Щодо правових засад охорони Чорного моря від забруднення

Abstract

Проблема охорони Чорного моря від забруднення є вкрай актуальною з огляду на існуючий незадовільний екологічний стан цього унікального водного об’єкту. Так, за даними Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Украйні за 2011 рік існуючий екологічний стан Чорного моря зумовлений значним перевищенням обсягу надходження забруднюючих речовин над асиміляційною здатністю морських екосистем. Основними чинниками високого антропогенного навантаження на природне середовище моря є: біогенне забруднення й евтрофікація шельфових вод та її негативні наслідки, серед яких найнебезпечнішими є утворення значних зон придонної гіпоксії, сірководневого зараження й заморів; мікробіологічне забруднення прибережних і гирлових зон, що знижує рекреаційний потенціал приморських територій і загрожує здоров’ю населення; забруднення моря токсичними речовинами, насамперед нафтою та нафтопродуктами; поширення екзотичних видів гідробіонтів, внесених у море з баластовими водами, розмноження яких порушує стабільність існуючих екосистем і призводить до значних екологічних і економічних втрат. Україна підготувала Загальнодержавну програму охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів, яка була ухвалена як національний Закон України 22 березня 2001 року. Проте розроблена Програма має певні упущення. Так, в ній практично не стоять завдання упровадження в управлінні станом морського середовища екосистемного підходу та принципу найдосконаліших доступних технологій, яким відводиться важлива роль у Європейській морській стратегії. В Програмі також не означена задача екологізації галузей морегосподарського комплексу, а відповідно й засоби її вирішення...