Спеціалізована вчена рада Д 41.086.03

Постійний URI для цього зібрання

https://hdl.handle.net/11300/1900

Спеціалізована вчена рада Д 41.086.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) юридичних наук, затверджена Постановою Президії ВАК України від 9 лютого 2006 № 19-05/06 проводить захист дисертацій за спеціальностями: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення; 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право; 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність.

Переглянути

Зараз відображається 1 - 20 з 121

Захист сімейних прав та інтересів дитини у цивільному судочинстві
(Одеса, 2023) Волкова, Наталія Василівна; Volkova, Nataliia V.
Дисертація є першим в українській науці цивільного процесуального права спеціальним комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем захисту сімейних прав та інтересів дитини у цивільному судочинстві через призму принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, виконаним на матеріалах оновленого цивільного процесуального законодавства України.
Відповідальність учасників господарських товариств за законодавством України та деяких зарубіжних країн
(2021-12-28) Бурносенкова, Ірина Артурівна; Бурносенкова, Ирина Артуровна; Burnosenkova, Iryna A.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є одним із перших у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним порівняльно-правовим дослідженням відповідальності учасників господарських товариств за законодавством України та деяких зарубіжних країн. У дисертації розглянуто правовий статус учасників господарських товариств як суб’єктів цивільно-правової та корпоративної відповідальності. Визначено підстави та умови цивільно-правової відповідальності учасників господарських товариств. Сформульоване поняття та з’ясовано ознаки і підстави корпоративної відповідальності учасників господарських товариств. Проаналізовано зарубіжний досвід правового регулювання відповідальності учасників господарських товариств. Визначено основні напрями вдосконалення законодавства України про відповідальність учасників господарських товариств з урахуванням позитивного законодавчого досвіду зарубіжних країн. Сформульовано конкретні науково-обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення актів чинного законодавства України в частині правової регламентації відповідальності учасників господарських товариств.
Кримінально-правова характеристика приховування кримінального правопорушення: порівняльно-правове дослідження
(2021-12-29) Лазаренко, Володимир Володимирович; Лазаренко, Владимир Владимирович; Lazarenko, Volodymyr V.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є першим в Україні спеціальним комплексним порівняльно-правовим дослідженням приховування кримінального правопорушення в умовах оновленого кримінального законодавства України та євроінтеграційних процесів. У дисертації вперше проведено комплексне порівняльно-правове дослідження законодавства більш ніж 30 країн світу різних типів правових систем у розрізі кримінально-правового регулювання інституту причетності та відповідальності за приховування кримінального правопорушення. Встановлено певні тенденції та особливості характеру кримінально-правової політики держав щодо причетності та її окремих видів в залежності від ступеню повноти відображення відповідного нормативного матеріалу. Запропоновано закріпити визначення приховування кримінального правопорушення у змісті диспозиції статті 396 КК. Розширено формулювання змісту декриміналізуючої поведінки шляхом уточнення примітки до статті 396 КК щодо умов звільнення від кримінальної відповідальності за приховування кримінального правопорушення, що сприятиме зниженню латентності тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. На основі проведеного дослідження запропоновано доповнити положення щодо кримінальної відповідальності за вчинення переховування кримінального правопорушення такою кваліфікуючою ознакою, як «вчинене службовою особою». Зазначене дозволяє запропонувати доповнити диспозицію ст. 396 КК України частиною другою, виклавши її у такому вигляді: «2. Ті самі дії, вчинені службовою особою з використанням свого службового становища…». Удосконалено визначення суб’єкта кримінального правопорушення, передбаченого ст. 396 КК України та характеристику суб’єктивної сторони приховування кримінального правопорушення, яка характеризується прямим умислом, при цьому мотив та мета на кваліфікацію не впливають, але повинні враховуватися при призначенні покарання; усвідомлення особою факту приховування саме тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, то головним є розуміння приховування, як кримінально-караного діяння, тоді як помилку в ступені тяжкості основного кримінального правопорушення слід визнавати юридичною, яка не впливає на вирішення питання про притягнення особи до кримінальної відповідальності. Проведено вдосконалення положень щодо відмежування приховування кримінального правопорушення від інших видів причетності, від співучасті у вигляді пособництва, від суміжних складів діянь, інших кримінальних правопорушень проти правосуддя, вчинених при переховуванні злочинця, слідів кримінального правопорушення, у тому числі шляхом надання завідомо неправдивих свідчень, так як заздалегідь не обіцяне приховування відбувається активними фізичними (не інтелектуальними) діями.
