Наукові праці Національного університету «Одеська юридична академія». Том 25
Постійний URI для цього зібрання
Переглянути
Нові надходження
Документ Наукові праці Національного університету "Одеська юридична академія"(Одеса : Гельветика, 2019)У збірнику наукових праць Національного університету "Одеська юридична академія" опубліковано статті провідних учених НУ ОЮА, докторів та кандидатів наук, а також відомих правників з інших вузів України. Збірник статтей розрахований на фахівців, що працюють у сфері юриспруденції, студентів-юристів, а також юристів-практиків, які цікавляться тенденціями розвитку правового життя сучасного суспільства.Документ Теоретико-правова модель оприлюднення нормативно-правових актів(Одеса : Гельветика, 2019) Андрусів, Людмила Михайлівна; Андрусів, Л. М.; Андрусив, Людмила Михайловна; Andrusiv, Liudmyla M.Метою статті є формування теоретико-правової моделі оприлюднення нормативно-правових актів для створення техніко-юридичних правил доведення до загального відома нормативно-правових актів. У статті проаналізовано теоретико-правову модель оприлюднення нормативно-правових актів, яка є необхідною для забезпечення належного функціонування у державі принципу правової визначеності. Виокремлено структурні елементи техніки оприлюднення нормативно-правових актів, які є підставою формування згаданої моделі. Описано строки, засоби та мову оприлюднення нормативно-правових актів. Особливу увагу зосереджено на прийомах та правилах відображення оригіналу нормативно-правового акта в копіях. Констатовано, що копія нормативно-правового акта повинна повністю відповідати оригіналу нормативно-правового акту. Доведено, що правила зберігання нормативно-правових актів є важливим компонентом теоретико-правової моделі оприлюднення нормативно-правових актів, адже, за час функціонування органами держави та органами місцевого самоврядування створюється певна сукупність нормативно-правових актів. Прийняті та підписані уповноваженими особами в установленому порядку нормативно-правові акти є оригіналами, які необхідно зберігати кожному із суб’єктів правотворчості. Визначено, що що правило про зберігання нормативно-правових актів повинне бути закріплене на нормативно-правовому рівні і поширювати свою дію на всі види нормативно-правових актів без будь-яких винятків. Кожен суб’єкт правотворчості повинен ухвалити нормативно-правовий акт (це може бути положення), яким регулюватиметься порядок зберігання оригіналів нормативно-правових актів. Зроблено висновок, що теоретико-правова модель оприлюднення нормативно-правових актів є необхідною для забезпечення техніко-юридичних правил створення автентичних копій оригіналу нормативно-правових актів, гарантованого права доступу до тексту нормативно-правового акту, досягнення високого рівня довіри суб’єктів права до оприлюднених текстів нормативно-правових актів, прийнятих нормативно-правових актів та функціонування у державі принципу правової визначеності.Документ Criminal law protection of business activities: international experience(Одеса : Гельветика, 2019) Арделян, Тетяна Онуфріївна; Арделян, Т. О.; Арделян, Татьяна Онуфриевна; Ardelian, Tetiana O.; Ardelyan, T. O.Ця стаття досліджує зарубіжний досвід державного управління в організації правоохоронної діяльності, включаючи кримінально-правовий захист підприємницької діяльності, оскільки такий злочин має серйозні наслідки для будь-якого суспільства, щодо шляхів вдосконалення та розвитку системи правоохоронних органів, про дослідження власного досвіду і, водночас, звертається до досвіду вчених інших країн у цій галузі. Більш правильне та точне визначення суспільної небезпеки злочинів, що розслідуються, знаходиться в ст. 365 Кримінального кодексу Республіки Казахстан, яке передбачає відповідальність за перешкоджання законній підприємницькій діяльності, у розділі «Корупція та інші кримінальні правопорушення проти інтересів державної служби та державного управління». Слід зазначити, що кримінальне законодавство зарубіжних держав передбачає відповідальність за злочини, що утворюють незаконну підприємницьку діяльність. У більшості кримінальних кодексів держав - колишніх республік СРСР встановлюється кримінальна відповідальність за незаконну підприємницьку діяльність та за окремі види злочинів, що стосуються незаконного бізнесу. Досвід законодавця держав - колишніх республік СРСР щодо встановлення кримінальної відповідальності за нелегальне підприємництво може бути дуже корисним для вдосконалення кримінального законодавства України у досліджуваній частині. Важливим аспектом міжнародного співробітництва є обмін інформацією між відповідними органами та службами, які беруть участь у розслідуванні податкових правопорушень. Вся документація та інша інформація передається лише під час особистих зустрічей. Навіть найкращі внутрішні закони у сфері протидії легалізації не можуть бути достатньо ефективними без наявності відповідних інструментів міжнародного співробітництва.