Договір про надання послуг з охорони майна

Abstract

Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного права спеціальним комплексним дослідженням теоретичних та практичних проблем, що виникають під час укладання договору про надання послуг з охорони майна. Зроблено висновок про те, що договір про надання послуг з охорони є цивільно-правовим договором, який регулюється нормами ЦК України та спеціальними законодавчими актами. Це двосторонній, відплатний договір, за яким одна сторона (охоронець) зобовʼязується надавати послуги з охорони іншій стороні (замовнику), а замовник зобовʼязується сплачувати за ці послуги встановлену винагороду. Аналізований договір займає своє особливе місце в системі цивільно-правових договорів України як окремий вид договорів про надання послуг. Він вирізняється специфікою свого предмета, вимогою ліцензування виконавця та високими стандартами щодо належного виконання договірних зобовʼязань. Все зазначене стосується, зокрема, й договору про надання послуг з охорони майна, який є підвидом договору про надання послуг з охорони. Запропоновано договір охорони іменувати договором надання послуг з охорони і поширити на цей вид договору загальні положення Глави 63 ЦК України «Послуги». При цьому пропонується викласти статтю 978 у наступній редакції: «1. За договором надання послуг з охорони охоронець, який є субʼєктом підприємницької діяльності, зобовʼязується забезпечити недоторканність особи, недоторканність і цілісність майна, які охороняються. Власник такого майна або особа, яку охороняють, зобовʼязані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. 2. До обов’язкових умов договору, крім тих, що визначені для договору про надання послуг, належать: встановлення критеріїв недоторканнрості особи, недоторканності і цілісності майна; оцінки ефективності охорони; вимоги до захисту даних, отриманих із технічних засобів охорони, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних» та встановлення відповідальності за витоки інформації з охоронних систем з вини надавача послуг; розмір компенсації у разі збитків через неналежне виконання послуг». Окремо запропоновано закріпити в законодавстві як обов’язкові умови договору надання послуг з охорони майна чіткі зобов’язання охоронної компанії, критерії оцінки ефективності охорони, розміру компенсації у разі збитків через неналежне виконання послуг. З метою підвищення прозорості надання послуг з охорони майна і полегшення вибору сторони в договорі, запропоновано створення єдиного реєстру суб’єктів надання послуг з охорони майна (відкритої електронної бази з інформацією про всі охоронні компанії, їх ліцензії, рейтинги на підставі відгуків замовників, статистики перевірок) з наданням замовникам доступу до перевірки легітимності охоронної компанії. Доведено необхідність закріплення положення про те, що воєнні дії автоматично визнаються форс-мажорною обставиною, що може тимчасово звільнити виконавця від відповідальності за невиконання договору та визначення механізму підтвердження форс-мажорних обставин. Проаналізовано наукову літературу з теми дослідження, що дало можливість, зокрема, удосконалити тезу про визначення договору про надання послуг з охорони як окремого виду договору з надання послуг, зумовленого його сутністю, самостійним характером, притаманним йому функціями. Встановлено необхідності відмежування підрозділів охорони суб’єкта господарювання, охоронна діяльність яких є частиною внутрішньогосподарської діяльності і дійснюється на підставі статутів або інших локальних нормативних актів, від суб’єктів охоронної діяльності, які надають охоронні послуги на договірних засадах на підставі ліцензії на цю діяльність. Обґрунтовано тезу про необхідність страхування послуг охорони з метою забезпечення прав і інтересів отримувачів таких послуг. Для цього необхідним є внесення до спеціальних нормативних актів у сфері надання послуг з охорони положень про страхування професійної відповідальністі надавачів послуг з охорони з встановленням обов’язкового мінімального розміру страхового покриття залежно від вартості обʼєкта. Встановлено, що правовий захист інтересів замовників охоронних послуг залишається недостатньо розвиненим у законодавстві України. У випадках недобросовісного виконання зобов’язань з боку охоронних компаній замовникам важко досягти справедливого відшкодування збитків, особливо якщо договір не передбачає чітких умов щодо відповідальності сторін. Невизначеність деяких