Право приватної власності в інформаційному суспільстві: цивілістична теорія і практика реалізації
(2021-12-28) Некіт, Катерина Георгіївна; Некит, Екатерина Георгиевна; Nekit, Каteryna G.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем права приватної власності в інформаційному суспільстві. У дисертації досліджено особливості історичного становлення та розвитку концепції права приватної власності. Проаналізовано наукові підходи до визначення понять права власності у цілому та права приватної власності зокрема. Визначено ознаки інформаційного суспільства та їх вплив на трансформацію концепції права власності. Охарактеризовано суб’єктів права приватної власності в інформаційному суспільстві, визначено їх особливості на сучасному етапі розвитку суспільства. Виявлено вплив інформаційних технологій на виникнення новітніх об’єктів цивільних відносин, зокрема, криптовалют, доменних імен, Інтернету речей, індустріальних даних, акаунтів у соціальних мережах, які аналізуються крізь призму концепції права власності. З’ясовано особливості підстав виникнення права власності в інформаційному суспільстві. Досліджено особливості змісту, здійснення та захисту права власності в інформаційному суспільстві. Виявлено специфіку права довірчої власності як особливого виду права власності. Здійснено оцінку перспектив запровадження у цивілістичну доктрину концепції права віртуальної власності як особливого виду права власності. Сформульовано наукові висновки та пропозиції щодо удосконалення правового регулювання відносин приватної власності в інформаційному суспільстві.
Злочини проти конституційних засад національної безпеки за законодавством України та Скандинавських країн: порівняльна характеристика
(2021-09-30) Швед, Анна Юріївна; Швед, Анна Юрьевна; Shved, Anna Yu.
Дисертація на здобуття наукового кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертацію присвячено комплексному дослідженню кримінально-правової характеристики злочинів проти конституційних засад національної безпеки за законодавством України та Скандинавських країн, за результатами якого сформульовано обґрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення норми про відповідальність за посягання на конституційні засади національної безпеки. Анексія Російською Федерацією Автономної Республіки Крим у 2014 році та агресія з її боку на Сході України призвели до загострення проблеми кримінально-правової охорони конституційних засад національної безпеки України. Ефективна та повноцінна кримінально-правова охорона основ національної безпеки та конституційного ладу в Україні набуває особливої актуальності, оскільки покликана забезпечити суверенність держави Україна, а також передбачити руйнацію сучасної системи міжнародних відносин і міжнародно-правового фундаменту, оскільки національна безпека України як держави-члена ООН і ОБСЄ є важливою складовою стабільності міжнародного співтовариства. У роботі проаналізовано конституційні закони України та Скандинавських країн, а також зміни в таких нормативно-правових актах, що відбувалися в певні періоди посилення іредентистських настроїв у державах. Доведено, що в сьогоднішніх реаліях надзвичайно важливим є пошук правильного тлумачення та розуміння терміну «народовладдя», в який вкладається досить різноманітне змістовне наповнення. Встановлено, що у більшості кримінальних кодексів Скандинавських країн вказується на насильницький спосіб вчинення таких злочинів. Зокрема, у ст. 1 глави 12 КК Фінляндії передбачено кримінальну відповідальність за посягання на конституційні засади суверенітету Фінляндії шляхом насильства чи погрози насильством або шляхом військового чи економічного тиску. Зроблено висновок, що за своєю юридичною конструкцією склади злочинів такого виду є формальними складами. Обґрунтовано доцільність запозичення досвіду деяких Скандинавських країн щодо криміналізації, нарівні із посяганнями на державного чи громадського діяча, також посягань, вчинених щодо членів їх сімей, якщо такі посягання вчинені у зв’язку з їх державною чи громадською діяльністю. На основі аналізу кримінального законодавства України та Скандинавських країн сформульовані авторські визначення поняття злочинів проти конституційних засад національної безпеки, які не є однаковими у законодавстві та кримінально-правовій доктрині України та Скандинавських країн.
Ефективність норм трудового права
(2021-09-20) Купіна, Людмила Францівна; Купина, Людмила Францевна; Kupina, Lyudmila F.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук зі спеціальності 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. У роботі на підставі комплексного аналізу наявних наукових та нормативних джерел обґрунтовано концептуальну модель забезпечення ефективності норм трудового права в умовах реалізації євроінтеграційних процесів в Україні, виокремлено проблеми її нормативного закріплення та практичної реалізації, а також сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства в цій сфері і практики його застосування. Здійснено характеристику генезису поняття ефективності норм права. Визначено методологію дослідження ефективності норм трудового права. Встановлено співвідношення понять «ефективність трудового права», «ефективність норми трудового права» та «ефективність законодавства про працю». Охарактеризовано види ефективності норм трудового права. Встановлено умови та критерії ефективної дії норм трудового права. Визначено взаємозв’язок цілей та результатів дії норм трудового права. Охарактеризовано особливості ефективності реалізації норм трудового права. Окреслено проблеми зміцнення ефективності норм, що забезпечують реалізацію принципу свободи праці та заборони примусової праці. З’ясовано проблеми підвищення ефективності норм, що забезпечують рівність прав при реалізації права на працю та визначено напрями їх подолання. Визначено напрями удосконалення норм, що забезпечують реалізацію принципів, які гарантують гідну оплату праці та охорону прав суб’єктів трудових відносин. Встановлено напрями забезпечення ефективності норм, що забезпечують захист трудових прав. Обґрунтовано доцільність розробки та схвалення Концепції забезпечення ефективності норм трудового права, яка має бути базисом для визначення положень Національної стратегії забезпечення права особи на гідну працю в Україні на 2021-2031 рр.., зміст якої має складатися із двох розділів, де: першим розділом мають бути закріплено загальні положення її реалізації, визначено сутність основних регульованих понять, обґрунтовано мету, завдання прийняття Концепції, охарактеризовані проблеми, вирішення яких пов’язується з її запровадженням до національного правового простору; другим розділом мають бути визначені напрями її реалізації, серед яких виокремлено доктринальний, нормативно-правовий, освітянський та організаційний.
