Інституційно-правові засади ведення державного земельного кадастру

Abstract

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню інституційно-правових засад ведення державного земельного кадастру. У роботі здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання у сфері ведення державного земельного кадастру та користування його відомостями. З’ясовано, що державний земельний кадастр є суспільно-історичним явищем, становлення і формування якого відбувалося на протязі тривалого історичного періоду. Фактичне функціонування Державного земельного кадастру як єдиної державної геоінформаційної системи відомостей про землі запроваджено з 1 січня 2013 р. і обумовлено прийняттям Закону України «Про Державний земельний кадастр» від 07.11.2011 р. Здійснено періодизацію розвитку правового регулювання відносин, пов’язаних із веденням Державного земельного кадастру, часів незалежності України, на такі періоди: 1) перехідний період (1991-1996 р. р.): становлення і розвиток правового регулювання відносин, пов’язаних із веденням державного земельного кадастру, обумовленого здійсненням земельної реформи, що супроводжувався процесом накопичення інформації про землі у письмовому вигляді; 2) проміжний період (1997-2010 р. р.): перехід до автоматизованої інформаційної системи ведення державного земельного кадастру; 3) основний період (2011-2019 р. р.): становлення і перехід до автоматизованої геоінформаційної системи, впровадження Публічної кадастрової карти, що обумовлено прийняттям Закону України «Про Державний земельний кадастр», остаточне запровадження «дуальної системи» ведення державного земельного кадастру і реєстрації прав на землю; 4) завершальний період (2020 р. – сьогодення), впровадження і функціонування національної інфраструктури геопросторових даних, підвищення рівня прозорості і доступу до інформації про землю шляхом створення національного порталу геопросторових даних, що обумовлено прийняттям Закону України «Про національну інфраструктуру геопросторових даних», забезпечення інтегрування до європейської інфраструктури геопросторових даних. Охарактеризовано сучасні тенденції розвитку нормативно-правового забезпечення ведення державного земельного кадастру та з’ясовано його особливості. Доведено доцільність систематизації нормативно-правових актів, що регламентують відносини у сфері ведення Державного земельного кадастру, на окремі самостійні блоки (кожен з яких поділяється на окремі підвиди), а саме ті, що регулюють відносини: 1) у сфері ведення державного земельного кадастру, формування його об’єктів; 2) щодо земельно-кадастрової інформації та інформаційних систем у сфері державного земельного кадастру; 3) у сфері публічного управління земельними ресурсами; 4) пов’язані, в тому числі, з використанням відомостей державного земельного кадастру. Сформульовано нові і вдосконалено існуючі правові конструкції, поняття «Державного земельного кадастру», «земельно-кадастрової інформації», «земельно-правової процедури з ведення державного земельного кадастру», «провадження з надання земельних адміністративних послуг у сфері державного земельного кадастру». Обґрунтовано доцільність визначення стадіями провадження з надання земельних адміністративних послуг у сфері державного земельного кадастру: ініціювання провадження; розгляд клопотання (заяви, повідомлення); ухвалення рішення по суті; оформлення, набрання чинності рішенням, його реалізація; оформлення і видача необхідних документів; оскарження рішень, дії або бездіяльності (факультативна). Удосконалено аргументацію щодо визначення відносин у сфері ведення державного земельного кадастру різновидом земельно-інформаційних правовідносин, під якими запропоновано розуміти урегульовані правовими нормами суспільні відносини, що перебувають під охороною держави і виникають під час збору, обробки, систематизації, зберігання, захисту і надання земельно-кадастрової інформації задля забезпечення ефективного управління земельними ресурсами та гарантування прав землевласників і землекористувачів. Систематизовано і охарактеризовано основні принципи ведення Державного земельного законодавства: 1) законності отримання, зберігання, оброблення, систематизації та поширення інформації; 2) соціальної спрямованості системи; 3) екологізації правовідносин у сфері державного земельного кадастру; 4) пріоритетності державного земельного кадастру; 5) обов’язковості внесення відомостей; 6) безперервності внесення до державного земельного кадастру відомостей про його об’єкти, що змінюються; 7) єдності методології ведення, адміністрування державного земельного кадастру, його взаємодії з іншими; 8) об’єктивності, достовірності, повноти, цілісності, точності, офіційності відомостей; 9) відкритості, прозорості, публічності доступу до відомостей державного земельного кадастру; 10) збереження і захисту даних державного земельного кадастру, включаючи персональні дані, від несанкціонованого доступу; 11) розподільного зберігання відомостей державного земельного кадастру; 12) верифікації