путях Украины. Проанализировано национальное административно-правовое обеспечение контроля за безопасностью морских перевозок пассажиров. Доказано, что контроль за безопасностью морских перевозок пассажиров направлен на противодействие угрозам в отношении человека, государства и является компонентом национальной безопасности Украины. Определены административно-правовые меры по содействию развитию морского туризма. Отмечена роль международных неправительственных организаций в формировании норм мягкого права (стандартов, рекомендаций, лучших практик), определяющих деятельность в сфере морского туризма.
Виборчі спори в Україні: конституційно-правовий аспект
(2020-09-26) Лещенко, Ольга
Дисертація є першим в національній юридичній науці дослідженням виборчих спорів в Україні в конституційно-правовому аспекті. Проаналізовано сучасний стан наукової розробки та змістовно-сутнісної характеристики виборчого спору як категорії конституційного права виборчих спорів у системі категорій конституційного права. Визначено, що виборчі спори як явище правової реальності пов’язані зі станом виконання позитивних зобов’язань держави щодо забезпечення виборчих прав громадян України. Обґрунтовано дефініцію «виборчий спір» як правовідносини, які виникають у темпоральних межах виборчого процесу через наявні розбіжності суб’єктів виборчого процесу. Визначено специфічні характеристики та структуру виборчого спору, обґрунтовано їх класифікацію. Удосконалено теоретичне розмежування виборчого конфлікту та виборчого спору, порядок оскарження порушень виборчих прав громадян та значення виборчих спорів для належної реалізації виборчих прав громадян. Визначено конституційно-правові засади сучасних засобів запобігання та врегулювання виборчих спорів у механізмові забезпечення виборчих прав. Запропоновано, концептуальну (змістовну) модель альтернативних способів врегулювання конфліктних ситуацій у ході виборчого процесу в Україні як напрям зниження конфліктності виборчих правовідносин і підвищення легітимності результатів виборів. Розкрито особливості функціонального призначення та реалізації системи судоустрою України в діяльності щодо запобігання та врегулювання виборчих спорів та структурного розуміння змісту права на судовий захист виборчих прав у матеріальному та процесуальному аспекті. Визначено та розкрито тенденції удосконалення порядку позасудового врегулювання виборчих спорів.
Правове забезпечення правової охорони материнства і дитинства в Наддніпрянській Україні (кінець ХVIII ст. − 1917 р.)
(2020-09-26) Ченкова, Катерина
Дисертація є першою спробою здійснення самостійного, цілісного, експлікаційного дослідження проблеми правового забезпечення з охорони материнства і дитинства в Наддніпрянській Україні (кінець ХVIII ст. – 1917 р.) у контексті ювенального і гендерного права як нових напрямків у вітчизняній юридичній науці. Встановлено, що правова охорона материнства і дитинства в дореволюційний період не являла собою цілісної й завершеної системи. Незважаючи на те, що саме термінологічне словосполучення «охорона материнства і дитинства» увійшло в науковий обіг лише за радянських часів, фактично правові норми, що регулюють відносини у сфері охорони материнства і дитинства, а також механізми їхньої реалізації, існували в досліджуваний період. Детально проаналізовано норми цивільного (шлюбно-сімейного), кримінального, кримінально-процесуального, фабрично-заводського законодавства, які діяли в українських губерніях Російської імперії, були спрямовані на охорону материнства і дитинства та стали нормативним компонентом правової спадщини національної правової системи. Визначено особливості створення та функціонування відомств та установ місцевого самоврядування, спеціальних судових органів: Сирітських судів, Совісних судів, судів у справах неповнолітніх, які спрямовували зусилля на забезпечення охорони та захисту материнства і дитинства. Представлено організаційно-правові основи діяльності виховно-виправних установ для неповнолітніх, відзначено роль благодійних організацій у забезпеченні державної політики у напрямку правової охорони материнства і дитинства.