Охорона прав промислової власності: приватно-правовий аспект
(2021-09-21) Ярошевська, Тамара Василівна; Ярошевская, Тамара Васильевна; Yaroshevska, Tamara V.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. В роботі комплексно досліджено питання забезпечення приватно-правової охорони прав промислової власності в Україні в умовах європейської інтеграції, визначено основні напрями адаптації національного законодавства у сфері промислової власності до відповідного законодавства ЄС. Подано загальнотеоретичну характеристику національного та європейського механізмів охорони промислової власності. Досліджено поняття промислової власності, визначено правове становище суб’єктів права та зміст суб’єктивних прав на об’єкти промислової власності. Збалансовані суб’єктивні права та юридичні обов’язки сторін у договірних відносинах з приводу використання майнових прав на об’єкт, створений на замовлення у процесі виконання науково- дослідних та дослідно-конструкторських робіт за бюджетні кошти, Проаналізовано проблемні питання врегулювання в Україні відносин у сфері трансферу технологій. Внесено пропозиції про вдосконалення національного законодавства у сфері промислової власності, тлумачення термінів, що застосовуються. Розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів регулювання охорони прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, географічні зазначення, трансферу технологій.
Реалізація суб’єктивного права на творчість (цивільно-правовий аспект)
(2021-09-20) Сабура, Світлана Олександрівна; Сабурас, Светлана Александровна; Sabura, Svitlana O.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. У дисертації розкриті складові змісту суб’єктивного права на творчість та його поняття, визначені історичні етапи розвитку процесу становлення правового регулювання реалізації людиною суб’єктивного права на творчість, досліджено особливості та межі реалізації та здійснення права на творчість. В роботі також визначені існуючі форми та способи реалізації права на творчість і запропонована їх модернізація, розкриті існуючі способи та засоби захисту суб’єктивного права на творчість, розроблені шляхи модернізації та актуалізації законодавства, що регулює реалізацію суб’єктивного права на творчість. У дисертації запропоноване авторське визначення понять «суб’єктивне право на творчість», «інтелектуальна власність», досліджено особливості, що характеризують суб’єктивне право на творчість, визначено існування лише активної форми реалізації суб’єктивного права на творчість, визначене поняття «реалізація права людини на творчість». Проаналізовано та розглянуто основні етапи історії розвитку процесу формування правового регулювання можливості реалізації суб’єктивного права людини на творчість, вдосконалене наукове положення щодо необхідності використання національними суб’єктами творчої, інтелектуальної діяльності норм міжнародного права, положень та вимог щодо застосування універсального методу контроля за реалізацією суб’єктивного права на творчість, а також приєднання України до створення унітарної патентної системи для створення єдиного вікна для патентного захисту та забезпечення в ЄС. З метою розвитку додаткових можливостей для захисту таких прав у роботі сформульовано пропозиції щодо внесення змін до законодавства. Зокрема, розроблено пропозицію щодо внесення змін до абзацу четвертого частини другої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, що розширить коло осіб, які мають право направляти спори до Верховного суду з питань інтелектуальної власності, запропоновано розширити зміст статті 432 Цивільного кодексу України щодо форм захисту прав інтелектуальної власності.
