Застереження Конституційного Суду України як елемент процедури внесення змін до Конституції України

Abstract

У статті розглянуто роль застережень Конституційного Суду України в процедурі внесення змін до Конституції України. Стверджується, що генетично конституційний контроль з’явився у зв’язку з необхідністю органу конституційного контролю перевіряти на відповідність конституції акти парламенту. Проте нині сформувалася значна практика участі органів конституційної юрисдикції у розгляді в формі контролю за законопроектами про внесення змін до конституції. Водночас цей підхід має свої позитивні і негативні сторони. Зроблено висновок про те, що історично висловлення різного роду думок рекомендаційного характеру у мотивувальній частині висновку щодо відповідності законопроекту статтям 157-158 Конституції – винахід самого КСУ, який він почав застосовувати з 2000 року. Саме такі думки згодом набули статусу «застережень» у його рішеннях. Законодавець, формулюючи термін «застереження» щодо висновку КСУ про внесення змін до Конституції України, мав на увазі лише ті випадки, коли законо-проект відповідає статтям 157-158 Конституції України лише частково, наприклад низка положень їм відповідають, а інші – ні. З цієї точки зору аргументація, висловлена КСУ у мотивувальній частині, у «негативному» висновку, в якому КСУ знайшов порушення статей 157-158, може допомогти правильно відкоригувати законопроект і має право отримати статус «застережень». Доктринальна, рекомендаційна функція КСУ в цьому плані є не зовсім коректною, оскільки КСУ має виконувати певну роль – вказувати межі дозволеного, проте в жодному разі не висловлювати фахові або ж експертні побажання. Єдиний наслідок таких побажань – це лише необхідність їх «розгляду» парламентом, проте в жодному разі не обов’язок урахування. Проте така дуальна природа висновків поза критеріями перевірки, визначеними статтями 157-158 Конституції України, стає більше політичною. Знову ж таки КСУ – це не експерт, який залучається як дорадчий орган, а суб’єкт, юридичні позиції якого повинні мати обов’язковий характер.

В статье рассмотрена роль предостережений (оговорок) Конституционного Суда Украины в процедуре внесения изменений в Конституцию Украины. Утверждается, что генетически конституционный контроль появился в связи с необходимостью органа конституционного контроля проверять на соответствие конституции акты парламента. Однако сейчас сформировалась значительная практика участия органов конституционной юрисдикции в рассмотрении в форме контроля за законопроектами о внесении изменений в Конституцию. В то же время этот подход имеет свои положительные и отрицательные стороны. Сделан вывод о том, что исторически высказывания разного рода мыслей рекомендательного характера в мотивировочной части заключения о соответствии законопроекта статьям 157-158 Конституции - изобретение самого КСУ, который он начал применять с 2000 года. Именно такие мнения впоследствии получили статус «предостережений» в его решениях. Законодатель, формулируя термин «предостережение» относительно заключения КСУ о внесении изменений в Конституцию Украины, имел в виду лишь те случаи, когда законопроект соответствует статьям 157-158 Конституции Украины только частично, например ряд положений им отвечают, а другие - нет. С этой точки зрения аргументации, высказанная КСУ в мотивировочной части, в «негативном» заключении, в котором КСУ нашел нарушения статей 157-158, может помочь правильно откорректировать законопроект и имеет право получить статус «предостережений». Доктринальная, рекомендательная функции КСУ в этом плане является не совсем корректной, поскольку КСУ должен выполнять определенную роль - указывать границы дозволенного, однако ни в коем случае не выражать профессиональные или экспертные пожелания. Единственное последствие таких пожеланий - это лишь необходимость их «рассмотрения» парламентом, однако ни в коем случае не обязанность учтения. Однако такая дуальная природа выводов вне критериев проверки, определенными статьями 157-158 Конституции Украины, становится больше политической. Опять же КСУ - это не эксперт, который привлекается как совещательный орган, а субъект, юридические позиции которого должны иметь обязательный характер.

The article considers the role of reservations of the Constitutional Court of Ukraine in the procedure of amending the Constitution of Ukraine. It is alleged that genetic constitutional control arose from the need for the constitutional review body to verify the acts of parliament for constitutionality. However, now there is a significant practice of participation of bodies of constitutional jurisdiction in the consideration in the form of control over bills on amendments to the constitution. At the same time, this approach has its pros and cons.It is concluded that historically the expression of various opinions of a recommendatory nature in the moti-vating part of the conclusion on the compliance of the bill with Articles 157-158 of the Constitution is an inven-tion of the CCU itself, which it began to apply in 2000. The legislator, formulating the term “warning” on the conclusion of the CCU on amendments to the Constitution of Ukraine, meant only those cases where the bill complies with Art. 157-158 of the Constitution of Ukraine only partially, for example, a number of provisions correspond to them, and a number – no. From this point of view, the argumentation expressed by the CCU in the motivating part, in the “negative” conclusion, ie in which the CCU found a violation of Art. 157-158, can help to correct the bill correctly and has the right to receive the status of “reservations”.It is concluded that the doctrinal, recommendatory function of the CCU in this regard is not entirely cor-rect, as the CCU must play a role – to indicate the limits of what is allowed, but in no case to express profes-sional or expert wishes. The only consequence of such wishes is the need to “consider” them in parliament, but by no means the obligation to take them into account. However, such a dual nature of the conclusions, outside the verification criteria set out in Art. 157-158 of the Constitution of Ukraine, becomes more political. Again, the CCU is not an expert involved as an advisory body, but an entity whose legal positions must be binding.