Технології та алгоритми юридичної діяльності
(2020-09-25) Манько, Денис; The dissertation is devoted to general theoretical research of technologies and algorithms of legal activity. The concept of legal algorithm is characterized, its features and characteristic features are established, the structure consisting of such elements as: personification, model of behavior and semantic connection between personification and behavioral components is revealed. The classification of legal algorithms is carried out. The relationship between the legal algorithm and related concepts is established, first of all: algorithms of law and technological algorithms in law. In terms of studying the nature of the formalization of law, the concept of a legal act, a socially significant prescription in law was analyzed and the nature of the relationship between them and legal algorithms was revealed. Particular attention was paid to the formation of the legal composition of legal acts and the placement of legal algorithms in their texts. The concept of «legal technology» has been improved, which should be defined as a set of scientifically based information (rules, methods, techniques, concepts, etc.) on the use of legal tools in the creation of legal acts and legal activities. The model of resolving the methodological conflict of the terms «legal technique» – «legal technology» is substantiated, according to which legal technique should be considered as material, and legal technology – as an intellectual component of legal creativity. The classification of legal technologies is carried out and it is offered to classify them into two big groups: legal technologies of legalization of the right and legal technologies of separate kinds of legal activity. In turn, legal technologies of formalization of law are classified into: positive – the purpose of which is to create a quality legal act; negative – the purpose of which is to find errors in legal acts. Proposals for the formation of a new scientific direction in modern legal science – legal study of law creation, the subject of which are the general laws of modern legal thinking and the use of certain rules, methods and methodologies of the art of creating, implementing and servicing legal acts in the implementation of legal activities by competent subjects of law. Legal study of law creation is focused on research on: patterns of creation, implementation and understanding of legal acts; systems of categoricalmethodological apparatus (legal technique, legal technology, algorithm of law, legal algorithm, legal composition of legal act, etc.); essence and purpose of creative legal thinking; substantiation of proposals for the use and improvement of certain concepts and provisions in the legal field, in particular legal reasoning; the nature and procedure for carrying out legal activities.
Дисертацію присвячено загальнотеоретичному дослідженню технологій та алгоритмів юридичної діяльності. Охарактеризовано поняття юридичного алгоритму, встановлено його ознаки та характерні особливості, розкрито структуру, яка складається з таких елементів, як персоніфікація, модель поведінки і змістовний зв’язок між персоніфікаційною та біхевіористичною складовими. Проведено класифікацію юридичних алгоритмів. Встановлено співвідношення між юридичним алгоритмом і суміжними поняттями, насамперед алгоритмами права та технологічними алгоритмами у праві. В аспекті дослідження природи формалізації права проаналізовано поняття правового акту та соціально значущого припису у праві, розкрито характер зв’язку між ними та юридичними алгоритмами. Окрему увагу приділено питанням формування юридичної композиції правових актів і розміщення юридичних алгоритмів у їх текстах. Удосконалено поняття «юридична технологія», яку слід визначати як сукупність науково-обґрунтованої інформації (правил, способів, методів, концепцій та ін.) щодо використання юридичного інструментарію при створенні правових актів і здійсненні юридичної діяльності. Обґрунтовано модель вирішення методологічного конфлікту термінів «юридична техніка» – «юридична технологія», згідно з якою юридичну техніку слід розглядати як матеріальну, а юридичну технологію – як інтелектуальну складову юридичної креативістики. Проведено класифікацію юридичних технологій і запропоновано класифікувати їх на дві великі групи: юридичні технології формалізації права та юридичні технології окремих видів юридичної діяльності. Своєю чергою, юридичні технології формалізації права класифікуються на позитивні – метою яких є створення якісного правового акту, та негативні – метою яких є пошук помилок у правових актах. Обґрунтовано та наведено пропозиції щодо формування нового наукового напряму в сучасній юридичній науці – юридичної креативістики, предметом якої є загальні закономірності сучасного правового мислення, порядок використання певних правил, способів і методології мистецтва створення, втілення у життя та обслуговування правових актів під час здійснення правової діяльності компетентними суб’єктами права. Юридична креативістика орієнтована на дослідження: щодо закономірностей створення, втілення у життя та розуміння правових актів; системи категоріально-методологічного апарату (юридична техніка, юридична технологія, алгоритм права, юридичний алгоритм, юридична композиція правового акту та ін.); сутності й призначення креативного правового мислення; обґрунтування пропозицій щодо використання та вдосконалення окремих понять і положень у правовій сфері, зокрема юридичної аргументації; характеру та порядку здійснення правової діяльності.
Прокуратура України та країн-членів Європейського Союзу: порівняльне дослідження
(2019-08-28) Хорсуненко, Олег
Хорсуненко О.В. Прокуратура України та країн-членів Європейського Союзу: порівняльне дослідження: дис. ... канд.юрид. наук : 12.00.10 / Хорсуненко Олег Володимирович. - Одеса. - 2019. - 221 с.
Реалізація принципу сприяння торгівлі у митному законодавстві
(2019-09-27) Брачук, Анастасія
Дисертація є одним із перших досліджень, якого присвячено формуванню цілісної адміністративно-правової концепції реалізації принципу сприяння торгівлі у митному законодавстві. Охарактеризовано динаміку розвитку правил та стандартів сприяння торгівлі, який пройшов декілька етапів. Розглянуто особливості правового регулювання стандартів сприяння торгівлі, їх зв’язок з процесами глобалізації та європеїзації адміністративного права, поширенням загальноприйнятих принципів належного урядування. Запропоновано класифікацію зобов’язань щодо сприяння торгівлі у рамках СОТ на таких підставах, як: спосіб встановлення, ступінь деталізації, строки та порядок імплементації, що дозволяє підвищити ефективність планування практичних заходів щодо їх реалізації. Визначено структуру правових засобів сприяння торгівлі, встановлених УСПТ, яка складається із загальних вимог щодо принципів здійснення митних процедур, інструментальних зобов’язань щодо змісту та способів виконання митних процедур, рекомендаційних норм щодо порядку імплементації відповідних заходів. Розглянуто особливості правового статусу Національних комітетів щодо спрощення процедур торгівлі. Сформульовано базові елементи концепції «Єдиного вікна для зовнішньої торгівлі» як головного інструменту інтеграції виконання митних та прикордонних формальностей, враховуючи способи організації, вимоги щодо правового регулювання, прийоми взаємодії суб’єктів владних повноважень та недержавних суб’єктів.
Оцінювання службової діяльності поліцейського в Україні: теорія, правове регулювання і практика
(2019-09-26) Залужний, Віталій
Дисертація є науковим дослідженням оцінювання службової діяльності поліцейських, характеристики його видів та їх особливостей. Проаналізовано рівень наукових розробок та етимологічний зміст категорії «оцінювання службової діяльності поліцейських». Визначено поняття та досліджено сутнісні ознаки оцінювання поліцейських. Здійснено співвіднесення понять «атестація» та «атестування», «оцінювання» та «оцінка». Окремої уваги приділено висвітленню питань щодо сучасного стану правового регулювання оцінювання службової діяльності поліцейських. Проаналізовано наявні класифікації оцінювання службової діяльності поліцейських. Обґрунтовано класифікацію оцінювання службової діяльності поліцейських за критерієм характеру відносин між контролюючим суб’єктом та підконтрольним об’єктом на два види: 1) громадське оцінювання; 2) відомче оцінювання. Досліджено особливості процедури оцінювання службової діяльності поліцейських, виокремлено та охарактеризовано основні показники та критерії, на підставі яких здійснюється відповідне оцінювання. Визначено методи оцінювання службової діяльності поліцейських та з’ясовано їх сутність. Виокремлено та охарактеризовано стадії та етапи процедури атестування (відомчого оцінювання) поліцейських.
Адміністративно-правове регулювання послуг, що надаються Національною поліцією України
(2019-09-26) Біла-Тюріна, Юлія
Дисертацію присвячено особливостям правового регулювання надання послуг Національною поліцією України та визначенню засобів посилення сервісної функції в діяльності цього органу з метою його адаптації до стандартів поліцейської діяльності та підвищення рівня довіри населення. Визначено поняття та сутність послуг, що надаються Національною поліцією України. Охарактеризовано місце та значення поліцейських послуг як нової категорії у вітчизняній юриспруденції, що створила передумови для перегляду базових ознак більш загальної правової категорії – публічна послуга. Запропоновано розглядати поліцейські послуги у вузькому та широкому сенсі. Здійснено систематизацію послуг, що надаються Національною поліцією України, запропоновано додаткові критерії їх класифікації за: ступенем індивідуалізації послуги, виключності їх надання та спрямованості на реалізацію завдань цього органу. Розкрито систему нормативного регулювання та організаційного забезпечення надання послуг Національною поліцією Україні на сучасному етапові. Надано пропозиції та рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративного законодавства, що регламентує надання послуг Національною поліцією України. З урахуванням національного та зарубіжного досвіду сформульовано пропозиції щодо удосконалення надання послуг Національною поліцією України. Проаналізовано адміністративно-правові форми оцінювання ефективності надання поліцейських послуг та нормативно визначені алгоритми вимірювання ступеня довіри населення до Національної поліції.
Розвиток демократичних засад у формуванні суддівського корпусу в Україні
(2019-09-27) Слободяник, Наталія Сергіївна
Дисертацію присвячено науковому дослідженню особливостей становлення та розвитку демократичних засад у формуванні суддівського корпусу в Україні, сутності формування суддівського корпусу на демократичних засадах, а також впливу демократичних засад формування суддівського корпусу на якість та ефективність здійснення правосуддя. На основі комплексного аналізу теоретичних напрацювань та норм чинного законодавства України визначено історичні етапи розвитку демократичних засад у формуванні суддівського корпусу в Україні. Визначено зміст та юридичні властивості поняття «демократичні засади формування суддівського корпусу». Окреслено складові системи демократичних засад формування суддівського корпусу в Україні: нормативно-ціннісні засади та інституційні засади. Обґрунтовано, що формування суддівського корпусу шляхом безпосередньої участі народу у цьому процесові покликано забезпечити справедливий, відкритий та неупереджений спосіб формування суддівського корпусу та покласти в його основу демократичні засади. Окреслено проблемні аспекти та перспективи модернізації демократичних засад формування суддівського корпусу в Україні з урахуванням світових тенденцій формування суддівського корпусу на демократичних засадах. На підставі аналізу чинного законодавства та відповідних наукових розробок сформульовано конкретні пропозиції щодо удосконалення основних напрямків формування суддівського корпусу на демократичних засадах.
Адміністративно-правове забезпечення наближення митного законодавства України до стандартів ЄС
(Одеса, 2019-09-28) Биков, Ігор Олегович; Быков, Игорь Олегович; Bykov, Ihor O.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право (081 – Право). – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2019. Дисертація є науковим дослідженням наближення митного законодавства України до стандартів ЄС, здебільшого полягає в удосконаленні національних митних стандартів, норм і положень, що є основою правозастосування та правореалізації. Визначено динаміку та запропоновано концепцію історичної періодизації наближення митного законодавства України до стандартів ЄС, розкрито еволюційні та закономірні етапи означеного процесу. Розглянуто європейські стандарти регулювання митних відносин та виокремлено чотири їх основні групи: загальні митні стандарти ЄС, спеціальні митні стандарти ЄС, кореляційні митні стандарти ЄС та інструментальні митні стандарти ЄС. Розкрито особливості європейського регіонального та двостороннього забезпечення та регулювання митних стандартів. Досліджено основні напрямки наближення митного законодавства України до стандартів ЄС. Адміністративно-правові форми наближення (апроксимації) національного митного законодавства до стандартів ЄС представлено як способи зовнішнього вираження змісту та суті владної управлінської діяльності. Обгрунотовано традиційні та нетрадиційні адміністративно-правові форми наближення митного законодавства до стандартів ЄС. Визначено та досліджено адміністративно-правові методи реалізації наближення національного митного законодавства до стандартів ЄС. Запропоновано таку систему методів: метод безумовної реалізації стандартів ЄС, метод виняткових стандартів, метод селекційної стандартизації та метод найменшого стандарту. Здійснено аналіз організації процесу наближення національного митного законодавства до стандартів ЄС, що відображений у повноваженнях суб’єктів державного управління
РольВерховного Суду у забезпеченні єдності судової практики в Україні
(Деменчук М.О. Роль Верховного Суду у забезпеченні єдності судової практики в Україні : дис. ... канд. юрид. наук, спец. 12.00.10. / Деменчук Марина Олександрівна. - Одеса, 2018. - 220 с., 2018-12-15) Деменчук, Марина Олександрівна
Дисертація є першим науковим дослідженням монографічного характеру, в якому з урахуванням сучасного етапу судової реформи окреслено роль Верховного Суду у забезпеченні єдності судової практики. Системно проаналізовано історію розвитку повноважень Верховного Суду із забезпечення єдності судової практики, запропоновано її періодизацію. Розкрито принципи забезпечення єдності судової практики Верховним Судом та фактори, які впливають на її забезпечення. Виокремлено функції забезпечення єдності судової практики та ознаки її фактичного забезпечення у державі. Сформульовано авторське визначення поняття судової практики, єдності судової практики та судової статистики. Запропоновано закріпити авторське поняття судової практики у ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Запропоновано поділяти механізми забезпечення єдності судової практики Верховним Судом на первинні та вторинні. Запропоновано класифікацію правових позицій Верховного Суду у різних видах проваджень. Досліджено вплив рекомендацій інститутів світової та європейської співдружності на статус Верховного Суду як органу, покликаного забезпечувати єдність судової практики, та роль верховних (вищих) судів зарубіжних країн у забезпеченні єдності судової практики. Запропоновано поділяти заходи з удосконалення шляхів забезпечення єдності судової практики на ті, яких спрямовано на виправлення уже допущених помилок, та ті, яких спрямовано на їх попередження.

Переглянути

Нові надходження