Характеристика установчої та конституційних легіслатур Іспанії (1977–2017 рр.)

Abstract

Розглянуто діяльність установчої та конституційних легіслатур як інституту представницької влади демократичної Іспанії. З’ясовано, що основним завданням установчої легіслатури стала підготовка й ухвалення нової Конституції держави, консолідація політичних сил країни у проведенні демократичних реформ. Охарактеризовано конституційні легіслатури. Особливу увагу звернуто на факт, що політичні партії іберійської країни відіграють вирішальну роль у виборчому процесі, формуванні державної еліти, законодавчій і урядовій діяльності. Визначено, що впродовж більше тридцяти років у політичному житті парламентської монархії домінували дві партії – консервативна Народна партія (НП) та лівоцентристська Іспанська соціалістична робітнича партія (ІСРП). Зроблено висновок про те, що найчисельнішу парламентську більшість мали соціалісти у 1982–1986 рр. (урядовий кабінет Ф. Гонсалеса), а народники досягали абсолютної більшості у законодавчому органі 2000 р. (урядовий кабінет Х. Аснара) та в 2011 р. (урядовий кабінет М. Рахоя).

Изучена деятельность учредительной и конституционных легислатур как института представительской власти в демократической Испании. Выяснено, что главными заданиями учредительной легислатуры стали подготовка и принятие новой Конституции государства, консолидация политических сил в осуществлении демократических реформ. Дана характеристика конституционных легислатур. Особое внимание обращено на решающую роль политических партий парламентской монархии в организации избирательного процесса, формировании законодательной и правительственной деятельности. Определено, что на протяжении более тридцати лет в политической жизни страны доминировали две партии – консервативная Народная партия (НП) и левоцентристская Испанская социалистическая рабочая партия (ИСРП). Сделаны выводы о том, что абсолютное парламентское большинство было у социалистов в 1982–1986 гг. (правительство Ф. Гонсалеса), у народников – в 2000 г. (кабинет Х. Аснара) и в 2011 г. (правительство М. Рахоя).

This article has attempted to trace the activities of Spain’s constitutional legislatures (1977–2017). The Spanish Constitution 1978 became the main standard of the political organization of a parliamentary monarchy. The Constitution was established the principle of the separation of the powers of the state into three branches: legislative, executive and judicial. Spain is a typical parliamentary system characterized by the Executive dominance of the legislative agenda. This ensures effective approval of the agenda of the winning party in elections. The governing parties find institutional rules those regulating the capacity to propose legislation which provide significant advantages. It is founded that two parties have dominated in the political life of the country – the conservative People’s Party (PP) and the Spanish Socialist Workers’ Party (PSOE). The conclusion is drawn that the PSOE had an absolute parliamentary majority in 1982–1986 (the government of F. Gonzales), the PP – in 2000 (the cabinet of J. Aznar) and in 2011 (the government of M. Rajoy)