Документ Реалізація права на свободу вираженння: досвід окремих європейських країн(Одеса : Гельветика, 2019) Барнич, Катерина Іванівна; Барнич, К. І.; Барнич, Екатерина Ивановна; Barnych, Kateryna I.Стаття присвячена дослідженню досвіду реалізації свободи вираження у деяких європейських країнах, а саме Швеції, Литві та Азербайджані. Вибір теми обумовлений, зокрема, тим, що, незважаючи на юридичне визнання та закріплення права на свободу вираження на «рівні конституції», його реалізація як у країнах Європи, так і світу є різною. Стаття містить характеристику двоєдиної концепції свободи, яка лежить в основі цього права: «свобода доступу до держави» та «свобода від держави». В ході дослідження проаналізовано конституції Швеції, Литви та Азербайджану, їхні основні законодавчі акти щодо свободи вираження та практику їх реалізації. Вибір країн обумовлений як приналежністю їх до країн Європи, так і різним ступенем реалізації у них права на свободу вираження. Особлива увага у статті звернута до Швеції, оскільки вона є родоначальницею першого в світі закону, який охороняв свободу слова. Вже понад два століття в країні надається особлива значимість вказаному праву, і, як показало дослідження, найповнішу його реалізацію порівняно з іншими країнами. Цікавим виявилося закріплення та реалізація права на свободу вираження у Литві, зокрема через законодавче закріплення поняття «погляд» та дозволену можливість публічно критикувати діяльність державних органів, встановлену заборону переслідування за таку критику. У статті також аналізується Законопроект № XIIIP-3118 про внесення змін до статей 19, 31, 34 (1), 48 та Додатку до Закону Литовської Республіки «Про інформування суспільства», який на початку цього року привернув до себе чимало уваги з боку литовського суспільства, позаяк містив суттєві зміни щодо реалізації права на свободу вираження. Щодо Азербайджану, то тут, як і в Україні, закріплено право на свободу думки і слова та встановлена заборона примушування до вираження своїх думок і переконань або відмови від них. В той же час фактична реалізація цього права викликає занепокоєння з боку міжнародної спільноти. Відтак, за результатами проведеної наукової розвідки виявлено як позитивні, так і негативні тенденції в аспекті реалізації вказаного права. Стаття містить актуальні узагальнені висновки щодо стану свободи вираження в Європі та світі.Документ Афект у кримінальному праві України: історія питання та сучасний стан проблеми(Одеса : Гельветика, 2019) Капустін, Олександр Борисович; Капустін, О. Б.; Капустин, Александр Борисович; Kapustin, Oleksandr B.У статті аналізується процес становлення та розвитку вітчизняних кримінально-правових приписів щодо врахування особливого емоційного стану особи, яка вчиняє злочин. Зазначається, що навіть у законодавчих актах, які передували національному КК, здійснювалися спроби диференціювати такі стани в залежності від інтенсивності емоції та зовнішніх подразників, що її викликали. Але прицьому вони ще не наділялися самостійним кримінально-правовим статусом. Сильне роздратування, викликане кривдою, образами або іншими вчинками з боку потерпілого, розглядалося і як обставина, що пом'якшує вину та суворість покарання, і як конститутивна ознака діянь, передбачених Особливою частиною. В останньому випадку, безпосередньо у диспозиціях відповідних статей виокремлювалось також і роздратування, викликане насильницькими діями або тяжкою образою з боку потерпілого, яке ще не мало значення для кваліфікації, але повинно було враховуватися при призначенні покарання в межах передбачених тут санкцій. Встановлено, що згодом різні емоційні стани почали охоплюватися таким узагальнюючим поняттям, як сильне душевне хвилювання, яке поступово набуло подвійної кримінально-правової природи - пом'якшувальної обставини, що враховувалась при призначенні покарання та конститутивної ознаки, що мала визначальне значення при кваліфікації. Вивчається еволюція доктринальних