Правовий режим морського порту

Abstract

Дисертація є першим комплексним науковим дослідженням, присвяченим створенню на основі міжнародних стандартів та кращих світових і європейських практик портової діяльності нової науково обґрунтованої концепції правового режиму морського порту, формулюванню висновків та пропозицій, спрямованих на вдосконалення системи правового та організаційного забезпечення публічного адміністрування портової діяльності в Україні.

У дисертації вперше: на підставі теоретичних розробок, законодавства та міжнародних угод охарактеризовано наукову концепцію адміністративно-правових режимів у морському законодавстві; визначено місце режиму морського порту в системі адміністративно-правових режимів; систематизовано наукові погляди, досвід національного і міжнародного нормотворення у формуванні, визначенні та публічному адмініструванні правових режимів морських портів; виокремлено та класифіковано методи і форми публічного адміністрування правового режиму морського порту. Крім того вперше сформульовано цілісну концепцію загального (комплексного) режиму морського порту, визначено його складники та функції; проаналізовано сучасний правовий режим іноземних суден та суден під українським прапором у морських портах України; охарактеризовано механізм, суб’єктів та особливості публічного адміністрування правового режиму морського порту України. Набули вдосконалення наукові підходи до теоретичної розробки інституту правових режимів у науці адміністративного права, а також концепція публічного адміністрування морської та портової діяльності. Подальший розвиток отримали погляди на структуру, функції та систему адміністративно-правових режимів; положення про особливості дії юрисдикції держави в морських просторах; ідеї про базування публічного адміністрування режимів морських портів на принципах транснаціонального та глобального адміністративного права; положення про особливості правового режиму території та акваторії морського порту.

У дослідженні доведено, що формування концепції адміністративно-правових режимів у морському законодавстві України розпочалося з перших нормативних документів, якими було визначено режим територіального моря і внутрішніх вод України. Він простежується до теперішнього часу та отримує втілення в нових документах із питань, що стосуються морської діяльності, зі стабільністю їх базування на нормах чинних стосовно України міжнародних угод. Їх основною відзнакою також є набуття особливих рис завдяки поєднанню вимог міжнародних угод і внутрішнього законодавства.

Аналіз практики держав, теоретичних розробок та роботи міжнародних інституцій щодо вироблення загальноприйнятних правових норм у сфері встановлення режимів морських портів, засвідчив проходження декількох етапів: 1) первісний етап (І ст. до н.е. – XVI ст. н.е.), що знаменувався початковими розробками правил про морську торгівлю та становленням національних норм у цій сфері; 2) кодифікаційний етап (XVI – ХІХ ст.ст.), що став періодом складення норм національних законодавств про морську торгівлю, прийняття актів, присвячених торговельним відносинам із виокремленням підрозділів, присвячених морській торгівлі; при цьому увага встановлюваним режимним правилам портів практично не приділялася, адже розрізнення прибережних морських просторів за видами (територіальне море, внутрішні води) тільки починало відбуватися, а їх головне призначення полягало в можливості підтримання нейтралітету прибережної держави та можливості надання притулку тим, хто зазнав аварії; 3) етап вироблення міжнародних норм про режим морських портів (ХІХ ст. – теперішній час), під час якого розроблено та прийнято міжнародні угоди, які стосувалися режиму морських портів (1921, 1923 рр.) та якими узагальнено підходи до визначення прибережних морських просторів (1958 р.), упроваджено практику укладання двосторонніх угод про торговельне мореплавство з метою визначення режимів морських портів, актуалізовано питання вироблення спеціальної міжнародної угоди, присвяченої визначенню основоположних аспектів формування режиму морських портів та дії в них юрисдикції прибережної держави. Цей період охоплює час набуття чинності Конвенцією ООН з морського права 1982 р. та характеризується остаточним формуванням концепції правового режиму морських просторів, прийняттям міжнародних угод, що стосуються застосовних у морських портах процедур, полегшення міжнародного судноплавства.

На підставі опрацювання нормативно-правового регулювання режиму морського порту доведено, що систему сучасного міжнародного та національно-правового забезпечення режиму морського порту складає блок 1) міжнародних угод, що визначають окремі аспекти функціонування й режиму морських портів та поєднують як багатосторонні, так й двосторонні угоди; 2) національного законодавства, яке містить загальні засади встановлення та підтримання режимів морських портів; 3) актів локального регулювання, у яких конкретизовано відповідно до умов кожного морського порту України норми як міжнародних угод, так і національного законодавства, а їх головною метою визначено гарантування безпеки мореплавства як провідного принципу, яким визначено та скеровано всі правотворчі процеси в сучасному мореплавстві. Також визначено необхідність розроблення міжнародного договору, у нормах якого було б закріплено загальні принципи побудови або змісту режимних правил морських портів, правил здійснення юрисдикції прибережної держави щодо суден під іноземними прапорами.

Акцентовано увагу на тому, що, незважаючи на те, що двосторонніми угодами про торговельне мореплавство України визначається один із найбільших складників комплексного режиму морських портів – режим суден під іноземними прапорами та режим їхніх екіпажів, – у чинному морському законодавстві не міститься норм, у яких було б зазначено про регламентованість та детермінованість режимних правил морських портів України цими угодами. У зв’язку із цим запропоновано внесення змін та доповнень до українського законодавства, що може сприяти його оновленню та закріпленню додаткових гарантій для іноземних судновласників. Ці пропозиції також можуть отримати своє закріплення в майбутньому законі України про внутрішні морські води, територіальне море та континентальний шельф, проєкти якого вже тривалий час періодично розглядаються Верховною Радою України, проте досі не були реалізовані.

