Хамходера Олег Петрович

Постійний URI для цього зібрання

https://hdl.handle.net/11300/13488

Переглянути

Зараз відображається 1 - 20 з 46

Щодо доктринального тлумачення поняття "інша оплачувана діяльність" у контексті Закону України "Про запобігання корупції"
(Юридика, 2023) Біла-Тіунова, Любов Романівна; Біла-Тіунова, Л. Р.; Bila-Tiunova, Liubov R.; Bila-Tiunova, L. R.; Khamkhodera, Oleh P.; Хамходера, О. П.; Хмародера, Олег Петрович; Khamkhodera, Oleh P.; Khamkhodera, Oleg
Визначення поняття «інша оплачувана діяльність» як будь-якої діяльності, за яку особа отримує заробітну плату, окрім визначеного законодавством переліку видів діяльності, якими особі можна займа- тися, зумовлює необхідність звернутися до характеристики таких її видів, як: наукова діяльність; викладацька діяльність; творча діяльність; інструкторська та суддівська практика
Порівняльна адміністративістика : навчально-методичний посібник
(Одеса, 2022) Білоус-Осінь, Тетяна Ігорівна; Bilous-Osin, Tetiana I.; Білоус-Осінь, Т. І.; Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Khamkhodera, Oleh P.; Негара, Родіон Віталійович; Негара, Р. В.
Insignificance of administrative misconduct regarding the conflict of interest: acceptability and criteria
(Riga : Izdevniecība “Baltija Publishing”, 2020) Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Khamkhodera, Oleh P.
The work is devoted to the study of the problems of acceptability and justification of exemption (due to insignificance) from administrative liability for misconducts related to conflicts of interest. It has been proved the inadmissibility of premature dogmatic-directive restriction of the jurisdiction of its functional legal obligations under Art. 22 on the Code on Administrative Offenses, when the subject of power actually refuses to legally assess the act as «insignificant». It has been established that the exemption from administrative liability for corruption-related misconduct does not destroy the public law mechanism for combating corruption and does not encourage new torts. It is criticized the application by the courts of such criteria of insignificance of administrative misconducts regarding conflict of interests as: lack of intent (negligent form of guilt), absence of victims of the offense, absence of its great public danger, sincere remorse of the person, further (post-tort) settlement of the conflict of interests and administrative responsibility, its positive characteristics, etc. The borrowing of criminal law has opened up a new space of «insignificance» (which turned out to be acceptable in relation to situations for which it was previously strongly denied – recidivism, lack of remorse, etc.).
The police reform through the prism of social partnership: the experience of Ukraine
(Foundation for Enviromental Protection and Research, 2019) Тодощак, Олег Володимирович; Тодощак, О. В.; Тодощак, Олег Владимирович; Todoshchak, Oleh V.; Todoshchak, Oleg; Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Khamkhodera, Oleh P.; Khamkhodera, Oleg; Савчук, Роман Михайлович; Савчук, Р. М.; Savchuk, Roman M.; Біла-Тюріна, Юлія Зиновіївна; Біла-Тюріна, Ю. З.; Белая-Тюрина, Юлия Зиновьевна; Bila-Tiurina, Yuliia Z.
The purpose is to find possible ways as to how to increase the level of effective cooperation of the police with the institute of civil society in Ukraine on the ground of using international experience; to identify a single police reformation concept taking into consideration the rethinking of its social function. The method of system analysis, the dialectical method, the formal-logical method, the structural and functional one and the range of empirical ones were used while carrying out this research. The authors have come to a conclusion that the activity of the National police is aimed at constant prevention of social tension and at the prevention of crime by means of social environment monitoring. It is also aimed at helping people to solve their problems as well as at the relief action with minimal compulsory interference and at maximal approach to social problems. The research results are interesting and important for domestic lawmakers as well as for the subjects of public administration against the background of democratization and humanization tendencies’ actualization. Novelty and originality of the research: All the results were obtained independently. They are original (the analogues and adoptions are absent). The subject matter is studied in Ukraine first and has a perspective for further development.
Повноваження державних інспекцій: особливості механізму та проблеми позитивноправового закріплення
(2014) Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Хамходера, Олег Петрович; Khamkhodera, Oleh P.
