Спеціалізована вчена рада ДФ 41.086.169
Постійний URI для цього зібрання
Спеціалізовану вчену раду ДФ 41.086.169 Національного університету «Одеська юридична академія» з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Кривди Людмили Русланівни на здобуття ступеня доктора філософії з галузі знань «Право» за спеціальністю «Право» утворено відповідно до Наказу по НУ "ОЮА" № 1940-10 від 08.07.2024 року "Про утворення разових спеціалізованих вчених рад для присудження ступеня доктора філософії".
Переглянути
Нові надходження
Документ Використання судово-медичних знань у розслідуванні насильницьких і корисливо-насильницьких кримінальних правопорушень(Одеса, 2024) Кривда, Людмила РусланівнаДисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці комплексним дослідженням можливостей, шляхів і засобів використання судово-медичних знань у розслідуванні насильницьких і корисливо-насильницьких кримінальних правопорушень. Розслідування насильницьких і корисливо-насильницьких кримінальних правопорушень має суттєву особливість, яка виявляється у тому, що способом їх вчинення є погроза застосування, у більшості випадків – застосування різних форм і видів насильства до особи потерпілого. До таких кримінальних правопорушень, як найбільш розповсюджених, слід віднести: вбивства (ст. ст. 115–119 КК України), доведення до самогубства (ст.120 КК України), тілесні ушкодження (ст. ст. 121–125, 128 КК України), побої і мордування (ст.126 КК України), домашнє насильство (ст. 126-1 КК України), катування (ст. 127 КК України), зґвалтування (ст. 152 КК України), сексуальне насильство (ст. 153 КК України), грабіж, поєднаний з насильством (ч. 2 ст. 186 КК України), розбій (ст. 187 КК України), вимагання (ст. 189 КК України), бандитизм (ст. 257 КК України). Саме насильницький спосіб дій становить надважливу обставину, яка входить до переліку обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні (ст. 91 КПК України), і відіграє визначальну роль у кримінально-правовій оцінці події, що зумовлює правильну кваліфікацію кримінального правопорушення, а у процесі криміналістичного пізнання факту, характеру, тяжкості насильства, що сприяє розробці і перевірці версій щодо особи злочинця, властивостей його особистості, мотивів і мети кримінального правопорушення. Під час вирішення сформульованих у дослідженні завдань, спираючись на положення міждисциплінарного наукового підходу, сформульовано визначення «спеціальних медичних знань», під якими необхідно розуміти наукові знання з судової медицини, а також практичні вміння і навички осіб, що пройшли спеціальну професійну підготовку у галузі судової медицини, які можна використовувати для збору і дослідження доказів з метою встановлення обставин кримінального провадження. У роботі авторкою обґрунтовано місце та роль спеціальних медичних знань у кримінальному процесуальному та криміналістичному пізнанні кримінально-релевантних подій, які пов’язані із застосування різних форм насильства, з метою з’ясування сутності таких подій, визначення їх криміногенного характеру та систематизації кола обставин, які підлягають встановленню під час розслідування. Також у дисертації вперше систематизовано наукові положення щодо ґенезису та розвитку використання судово-медичних знань крізь призму різних історичних періодів становлення системи суб’єктів кримінального переслідування різних держав та виокремлено загальні тенденції поширення застосування спеціальних медичних знань у залежності від конкретних суспільно-правових чинників. Проведено порівняльний аналіз правових та організаційно-тактичних аспектів використання спеціальних медичних знань у розслідуванні кримінальних правопорушень в Україні та деяких європейських країнах, а також запропоновано шляхи впровадження передового досвіду проведення судово-медичних досліджень у діяльність органів досудового розслідування та експертних установ України. На підставі аналізу матеріалів експертної практики, вперше охарактеризовано місце та роль спеціальних медичних знань у кримінальному процесуальному та криміналістичному пізнанні кримінально-релевантних подій, які пов’язані із застосування різних форм насильства, з метою з’ясування сутності таких подій, визначення їх криміногенного характеру та систематизації кола обставин, які підлягають встановленню під час розслідування. Обґрунтовано, що завдання судового медика під час огляду трупа на місці події перебувають у кореляційних залежностях із завданнями слідчого, до основних з який віднесено: 1) встановлення особи потерпілого, його ознак зовнішності та прикмет; 2) з’ясування сутності події; 3) з’ясування причин смерті потерпілого; 4) встановлення питання: чи є місце виявлення трупа місцем спричинення тілесних ушкоджень і місцем настання смерті; 5) скільки часу пройшло з моменту настання смерті; 6) як злочинець і потерпілий опинились на місці події; 7) яким способом було вчинено вбивство і за допомогою яких знарядь; 8) скільки осіб перебувало на місці події; 9) які ознаки і дані характеризують злочинців; 10) які мотиви і цілі вбивства; 11) які дії, безпосередньо не пов’язані з вбивством, здійснювалися на місці події її учасниками; 12) які сліди з місця події могли залишитися на тілі і речах злочинця. Аналіз наведених завдань показує, що більшість з них можна вирішити або побудувати щодо них версії лише за допомогою судового медика. Особливо великого значення набуває допомога судового медика при огляді частин розчленованого трупа, що дозволяє з’ясувати питання про стать