підходів до визначення цього поняття. Підкреслюється, що сильне душевне хвилювання, що виникло раптово внаслідок протизаконного насильства, тяжкої образи чи систематичного знущання з боку потерпілого у вітчизняній теорії кримінального права ототожнювали з фізіологічним афектом, розглядали його як конститутивну ознаку злочинів, передбачених ст. 116, ст. 123 діючого КК України та пропонували закріпити це поняття безпосередньо в тексті кримінального закону. Проте, національний законодавець, реформуючи відповідні норми кримінально-правові норми та орієнтуючись виключно на міжнародно-правові акти, зайняв іншу позицію, повернувшись до уніфікації поняття сильного душевного хвилювання в межах Загальної та Особливої частини КК. Робиться висновок щодо неприпустимості ігнорування власного історичного досвіду у ході реформування вітчизняного кримінального законодавства.Документ Preventing banditry by law enforcement authorities(Одеса : Гельветика, 2019) Кіфлюк, Ю. В.; Kiflyuk, Yu. V.Ця стаття описує кримінальну ситуацію, що склалася в Україні, яка становить серйозну загрозу утворенню та розвитку суверенної держави, та зазначає, що одним із факторів, що сприяють цьому, є наявність такого негативного соціального явища, як організована злочинність у всіх формах його прояву та бандитизму зокрема. Незважаючи на постійне зменшення кількості кримінальних злочинів цього типу, бандитизм залишається одним із найнебезпечніших видів організованої злочинності, що потребує посиленої превентивної правоохоронної діяльності. Проблема неконтрольованої торгівлі зброєю та наркотиками; Пропаганда культу насильства, порнографії, проституції - досить очевидний стан агресії агресії в Україні. Все це є причиною розвитку злочинності та ставлення до насильства в українському суспільстві, і не сприяє нормальній якості життя людей. В Україні за останні роки різко зросла кількість вбивств, грабежів, крадіжок квартир та крадіжок автомобілів, скоєних бандитами - у півтора-два рази. Виникнення цієї хвилі злочинності спричинене бідністю населення, війною на сході та довгостроковою реформою правоохоронних органів. Проведений Управлінням Генеральної прокуратури України аналіз запобігання злочинності показує низку негативних тенденцій, зокрема збільшення кількості тяжких та особливо тяжких злочинів певних категорій, водночас зниження рівня їх розкриття. Таким чином, на думку Н. Є. Міняйло, можна виділити два основних підходи - традиційний та нетрадиційний - у сфері боротьби з організованою злочинністю. Перший (традиційний) стосується насамперед належного функціонування системи кримінального правосуддя, що охоплює розробку: незалежного кримінального законодавства, особливо щодо відмивання брудних грошей та конфіскації злочинних доходів; процесуальне законодавство, особливо стосовно співпробітництва у сфері правової допомоги (наприклад, співпраця Євроюсту); засоби та ресурси для належного розслідування цієї категорії справ (спеціалізовані центральні органи боротьби з небезпечними організованими групами)Документ Шляхи вдосконалення адміністративного законодавства у сфері публічно-сервісної діяльності державної податкової служби України(Одеса : Гельветика, 2019) Крилов, Денис Валерійович; Крилов, Д. В.; Крылов, Денис Валерьевич; Krylov, Denys V.У статті на основі аналізу діючого законодавства України та наукових поглядів вчених визначено найбільш приоритетні шляхи вдосконалення адміністративного законодавства у сфері публічно-сервісної діяльності Державної податкової служби України. Доведено, що ключовим напрямком роботи законодавця має стати розробка та прийняття окремого "Положення про публічно-сервісну діяльність Державної податкової служби України та її структурних підрозділів". Запропоноване авторське бачення щодо структури такого підзаконного акту. Наголошено, що важливим напрямком вдосконалення адміністративно-правового регулювання публічно-сервісної діяльності Державної податкової служби України як основи побудови нової моделі функціонування державних інституцій, є визначення принципів здійснення даного виду діяльності окресленим органом державної влади. Визначено, що з метою вдосконалення юридичної відповідальності працівників Державної податкової служби України необхідно: визначити підстави для притягнення працівників до відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх посадових обов'язків в контексті здійснення публічно-сервісної діяльності, такими підставами можуть бути: несвоєчасне надання певних послуг; негативне відношення щодо клієнтів; умисне введення в оману користувачів адміністративними послугами, що потягло настання для останніх негативних наслідків; зловживання своїм службовим положенням; навмисне затягування певних процедур тощо; детально прописати види юридичної відповідальності (до яких слід віднести дисциплінарну, адміністративну та у деяких випадках матеріальну відповідальність); необхідно детально прописати механізм врахування думки громадськості при визначенні підстав для притягнення службовців до певного виду відповідальності. Зроблено висновок, що здійснення громадського контролю за публічно-сервісною діяльністю Державної податкової служби України: по-перше, є важливим і яскравим проявом реалізації принципу демократизму, гласності та відкритості в діяльності даного центрального органу державної виконавчої влади; по-друге, підвищує рівень довіри населення до Державної податкової служби України; по-третє, підвищує рівень дисципліни працівників податкових органів.Документ Міжнародний досвід правового регулювання діяльності аналітичних спільнот(Одеса : Гельветика, 2019) Мандзюк, Олег Андрійович; Мандзюк, О. А.; Мандзюк, Олег Андреевич; Mandziuk, Oleh A.Стаття містить узагальнення важливого для України досвіду передових держав світу у зазначеному напрямі. Охарактеризована сутність юридичної компаративістики в сфері інформаційних відносин в аспекті правового регулювання діяльності аналітичних спільнот. Деталізовано розглянуто західну (кластерну й колаборативну) й азійську моделі. Визначено прийнятні для умов України підходи і принципи. Узагальнення досвіду аналітичних центрів, їх типологізація в західних країнах мають багаторічну традицію. Україна порівняно недавно приєдналася, до тих країн, в яких активно використовуються результати діяльності аналітиків. У зв'язку з цим зростає роль вивчення міжнародного досвіду та його впровадження у всіх сферах управлнської діяльності. Автор статті слідує традиціям правових порівняльних досліджень та визначає ті аспекти, які мають міжнародний характер. Виходячи з історичних даних, він вважає, що в західних країнах найбільш поширеною є кластерна модель регулювання діяльності аналітичних центрів. Така модель передбачає врахування спеціалізації аналітики в різних областях. Водночас інтеграція різних наук, необхідність вирішення глобальних проблем призводить до виникнення транснаціональних та міждержавних аналітичних спільнот. Найбільш прийнятною для них є модель спільної роботи, яка базується на принципах міжнародного права, гуманізму та політичного нейтралітету. Азіатська модель, яка також представлена в статті, характеризується суворою спрямованістю, постановкою конкретних цілей та активним використанням усіх інтелектуальних ресурсів. Автор статті визначає ті принципи та підходи кожної моделі, які допоможуть Україні реалізувати свої стратегії на міжнародній арені.Документ Щодо питання ознак та класифікації органів державної влади(Одеса : Гельветика, 2019) Равлюк, Андрій Григорович; Равлюк, А. Г.; Равлюк, Андрей Григорьевич; Ravliuk, Andrii H.На сьогоднішній час у вітчизняній юридичній літературі немає єдиного підходу до визначення ознак та класифікації органу державної влади. Ряд авторів вважає, що до основних ключових ознак, що характеризують орган державної влади, можна віднести те, що правову основу його створення та функціонування передбачено нормативно-правовими актами. Проте вони не досить чітко відображають специфічні ознаки органу державної влади, які і виокремлюють його від інших суб'єктів, в тому числі державних підприємств, установ та організацій. Мета цієї статті полягає в тому, щоб розкрити основні ознаки, які характеризують органи державної влади, та з’ясувати основні критерії їх класифікації. У зв’язку з цим у статті проаналізовано різні теоретичні погляди в контексті важливості даного питання для конституційно-правового регулювання здійснення держави влади та виявлено ознаки органу державної влади, що відмежовують його від інших державних установ та організацій. Через з'ясування основних критеріїв класифікації органів державної влади вияснено їхню специфіку та діалектичний зв'язок єдності та різноманіття під час здійснення ними державної влади в системі державного механізму. Досліджено основні ознаки, які характеризують органи державної влади, що, у свою чергу, дозволило виявити ряд специфічних ознак, які виокремлюють їх від інших суб’єктів, в тому числі