В даній статті висвітлюються окремі аспекти механізму уповноваження державних інспекцій як центральних органів виконавчої влади: питання належного рівня нормативної фіксації правомочностей; роль та значення підзаконних статусних актів у покладанні «неконкретизованої компетенції» на того чи іншого суб’єкта публічного управління. Аналізуються технічні проблеми закріплення повноважень у положеннях про державні інспекції. Обстоюється недопустимість віднесення повноважень до об’єктів правонаступництва під час утворення/припинення владних інституцій.
Верховенство права як основоположний принцип діяльності державних інспекцій
(2013) Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Хамходера, Олег Петрович; Khamkhodera, Oleh P.
В даній статті досліджується зміст принципу верховенства права, його значення для діяльності органів виконавчої влади загалом та державних інспекцій зокрема. Розкриваються складові правовладдя, що здійснюють основний вплив на активність контрольно-наглядового суб’єкта, висвітлюються випадки відступу від таких ціннісних регулятивів. Обґрунтовується позиція автора відносно теоретичних та техніко-прикладних проблем належної фіксації, тлумачення, позитивно-правового або прецедентного обумовлення вичерпного змісту «верховенства».
Особливості позитивноправового втілення основних засад державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності
(2012) Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Хамходера, Олег Петрович; Khamkhodera, Oleh P.
В даній статті висвітлюється нормативно-правове закріплення основних засад державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Розкриваються недоліки та суперечності понятійно-категоріального апарату; проводиться порівняльна характеристика окремих організаційних і процедурних положень, що дозволяє виявити необхідність їх оновлення в сучасних умовах. Аналізуючи динаміку правового регулювання, автор приходить до висновку про існування негативної тенденції концептуального рівня, котра перешкоджає формуванню єдиної законодавчої бази досліджуваного напрямку правозастосування.
Деякі питання переміщення через митний кордон України автомобілів з правим розташуванням керма
(2011) Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Хамходера, Олег Петрович; Khamkhodera, Oleh P.
Статтю присвячено міждисциплінарному аспекту правового регулювання переміщення через митний кордон автомобілів з правим розташуванням керма. Розглянуто норми адміністративного законодавства, що регламентують експлуатацію даних видів транспортних засобів, та підстави притягнення до відповідальності за пов’язані з цим адміністративні правопорушення. На основі аналізу їх змісту встановлюється неузгодженість із діючими положеннями митного права. Пропонуються рекомендації щодо можливих шляхів вирішення протиріч та доцільності їх застосування.
Insignificance of administrative misconduct regarding the conflict of interest: acceptability and criteria : section of the monograph, Малозначність адміністративних проступків щодо конфлікту інтересів: прийнятність та критерії : розділ монографії
(2020) Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Хамходера, Олег Петрович; Khamkhodera, Oleh P.
Публічна служба : частина підручника
(Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2021) Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Хамходера, Олег Петрович; Khamkhodera, Oleh P.; Бойчук, А. Ю.; Бойчук, Андрій Юрійович; Boichuk, Andrii Y.
Запобігання корупційним проявам у публічній службі : частина підручника
(Херсон : ОЛДІ-ПЛЮС, 2021) Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Хамходера, Олег Петрович; Khamkhodera, Oleh P.
Проблематика правової природи рекомендаційних роз’яснень Антимонопольного комітету України
(2021) Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Хамходера, Олег Петрович; Khamkhodera, Oleh P.; Подцерковний, Олег Петрович; Подцерковний, О. П.; Podtserkovnyi, Oleh P.; Зятіна, Діна Володимирівна; Зятіна, Д. В.; Ziatina, Dina V.
Проведено науковий аналіз правової природи рекомендаційних роз’яснень Антимонопольного комітету України. Приділено детальну увагу вивченню положень Рекомендаційного роз’яснення Антимонопольного комітету України від 09.08.2016 № 39-рр, що визначає підходи Антимонопольного комітету України, які рекомендується використовувати його органам у процесі визначення штрафів за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема порушень законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, з метою забезпечення правової визначеності та передбачуваності застосування положень законодавства. На основі наукового дослідження зроблено висновок, що рекомендаційні роз’яснення Анти монопольного комітету України за своєю природою є актами загальної регулятивної дії, що не є нормативно-правовими актами, не можуть створювати нові норми права, належать до так званого м’якого права, за допомогою якого забезпечується однаковість інтерпретації та одноманітний порядок реалізації положень законодавства.
