Добровільне обмеження суверенітету прибережних держав як концептуальна основа права проходу по міжнародних ріках

Abstract

Автор статті вважає, що в розрізі навігаційного використання річкового стоку доконаним фактом представляється існування тенденції до трансформації поняття суверенітету прибережної держави, яка продиктована необхідністю поваги відповідних прав інших держав, особливо прирічкових. При цьому право навігації по визначеній ділянці міжнародного річкового шляху, яке вони набувають за присутності певних підстав, для даної окремо взятої прирічкової країни є суверенним. Транстериторіальність міжнародної ріки, з однієї сторони, породжує потребу обмеження територіального суверенітету прибережних держав при судноплавному використанні належних їм частин ріки суднами інших прибережних країн, а з другої – зумовлює таке обмеження щодо цих держав у разі досягнення згоди щодо навігації по їх водній території суден неприбережних держав. Подібного роду ущемлення прирічкових суверенів ґрунтуються на відповідних локальних угодах та міжнародноправових звичаях. Вищезазначене й визначає юридичну природу права проходу по міжнародних ріках.