OSINT як інструментарій сучасної політичної експертизи

Abstract

Сьогодні ми спостерігаємо трансформацію масових комунікацій: традиційні ЗМІ витісняються новими соціальними медіа (Social Media 2.0/3.0). Останні базуються на мережевій взаємодії, де кожен користувач стає автором (творцем контенту). На відміну від лінійної моделі газет чи телебачення, нові медіа функціонують як децентралізоване діалогове середовище. Концептуалізація цього явища бере початок у 1960-х роках і безпосередньо корелює з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій. Фундатор сучасної політичної комунікативістики Маршалл Маклюен не вживав термін «соціальні медіа», проте їхня сутність розкривається в його тезі: «засіб комунікації і є повідомленням» (The medium is the message). Згодом Лев Манович у праці «Мова нових медіа» систематизував характеристики цифрових ресурсів (цифрове представлення, модульність, автоматизація, мінливість і транскодування), що дозволило науковій спільноті чітко розмежувати старі та нові форми комунікації. Безпосередньо термін «соціальні медіа» (Social Media) популяризувала Кріс Шиплі у 2004 році для опису сервісів, що забезпечують мережеву взаємодію та обмін контентом.