даних; 13) інтероперабельності з іншими природноресурсовими кадастрами, реєстрами, інформаційними системами, що належать до державних інформаційних ресурсів; 14) екстериторіальності; 15) документованості даних; 16) інноваційності. З’ясовано і проаналізовано механізм практичної реалізації принципів Державного земельного кадастру, існуючі проблеми, шляхи їх вирішення. Додатково аргументовано доцільність визначення зазначених принципів державного земельного кадастру на рівні спеціального закону – Закону України «Про Державний земельний кадастр», тим самим забезпечивши виконання покладених на нього завдань, гарантування ефективності процедури ведення державного земельного кадастру. Доведено, що інституційне забезпечення ведення Державного земельного кадастру є системою, що представляє собою послідовну діяльність уповноважених суб’єктів державної влади, інших суб’єктів, що на підставах і у порядку, визначеному законом, реалізують функції у сфері ведення державного земельного кадастру, і охоплює за змістом дві складові: інституційно-організаційну і інституційно-правову. Виявлено і проаналізовано особливості інституційно-організаційного забезпечення ведення Державного земельного кадастру. Залежно від обсягу виконуваних повноважень суб’єктів у сфері Державного земельного кадастру запропоновано класифікувати на наступні групи: 1) базові суб’єкти як центральні органи виконавчої влади, які в межах покладених на них повноважень: а) забезпечують ведення та адміністрування Державного земельного кадастру (Міністерство аграрної політики та продовольства України); б) здійснюють ведення та адміністрування Державного земельного кадастру (держатель – Держгеокадастр, адміністратор – ДП «Центр Державного земельного кадастру»; в) забезпечують реалізацію державної політики у сфері цифрофізації, надання електронних та адміністративних послуг (Міністерство цифрової трансформації України); 2) допоміжні суб’єкти, що в тій чи іншій мірі забезпечують функціонування Державного земельного кадастру (Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України та інші органи); 3) головні суб’єкти ведення Державного земельного кадастру, що мають особливий правовий статус, здійснюють безпосередньо внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та їх надання (державні кадастрові реєстратори); 4) інші органи та особи, які на умовах і в порядку, визначеному законом, наділені окремими повноваженнями у сфері Державного земельного кадастру (адміністратори центрів надання адміністративних послуг, уповноважені посадові особи виконавчих органів місцевого самоврядування). З урахуванням критичного аналізу приписів чинного земельного законодавства запропоновано систематизувати форми користування відомостями Державного земельного кадастру на наступні: 1) надання доступу до нього (у режимі читання; пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування оприлюднених відомостей); 2) інформаційна взаємодія між Державним земельним кадастром і іншими природноресурсовими кадастрами, інформаційними системами; 3) надання документів Державного земельного кадастру (витягу; довідки; викопіювання з картографічної основи державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів). Додатково обґрунтовано важливість створення належного механізму доступу заінтересованих осіб до земельно-кадастрової інформації, в тому числі через Публічну кадастрову карту, в умовах воєнного часу. Акцентовано увагу на необхідності гарантування такого доступу, зокрема, шляхом: по-перше, належного функціонування Публічної кадастрової карти, склад відомостей якої доцільно обмежити, нормативно закріпивши відповідний перелік відомостей, що не підлягають опублікуванню, зокрема, через Публічну кадастрову карту, що обумовлено особливостями воєнного стану, необхідністю забезпечення національної та інформаційної безпеки; по-друге, створенням і впровадженням ефективних альтернативних джерел отримання інформації про землі і земельні ділянки тощо.

Склад разової ради:

Голова ради – Харитонова Тетяна Євгенівна, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри аграрного, земельного та екологічного права Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Григор’єва Христина Антонівна, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри аграрного, земельного та екологічного права Національного університету «Одеська юридична академія»; Канівець Людмила Анатоліївна, кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри аграрного, земельного та екологічного права Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Лісова Тетяна Вікторівна, доктор юридичних наук, професор, доцент кафедри земельного та аграрного права Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого; Федчишин Дмитро Володимирович, доктор юридичних наук, доцент, доцент кафедри цивільного права Запорізького національного університету.

Захист відбудеться 30 червня 2025 року о 10:00 за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, авд. 29а Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА