Право викривача на винагороду: зміст, критерії, порядок реалізації

Abstract

Наукова стаття присвячена положенням законодавства, які закріплюють право викривача на отримання винагороди. Розглянуто проблемні аспекти оновленого визначення поняття «викривач», пов’язані з віднесенням до предмета повідомлення інсайдером «інших порушень Закону України «Про запобігання корупції» (окрім корупційних і пов’язаних із корупцією правопорушень), та сформульовано висновок про помилковість абстрактно-розширювального позначення предмета викривальних повідомлень, доцільність його обмеження корупційними та пов’язаними з корупцією правопорушеннями. Висвітлено питання формалізації і кількісного звуження кола суб’єктів, які можуть набути статусу викривача корупції, запропоновано усунути вказану проблему шляхом внесення змін до ст. 1 Закону «Про запобігання корупції». Проведено детальний аналіз положень про те, хто з інсайдерів може претендувати на винагороду, чи мають вказане право анонімні викривачі, описано механізми захисту прав осіб, що здійснюють викривальну діяльність, яка спрямована на уникнення негативного впливу на таких суб’єктів у зв’язку з їх ідентифікацією. Розкрито проблематику визначення підстав виплати винагороди в контексті суперечностей між Кримінальним процесуальним кодексом України і Законом України «Про запобігання корупції» з того питання, що норма процесуального акта, окрім «технології» втілення матеріального припису, передбачає ще й додаткову умову для отримання винагороди – активне сприяння розкриттю злочину. Охарактеризовано критерії виплати матеріального заохочення для інсайдерів, у результаті чого було зроблено висновки про недосконалість законодавчого формулювання і трактування термінів та відсутність гармонізації із їх дійсним значенням. Обстоюється позиція про те, що критерій «персональність інформації» у своєму нормативному тлумаченні виступає комплексним параметром і містить положення, яке суперечить лексичній природі його назви, а для конкретизації розуміння критерію «важливість інформації» його доцільніше було б замінити на «належність інформації». Розкриваються проблемні сторони у тлумаченні кола осіб, які не мають права на винагороду, та в процедурі її виплати.

The scientific article is devoted to the provisions of the law, which enshrines whistleblower’s right to be awarded. The problematic aspects of the updated definition of the term “whistleblower” related to the inclusion of “other violations of the Law of Ukraine “On Corruption Prevention” (except corruption and corruption-related offenses) to insider’s messaging object are considered and as a result formulated a conclusion about the fallacy of the abstract-expansive designation of the object of the whistleblower’s messages and the appropriateness of limiting it to corruption and corruption-related offenses. The issues of formalization and quantitative narrowing of the circle of subjects who can acquire the status of a whistleblower of corruption are highlighted and it is proposed to eliminate this problem by introducing amendments to Article 1 of the Law of Ukraine “On Corruption Prevention”. We carried out a detailed analysis of such provisions as which insiders can claim an award and whether anonymous whistleblowers have this right, described mechanisms for protecting the rights of insiders, which are aimed at avoiding the negative impact on such subjects because of their identification. The problems of determining the grounds for receiving an award in the context of contradictions between the Criminal Procedure Code of Ukraine and the Law of Ukraine “On Corruption Prevention” on the issue that, in addition to the “technology” of translating a substantive prescription, the norm of a procedural act also provides for an additional condition for obtaining a reward – active promotion of crime disclosure are revealed. The criteria for the payment of material incentives to insiders have been characterized, which has led to the conclusion that the legislative wording and interpretation of the terms are imperfect and that there is no harmonization with their actual meaning. It is argued that the criterion “personality of information” in its normative interpretation means a complex parameter and contains provisions that contradict the lexical nature of its name, and to specify the understanding of the criterion of “importance of information” it would be better to replace it with “proper information”. The problematic sides of the interpretation of the circle of persons who are not entitled to the award and the procedure for its payment are disclosed.