Інформаційні технології у доказуванні в цивільному процесі: теоретичні та практичні аспекти
(2021-09-22) Чванкін, Сергій Анатолійович; Чванкин, Сергей Анатольевич; Chvankin, Serhiy A.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного процесуального права спеціальним комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем впровадження інформаційних технологій у доказування у цивільному процесі України в умовах оновленого цивільного процесуального законодавства та глобалізаційних процесів. У дисертації обґрунтовано, що головним критерієм впровадження інформаційних технологій в судочинство є їх вплив на реалізацію принципів та завдань цивільного судочинства. Обґрунтовано поділ сфер використання інформаційних технологій у судовому чинстві на ті, що пов’язані із розвитком ініціативних, вольових засад у судовому процесі, та сфер, що повинні впроваджуватися незалежно від волі учасників судового процесу. Встановлено, що відеотрансляція судових засідань, підвищуючи реалізацію принципу гласності, може порушувати права учасників процесу на захист персональних даних та таємницю особистого життя, ускладнювати оцінку показань свідків та нести ризики марного витрачання коштів на трансляцію та зберігання невиправданої кількості відеофайлів. Здійснено поділ електронних доказів за такими підставами: 1) за джерелом отримання; 2) за формою вираження (відтворення) доказової інформації, яка може бути сприйнята людиною; 3) за характером змісту. Запропоновано документи, що використовуються як докази в цивільному судочинстві, за формою існування поділяти на три види: матеріальні; електронні та комбіновані. Доведено, що для електронних доказів на їх допустимість впливає не тільки законність доступу до відповідного доказу, а й відповідність процедури збору доказів, тобто методів поводження із електронними доказами, які виключають будь-які помилки, зміну інформації метаданих. Обґрунтовано презумпцію достовірності електронного доказу, відповідно до якої електронні докази мають бути контролепридатними та доступними для розуміння. Доведено, що метадані повинні розглядатись не як окремий електронний доказ, а як невід’ємна складова іншого електронного доказу, який вони описують. Розроблено науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання впровадження інформаційних телекомунікаційних технологій у цивільний процес, зокрема, судове доказування.
Кримінально-правова характеристика посягання на захисника чи представника особи
(2021-09-21) Логвинський, Георгій Володимирович; Логвинський, Георгий Владимирович; Logvinskiy, Georgiy V.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально- виконавче право.- Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є першим в Україні комплексним дослідженням кримінально- правової характеристики посягання на захисника чи представника особи. У дисертації вперше аргументовано необхідність зміни назви розділу ХУЛІ Особливої частини КК України та запропоновано таку редакцію: «Кримінальні правопорушення проти діяльності, пов’язаної зі здійсненням правосуддя чи правозахисної діяльності». На основі позитивного зарубіжного досвіду, враховуючи те, що мотив вчинення злочину може бути зумовлений невдоволенням такою законною діяльністю, помстою за таку законну діяльність, а також стосуватися минулої, теперішньої чи майбутньої законної діяльності потерпілого, запропоновано доповнити ч. 1 ст. 398, ч. 2 ст. 398, ч. 3 ст. 398, ч. 1 ст. 400 КК України після слів «пов’язаною з наданням правової допомоги» словами «задля припинення чи зміни характеру такої діяльності або з мотивів помсти». Вперше здійснено систематизацію положень кримінальних кодексів зарубіжних країн романо-германської правової сім’ї щодо криміналізації посягань на захисника чи представника особи, що показало наявність трьох основних підходів до криміналізації таких діянь, а саме: 1) криміналізація діяння щодо посягання на захисника чи представника особи на рівні окремої статті; 2) криміналізація діяння щодо посягання на захисника чи представника особи в одній статті з іншими учасниками судового процесу (адвоката, прокурора, експерта, перекладача або свідка в ході судового розгляду, з метою змінити хід судового розгляду та ін.); 3) криміналізація діяння щодо посягання на захисника чи представника особи шляхом утворення в якості кваліфікуючої ознаки іншого кримінального правопорушення. Удосконалено пропозицію щодо зміни назви ст. 400 КК України на «умисне вбивство або замах на вбивство особи, яка здійснює правозахисну діяльність»; підходи щодо визначення видового об’єкту посягань як порядку здійснення правозахисної діяльності особою, яка надає правову допомогу, захищеність особистих, майнових прав і інтересів особи, яка здійснює таку діяльність та її близьких родичів. Розвиток кримінального законодавства про посягання на захисника чи представника особи у ХХ столітті мав поступальний характер. Оскільки ці норми нерозривно пов’язані з розвитком юридичної професії та становленням інституту адвокатури в цілому, повноцінна кримінальна-правова охорона адвоката та захисника особи отримала розвиток лише на рубежі другого тисячоліття з виникненням зростаючого занепокоєння щодо охорони життя і здоров’я адвоката та представника при виконанні своїх професійних обов’язків. Новітній етап розвитку таких норм в Україні розпочався з розпадом біполярної системи в світі та переходу держави від тоталітарного режиму до демократичного, що призвів до зміни системи цінностей в державі та забезпечив кримінальну-правову охорону захисника особи при виконанні професійних обов’язків.
Влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як реалізація принципу державної охорони сім’ї
(2021-08-31) Токарчук, Людмила Михайлівна; Токарчук, Людмила Михайловна; Tokarchuk, Liudmila M.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є першим у вітчизняній науці спеціальним комплексним дослідженням правових проблем влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як реалізації принципу державної охорони сім’ї. У процесі здійснення дослідження у роботі розроблено і обґрунтовано концепцію полісистемної турботи щодо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, як діяльності держави, громадянського суспільства (недержавних і комерційних інституцій), окремих фізичних осіб із охорони і захисту прав та інтересів дітей, сприяння їхньому добробуту, можливості реалізації свого життєвого і творчого потенціалу, що ґрунтується на нормах міжнародного та національного права. Визначено основні засади концепції, окреслено коло питань, які мають стати стратегічними напрямами вдосконалення законодавства, а також основні напрями реалізації державної політики в зазначеній сфері. До основних висновків і пропозицій, сформульованих у роботі, належать такі: щодо визначення понять «форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», «усиновлення», «опіка та піклування» та їх змісту; висновки щодо правової природи патронату та місця норм про патронат у законодавстві; відносно забезпечення найкращих інтересів дитини при вирішенні питання про можливість спілкування між колишніми підопічними і прийомними батьками; щодо збереження інтернатних закладів; щодо унормування процедури усиновлення у закордонних дипломатичних установах України. Обґрунтовано пропозицію щодо необхідності невідкладного приєднання України до Конвенції про захист дітей та співробітництво в галузі міждержавного усиновлення від 29 травня 1993 р. і реформування у зв’язку з цим законодавства, що врегульовує відносини з усиновлення. Сформульовано низку пропозицій щодо удосконалення норм СК України, інших нормативно-правових актів, що врегульовують відносини з охорони прав та інтересів дітей, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Відшкодування моральної шкоди при порушенні немайнових прав у соціальних мережах
(2021-05-15) Спасова, Катерина Іванівна; Спасова, Екатерина Ивановна; Spasova, Kateryna І.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням відшкодування моральної шкоди при порушенні немайнових прав у соціальних мережах. У межах дисертаційного дослідження здійснено комплексний аналіз законодавства та судової практики з питань відшкодування моральної шкоди при порушенні немайнових прав у соціальних мережах. Визначено, що правова природа соціальних мереж є новим і дуже динамічним феноменом сучасного суспільства. В роботі було виокремлено основні проблеми правового характеру щодо їх використання, пов’язані з їх стрімким розвитком, а саме: відсутність нормативно-правової бази регулювання відносин у цій сфері, а також положень щодо захисту персональних даних, захисту честі, гідності та ділової репутації як фізичних, так і юридичних осіб, спростування недостовірної інформації тощо порушених у соціальних мережах. Чинні українські та міжнародні нормативно-правові акти містять лише окремі положення щодо врегулювання зазначених відносин та не вирішують усіх вищезазначених питань, а отже потребують значних доповнень. Акцентовано увагу на тому, що майбутнє правове регулювання має в першу чергу вирішувати приватноправові питання функціонування соціальних мереж, а не завдання патріотичного виховання і національної політики. Зазначено, що нині основними тенденціями розвитку інституту відшкодування моральної шкоди є рух у напрямі подолання концептуальних протиріч щодо засад такого інституту й прогалин у регулюванні. До таких проблем, зокрема, можна зарахувати: визначення розміру компенсації, суб’єктного складу, підстав виникнення деліктних відносин, що виникають при порушенні немайнових прав у соціальних мережах тощо. Обґрунтована необхідність впровадження в практику судів прийняття в якості доказів інших засобів доказування (скріншотів, аудіо і відеозаписів, огляд спірної інформації сторінки соціальної мережі) як належного способу збору і фіксації доказів порушень у соціальних мережах. З’ясовано, що з метою коректного визначення розміру компенсації моральної шкоди існує необхідність закріплення на законодавчому рівні обов’язкового характеру зверненню позивача у справах про відшкодування моральної шкоди за отриманням судово-психологічної експертизи.
Вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) за законодавством України та окремих зарубіжних країн
(2021-05-15) Пасечнік, Ольга Володимирівна; Пасечник, Ольга Владимировна; Pasechnik, Olha V.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є першим у вітчизняній науці трудового права спеціальним порівняльно-правовим дослідженням порядку вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) за законодавством України та окремих зарубіжних країн. У дисертації охарактеризовано нормативну основу вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) в Україні та окремих зарубіжних країнах. Визначено поняття та момент виникнення колективних трудових спорів (конфліктів) за законодавством України та окремих зарубіжних країн. Розглянуто предмет колективних трудових спорів (конфліктів) за законодавством України та окремих зарубіжних країн. Визначено правове становище сторін колективних трудових спорів (конфліктів) за законодавством України та окремих зарубіжних країн. Охарактеризовано етапи примирної процедури вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) за законодавством України та окремих зарубіжних країн. Розглянуто порядок оголошення і проведення страйку за законодавством України та окремих зарубіжних країн. Сформульовано науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення актів чинного законодавства України про вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) з урахуванням позитивного законодавчого досвіду окремих зарубіжних країн.
Кримінально-правова протидія злочинам, пов’язаним з незаконним використанням корисних копалин
(2021-05-14) Вірт, Анастасія Олександрівна; Вирт, Анастасия Александровна; Virt, Anastasiіa O.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є першим у вітчизняній науці кримінального права спеціальним комплексним дослідженням основ протидії незаконному поводженню з корисними копалинами в сучасній юридичній доктрині та кримінальному законодавстві України. На підставі цього розроблено пропозиції щодо кримінально-правової охорони корисних копалин в Україні в умовах транзиції до нового законодавства. Під кримінально-правовою протидією розуміються заходи із забезпечення безпеки існуючих суспільних відносин та інтересів та утримання громадян від злочинних посягань шляхом визначення в кримінальному законі шкідливих для особи, суспільства та держави правопорушень і встановлення за їх вчинення кримінальних покарань та інших заходів кримінально-правового впливу. В процесі дослідження було удосконалено: понятійно-категоріальний апарат кримінально-правової політики протидії екологічним злочинам у сенсі визначення об’єктивної сторони складів незаконного користування корисними копалинами та видобутку бурштину. Розвинуто положення щодо тези про недоцільність об’єднання порушення правил охорони та використання надр із незаконним користуванням корисними копалинами. Розкрито особистісні характеристики суб’єктів кримінальних правовідносин, що досліджуються, у сенсі визнання переважно групового скоєння цих видів злочинів. Для цього в роботі визначено економіко-правові та методологічні засади протидії незаконному використанню з корисними копалинами (ст.ст. 240, 2401 КК України) й формалізації відповідних приписів кримінального права; здійснено теоретико-методологічний аналіз наукових досліджень стану протидії незаконному поводженню з корисними копалинами (ст.ст. 240, 2401 КК України); розкрито зміст, природу і призначення сучасної кримінально-правової політики протидії екологічним злочинам у порівняльно-правовому сенсі; охарактеризовано кримінальні правопорушення у вигляді незаконного поводження з корисними копалинами (ст.ст. 240, 2401 КК України) як самостійну підсистеми у системі екологічних злочинів; проаналізовано об’єктивні ознаки основних та кваліфікованих складів основних кримінальних правопорушень у вигляді незаконного поводження з корисними копалинами (ст.ст. 240, 2401 КК України); охарактеризовано суб’єктивні ознаки основних та кваліфікованих складів кримінальних правопорушень у вигляді незаконного поводження з корисними копалинами (ст.ст. 240, 2401 КК України); визначено особливості характеристики кримінально-правових заходів протидії правопорушенням у вигляді незаконного поводження з корисними копалинами (ст.ст. 240, 2401 КК України); окреслено основні перспективи вдосконалення кримінального законодавства у сфері, що вивчається. Доведено, що незаконне поводження з корисними копалинами є домінуючим та основним видом незаконного користування у вигляді видобування, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення.
Кримінально-правова охорона суспільної моралі в Україні: антропологічний вимір
(2021-05-14) Бойченко, Віталій Петрович; Бойченко, Виталий Петрович; Boychenko, Vitaliy P.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є першим у вітчизняній науці кримінального права спеціальним комплексним дослідженням антропологічних основ кримінально-правової політики забезпечення безпеки суспільної моралі в сучасній юридичній доктрині та кримінальному законодавстві України. На підставі цього розроблено основні перспективи кримінально-правової охорони суспільної моралі в Україні в умовах транзиції до нового законодавства з урахуванням новітніх змін, пов’язаних із охороною прав дітей. Під кримінально-правовою охороною розуміють заходи по забезпеченню безпеки існуючих суспільних відносин та інтересів та утримання громадян від злочинних посягань шляхом визначення в кримінальному законі шкідливих для особи, суспільства та держави правопорушень та встановлення за їх вчинення кримінальних покарань та інших заходів кримінально-правового впливу. Основною гіпотезою дослідження є констатація можливості використання суб’єктних характеристик діяльності індивіда та толерантності її оцінки у інформаційному суспільстві в якості основи криміналізації діянь проти суспільної моралі. Не тільки суспільна небезпека, але й мережева дозволеність та підтримка індивідуальних девіацій робить можливою визнання діяння суспільно-небезпечним. Отже, матеріальна ознака злочину (небезпека для держави та суспільства) детермінується значущістю недозволених практик для особистості (соціальної групи) та підкріплюється толерантністю до порушення даних норм у референтній групі (субкультурі), чи у соціумі у цілому. В роботі підтримується наукова позиція стосовно того, що удосконалення правових механізмів регулювання суспільних відносин, що виникають у духовній сфері, повинно стати пріоритетним напрямком державної політики (у тому числі і кримінальної політики) в галузі забезпечення моральної і духовної безпеки особистості, суспільства і держави. Здійснення такої політики припускає, зокрема, і вдосконалення існуючої системи і юридичних ознак складів відповідних злочинів, а також розробку нових складів злочинів (з урахуванням специфіки як кримінальної відповідальності, так і духовної сфери життя) і включення відповідних правових норм у чинний КК України. Для досягнення цього в роботі здійснено теоретико-методологічний аналіз наукових досліджень стану використання сучасного антропологічного підходу до кримінально-правових явищ; удосконалено методологію антропологічного дослідження кримінальних правопорушень; визначено методологічні засади дослідження антропологічних алгоритмів і технологій формалізації кримінального права; ідентифіковано природу кримінальних правопорушень проти суспільної моралі та моральності, у яких суспільна мораль є основним безпосереднім або додатковим безпосереднім об’єктом посягання; визначено особливості антропологічних характеристик генези криміналізації діянь проти суспільної моралі та моральності та напрямки її охорони; охарактеризовано злочини та покарання, кримінальні правопорушення проти суспільної моралі як особливу сферу використання антропологічної методології права; розкрито зміст, природу і призначення сучасної кримінально-правової політики в аспекті антропологічного розуміння та моделювання правопорушень проти суспільної моралі; окреслено основні перспективи вдосконалення кримінального законодавства у сфері, що вивчається.
Цивільно-правове регулювання захисту прав споживачів у сфері надання послуг
(2021-05-13) Станкова, Ірина Михайлівна; Станкова, Ирина Михайловна; Stankova, Iryna M.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є одним із перших у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем цивільно-правового регулювання захисту прав споживачів у сфері надання послуг. Надано визначення правовідносин з надання товарів та послуг як сукупності норм, правил, що визначають механізм реалізації споживчих прав, форми правового захисту споживачів від можливих зловживань з боку виробників та постачальників. Виділено моделі побудови споживчого законодавства відповідно до способу урегулювання статусу прав споживача на конституційному рівні та змісту відповідних правових норм в основних законах держав. Відповідно функціональних характеристик суб’єктів, що утворюють інституційну систему захисту прав споживачів, поділено на: 1) діяльність яких пов’язана із правозастосуванням та виконанням правових приписів; 2) що здійснюють нагляд за застосуванням законодавства у цій сфері; 3) що надають консультування, здійснюють інформування та споживчу освіту. Визначено специфіку договорів про надання споживчих послуг у туристичній, фінансовій та житлово-комунальній сферах. Розглянуто переваги та недоліки індивідуального (індивідуальний договір) та колективного (колективний договір) форматів взаємовідносин між постачальниками комунальних послуг та їх споживачами. Досліджено питання про несправедливі умови, що можуть міститися у договорах споживчих послуг. Розглянуто законодавство ЄС щодо визнання умов споживчих договорів з надання послуг несправедливими. Наголошено на необхідності поширення для захисту прав споживачів послуг практики колективних позовів, що є нормою у європейських країнах. Звернуто увагу на те, що керівні роз’яснення вищої судової інстанції України щодо захисту прав споживачів були надані понад двадцять років тому, нові реалії потребують формулювання нових позицій Верховного Суду з метою однакового застосування норм права щодо захисту прав споживачів судами усіх рівнів.
Належне здійснення права на забудову земельної ділянки
(2021-05-13) Пономаренко, Костянтин Даніїлович; Пономаренко, Константин Даниилович; Ponomarenko, Kostyantyn D.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12. 00. 03 – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням належного здійснення права на забудову земельної ділянки. У дисертації визначено зміст понять «забудова» і «право на забудову», розмежовано поняття «забудова» та «будівництво», «будівництво» та «реконструкція». Визначено належні підстави та способи набуття права на забудову згідно з цивільним законодавством та з’ясовано необхідний обсяг цього права для подальшого його належного здійснення. Сформовано науково обґрунтовану систему умов належного здійснення права забудови земельної ділянки. Проаналізовано правову конструкцію самочинного будівництва як форми неналежного здійснення права на забудову. Визначено та критично розглянуто основні проблеми вітчизняного законодавства в галузі регулювання здійснення права на забудову та набуття права власності на об’єкти будівництва. На основі сучасних тенденцій розвитку правових відносин з реалізації суб’єктивного права на забудову визначено напрями наукового дослідження та перспективи вдосконалення правового регулювання відносин з реалізації права на забудову.
Уніфікація норм про морські вантажні перевезення в міжнародному приватному праві
(2021-05-12) Покора, Ірина Євгенівна; Покора, Ирина Евгеньевна; Pokora, Iryna Ye.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є першим у вітчизняній доктрині міжнародного приватного права науковим комплексним дослідженням на дисертаційному рівні теорії і практики уніфікації норм про морські вантажні перевезення в міжнародному приватному праві. Удосконалено визначення поняття «уніфікація права» та його співвідношення із суміжними поняттями, узагальнено теоретичні положення щодо класифікації уніфікації в міжнародному приватному праві. Досліджено особливості історичного процесу уніфікації норм в міжнародному приватному морському праві. Розглянуто міжнародний договір як форму уніфікації норм в міжнародному приватному морському праві, а також проблеми міжнародно-договірної уніфікації в цій сфері, зокрема запропоновано заходи для їх вирішення. З’ясовано особливості морських вантажних перевезень та нюанси їхнього правового регулювання. Виявлено значення недоговірної уніфікації у сфері морських вантажних перевезень. Охарактеризовано особливості міжнародних договорів щодо перевезення вантажів морем, серед яких Гаазькі правила, Гаазько-Вісбійські правила, Гамбурзькі правила та Роттердамські правила. Внесено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання морських вантажних перевезень в Україні. Сформульовано науково обґрунтовані пропозиції щодо внесення змін та доповнень до КТМ України у разі приєднання України до Роттердамських правил.
