Актуальні проблеми політики. - 2019. - Випуск 64
Постійний URI для цього зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Актуальні проблеми політики. - 2019. - Випуск 64(Одеса : Фенікс, 2019)Документ Інформаційно-комунікаційні технології в освітньому процесі в галузі права(Одеса : Фенікс, 2019) Ківалов, Сергій Васильович; Ківалов, С. В.; Кивалов, Сергей Васильевич; Kivalov, Serhii V.У статті проаналізовано сутність інформаційно-комунікаційних технологій та їх роль в освітньому процесі в галузі права в сучасних умовах реформування системи освіти. Під інформаційно-комунікаційними технологіями (ІКТ) розуміють використання новітньої обчислювальної техніки і телекомунікаційних засобів для реалізації інформаційного забезпечення з метою оперативної і ефективної роботи з інформацією на законних підставах. Основним завданням процесу навчання стає не трансляція культури як набору певних знань, а формування ключових компетенцій, що дозволяють бути конкурентними і успішними у сучасному світі. ІКТ мають бути спрямовані на вироблення у здобувачів вищої юридичної освіти навичок роботи з довідково-правовими системами «ЛІГА:ЗАКОН», «Законодавство», «Професійна юридична система МЕГА-НАУ», «Парусконсультант» та інформаційно-правовими системами: «Єдиний державний реєстр нормативно-правових актів», «Регіональний реєстр» та інші. Оскільки юридична професія вимагає уміння не лише знаходити необхідну нормативно-правову базу, судову практику, але і грамотно застосовувати її, викладач повинен допомогти виробити подібні навички у студентів при роботі з джерелами права. Серед ІКТ, які використовуються в освітньому процесі у галузі права, можна виділити такі форми : електронні презентації, інтерактивна дошка, веб-квест технологія, аудиторна інтерактивна система (classroom response system, audience response system), інтерактивна система голосування, система інтерактивного опитування. Особливе місце серед ІКТ в сучасному освітньому процесі в галузі права займає аудиторна інтерактивна система, яка дозволяє в сучасних умовах одним зголовних методів навчання залишити метод Сократа, який передбачає діалог із студентами.Документ Зв’язок влади і права у концепціях юридичного позитивізму(Одеса : Фенікс, 2019) Цуркан-Сайфуліна, Юлія Василівна; Цуркан-Сайфуліна, Ю. В.; Цуркан-Сайфулина, Юлия Васильевна; Tsurkan-Saifulina, Yuliia V.В статті розглянуто сутність право розуміння та основні підходи його наукового осмислення. Визначено типологію праворозуміння. У рамках дослідження запропоновано підхід, відповідно до якого існує чотири основних типи праворозуміння: юридичний позитивізм, юснатуралізм, соціологічне праворозуміння та інтегральне праворозуміння. Встановлено, що кожен із цих типів праворозуміння так чи інакше торкається проблем владної зумовленості права. Визначено, що у найбільш спрощеному вигляді юридичним позитивізмом вважається стиль правової думки, в якому використовуються три постулати: постулат про розмежування права і моралі, постулат про соціальні джерела права та постулат про дискретність судових рішень. Доведено, що той дискурс щодо позитивізму, який сформувався на пострадянському просторі, не повною мірою відповідає вихідним позиціям сучасного юридичного позитивізму. З’ясовано, що найбільш релевантним проблемі зв’язку права і влади є другий постулат, який вказує на обов’язкову наявність інституційного зв’язку між соціальними й нормативними фактами та змістом права. Обґрунтовано одну з ключових методологічних засад сучасного юридичного позитивізму: право відрізняється від інших регулятивних систем не змістовно, а формально. Доведено, що найбільш яскраво залежність розуміння права від концепту влади проявляється саме в позитивізмі. Позитивне розуміння права пов’язане з концептом державної влади, в якому межі права окреслено поняттям державної влади. Право – це закон, а закон – це інститут, встановлений владою. Юридичне бачення права через поняття закону – це його бачення крізь призму поняття державної влади, яка створює закон і забезпечує його реалізацію. Обґрунтовано, що призначення держави полягає не у створенні природних прав людини (інакше б вони від неї залежали і не були б невід’ємними), а у їх визнанні та максимальному захисті.Документ Гідність і свобода як базові християнські цінності концепту прав людини(Одеса : Фенікс, 2019) Бальжик, Ірена Анатоліївна; Бальжик, І. А.; Бальжик, Ирэна Анатольевна; Balzhyk, Irena A.Документ Теоретико-методологічні засади реформування системи місцевого самоврядування(Одеса : Фенікс, 2019) Мішин, Сергій Іванович; Мішин, С. І.; Мишин, Сергей Иванович; Mishyn, Serhii I.У статті розглянуто місцеве самоврядування, як комплексна галузь українського права, що є сукупністю правових норм, які закріплюють і регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі організації місцевого самоврядування і вирішення територіальною громадою безпосередньо через органи місцевого самоврядування питань місцевого значення, а також у процесі реалізації окремих державних повноважень, якими можуть наділятися органи місцевого самоврядування. Встановлено, що необхідною умовою динамічного розвитку України є інституційне реформування органів влади на місцях. Це дозволить подолати їхнє дублювання функцій і нестаток прозорості, а також призведе їх у відповідність до ринкових умов. Особливої уваги при цьому, як у теоретичному, так і у практичному сенсі заслуговує вивчення особливостей впливу посттоталітарної спадщини на розвиток владних інституцій, механізми досягнення балансу між легалізацією та легітимацією влади за допомогою ефективного розв’язання існуючих протиріч. У науково-теоретичному аспекті місцеве самоврядування характеризується як особливий інститут, який у своїй основі має не державу чи державну владу, які засновані на матеріальній базі державної власності, а громадську спільноту, общину, матеріальною базою якої є зовсім інша форма власності – муніципальна. Місцеве самоврядування на практиці втілює інтереси територіальних громад. При цьому роль місцевого самоврядування для процесів просторової організації публічної влади пояснюється тим, що влада територіальних громад, будучи самостійним видом публічної влади, за своїм суб’єктнооб’єктним складом, своєю природою та сутністю, діапазоном здійснюваних нею функцій є найбільш соціально орієнтованою формою здійснення публічної влади, а також виступає потужним каталізатором формування громадянського суспільства, оскільки свідома участь жителів у процесі утворення гідних умов життя на певній території сприяє формуванню у них відповідальності за вирішення місцевих проблем і тим самим підвищує їх загальну соціальну та громадянську активність.Документ Соціальні пріоритети молодіжної політики України в світлі євроінтеграційних процесів(Одеса : Фенікс, 2019) Кормич, Людмила Іванівна; Кормич, Л. І.; Кормич, Людмила Ивановна; Kormych, Liudmyla I.; Краснопольська, Тетяна Миколаївна; Краснопольська , Т. М.; Краснопольская, Татьяна Николаевна; Krasnopolska, Тetiana М.В статті розглянуто європейську, азіатську та американську традиції формування та реалізації молодіжної політики, визначено їх особливості. Встановлено, що європейська та азіатська практика впровадження молодіжної політики спрямовані на нівелювання нерівності та носить інтегративний характер (проте за допомогою різних інструментів), в той час як американська стимулює конкуренцію. З’ясовано, що для європейських країн загальною цільовою установкою є допомога і створення сприятливих умов взаємної інтеграції молодого покоління і суспільства, тому вони визнають роботу з молоддю важливою і необхідною. Для азіатської моделі притаманний національно орієнтований характер внаслідок культурної, релігійної специфіки. Встановлено два підходи до реалізації молодіжної політики, напрацьовані європейськими країнами: з провідною роллю держави та з широким залученням інститутів громадянського суспільства. Визначені принципів ефективної молодіжної політики, а саме: безпосередня участь молоді у формуванні та реалізації заходів, які стосуються її інтересів і прав; перехід від централізованих, єдиних програм для всієї молоді до локальних, більш гнучких проектів; відмова від довгострокових програм на користь більш динамічних короткострокових, з акцентуванням уваги на зусиллях місцевих органів влади та інших структур, більш наближених до конкретних потреб і проблем молоді даної території; диференційований підхід до різних груп молоді при наявності єдиної системи соціальних гарантій для молоді на всіх рівнях суспільства; підтримка недержавних ініціативних молодіжних формувань. Встановлено, що до соціальних пріоритетів молодіжної політики в країнах ЄС належать: здоров’я молодого покоління, освіта, працевлаштування, участь молоді в політичному житті держави, вільний час, культура, спорт, туризм. Проаналізовано вітчизняні стратегічні напрямки впровадження молодіжної політики (формування громадянської позиції і національно-патріотичне виховання, здоровий спосіб життя молоді, розвиток неформальної освіти, зайнятість, житло для молоді, партнерська підтримка молоді, що проживає на тимчасово окупованій території України, та внутрішньо переміщених осіб) визначено шляхи її вдосконалення шляхом запозичення досвіду європейських країн.Документ Особливості розв’язання конфліктів та управління конфліктами у пострадянських країнах (на прикладі Молдови, Грузії, України)(Одеса : Фенікс, 2019) Завгородня, Юлія Володимирівна; Завгородня, Ю. В.; Завгородняя, Юлия Владимировна; Zavhorodnia, Yuliia V.; Zavhorodnia, Yuliia; Кройтор, Артем Вікторович; Кройтор, А. В.; Кройтор, Артем Викторович; Kroitor, Artem V.; Kroytor, Artem; Пехник, Алевтина Валентинівна; Пехник, А. В.; Пехник, Алевтина Валентиновна; Pekhnyk, Alevtyna V.; Pekhnik, AlevtinaПолітичний конфлікт містить загальні ознаки, які виділяють його від інших суспільних конфліктів, а можливі шляхи розвитку і подолання конфліктної ситуації уже встановленні на теоретичному та практичному рівнях. Однак, сучасна історія пострадянських країн свідчить про небезпеку політичних конфліктів, оскільки сторони протиборства не завжди використовують загальноприйняті правила дипломатичного врегулювання конфліктів, а тому відбувається консервування конфліктних протиріч на невизначений період. Особливості ескалації протиборства на теренах Молдови, Грузії та України демонструють небезпечні наслідки військових конфліктів, які виникли на підставі розвитку політичних процесів, а тому потребують уваги та детального аналізу. Сторони вдаються до непередбачуваних дій, а усі відомі шляхи врегулювання конфліктів не приводять до вирішення конфліктів. Звичайно, пострадянські країни на конфліктологічній мапі демонструють специфічні шляхи розвитку політичного конфлікту, його ескалації та особливості призупинення. Вирішення конфліктної ситуації у пострадянських країнах часто спонукає сторони до подальшого і сильнішого загострення. Суб’єкти політичного конфлікту доходять до критичної точки протиборства, а саме збройного протистояння. У період Радянського союзу конфлікти взагалі не вирішувалися, вони публічно не розголошувалися і наукового дослідження, щодо даного питання, практично не існувало. З становленням незалежних пострадянських держав політичний конфлікт став проявлятися в різних сферах суспільного життя публічно, що сприяло науковій активності в конфліктному напрямку дослідження. Тому, особливості щодо врегулювання політичного конфлікту розпочинають висвітлювати в період становлення незалежних пострадянських держав. Уже встановлений науковий факт, що посткомуністичні країни складно переходять до демократії та по різному сприймають цей процес, оскільки, одні законсервувались на невизначений термін, інші швидко перелаштувались на новий лад, треті ніяк не можуть визначитись з вектором розвитку. Цей процес науковцями трактується, як непослідовний, суперечливий та необачний.Документ Імідж політичного лідера як категорія PR-технології(Одеса : Фенікс, 2019) Милосердна, Ірина Михайлівна; Милосердна, І. М.; Милосердная, Ирина Михайловна; Myloserdna, Iryna M.Стаття присвячена комплексному дослідженню іміджу політичного лідера як категорія PR-технології. Обгрунтовується думка, що в практичній політології імідж – це, насамперед, узагальнений образ, що складається у пересічних громадян про політичні суб’єкти. Інша справа, що нині його цілеспрямовано формують іміджмейкери. В статті виокремлюються та аналізуються такі основні підходи до визначення поняття іміджу політичного лідера: онтологічний, антропологічний, ціннісний та етичний. Також було встановлено, що для сучасної політики цікавим фактом є те, що серед особистісних характеристик останнім часом зросла роль ділових і моральних якостей лідера. Серед них найсуттєвіше місце посідають інтелектуальні якості (які часто ототожнюють з освіченістю). Далі, за частотою згадувань, йде чесність політика, хоча виборці не вимагають від нього абсолютної чесності. До того ж, лідер повинен також бути добрим і людяним, відданим народу. Ідеальний політик повинен досконало володіти ораторським мистецтвом та бути «доступним для розмови із простими людьми». Також в статті здійснюється зауваження, що політичний лідер часто намагається отримати владу, використовуючи маніпуляційні технології. Встановлено, що маніпуляційні технології залишаються дієвими не випадково, оскільки численні дослідження виборчої поведінки доводять, що більша частина електорат підлягає навіюванню, має схильність бути під впливом гіпнотичної дії віри в чудодійні можливості політичних сил. В статті зазначається, що в українському політикумі, при формуванні іміджу політика, іміджмейкери часто використовують так званий «чорний» і «сірий» PR для зниження іміджу конкурента. А серед методів, які використовуються можна виокремити наступні: «клапану», «живої мішені», «краплі», «підказки», «резонансна технологія».Документ Інтерактивні форми політичної комунікації(Одеса : Фенікс, 2019) Вайєр, Аліна Марленівна; Вайєр, А. М.; Вайер, Алина Марленовна; Vaiier, Alina M.