аспектів договірних відносин може негативно вплинути на розуміння сторонами деяких своїх обов’язків, тягнути необґрунтовані очікування однієї сторони від іншої, більшу вірогідність неналежного виконання договору або ж бажання його розірвати завчасно. Зазначено, що укладення будь-якого цивільно-правового договору має певні правила та особливості. Не є виключенням і договір про надання послуг з охорони майна. Від повноти прописаних домовленостей, врахування всіх можливих ризиків і правильного оформлення договору залежатиме його подальша дія як чинного і законного джерела права, що може забезпечити захист законних прав та інтересів сторін договору. Це ключовий аспект у забезпеченні безпеки та захисту майнових інтересів сторін у відносинах, повʼязаних з охороною майнових цінностей. Зроблено висновок про важливість встановлення механізмів контролю та забезпечення виконання умов договору. До них належать системи моніторингу, регулярні аудити та інші заходи для ефективного функціонування охоронних послуг. У договорі слід конкретизувати типи технічних засобів моніторингу, такі як відеоспостереження, системи доступу, датчики вторгнення, визначити стандарти якості та можливості реагування на аварійні ситуації, узгодити наявність центру керування, де оператори відстежують ситуацію і, при необхідності, надсилають реагуючі групи. Також важливо включити умови регулярної звітності щодо роботи систем моніторингу, зокрема щодо інцидентів та їх розвʼязання. Окрема увага приділена аналізу особливостей договору про надання послуг з охорони майна в умовах правового режиму воєнного стану. Встановлено, що в даних умовах договір про надання послуг з охорони майна повинен мати додаткові особливості через підвищену загрозу для безпеки та захисту майна під час конфліктних ситуацій. Основні аспекти такого договору повинні: враховувати вимоги законодавства щодо воєнного стану; передбачати можливість забезпечення безпеки персоналу (а не лише майна); враховувати тимчасовий характер воєнного стану та його можливі наслідки для виконання охоронних послуг; включати заходи щодо збереження конфіденційності інформації, а також обмеження доступу до обʼєктів охорони; встановлювати додаткові вимоги до кваліфікації персоналу та застосування технічних засобів безпеки; забезпечувати чіткість визначення відповідальності сторін за порушення умов договору та механізми вирішення спорів. Зроблено висновок про те, що використання штучного інтелекту у сфері надання послуг з охорони майна відкриває нові горизонти для підвищення ефективності, надійності та безпеки. Штучний інтелект забезпечує автоматизацію процесів, що дозволяє швидко і точно виявляти та реагувати на загрози, знижуючи людський фактор і зменшуючи витрати на охорону. Однак, впровадження штучного інтелекту також супроводжується рядом викликів та проблем, серед яких варто виділити питання приватності, технічні обмеження, етичні аспекти, законодавчі та регуляторні вимоги, складнощі інтеграції з існуючими системами, необхідність підготовки персоналу, ризики кібербезпеки та високу вартість впровадження. Для успішної реалізації потенціалу штучного інтелекту в охоронних системах необхідним є комплексний підхід, що включає технологічні інновації, розробку і впровадження відповідного законодавства, етичні стандарти, економічне обґрунтування та забезпечення кібербезпеки. Важливою складовою є також підготовка кваліфікованих фахівців, здатних ефективно керувати та обслуговувати системи на базі штучного інтелекту.

Склад разової ради:

Голова ради – Харитонов Євгеній Олегович, д.ю.н., професор, завідувач кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія».

Рецензенти: Сафончик Оксана Іванівна, д.ю.н., професор, професор кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія»; Берназ-Лукавецька Олена Михайлівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільного права Національного університету «Одеська юридична академія».

Офіційні опоненти: Гринько Світлана Дмитрівна, д.ю.н., професор, завідувач кафедри приватного права Хмельницького університету управління та права імені Леоніда Юзькова; Святошнюк Арина Леонідівна, к.ю.н., доцент, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.

Захист відбудеться 15 березня 2025 року о 14:45 за адресою: м. Одеса, вул. Академічна, 9, ауд. 29а Національного університету "Одеська юридична академія". Трансляція захисту дисертації здійснюватиметься за посиланням: https://www.youtube.com/@НауковабібліотекаНУОЮА