Юридичне значення доброї совісті для давнісного володільця, його обґрунтування з позиції концепції видимості права

Abstract

Дана наукова стаття присвячена дослідженню питання про юридичне значення такої категорії правового статусу набувача чужої речі, як його добросовісність. Вивчено сутність цього явища, встановлено, що саме критерій добросовісності надає істотного значення претензіям учасників даних взаємин на набуття чи збереження приватного речового права. У праці підкреслюється, що, окрім значення доброї совісті на момент заволодіння чужою річчю, що надає правової визначеності можливості оформлення титулу і є складовою частинного фактичного складу для набуття власності чи права давнісного володіння, bona fides також характеризує порядок поведінки окупанта і впродовж набувальної давності. При цьому добра совість тільки тоді має якісь правові наслідки, коли вона протиставлена суб’єктивному праву. За таких умов вона придбаває безпосереднє юридичне значення, в тому числі і як умова набуття та захисту права. Добросовісність володіння чужою річчю є внутрішнім показником усвідомлення певного майнового стану самим суб’єктом. У цьому сенсі у статті зроблена оцінка вказаного статусу з позицій наукової концепції про видимість права. За посилами цієї теорії давність також розглядається як наслідок видимості права, попри те, що вона виникає та триває всупереч волі учасників відносин та незважаючи на їхнє усвідомлення цього факту. Відтак добросовісне безперервне та відкрите володіння майном як власним упродовж строку набувальної давності найпоказовіше пов’язувалось із видимістю власності. Тож поняття добросовісності в сенсі особистісного сприйняття реально наявних ціннісних орієнтацій тісно пов’язано із принципом захисту видимості права, оскільки спрямована на усвідомлення його третіми особами. У роботі відмічені певні відмінності під час застосування теорії видимості права при набутті власності добросовісним набувачем від неповноважного відчужувача та за набувальною давністю. Наголошується, що подібний механізм мусить застосовуватися під час презумування відношення до речі як власної з боку володільця рухомого майна. Але із правила повинні бути виключення, зокрема, в разі, коли у власника є підстави для віндикації речі.

Данная научная статья посвящена исследованию вопроса о юридическом значении такой категории правового статуса приобретателя чужой вещи, как его добросовестность. Изучены сущность этого явления, установлено, что именно критерий добросовестности придает существенное значение претензиям участников данных отношений на приобретение или сохранение частного вещного права. В работе подчеркивается, что, кроме значения доброй совести на момент завладения чужой вещью, что придает правовой определенности возможность оформления титула и является составной частных фактического состава для приобретения собственности или права давнишнего владения, bona fides также характеризует порядок поведения оккупанта и в течение приобретательной давности. При этом добрая совесть только тогда имеет какие-то правовые последствия, когда она противопоставлена ​​субъективному праву. При таких условиях она приобретает непосредственное юридическое значение, в том числе и как условие приобретения и защиты права. Добросовестность владения чужой вещью является внутренним показателем осознания определенного имущественного состояния самим субъектом. В этом смысле в статье произведена оценка указанного статуса с позиций научной концепции о видимости права. Ссылаясь на эту теорию, давность также рассматривается как следствие видимости права, несмотря на то, что она возникает и продолжается вопреки воле участников отношений и несмотря на их осознание этого факта. Поэтому добросовестное непрерывное и открытое владение имуществом как своим в течение срока приобретательной давности показательно связывалось с видимостью собственности. Поэтому понятие добросовестности в смысле личностного восприятия реально существующих ценностных ориентаций тесно связано с принципом защиты видимости права, поскольку направлена ​​на осознание его третьими лицами. В работе отмечены определенные различия при применении теории видимости права при приобретении собственности добросовестным приобретателем от неполномочного отчуждателя и по приобретательной давности. Отмечается, что подобный механизм должен применяться при презумування отношение к вещи как собственной со стороны владельца движимого имущества. Но из правила должны быть исключения, в частности, в случае, когда у владельца есть основания для виндикации вещи.

This scientific article is devoted to the study of the legal significance of such a category of legal status of the purchaser of another’s thing, as its good faith. The essence of this phenomenon has been studied, it has been established that the criterion of good faith attaches significant importance to the claims of the participants of these relations for the acquisition or preservation of private property rights. The paper emphasizes that, in addition to the importance of good conscience at the time of possession of another’s thing, which gives legal certainty the possibility of registration of the title and is part of the actual composition for the acquisition of property or the right of ancient possession, bona fides also characterizes the behavior of the occupier. In this case, good conscience only has some legal consequences when it is opposed to subjective law. Under such conditions, it acquires direct legal significance, including as a condition for the acquisition and protection of rights. Good faith possession of another’s property is an internal indicator of the subject’s awareness of a certain property status. This sense, the article assesses this status from the standpoint of the scientific concept of the visibility of law. According to this theory, prescription is also considered as a consequence of the appearance of law, however, because it arises and lasts against the will of the parties and despite their awareness of this fact. Therefore, bona fide continuous and open possession of property as one’s own, during the acquisition period, was most significantly associated with the appearance of property. Therefore, the concept of good faith, in the sense of personal perception of real values, is closely related to the principle of protection of the appearance of law, as it is aimed at understanding it by third parties. The paper notes certain differences in the application of the theory of the appearance of the right in the acquisition of property by a bona fide purchaser from an unauthorized alienator and the acquisitive prescription. It is emphasized that such a mechanism must be used in presuming the attitude to the thing as its own, by the holder of movable property. But there should be exceptions to the rule, in particular, if the owner has grounds for vindication of the thing.