В Інтернеті як сформованому політичному інституті традиційна структура подачі семантичної інформації видозмінюється. Оскільки інформатизація і демократизація української держави є актуальним політичним завданням, простір інтернет-комунікацій стає ареною для вироблення консолідованої політичної позиції влади і суспільства. Комунікаційні особливості Інтернету дозволяють здійснювати легітимний політичний дискурс суспільства з владою. В даній статті розглянуто відмінності політичної комунікації від звичайної, проаналізовано різні моделі політичної комунікації, також проведен аналіз функцій політичної комунікації на прикладі досліджень інших вчених. Взагалі, кількість Інтернет-користувачів постійно зростає протягом багатьох років, серед них більше молодих і освічених соціальних груп. І саме для молоді та людей, які мають потреби у підвищенні свого освітнього рівня, Інтернет стає важливим джерелом отримання інформації і знань. Важливо також і те, що з розвитком інтернет-спільнот і розвитку в них об’ємного фонового по відношенню до політичного життя середовища, традиційні способи комунікації політики з електоратом втрачають ефективність, а рівень довіри політичної інформації з офіційних джерел падає. А віртуальність, як штучно створений світ, де людина має спілкуватися не з речами, а з їх образами, дає широкі можливості для пошуків нових методів політичного впливу. І все ж таки робиться висновок, що у контексті сучасної української дійсності, політична комунікація, виступаючи засобом існування і трансляції політичної культури, в свою чергу, може стати фундаментом демократизації взаємодії держави і громадянського суспільства.Документ Організаційно-правові аспекти діяльності Всесвітньої організації охорони здоров’я як координуючої універсальної організації(Одеса : Фенікс, 2019) Хендель, Наталія Володимирівна; Хендель, Н. В.; Хендель, Наталия Владимировна; Khendel, Nataliia V.; Hendel, NataliiaУ статті розглядаються організаційно-правові аспекти діяльності Всесвітньої організації охорони здоров’я як координуючої універсальної організації. Встановлено, що створення Всесвітньої організації охорони знаменувало новий етап в еволюції міжнародного співробітництва у сфері охорони здоров’я, та привело до виникнення його нових правових форм. Констатується, що ВООЗ продовжила роботу своїх попередників Міжнародного бюро громадської гігієни і Організації охорони здоров’я Ліги Націй з розробки стандартів у сфері санітарної та медичної статистики, лікарських засобів, медичного обладнання; роботи з глобального епідеміологічного нагляду. У статті виділяються ознаки міжнародної правосуб’єктності ВООЗ. У статті виділені права і обов’язки договірних сторін відповідно до положень Угоди ВООЗ з ООН 1948 р. У статті охарактеризовані правові засади діяльності та функції Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я, Виконавчого комітету ВООЗ та Секретаріату. Встановлені основні напрями діяльності ВООЗ, а саме: науково-дослідна діяльність; освітня діяльність і поширення інформації; технічне співробітництво; вертикальні програми; співробітництво з іншими міжнародними організаціями для досягнення мети Організації. Вказується, що на Організацію покладено обов’язок запровадити і підтримувати необхідні статистичні та епідеміологічні служби, міжнародну номенклатуру хвороб, причин смертності та практики громадської охорони здоров’я. У рамках Організації проводиться велика робота зі стандартизації діагностичних процедур, харчових, біологічних, фармацевтичних та інших аналогічних продуктів. Зазначається, що важливою функцією ВООЗ, разом з нормотворчістю, є стимулювання досліджень у сфері охорони здоров’я, в тому числі, за допомогою сприяння співробітництву серед наукових та професійних груп, які здійснюють внесок для поліпшення стану здоров’я населення планети.Документ Роль Центрів регіонального співробітництва по контролю та профілактики захворювань в Африці у боротьбі з епідеміями та пандеміями(Одеса : Фенікс, 2019) Орінда, Едді; Орінда, Едді Н.; Орінда, Е. Н.; Оринда, Эдди; Orinda, Eddy Nicholas O.; Orinda, EddyУ статті розглядаються питання міжнародно-правового співробітництва у боротьбі з епідеміями, перш за все, допомоги фінансової та технічної для боротьби з ендемічними хворобами потребують держави, що розвиваються. Міжнародно-правова основа боротьби з епідеміями та пандеміями є результатом вираження захисту прав людини на міжнародному рівні, включаючи право на здоров’я, та здійснюється через: 1) міжнародні договори та рекомендаційні акти, такі як Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права та Декларація Алма-Ати; 2) діяльність міжнародних організацій, що займаються питаннями охорони здоров’я, такими як ВООЗ; Об’єднана програма ООН з ВІЛ/СНІДу. Визначається, що Міжнародні медико-санітарні правила 2005 р. містять ряд процедур по управлінню подіями, пов’язаними зі спалахами епідемій, а також вимоги щодо національних систем епіднагляду за хворобами і заходів у відповідь. Аналізуються, що Африканські Центри регіонального співробітництва по контролю та профілактики захворювань в Африці погоджують стратегічні плани та дорожні карти для профілактики та реагування на захворювання в Африці. Встановлено, що на африканському континенті