Особливості моделі бюджету участі в Берлін-Ліхтенберзі

Abstract

Проаналізовано умови, за яких впроваджувався бюджет участі в одному з районів столиці Німеччини та визначено чинники, що сприяли його успішній реалізації (адміністративна реформа, новий підхід до аналізу бюджетних видатків). Розглянуто процедуру прийняття бюджету участі та зміни в адміністративній структурі органів публічної влади, зумовлену використанням інструментів прямої демократії. Проаналізовано три основних механізми комунікації в межах берлінської моделі: громадські слухання, Інтернет-комунікації та опитування домогосподарств. Виділено найбільш успішні нововведення моделі бюджету участі в Берлін-Ліхтенберзі (день голосування, відстеження пропозицій, фонди кварталів) і охарактеризовано її особливості: консенсус, реалістичність, децентралізація, включеність і підзвітність.

Проанализированы условия, при которых внедрялся бюджет участия в одном из районов столицы Германии и определены факторы, способствовавшие его успешной реализации (административная реформа, новый подход к анализу бюджетных расходов). Рассмотрена процедура принятия бюджета участия и изменения в административной структуре органов публичной власти, обусловленные использованием инструментов прямой демократии. Проанализированы три основных механизма коммуникации в рамках берлинской модели: общественные слушания, Интернет-коммуникации и опрос домохозяйств. Выделены наиболее успешные нововведения модели бюджета участия в Берлин-Лихтенберге (день голосования, отслеживание предложений, фонды кварталов) и охарактеризованы ее особенности: консенсус, реалистичность, децентрализация, включенность и подотчетность.

The circumstances of introduction of participatory budgeting in one of the districts of the capital of Germany were analyzed and the factors facilitating its successful implementation, especially administrative reform and a new approach to the analysis of budget expenditures, were determined. The procedure the budget adoption and changes in the administrative structure of public authorities, caused by the usage of direct democracy instruments, are considered. Three main mechanisms of communication within the framework of the Berlin model are analyzed: public hearings, Internet communications and household surveys. The most successful innovations in the model of the participation budget in Berlin-Lichtenberg (voting day, tracking number for each proposition, district funds) are highlighted and its features are characterized: consensus, realism, decentralization, inclusion and accountability.