Галузева юридична компаративістика: загальнотеоретичне дослідження

Abstract

Дисертація є одним із перших у вітчизняній юридичній науці комплексним загальнотеоретичним монографічним дослідженням, присвяченим галузевій юридичній компаративістиці, визначенню її статусу, її взаємодії з іншими юридичними та гуманітарними науками, а також визначенню її місця в системі юридичної освіти. Здійснено аналіз наукової літератури, присвяченої галузевій юридичній компаративістиці, насамперед, шляхом виявлення таких основних недоліків, як: невідповідність більшості робіт у сфері галузевої юридичної компаративістики предмету юридичної компаративістики та методології порівняльно-правових досліджень; відображення тільки у назві деяких публікацій порівняльно-правового спрямування дослідження, тоді як самих їх розроблено на основі краєзнавчого підходу, тощо). Розглянуто основні підходи до визначення статусу галузевої юридичної компаративістики в системі юридичної науки. Перший підхід передбачає визнання її статусу як самостійної юридичної науки з властивим їй предметом дослідження та методологічною базою. Другий підхід передбачає визнання галузевої юридичної компаративістики як метода пізнання. Третій підхід – це є найбільш об’єктивний підхід, який розкриває сутність галузевої юридичної компаративістики та визначає її статус як допоміжну юридичну дисципліну в рамках юридичної компаративістики. Відповідно до цього підходу галузева юридична компаративістика і юридична компаративістика мають як «загальне поле», у тому числі методологічного характеру, так і власні специфічні інтереси. Галузева юридична компаративістика є допоміжною науковою дисипліною у рамках юридичної компаративістики. Оскільни на формування предмета галузевої юридичної компаративістики здійснює вплив також предмет відповідної галузі права, можна стверджувати про «подвійне підпорядкування» її предмета. Обгрунтовано тричленну структуру галузевої юридичної компаративістики, до якої включено компоненти загальної теорії юридичної компаративістики, компоненти загальної теорії відповідної галузі права та компоненти особливої частини відповідної галузі права у залежності від об’єкта дослідження. Визначено роль галузевої юридичної компаративістики в системі юридичної освіти. Виокремлено основні підходи до викладання галузевих порівняльно-правових дисциплін: вибірковий інституційно-проблемний, системно-правовий та інституційно-галузевий підходи. Сформульовано рекомендації, урахування яких дозволить поліпшити якість викладання юридичної галузевої компаративістики.

Диссертация является одним из первых в отечественной юридической науке комплексным общетеоретическим монографическим исследованием, посвященным отраслевой юридической компаративистике, определению ее статуса и потенциала взаимодействия с другими юридическими и гуманитарными науками, а также определению ее места в системе юридического образования. Осуществлен анализ научной литературы, посвященной отраслевой юридической компаративистике, прежде всего, путем выявления таких основных недостатков, как: несоответствие большинства работ в сфере отраслевой юридической компаративистики предмету юридической компаративистики и методологии сравнительно-правовых исследований; отображение только в названии некоторых публикаций сравнительно- правового направления исследования, в то время как сами они разработаны на основе страноведческого подхода. Рассмотрены основные подходы к определению статуса отраслевой юридической компаративистики в системе юридической науки. Первый подход предполагает признание ее статуса как самостоятельной юридической науки с присущими ей предметом исследования и методологической базой. Второй подход предполагает признание отраслевой юридической компаративистики в качестве метода познания. Третий подход признает отраслевую юридическую компаративистику как вспомогательную юридическую дисциплину в рамках юридической компаративистики. Отмечено, что наиболее объективным подходом, который раскрывает сущность отраслевой юридической компаративистики, определяет ее статус, является подход, согласно которому отраслевая юридическая компаративистика и юридическая компаративистика имеют как «общее поле», в том числе методологического характера, так и собственные специфические интересы. Отраслевая юридическая компаративистика выступает в качестве вспомогательной научной дисиплины в рамках юридической компаративистики. Поскольку на формирование предмета отраслевой юридической компаративистики оказывает влияние также предмет соответствующей отрасли права, можно утверждать о «двойном подчинении» ее предмета. Обоснована трехчленная структура отраслевой юридической компаративистики, в которую включены компоненты общей теории юридической компаративистики, компоненты общей теории соответствующей отрасли права и компоненты особенной части соответствующей отрасли права в зависимости от объекта исследования. Определена роль отраслевой юридической компаративистики в системе юридического образования. Выделены основные подходы к преподаванию отраслевых сравнительно-правовых дисциплин: выборочный институционально-проблемный подход, когда для сравнительно-правового анализа берётся несколько стран и ограниченное число тем; системно- правовой подход воплощается в процессе реализации права в основных правовых системах; институционально-отраслевой подход, когда наряду с рассмотрением общих вопросов, посвященных закономерностям и тенденциям развития регулирования тех или иных правоотношений, своеобразия правовых систем современности дается сравнительно-правовое описание развития отраслей права. Сформулированы рекомендации, учет которых позволит улучшить качество преподавания юридической отраслевой компаративистики.

The thesis is one of the first complex general theoretical research in domestic legal science, which dedicated to the branch legal comparativistics, its status definition and to its potential cooperation with other legal and humanitarian sciences and the determination of its place in the system of legal education. The analisys of scientific literature dedicated to the branch legal comparativistics by identifying the major disadvantages such as: inconsistency of the majority of works in the field of branch legal comparativistics with a comparative law subject and methodology of comparative legal studies; displaying only in the name of some publications of comparative legal research direction, while they themselves are based on a regional geographic approach. The basic approaches to the determination of the status of branch comparative law in the system of jurisprudence are examined. The first approach involves the recognition of its status as an independent legal science with its inherent subject of research and methodological base. The second approach involves the recognition of branch comparative law as a method of cognition. The third approach recognizes the branch of comparative law as a supporting legal discipline within legal comparativistics. It was noted that the most objective approach that reveals the essence of branch legal comparativistics, which determines its status, is the approach that the branch legal comparativistics and comparative law has as «total field», including methodological, and their own specific interests. Branch comparative law acts as an auxiliary academic discipline within the framework of comparative law because on the formation of the subject of branch comparative law also affects the subject of the relevant branch of law, one can argue about the «dual subordination» of its subject. Substantiated the tripartite structure of branch comparative law, which includes the components of the general theory of comparative law, the components of the general theory of law and the relevant sector of the respective components of the particular branch of the law, depending on the object of study. The role of branch comparative law in the system of legal education is determinated. The basic approaches to the teaching branch comparably-legal disciplines are: selective institutional and problematic approach, when several countries are taken for comparative legal analysis and the limited number of themes; system-legal approach, embodied in the process of realization of the law to main legal systems; institutional and branch approach, when in addition to considering of general issues dealing with laws and regulatory trends in the development of these or other legal relations, legal identity of modern systems, given a comparatively legal description of the branches of law. Recommendations, taking into account which will improve the quality of teaching comparative law branch are given.