основою міжнародно-правової боротьби з інфекційними захворюваннями та епідеміями становить співробітництво ВООЗ з Африканським Союзом. Доведено, що стратегічні пріоритети Африканського комітету у справах сім’ї та дітей на найближчі п’ять років – це посилення систем охорони здоров’я, пов’язаних із контролем та створенням центрів інтелектуального дослідження хвороб для покращення прийняття рішень та дій у сфері громадського здоров’я. Обґрунтовано, що Африканський Центр регіонального співробітництва по контролю та профілактики захворювань та його регіональні спільні центри співпрацюють з державами-членами для посилення системи готовності до епідемій, системи нагляду та реагування, а також створюють механізм раннього попередження для швидкого реагування на випадки спалахів інфекційних хвороб та гуманітарних надзвичайних ситуацій в Африці.Документ Важливість співробітництва в сфері Чорноморської безпеки між Турецькою Республікою та Україною та системи безпеки Європейського Союзу "Black Sea Synergy"(Одеса : Фенікс, 2019) Ахмедова, Ельміра Раятівна; Ахмедова, Е. Р.; Ахмедова, Эльмира РаятовнаThe article examines the content, main points, and objectives of the European Union 2007 Regional Cooperation Initiative Black Sea Synergy, issues that lie within the common interests of the Black Sea states as well as potential challenges to the regional stability in the Black Sea region. It also examines the basic legal documents which are an integral part of the European Union’s legal international cooperation in the framework of the Black Sea Initiative. It also researches the national interests of Ukraine, the main directions and the importance of building strategic relations between Ukraine and the Turkish Republic in terms of ensuring regional stability in the Black Sea region. The article researches the importance of the Black Sea region in building security and stability in Europe and Asia, international legal documents between the parties in building regional Black Sea security and strategic interests of Ukraine in cooperation with the Republic of Turkey in the Black Sea security. It is stressed that the Black Sea Region is one of the main factors in building security and stability in Europe and Asia. Along with other issues in the region, ethnic conflicts, ongoing state-building processes, possessing the vast natural resources, the strategic significance of transportation corridors means that the region is an extremely important and sensitive area. Special attention is given to an analysis of bilateral relations between the Republic of Turkey and Ukraine that are becoming more strategic considering Turkey’s special role in the Black Sea region and its complementary role for the European Union policy in the region. It states that the dramatic change in the geopolitical situation in the region in 2014 led to the revision of Ukraine’s foreign policy towards the Republic of Turkey. The Republic of Turkey has moved to the top of Ukraine’s foreign policy priorities following the loss of Crimea, the conflict in eastern Ukraine and the general aggravation of the security situation in the Black Sea region. The article concludes that the Black Sea Synergy remains declarative as it does not provide a clear explanation of the EU’s political position on the Black Sea issues. It requires very specific action to prevent real threats. In the current situation, Ukraine can only achieve its strategic goal through cooperation within the framework of regional associations of different plans.Документ Міжнародний імідж України: сучасний стан та перспективи розвитку(Одеса : Фенікс, 2019) Савон, Катерина Володимирівна; Савон, К. В.; Савон, Екатерина Владимировна; Savon, Kateryna V.Стаття присвячена аналізу міжнародного іміджу України в умовах набуття незалежності. Вивчено основні правові положення, що регулюють процес покращення міжнародного іміджу України у світі та всередині держави. Проблема, яка потребує вирішення, полягає у підвищенні престижу України у світі. Серед поставлених завдань, були виконані такі, як з’ясування сильних та слабких сторін іміджу України. У статті використовується порівняльний метод для того, щоб підкреслити, як інші країни покращують свій державний імідж у світі. У статті пояснюються відмінності між визначеннями бренду та іміджу. Акцентується увага на різниці між вітчизняним відношенням до поняття іміджу та міжнародним. Було дано визначенням поняттю іміджу країни. Для розуміння ставлення до України закордоном було проаналізовано зміст кількох статей популярних закордонних ЗМІ. Були вивчені позитивні та негативні згадки про Україну. Платформа «Укрінформ» була створена для перекладу новин на різні мови, але цей сайт не користується популярністю в Інтернеті. Є певні кроки, що покращують імідж