державних підприємств, установ та організацій. До найголовнішої такої ознаки відноситься належність повноважень здійснювати державно-владні функції у певній сфері державної діяльності, в результаті чого і проявляється їх суверенна воля, яка у сукупності з іншими ознаками органів державної влади є втіленням державного суверенітету. Проаналізувавши різні теоретичні погляди, з'ясовано, що не зважаючи на різноманітну класифікацію органів державної влади, всі вони виконують важливу роль у системі державного механізму та становлять каркасну конструкцію, яка у своїй різноманітній специфіці має діалектичний зв'язок єдності, що в сукупності і є державоутворюючою складовою, за допомогою якої функціонує держава.Документ Захист прав споживачів у цифрову епоху: досвід Китаю(Одеса : Гельветика, 2019) Станкова, Ірина Михайлівна; Станкова, І. М.; Станкова, Ирина Михайловна; Stankova, Iryna M.Розвиток ІТ-технологій призвів до того, що споживання увійшло в еру інтернет-покупок, отже, і захист споживачів також зазнає змін. В Україні цей ринок також стрімко розвивається і за останній рік зріс на 30%, що є другим за швидкістю зростання показником у Європі. З огляду на випереджальний розвиток цього виду торгівлі в Китаї, який більшою мірою стикається із захистом прав споживачів в цифрову епоху, ніж Україна, корисним є вивчення досвіду цієї країни щодо захисту прав споживачів в нових умовах. Розглянуто законодавство Китаю щодо захисту прав споживачів (базовий закон «Про захист прав споживачів» (в редакції 2013 р.), а також закони «Про якість продукції», «Про безпечність харчових продуктів», «Про якість та безпеку сільськогосподарської продукції», «Про електронну комерцію», «Про кібербезпеку» та ін.). Вказується що в китайському законодавстві щодо захисту прав споживачів існують прогалини. Зокрема, з точки зору системності, нормативні акти у цій сфері розрізнені, також є проблеми їх процесуальної реалізації, з притягнення до відповідальності у разі розкриття інформації про споживача або порушення прав на недоторканість приватного життя. Визначено основні проблеми захисту прав споживачів в Китаї, серед яких: недобросовісна реклама; підроблені та неякісні товари; безпека платежів; розкриття особистої інформації в транзакціях. Відзначається, що захист споживачів у сфері електронної торгівлі, згідно з державними програмами, повинен починатися з розуміння великих даних і використання великих даних відповідно до закону.Документ Позивач у адміністративних спорах у сфері захисту права людини на безпечне довкілля : проблеми представництва інтересів(Одеса : Гельветика, 2019) Шепель, Марина Анатоліївна; Шепель, М. А.; Шепель, Марина Анатольевна; Shepel, Maryna A.У статті здійснено характеристику особливостей реалізації прав, наданих учасникам публічно-правового спору, що визначаються обсягом наданої їм адміністративно-процесуальної дієздатності. Автором обґрунтовано, що відповідно до положень чинного законодавства України адміністративною процесуальною правоздатністю та дієздатністю наділені учасники публічно-правового спору, зокрема громадяни України, іноземці, особи без громадянства, органи державної влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевої влади, їх посадові та службові особи, підприємства, установи, організації (юридичні особи публічного та приватного права). Визначено, що позивачем у адміністративній справі може бути не лише фізична особа, а й юридична особа, а також орган державної влади та місцевого самоврядування. Підкреслено, що надання повного обсягу адміністративної процесуальної правоздатності та процесуальної дієздатності є свідченням принципу рівності учасників таких правовідносин, в тому числі реалізація гарантій місцевого самоврядування, що є невід'ємною складовою частиною державного та національного суверенітету . Обґрунтовано висновок, що ефективність реалізації представницької функції захисту екологічних прав та інтересів територіальної громади (тобто захисту публічного інтересу територіальної громади у природоохоронних відносинах) залежить переусім від запровадження механізмів відповідальності органів місцевого самоврядування. Наголошено, що реалізація такої пропозиції пов’язується із необхідністю окрім законодавчого встановлення механізмів відповідальності органів місцевого самоврядування у разі заподіяння шкоди не лише правам та інтересам фізичних чи юридичних осіб чи створення загрози її заподіяння, а і правам та інтересам територіальної громади.