і вік потерпілого, які частини трупа відсутні, чи є місце виявлення частин трупа місцем його розчленування, якими знаряддями здійснювалось розчленування трупа тощо. Удосконалено рекомендації щодо виявлення, фіксації, вилучення та попереднього дослідження слідів тілесних ушкоджень та слідів біологічного (мікрооб’єктів, речовин, залишків) походження з визначенням ймовірності і завдань для їх подальшого експертного дослідження. Сліди біологічного походження можуть бути виявлені візуально, в косопадаючому світлі, з використанням спеціальних техніко-криміналістичних і судово-медичних засобів та реактивів. Рекомендовано слідчому для виявлення слідів крові застосовувати діагностичні способи її визначення із застосуванням гідропериту, реактиву Воскобойникова і люмінолу. Проте застосування таких методів визначення крові досить складне і може призвести до знищення або змін таких слідів, і тому з урахуванням усіх можливих наслідків, повинно доручатися лише судовому медику. Вилучати сліди біологічного походження рекомендується разом з предметом, на якому вони були виявлені, а якщо це неможливо, судовий медик може запропонувати і здійснити вилучення таким способом, щоб не знищити або пошкодити їх, залишити придатними для подальших експертних досліджень. У межах удосконалення процесу використання судово-медичних знань, набули подальшого розвитку положення стосовно призначення і проведення судово-медичної експертизи живих осіб з метою встановлення факту, характеру, походження та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, та криміналістичні рекомендації щодо проведення слідчого освідування особи за участю судового медика (лікаря) з врахуванням норм чинного кримінального процесуального законодавства. Освідування потерпілого доцільно проводити у випадках, коли він скаржиться на удари, побої, спричинення фізичного болю, що не утворюють склади тілесних ушкоджень різного ступеня, а більше свідчать про побої і мордування (ст. 126 КК України), домашнє насильство (ст. 126-1 КК України) або катування (ст. 127 КК України), заявляє про наявність на його тілі подряпин, синців, слідів крові, блювання тощо, або слідів сперми, слини та інших виділень і залишків біологічного походження від злочинця, чи про термічні, хімічні, механічні сліди знарядь злочину. У цих випадках оглядається не тільки тіло, але й одяг потерпілого, в якому він перебував на момент спричинення тілесних ушкоджень. Освідування підозрюваного слід проводити у випадках: 1) коли потерпілі або свідки вказують на наявність у нього особливих прикмет; 2) якщо є дані про подряпини, укуси, сліди крові та інші сліди біологічного походження потерпілого, поранення на його тілі або ушкодження одягу внаслідок боротьби між ним і потерпілим; 3) коли є дані, що на тілі, взутті та одязі підозрюваного могли залишитися сліди від речовин, матеріалів, що знаходились на місці події. Судово-медична експертиза живої особи включає широкий спектр досліджень, що проводяться медичними експертами, з метою з’ясування наявності, характеру, ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, походження, давності, механізму, локалізації, наслідків та обставин їх спричинення. На підставі опрацювання матеріалів практики, авторкою було надано рекомендації щодо з’ясування кола обставин, пов’язаних з різними видами сексуального насильства, у відповідності до змін Кримінального кодексу України щодо кримінальних правопорушень проти статевої свободи та недоторканості особи, шляхом призначення і проведення судово-медичної експертизи як потерпілої особи, так і підозрюваного. Судово-медична експертиза у випадках сексуального насильства повинна проводитись не тільки щодо потерпілої особи, але й стосовно підозрюваної особи, для встановлення на її тілі тілесних ушкоджень, характеру їх походження, давності, слідів крові на тілі або одязі, сперми та інших виділень, здатності до вчинення статевого акту, наявності венеричних хворіб тощо. У розслідуванні насильницьких статевих злочинів необхідно використовувати всі можливості судово-медичних експертиз для дослідження речових доказів біологічного походження (крові, сперми, волосся, слини, вагінальних виділень тощо) з метою вирішення ідентифікаційних і діагностичних завдань, встановлення джерел їх походження та групової належності, які проводяться у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи. Склад разової ради: Голова ради – Цільмак Олена Миколаївна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри психології Національного університету «Одеська юридична академія». Рецензенти: Гресь Юлія Олегівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри криміналістики, детективної та оперативно-розшукової діяльності Національного університету «Одеська юридична академія»; Колодіна Анна Сергіївна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри криміналістики, детективної та оперативно-розшукової діяльності Національного університету «Одеська юридична академія». Офіційні опоненти: Степанюк Руслан Леонтійович, д.ю.н., професор, професор кафедри оперативно-розшукової діяльності та розкриття злочинів факультету № 2 Харківського національного університету внутрішніх справ; Мудрецька Ганна Володимирівна, к.ю.н., доцент, професор кафедри кримінального процесу та криміналістики Одеського державного університету внутрішніх справ. Захист відбудеться 19 серпня 2024 року об 11:00 за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 29а Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@user-wu8rk6dl5l