України закордоном, але ці кроки не є систематичними. Останні статистичні дані та поточна позиція України у міжнародних рейтингах були проаналізовані. Досліджено законодавство та роботу відповідних міністерств та відомств України щодо формування та впровадження позитивного іміджу держави із залученням успішного міжнародного досвіду у світі. Були зроблені пропозиції щодо вдосконалення такої діяльності. Ця діяльність була представлена чинним законодавством та власними аргументами. Такими аргументами виступають: збільшення фінансування на просування позитивного іміджу України у світі, залучення лідерів світових думок, усунення повторів у законодавстві та конкретність у діях відповідальних сторін за створення позитивного іміджу України.Документ Особливості застосування принципу “Zero tolerance policing” в рамках національної безпеки держави(Одеса : Фенікс, 2019) Іванова, Анастасія В’ячеславівна; Іванова, А. В.; Иванова, Анастасия Вячеславовна; Ivanova, Anastasiia V.У статті проводиться теоретичний аналіз концепту нульової толерантності, особливостей та умов його застосування в сучасній державно-політичній практиці. Визначним напрямком дослідження є виявлення засад нульової толерантності в рамках державної політики, яка встановлює принципи легальної нетерпимості до небезпечних, антидержавних та антисоціальних проявів. Акцентується увага на особливостях та обмеженні застосування принципу нульової терпимості в рамках законодавчого визначення. У статті досліджуються механізми державно-політичного регулювання меж толерантності в контексті попередження розвитку небезпечних утворень задля забезпечення соціально-політичної стабільності в державі. Так само увага приділяється світовій практиці та національному досвіду застосування принципу “zero tolerance policing” державою в рамках політики національної безпеки. Нульова толерантність аналізується як засіб забезпечення пильного контролю держави за будь-якими проявами тих явищ, які потенційно несуть небезпеку для суспільства та держави. В інакшому випадку в умовах неналежного контролю за дрібними чи початковими проявами, вірогідність їх розвитку зростатиме. Для попередження цього держава, державні органи застосовують принцип “zero tolerance policing”. В рамках національної безпеки формується певна модель реагування держави на небезпечні прояви, що допомагає попередити деструктивні явища в державі.Так само в статті автор відзначає протилежну позицію щодо застосування нульової толерантності та проблему її дискримінаційності. У статті окреслюється потреба в концептуальному визначенні нульової толерантності задля запобігання необґрунтованого її використання без меж. Автор відзначає проблему необґрунтованого застосування даного принципу, отже, концепція потребує детального розроблення як у теоретичній, так і правозастосовній практиці, й в особливості на рівні державної політики.Документ Міжнародне морське право в космічну еру: право та екологія(Одеса : Фенікс, 2019) Короткий, Тимур Робертович; Короткий, Т. Р.; Korotkyi, Tymur R.У статті проаналізовано вплив космічної діяльності на розвиток міжнародного морського права, а саме інституту свобод відкритого моря та інституту охорони морського середовища. Досліджено відповідність практики захоронення космічних апаратів у відкритому морі свободам відкритого моря і принципу збереження та захисту морського середовища. Зроблено висновок, що дана діяльність не є забороненою, але не входить в нормативний зміст зазначених свобод. Зроблено висновок про те, що затоплення космічних апаратів у відкритому морі підпадає під зобов’язання про збереження і захист морського середовища відповідно UNCLOS. При здійсненні діяльності з захоронення космічних апаратів держави несуть зобов’язання, передбачені в ст. ст. 205, 206 UNCLOS. Обґрунтовано, що режим захоронення космічних апаратів у відкритому морі в екологічному контексті можна аналізувати за аналогією з режимом, встановленим Конвенцією щодо запобігання забрудненню моря скидами відходів та інших матеріалів 1972 р., яка, однак, не поширюється на космічні апарати. Необхідно поширити Конвенцію 1972 р. на будь-яке навмисне видалення в море відходів або інших матеріалів / захоронення в море космічних апаратів. Виділено новий вид використання відкритого моря – запуск космічних апаратів з відкритого моря, закріплений у формі міжнародно-правового звичаю. Встановлено, що діяльність по експлуатації морського комплексу з транспортування і запуску ракетоносія, має здійснюватися з урахуванням вимог UNCLOS. Аналогічно, повернення ступенів ракети-носія також призводить до забруднення морського середовища, що вимагає відповідної міжнародно-правової регламентації. Обґрунтовано, що відносини, що виникають в рамках діяльності з освоєння космічного простору, вимагають комплексного міжнародно-правового регулювання, із застосуванням норм міжнародного морського, міжнародного повітряного та міжнародного космічного права. Зроблено загальний висновок про виникнення нового способу використання морських просторів, що вимагає застосування як вже існуючих міжнародно-правових норм, їх аналізу з точки зору нових відносин, так і створення норм, спрямованих на усунення прогалин, що утворюються в зв’язку з реалізацією проектів використання Світового океану з метою космічної діяльності.