Навіщо декларувати інформацію про померлого члена сім’ї?
(2020) Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Хамходера, Олег Петрович; Khamkhodera, Oleh P.; Гуменюк, Аліна Сергіївна; Гуменюк, А. С.; Humeniuk, Alina S.; Линник, О. А.; Lynnyk, O. A.
Статтю спрямовано на дослідження обов’язку декларанта відображати інформацію про померлого у звітний період члена своєї сім’ї. Охарактеризовано змістовні та суб’єктні межі вказаної необхідності: яка саме інформація підлягає декларуванню і щодо яких із членів сім’ї вона повинна зазначатися. Зазначено, що обсяг відображуваних у декларації відомостей може трактуватися з двох позицій: звужувально-етимологічної («паспортні» дані) та розширювальної (весь спектр інформації про померлу особу, в тому числі дані про динаміку її майна). Ми віддали перевагу останній із альтернатив, оскільки вона більше гармонізує з публічно-правовим механізмом протидії корупції та цілями антикорупційного фінансового контролю. Враховано поліструктурність категорії «члени сім’ї», яка володіє контекстним теоретичним і прикладним значенням. Виявлено, що вимога декларувати інформацію про померлих протягом звітного періоду стосується лише «фактичних» («неформалізованих») членів сім’ї, які набули відповідного статусу на підставі сукупності трьох ознак (спільне проживання, пов’язаність спільним побутом, наявність взаємних права та обов’язків сімейного характеру). Однак подібна вимога не є застосовною до «формалізованих» членів сім’ї суб’єкта декларування (які стали такими через наявність кровної спорідненості або відповідних актів цивільного стану). Аналіз положень національних нормативно-правових актів дав можливість встановити, що вимога про зазначення у декларації відомостей про померлих членів сім’ї (в тому числі інформації про їх майновий стан) є абсурдною, оскільки смерть особи є юридичним фактом, який спричиняє припинення будь-якого речового (і зобов’язального теж) права / обов’язку. З’ясовано, що недекларування відповідних відомостей може стати підставою для відкриття юрисдикційних проваджень щодо декларанта; проаналізовано (і визнано істотними) перспективи захисту від подібних «звинувачень». Наголошується, що хоча процедура декларування майна дійсно необхідна в демократичному суспільстві, вимога зазначати у декларації інформацію про померлого члена сім’ї є недоцільною, а нормативно-консультаційна база, якою регулюється вказане питання, потребує удосконалення.
Офіс Президента України як державний орган (у контексті антикорупційного законодавства)
(2020) Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Хамходера, Олег Петрович; Khamkhodera, Oleh P.; Добровольська, Н. В.; Добровольська, Ніна Василівна; Dobrovolska, Nina V.
Статтю присвячено проблемним питання розуміння категорії «державний орган» (у межах наданої Законом України «Про запобігання корупції» офіційної дефініції), з’ясуванню правової природи Офісу Президента України та встановленню її відповідності/невідповідності галузевому розумінню державних органів. Розкрито підходи до співвідношення термінів «державний орган» і «орган державної влади», обстоюється необхідність їх тотожного сприйняття (як мінімум, у сучасний період розвитку вітчизняної правової системи). Здійснено критичний аналіз нормативних словосполучень «від імені держави» та «на всю територію України або на окрему адміністративно-територіальну одиницю»; визнається їх загальнодоктринальна справедливість, але обґрунтовується інструментально-контекстна неприйнятність (невідповідність меті тематичного регулювання – для першого; зайва дискриптивність формулювання і, як наслідок, звуженість наповнення – для другого). Характеризуються мотиви, якими керувався Верховний Суд, коли не зараховував допоміжний орган Глави держави до кола державних органів (Постанова від 29 березня 2019 р.), розкриваються негативні системні наслідки подібної правозастосовної позиції, приводяться додаткові (не розглядувані під час конкретного провадження) докази протилежного трактування (наголошується на ситуативній значимості переліку посад із високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків). Установлено, що зміни до Закону «Про запобігання корупції» від 02 жовтня 2019 р. прямо закріпили антикорупційну суб’єктність очільників Офісу Президента (знявши для них прикладну дилему «чи необхідно декларувати?»), але сформовані попередньо погляди (зокрема вищої судової інстанції) на природу відповідної допоміжної інституції залишаються актуальними і проблемними (для питань звітності, організації антикорупційного фінансового контролю, сприяння викривальництву, отримання переваг суб’єктами владних повноважень тощо). Надається низка формальних доказів на користь віднесення Офісу Президента до кола державних органів (учасник судового процесу; формулювання, котрі використовуються в судових рішеннях; формулювання актів вищої юридичної сили; формування штату переважно з державних службовців), але визнається їх допоміжне (не онтологічно-змістовне) значення.