Зазначено, що режим акваторії (вод) морського порту встановлюється нормами національного законодавства прибережної держави через її належність до внутрішніх вод та є складовою загального (комплексного) режиму морського порту. Внутрішнім законодавством визначено правила перебування в акваторії морського порту, режим її використання, зокрема з метою заходження суден, здійснення вантажних робіт, інших операцій, пов’язаних із торговельним мореплавством, гарантування безпеки судноплавства, установлено вимоги стосовно дотримання різноманітних правил, що мають імперативну дію стосовно всіх суб’єктів, які здійснюють діяльність у морському порту. Режим суходільної території морського порту України є складником правового режиму морського порту, характеризується відкриттям у ньому пунктів пропуску через державний кордон України та дією відповідного режиму, що включає особливий порядок допуску на територію порту (пропускний режим), порядок сходження із суден членів екіпажів суден, знаходження та перебування працівники підприємств та організацій, які беруть участь в обслуговуванні пасажирів і суден закордонного плавання, навантаженні (розвантаженні) на причалах тощо. Підтримання встановлених режимних правил покладається служби морської безпеки, загони охорони морського порту спільно з органом охорони державного кордону, що забезпечує необхідний контроль та надає можливість безпечного функціонування морських портів, налагодження їх ефективної роботи та стабільного наповнення бюджету країни.

На підставі опрацювання динаміки розвитку інституційної системи забезпечення дотримання режиму морського порту до системи органів публічного адміністрування правового режиму морських портів України віднесено як національні, так і міжнародні керуючі інституції. Виокремлено міжнародний (глобальний, регіональний) та національний рівні публічного адміністрування правового режиму морських портів України. Процедури Port State Control віднесено до адміністративних, глобально (регіонально) визначених, та визнано складником правового режиму морських портів України, який базується на міжнародних стандартах, а забезпечується виконанням внутрішньонаціональних адміністративних механізмів. Визначення й установлення процедури здійснення Port State Control визнано значним напрямом публічного адміністрування режиму морського порту як національними (Морська адміністрація), так і наднаціональними інституціями (ІМО, органи Чорноморського меморандуму).

На підставі аналізу форм і методів публічного адміністрування режиму морських портів України надано авторське визначення категорії «форми публічного адміністрування правового режиму морських портів» як установлених нормами національного та міжнародного права способів реалізації імперативного керуючого впливу, що здійснюється спеціально уповноваженими органами з метою впорядкування роботи морських портів. Основною метою застосування класичних для адміністративно-правової науки методів публічного адміністрування режиму морських портів є гарантування безпеки мореплавства та надійної і безпечної роботи портів, а також захист держави порту від неправомірних (злочинних) впливів.

Констатовано базування сучасної практики організаційно-правового забезпечення здійснення юрисдикції України як прибережної держави та держави порту на загальновизнаних міжнародних стандартах. Запропоновано додання до раніше розроблених принципів здійснення юрисдикції прибережної держави та держави порту принципу збереження балансу прав держави порту та держави прапору судна із забезпеченням розумності, належної адаптації, пристосовності до повсякденного застосування та ненав’язливості застосовних формальностей із метою їх сумлінного дотримання та виконання.

Доведено, що режим для суден під іноземним прапором у морських портах України є складником загального (комплексного) режиму морського порту. Він поєднує декілька видів режимів, що діють одночасно стосовно судна і завдяки такій дії забезпечують необхідний порядок у морському порту. До їх кола належать: санітарний, прикордонний, митний режими, режим сплати портових зборів тарифів, безпековий режим, що поєднує режими лоцманського та криголамного проведення, процедури Port State Control, регулювання руху суден та режим забезпечення безпеки суден від терористичних загроз відповідно до ISPS Code.

Об’єм режимних правил, що застосовуються до суден під українським прапором у морських портах України, які задіяні в закордонних рейсах, є тотожним режиму для суден під іноземним прапором за винятком дії кримінальної та цивільної юрисдикції держави порту, яка щодо суден під національним прапором України здійснюється в повному обсязі без характерних для іноземних суден особливостей. Обсягш режимних правил стосовно українських суден, які здійснюють плавання у каботажі, є меншим, що пояснюється відсутністю перетину державного кордону та відвідання іноземних портів. При цьому провідний для морської галузі режим гарантування безпечного плавання діє для всіх без винятку суден та відповідний контроль капітана морського порту здійснюється щодо кожного судна, яке заходить до морського порту України.

У роботі також запропоновано внесення змін до Закону України «Про морські порти України» щодо визначення порядку відкриття/закриття морських портів для іноземного судноплавства; розроблення законодавства про штучні території в межах морських портів України як специфічних за правовим статусом і правовим режимом, а також порядку їх віднесення до категорії постійних портових споруд; напрями вдосконалення програмних документів довгострокового планування розвитку морської галузі України та поточного галузевого законодавства; додання до раніше розроблених принципів здійснення юрисдикції прибережної держави та держави порту принципу збереження балансу прав держави порту та держави прапора судна із забезпеченням розумності, належної адаптації, пристосовності до повсякденного застосування та ненав’язливості застосовних формальностей з метою їх сумлінного дотримання та виконання.

У дисертації сформульовано й інші теоретично обґрунтовані пропозиції про вдосконалення актів чинного законодавства у сфері правового забезпечення режиму морських портів.