Документ Оcобливоcтi дiяльноcтi Мiжнaродної морcької органiзацiї(Одеса : Фенікс, 2019) Миронюк, Артур Ігорович; Миронюк, А. І.; Миронюк, Артур Игоревич; Myroniuk, Artur I.Статтю присвячено розгляду прaвових зacaд нормотворчої дiяльноcтi Мiжнaродної морcької оргaнiзaцiї (IМО). Розглянуто зaвдaння, що їх вирiшує IМО, зaгaльну cтруктуру Оргaнiзaцiї. Виcвiтлено cтaн прaвових доcлiджень у гaлузi прaвотворчоcтi Мiжнaродної морcької оргaнiзaцiї, зроблено виcновок про aктуaльнicть доcлiдницької роботи у цiй cферi. Проведено aнaлiз прaвотворчої дiяльноcтi IМО зточки зору cучacних поглядiв нa легiтимнicть мiжнaродних оргaнiзaцiй, вкaзaно оcновнi джерелa легiтимноcтi тa, пiд цим кутом, розглянуто результaти роботи IМО у контекcтi процедур прийняття обов’язкових iнcтрументiв Оргaнiзaцiї тa її конcтитутивного договору (Конвенцiї про Мiжнaродну морcьку оргaнiзaцiю). Прaктикa демонcтрує, що мiжнaроднi конвенцiї, розробленi IМО, чacто приймaлиcя у вiдповiдь нa кaтacтрофи, aвaрiї тa iншi cерйознi подiї, пов’язaнi з cудноплaвcтвом. Нa цю обcтaвину вкaзують бaгaто доcлiдникiв, зокремa прийняття нової конвенцiї IМО зумовлюєтьcя двомa фaкторaми: морcькою кaтacтрофою aбо як результaт регулярного незaперечного бaгaторaзового фaктичного пiдтвердження необхiдноcтi ухвaлення нового iнcтрументу. У cтaттi розглядaютьcя питaння клacифiкaцiї конвенцiй IМО, рекомендaцiй, що приймaютьcя Оргaнiзaцiєю, тa здiйcнюєтьcя aнaлiз перевaг i недолiкiв зaзнaчених iнcтрументiв. Клacифiкaцiя рекомендaцiй IМО з точки зору їх функцiонaльного признaчення бiльш приcтоcовaнa для прaктики i уявляє перcпективний нaпрям доcлiдження прaвотворчоcтi цiєї Мiжнaродної морcької оргaнiзaцiї. Проведений у cтaттi aнaлiз нaукових поглядiв нa цi двi головнi кaтегорiї iнcтрументiв IМО нaдaє можливicть з’яcувaти перевaги i недолiки конвенцiй тa рекомендaцiй, a тaкож cтворює пiдcтaви для виcновку про їх взaємодоповнюючий хaрaктер.Документ Актуальні питання оподаткування міжнародної торгівлі(Одеса : Фенікс, 2019) Зулгарін, Вадим Геннадійович; Зулгарін, В. Г.; Зулгарин, Вадим Геннадиевич; Zulharin, Vadym H.; Zulgarin, VadymКожна держава, всилу принципу державного суверенітету, наділена невідчужуваним правом стягувати податки напідставі зв’язку суб’єкта чи об’єкта оподаткування з національною юрисдикцією (громадянство, місце проживання, місце здійснення діяльності тощо). Вихід із бізнес-процесів за межі однієї держави може подвоїти оподаткування. Для платників податків це означає погіршення їх конкурентної позиції, що суперечить сучасним принципам вільної торгівлі. Функціонування офшорних зон та так зване агресивне податкове планування – прагнення бізнесу мінімізувати податкові навантаження шляхом штучного приєднання підприємств до найменш обтяжливих податкових юрисдикцій також негативно впливають нарівень податкових надходжень держав. В даний час питання оподаткування міжнародної торгівлі регулюються, головним чином, двосторонніми договорами, які базуються на Типових конвенціях про уникнення подвійного оподаткування. Спроби розробити єдину конвенцію небули успішними навіть під егідою ООН. Сьогодні врезультаті нового етапу розвитку цифрових технологій, таких як Інтернет-торгівля, Інтернет-банкінг, криптовалюта, виникає нагальна потреба вдосконалити діючі міжнародні договори та розробити універсальний інструмент регулювання міжнародного податку на торгівлю, особливо під егідою ООН та ОЕСР, але також за участі Світової організації торгівлі. Міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування охоплюють, як правило, всі види податку наприбуток та податок накапітал і мають дві основні цілі: усунення подвійного оподаткування та боротьбу з ухиленням від сплати податків. Зазвичай вони містять трансакційні види податків та об’єкт оподаткування, опис конкретних податкових режимів, встановлених договором щодо окремих видів доходу (доходи від бізнесу, дивіденди, відсотки, роялті, заробітна плата тощо). Крім того, договорами передбачено порядок скасування подвійного оподаткування, права оподаткування якого зберігаються обома сторонами угоди та визначають конкретний порядок здійснення угоди.Документ Стандарти організації об’єднаних націй усфері трансплантації органів і / або тканин, клітин(Одеса : Фенікс, 2019) Пасечник, Олена Владиславівна; Пасечник, О. В.; Пасечник, Елена Владиславовна; Pasechnyk, Olena V.