Історико-правова характеристика становлення концепції суб’єктивних публічних прав

Abstract

У науковій статті визначено особливості становлення та розвитку концепції суб’єктивних публічних прав. Визначено, що хронологічно першими серед дослідників суб’єктивних прав називають пред-ставників теорії волі. Встановлено, що одним із перших права приватної особи у відносинах із державою розглянув у другій половині ХІХ століття Карл фон Гербер у роботі «Публічні права». Метою дослідження є здійснення характеристики теорій суб’єктивних публічних прав приватної особи. Визначено, що у взаємних відносинах між суб’єктами права та адміністративними органами автор виділяє три типові ситуації, коли ці відносини відбуваються, та засади для їх виникнення: за умови наявності юридичного інтересу – якщо суб’єкт має кваліфікований юридичний інтерес, щодо якого орган адміністрації зобов’язаний виявити його законність і врахувати його, якщо це можливо (а якщо ні, то повинен виправдати відмову); за умови наявності фактичного інтересу – якщо суб’єкт господарювання в нинішній чи майбутній ситуації отримає пряму користь у результаті дій чи бездіяльності органу публічної влади; за умови наявності публічного суб’єктивного права – якщо суб’єкт звертається до адміністративного суду з позовом щодо вимоги від органу публічної влади конкретних дій (або утримання від певних дій), які він юридично зобов’язаний діяти виконувати (утриматися) відповідно до свого призначення. Як висновок обґрунтовано, що загальнотеоретичний підхід до визначення категорії «суб’єктивних публічних прав» будується на визнанні визначальними їхніми ознаками певних не правових, а психологічних феноменів: волі, інтересу, потенційної активності. При цьому підкреслено, що винятковий підхід до розуміння категорії суб’єктивних публічних прав визначено в концепції Г. Кельзена, який зосередив увагу на нормативно-правовому складнику суб’єктивних публічних прав.

The scientific article identifies the features of the formation and development of the concept of subjective public rights. It is determined that chronologically the first among the researchers of subjective rights are the representatives of the theory of will. It is established that one of the first rights of an individual in relations with the state was considered in the second half of the XIX century by Carl von Gerber in his work “Public Rights”. The purpose of this study is to characterize the formation and development of the concept of subjective public rights. It is determined that the mutual relations between subjects of law and administrative bodies, the author identifies three typical situations when these relations occur, and the principles for their occurrence: provided there is a legal interest – if the subject has a qualified legal interest in which the administrative body is obliged to identify its legality and take it into account, if possible (and if not, must justify the refusal); provided that there is a factual interest – if the business entity in the current or future situation will receive direct benefits as a result of actions or inaction of a public authority; subject to the existence of a public subjective right - if the subject applies to the administrative court with a claim for a requirement from a public authority of specific actions (or refrain from certain actions), which he is legally obliged to perform (withhold) in accordance with its purpose. As a conclusion, it is substantiated that the general theoretical approach to defining the category of “subjective public rights” is based on the recognition of their defining features of certain not legal but psychological phenomena: will, interest, potential activity. It is emphasized that an exceptional approach to understanding the category of “subjective public rights” is defined in the concept of G. Kelzen, who focused on the legal component of subjective public rights.

В научной статье определены особенности становления и развития концепции субъективных публичных прав. Определено, что хронологически первыми среди исследователей субъективных прав называют представителей теории свободы. Установлено, что одним из первых права частного лица в отношениях с государством рассмотрел во второй половине XIX века Карл фон Гербер в работе «Публичные права». Целью исследования является осуществление характеристики теорий субъективных публичных прав частного лица. Определено, что во взаимных отношениях между субъектами права и административными органами автор выделяет три типичные ситуации, когда эти отношения происходят, и основы для их возникновения: при наличии юридического интереса - если субъект имеет квалифицированный юридический интерес, по которому орган администрации обязан выявить его законность и учесть его, если это возможно (а если нет, то должен оправдать отказ) при условии наличия фактического интереса - если субъект хозяйствования в нынешней или будущей ситуации получит прямую пользу в результате действий или бездействия органа публичной власти; при условии наличия публичного субъективного права - если субъект обращается в административный суд с иском о требовании от органа публичной власти конкретных действий (или воздержания от определенных действий), которые он юридически обязан действовать выполнять (воздержаться) в соответствии со своим назначением . Как вывод обосновано, что общетеоретический подход к определению категории «субъективных публичных прав» строится на признании определяющими их признаками определенных не правовых, а психологических феноменов: воли, интереса, потенциальной активности. При этом подчеркнуто, что исключительный подход к пониманию категории субъективных публичных прав определены в концепции Г. Кельзена, который сосредоточил внимание на нормативно-правовом составляющей части субъективных публичных прав.