Розділ 4. Громадські центри правосуддя у механізмі забезпечення доступу до правосуддя: міжнародний та український досвід

Abstract

Нова модель, яка починає реалізовуватися в Україні – діяльність громадських центрів правосуддя, які покликані сприяти правовим зрушенням у громадах, підвищенню рівня правосвідомості громадян та спрощенню доступу до суду. Ідея створення громадських центрів правосуддя в Україні була запозичена із закордонного досвіду вирішення правових питань, однак також було враховано і вітчизняну специфіку правових проблем, що виникають у громадян в різних регіонах. Досліджено організаційні засади функціонування громадських центрів правосуддя як інституційного механізму забезпечення доступу до правосуддя у порівняльно-правовому вимірі. На підставі аналізу досвіду США, Канади, Австралії, Сінгапуру, Великої Британії та Молдови визначено сутнісні ознаки громадських центрів правосуддя, що відрізняють їх від державних органів правничої допомоги та судових установ. Встановлено основні ознаки, які притаманні громадським центрам правосуддя: 1) самопозиціонування у якості альтернативного механізму захисту прав; 2) відсутність повноважень державного органу чи суду; 3) фінансування, переважно, через механізми грантової підтримки чи пожертви; 4) спрямованість діяльності на вирішення проблем громади; 5) тяжіння до процесуалізації та інституціоналізації діяльності центрів; 6) гнучкість у формах роботи чи видах послуг, що надаються; 7) широке залучення волонтерів та наявність мережі партнерів у різних сферах. Визначено роль Громадських центрів правосуддя щодо сприяння у доступності правосуддя, яка полягає у наданні правничої допомоги (первинної та вторинної), пропагуванні ідей альтернативного вирішення спорів, в деяких випадках – розгляд і вирішення визначених законом категорій справ. В умовах воєнного стану роль громадських центрів правосуддя суттєво зростає, оскільки саме такі інституції забезпечують оперативне реагування на масові соціальні та правові виклики, пов’язані із внутрішнім переміщенням осіб, втратою документів, пошкодженням майна, отриманням компенсацій та реалізацією соціальних гарантій. Сформульовано рекомендації щодо правового регулювання, етичних стандартів і механізмів взаємодії ГЦП із судовою системою та системою безоплатної правничої допомоги.