У статті проаналізований універсальний рівень правового регулювання трансплантації органів і / або тканин, клітин у рамках Організації Об’єднаних Націй. Досліджено положення «м’якого права» Організації Об’єднаних Націй у сфері трансплантації органів і / або тканин, клітин. Розкриті положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 71/322 «Посилення і заохочення ефективних заходів і міжнародного співробітництва всфері донорства та трансплантації органів зметою перешкоджати і протидіяти торгівлі людьми для вилучення органів і торгівлі людськими органами» та Резолюції Генеральної Асамблеї 73/189 «Посилення і заохочення ефективних заходів і міжнародного співробітництва всфері донорства та трансплантації органів зметою попередження і припинення торгівлі людьми для вилучення органів і торгівлі людськими органами». Розглянуті сучасні виклики уміжнародно-правовому співробітництві у сфері регулювання трансплантації органів і / або тканин, клітин. У статті звертається увага надіяльність Спеціального доповідача ООН з питання про торгівлю дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, щодо питань трансплантації органів і / або тканин, клітин. Аналізується положення Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії від 1 січня 2000 року, які застосовуються до трансплантації органів і / або тканин, клітин. Проаналізована пропозиція ООН і Ради Європи щодо розробки міжнародної конвенції з заборони торгівлі людськими органами і тканинами. Доведено, що трансплантація органів і / або тканин, клітин може слугувати як компонент уреалізації права наздоров’я, а може бути одним з найсерйозніших порушень прав людини. Від блага до злочину, це дві медалі одного явища. Саме ці дві кардинально різні сторони вимагають імперативного міжнародно-правового регулювання задля забезпечення прав людини від права на здоров’я до права на охорону від свавільної трансплантації, торгівлі органами. Встановлено, що на універсальному рівні відсутні зобов’язуючі норми у сфері трансплантації органів і / або тканин, клітин.Документ Заборона зловживання правом усфері публічно-правових відносин(Одеса : Фенікс, 2019) Буроменська, Наталія Любомирівна; Буроменська, Н. Л.; Буроменская, Наталия Любомировна; Buromenska, Nataliia L.У статті розглядається питання зловживання правом усфері публічно-правових відносин за участю суб’єктів владних повноважень та громадян. Поняття зловживання правом розглядається в загальнотеоретичному та публічно-правовому аспектах, наводяться позиції науковців, аналіз судової практики, законодавства щодо заборони зловживання правом усфері публічно-правових відносин. Наведено альтернативні визначення зловживання правом, акцентується увага напорушенні меж розсуду, наданого суб’єктам владних повноважень законом. Поняття зловживання правом розглядається також узв’язку зпорушенням принципу правової визначеності як елемента верховенства права. Було встановлено що зловживання правом у публічно-правових відносинах полягає уздійсненні права суб’єктами таких правовідносин всупереч змісту права та його соціальному призначенню, внаслідок застосування якого, суб’єкт завдає або намагається завдати шкоду іншим учасникам суспільних відносин, діючи як вмежах формально-правомірної поведінки, так і заїї межами, всупереч принципу верховенства права. А існуюча практика Верховного Суду свідчить про широке тлумачення судами поняття зловживання правом, яке ґрунтується не лише на букві процесуального закону, а й відповідає духу права, з урахуванням практики ЄСПЛ та конституційно закріпленого принципу верховенства права в Україні. Наголошено, що існує необхідність увизначенні ознак та розробленні класифікації видів зловживання правом у сфері публічно-правових правовідносин, що матиме важливе теоретичне та практичне значення.Документ Генезис повернення обвинувального акту та клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору(Одеса : Фенікс, 2019) Кедик, Василь Петрович; Кедик, В. П.; Кедик, Василий Петрович; Kedyk, Vasyl P.У статті розкрито генезис наукових досліджень щодо повернення обвинувального акту та клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору. Проаналізовано найбільш відомі праці щодо доказування в кримінальному провадженні та щодо повернення обвинувального акту та клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору. Виявлено особливості історичного генезису наукових напрацювань з цих питань. Зроблено висновок про те, що генезис наукових досліджень інституту повернення обвинувального акту та клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору всистемі діючих норм КПК України та загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, слід розглядати як один з важливих елементів механізму забезпечення права громадян на справедливий судовий розгляд.