Щодо визначення поняття "викладацька діяльність" у контексті антикорупційного законодавства
(2017) Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Хамходера, Олег Петрович; Khamkhodera, Oleh P.; Біла-Тіунова, Л. Р.; Біла-Тіунова, Любов Романівна; Bila-Tiunova, Liubov R.
Статтю присвячено висвітленню змістовних та формальних рис поняття «викладацька діяльність» у контексті антикорупційного законодавства України. Обґрунтовано позицію щодо недопустимості ототожнення понять «викладацька діяльність» та «педагогічна діяльність» і, відповідно, тези про їх співвідношення як цілого і частки. Акцентовано увагу на тому, що діяльність кваліфікується як викладацька за наявності ряду факторів: освіти особи, форми здійснюваного освітнього заходу, наявності правового зв'язку з навчальним закладом, оформлення трудового договору тощо.
Сутність та перспективи правового регулювання контролю: підходи в публічному праві
(2013) Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Хамходера, Олег Петрович; Khamkhodera, Oleh P.
Орган державної влади, інший державний орган
(2012) Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Хамходера, Олег Петрович; Khamkhodera, Oleh P.
Щодо розмежування нагляду та контролю
(Одеса : Фенікс, 2012) Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Хамходера, Олег Петрович; Khamkhodera, Oleh P.
Законодавча стратифікація засобів доказування в адміністративному судочинстві
(2016) Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Хамходера, Олег Петрович; Khamkhodera, Oleh P.
У статті обґрунтовується існування окремих випадків законодавчої стратифікації засобів доказування. Аналізуючи обов’язок мотивувати в судовому рішенні непогодження із різними доказами, автор приходить до висновку про порівняно більшу значимість висновку експерта. Обстоюється також відносна пізнавальна вагомість «пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників»; природа та правове регулювання даного джерела розтлумачені у контексті його меншої надійності, ніж показань свідків. Охарактеризовано виявлені ознаки ієрархізації фактичних даних, їх належне сприйняття у процесі оцінки доказів.
Право викривача на винагороду: зміст, критерії, порядок реалізації
(2020) Хамходера, Олег Петрович; Хамходера, О. П.; Хамходера, Олег Петрович; Khamkhodera, Oleh P.; Снісарчук, Т. М.; Snisarchuk, T. M.
Наукова стаття присвячена положенням законодавства, які закріплюють право викривача на отримання винагороди. Розглянуто проблемні аспекти оновленого визначення поняття «викривач», пов’язані з віднесенням до предмета повідомлення інсайдером «інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» (окрім корупційних і пов’язаних із корупцією правопорушень), та сформульовано висновок про помилковість абстрактно-розширювального позначення предмета викривальних повідомлень, доцільність його обмеження корупційними та пов’язаними з корупцією правопорушеннями. Висвітлено питання формалізації і кількісного звуження кола суб’єктів, які можуть набути статусу викривача корупції, запропоновано усунути вказану проблему шляхом внесення змін до ст. 1 Закону «Про запобігання корупції». Проведено детальний аналіз положень про те, хто з інсайдерів може претендувати на винагороду, чи мають вказане право анонімні викривачі, описано механізми захисту прав осіб, що здійснюють викривальну діяльність, яка спрямована на уникнення негативного впливу на таких суб’єктів у зв’язку з їх ідентифікацією. Розкрито проблематику визначення підстав виплати винагороди в контексті суперечностей між Кримінальним процесуальним кодексом України і Законом України «Про запобігання корупції» з того питання, що норма процесуального акта, окрім «технології» втілення матеріального припису, передбачає ще й додаткову умову для отримання винагороди – активне сприяння розкриттю злочину. Охарактеризовано критерії виплати матеріального заохочення для інсайдерів, у результаті чого було зроблено висновки про недосконалість законодавчого формулювання і трактування термінів та відсутність гармонізації із їх дійсним значенням. Обстоюється позиція про те, що критерій «персональність інформації» у своєму нормативному тлумаченні виступає комплексним параметром і містить положення, яке суперечить лексичній природі його назви, а для конкретизації розуміння критерію «важливість інформації» його доцільніше було б замінити на «належність інформації». Розкриваються проблемні сторони у тлумаченні кола осіб, які не мають права на винагороду, та в процедурі її виплати.

Переглянути

Нові надходження