Альтернативні способи врегулювання конфліктів у сфері права інтелектуальної власності
(2021-05-12) Галупова, Лариса Ігорівна; Галупова, Лариса Игоревна; Galupova, Larisa I.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є першим у науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням альтернативних способів врегулювання конфліктів у сфері права інтелектуальної власності. У дисертації розглянуто наукові підходи до визначення поняття «конфлікт» та розкрито його співвідношення з категорією «спір». Визначено особливості конфліктів у сфері права інтелектуальної власності, а також проведено їх класифікацію за різними критеріями. Розкрито сутність альтернативних способів врегулювання конфліктів та переваги їх застосування у сфері права інтелектуальної власності. Визначено поняття медіації та її переваги як способу альтернативного врегулювання конфлікту у сфері права інтелектуальної власності, а саме: швидке врегулювання конфлікту та припинення правопорушення; прийняття рішення, яке задовольняє вимоги обох сторін; збереження професійних зв’язків; налагодження нового ділового партнерства; конфіденційність процесу та збереження ділової репутації сторін; поштовх для створення та розвитку нових об’єктів права інтелектуальної власності. Досліджено міжнародний досвід регулювання відносин та практики поширення медіації як альтернативного способу врегулювання конфліктів. Сформульовано науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення законодавства в сфері регулювання процедури медіації.
Кримінально-правова характеристика умисного незаконного знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини за законодавством України та країн Східної Європи
(2021-05-11) Герелюк, Тарас Бонданович; Герелюк, Тарас Бонданович; Gerelіuk, Taras B.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Національний університет «Одеська юридична академія», Одеса, 2021. Дисертація є першим в Україні комплексним порівняльно-правовим дослідженням кримінально-правової характеристики умисного незаконного знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини за законодавством України та країн Східної Європи. У дисертації висунуто і обґрунтовано низку нових теоретичних і важливих у практичному значенні положень, що відбивають її наукову новизну, зокрема, вперше: на основі історичного аналізу нормативно-правових актів та історіографічних здобутків виділені періоди становлення кримінально-правової охорони об’єктів культурної спадщини в Україні: 1) імперський – початок XX – 1917 р.; 2) період національно-визвольного руху – 1917–1921 рр.; 3) радянський – 1921–1991 р.; 4) сучасний – з 1991 року по теперішній час. До початку ХХ ст. відбувався поступовий процес накопичення матеріальних цінностей, створених людством, а також переосмислення культури та її матеріальних форм як необхідного аспекту розвитку спільнот та соціумів, що потребує охорони, в тому числі і на законодавчому рівні. Встановлено, що кримінальне законодавство країн Східної Європи пропонує різні підходи до визначення змісту предметів правової охорони. У цих країнах такі предмети злочинних посягань, як об’єкти культурної спадщини мають різне найменування: пам’ятники культури (КК Словаччини, Республіки Болгарія), витвори культури (КК Албанії), культурні цінності (КК Хорватії), національні цінності (КК Литовської Республіки), культурна спадщина (КК Північної Македонії) та ін. У деяких країнах Східної Європи предметом досліджуваного злочину стають не лише культурні чи історичні цінності (пам’ятки), а й природні об’єкти, наприклад, у КК Боснії і Герцеговини. Охорона культурної спадщини за законодавством Східної Європи носить фрагментарний характер. Знищення культурної спадщини у країнах, що змінили своє законодавство після підписання міжнародних конвенцій, зазвичай карається як військовий злочин, а також як злочин проти власності. Охорона культурної спадщини здійснюється за допомогою норм кримінального права щодо охорони культурної спадщини у період збройних конфліктів, воєнного стану та у мирний час. Установлено, що більшість кримінальних кодексів країн Східної Європи містить такий склад злочину, як знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини у розділі злочини проти власності (Чорногорія, Сербія, Албанія та ін.). З’ясовано, що існують і виключення. Так, у КК Північної Македонії міститься окремий розділ, який має назву «Злочини проти культурної спадщини та природних раритетів». На підставі аналізу основних різновидів кваліфікуючих ознак умисного незаконного знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини за законодавством України та країн Східної Європи встановлено, що норма ст. 298 КК України, а також більшість кваліфікованих видів такого злочину не є типовими для законодавства країн Східної Європи.

Переглянути

Нові надходження