Вчинення правочинів неповнолітніми особами в умовах розвитку інформаційних технологій

Abstract

Стаття присвячена аналізу правочинів, які вчиняються неповнолітніми особами в умовах стрімкого розвитку інформаційних технологій і масового переходу на покупки в режимі онлайн, безготівкові форми розрахунків, впровадження різного роду сервісів, які обслуговують цю сферу, що свідчить про необхідність розширення фактичних можливостей неповнолітніх вчиняти правочини та вчинення їх в межах правових норм. Встановлено, що неповнолітні особи самостійно можуть вчиняти такі види правочинів: правочини, які знаходяться в межах їх цивільної дієздатності та відповідно до законодавства можуть вчинятися самостійно (зокрема, це дрібні побутові правочини); укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним на своє ім’я (грошовими коштами на рахунку); правочини, які знаходяться поза межами цивільної дієздатності і які згодом були схвалені батьками (усиновлювачами) або одним з тих, з ким прожи- ває неповнолітня особа, або піклувальниками; розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, які охороняються законом; бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; а також за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників неповнолітні особи можуть розпоряджатися грошовими коштами, внесеними повністю або частково іншими особами у фінансову установу на їх ім’я; вчиняти правочини щодо транспортних засобів або нерухомого майна. Зроблено висновок про існування більш широкого кола та можливостей вчинення правочинів неповнолітніми особами, ніж закріплено законодавчо, що пояснюється активним використанням технологій, розширенням можливостей заробітку (в тому числі онлайн) такої категорії осіб, а також спричинено спонуканням держави до переходу до використання цифрових технологій. Встановлено необхідність диференціювати обсяг дієздатності неповнолітніх осіб внаслідок неподібності ступеня їх соціальної зрілості на дві групи: з 14 до 16 років та з 16 до 18 років, що має враховувати участь неповнолітніх осіб в конкретних особистих немайнових і конкретних майнових правовідносинах з урахуванням основних механізмів спрямованої соціалізації особи.

The article is devoted to the analysis of transactions made by minors in the conditions of rapid development of information technologies and the mass transition to online purchases, non-cash forms of payment, implementation of various services that serve the area, which indicates the need to expand the actual capacity of minors and minors within the legal framework. It is established that minors can independently perform the following types of transactions: transactions that are within the limits of their civil capacity and according to the law can be done independently (in particular, small household transactions); to enter into a contract of bank deposit (account) and to manage a deposit made in its own name (cash on account); transactions that are beyond the capacity of the child and subsequently approved by the parents (or adoptive parents), or one of them with whom the minor resides, or guardians; manage your earnings, scholarships or other income; exercise personal non-proprietary rights to the results of intellectual and creative activities protected by law; be a party (founder) of legal entities, unless prohibited by law or constituent documents of a legal entity; as well as with the consent of parents (adoptive parents) or guardians, minors may: dispose of funds deposited in full or in part by other persons in the financial institution in their name; make transactions in relation to vehicles or real estate. The conclusion is made of the existence of a wider range and possibilities of committing transactions by minors, than it is enshrined in legislation, which is explained by active use of technologies, expansion of earning opportunities (including on-line) of such category of persons, as well as induced by the state to switch to the use of digital technologies. The need to differentiate the capacity of minors due to the inappropriateness of their degree of social maturity into two groups: from fourteen to sixteen years, and from sixteen to eighteen years, which should take into account the participation of minors in specific personal non-pecuniary property persons.