Організаційні форми адвокатської діяльності

Abstract

Дисертація присвячена вивченню загальних теоретичних напрацювань, а також отриманню нових теоретичних знань, пов’язаних із організаційними формами адвокатської діяльності. Метою дисертаційного дослідження є формулювання науково обґрунтованих висновків про організаційні форми адвокатської діяльності для підвищення ефективності діяльності адвокатури України.

У роботі наведено загальну характеристику організаційних форм адвокатської діяльності в Україні, досліджено поняття та види організаційних форм адвокатської діяльності, принципи організації й діяльності адвокатури та їх вплив на організаційні форми адвокатської діяльності.

Визначено, що у сфері адвокатської діяльності з приводу надання правової допомоги виникає не одне якесь комплексне правовідношення, а сукупність (система) правовідносин, пов’язаних між собою. Як наслідок зроблено висновок, що організаційні форми адвокатської діяльності уявляють собою систему урегульованих законодавством правовідносин (за участю спеціально визначених суб’єктів), які виникають в процесі організації адвокатами своєї адвокатської діяльності, зокрема відносини в підсистемі «засновники/учасники» юридичних осіб, які створюються ними з метою здійснення адвокатської діяльності, правовідносин з реєстрації індивідуальної адвокатської діяльності як самостійної професійної діяльності, особливостей правовідносин з їх оподаткування, припинення цих юридичних осіб чи їх діяльності тощо.

Характеристики організаційної форми адвокатської діяльності найбільш повно окреслені у таких її ознаках: 1) організаційна форма адвокатської діяльності є стороною правовідносин із забезпечення адвокатської діяльності; 2) організаційна форма є стороною договору про надання правової допомоги, відносин з питань фінансового моніторингу та стороною податкових правовідносин; 3) безпосереднє виникнення та припинення організаційної форми адвокатської діяльності пов’язано з реєстраційними правовідносинами, а саме – з реєстрацією індивідуальної адвокатської діяльності як незалежної професійної діяльності, реєстрацією адвокатських бюро та адвокатського об'єднання як юридичних осіб, реєстрацією в податкових органах тощо. Проведено поділ організаційних форм адвокатської діяльності на види.

У дисертації звертається увага на важливість принципів організації та діяльності адвокатури щодо побудови належної структури організаційних форм адвокатської діяльності. Проаналізовано вплив принципів свободи вибору адвокатом форми організації адвокатської діяльності, незалежності адвоката при здійсненні адвокатської діяльності, конфіденційності адвокатської діяльності, уникнення конфлікту інтересів в адвокатській діяльності, рівних прав адвокатів на побудову організаційних форм адвокатської діяльності. Зроблено висновок, що зміна законодавства, яке врегульовує організаційні форми адвокатської діяльності, має відбуватися з урахуванням принципів як загальних положень, на яких ґрунтується адвокатура України.

У роботі наведено характеристику окремих організаційних форм адвокатської діяльності, а саме: індивідуальної адвокатської діяльності, адвокатського бюро та адвокатського об’єднання.

При дослідженні індивідуальної адвокатської діяльності підкреслюється, що законодавство лояльно врегульовує питання робочого місця адвоката. Виглядають доцільними такі вимоги до його робочого місця, як необхідність забезпечити дотримання адвокатської таємниці, бути захищеним від несанкціонованого проникнення чи бути забезпеченим сейфом для зберігання документів, печатки, ключів доступу до реєстрів тощо.

Обумовлено, що в практичному виборі адвокатами організаційної форми адвокатської діяльності чи не найважливішим чинником, який впливає на результат такого вибору, є оподаткування доходів від здійснення адвокатської діяльності. Зроблено висновок, що в цьому аспекті індивідуальна адвокатська діяльність є менш привабливою порівняно з адвокатським бюро та адвокатським об’єднанням. Суттєвим недоліком оподаткування індивідуальної адвокатської діяльності є неможливість для адвоката перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, хоча будь-яких перешкод для надання адвокатам можливості використовувати спрощену систему оподаткування та звітності немає. Обґрунтовано, що податкове законодавство має враховувати особливості здійснення адвокатської діяльності.

При дослідженні спільних характеристик організаційних форм адвокатської діяльності, пов’язаних зі створенням юридичної особи, звертається увага на те, що законодавство про адвокатуру не передбачає жодних особливостей порядку державної реєстрації адвокатського бюро та адвокатського об'єднання. Запропоновано зберегти чинну наразі модель реєстрації адвокатських утворень зі статусом юридичної особи як таку, що є прийнятною та зручною для адвокатів. Підтримано підхід Національної асоціації адвокатів України щодо розробки примірних статутів адвокатського бюро та адвокатського об'єднання, оскільки він дозволяє усунути той вакуум, який існує щодо окреслення особливостей відповідних організаційних форм адвокатської діяльності.

Обґрунтовано, що адвокатське бюро та адвокатське об'єднання є самостійними організаційно-правовими формами юридичних осіб. Доведено, що віднесення адвокатських бюро та адвокатських об’єднань у Класифікаторі організаційно-правових форм господарювання до розділу «Інші організаційно-правові форми» є правильним.

Встановлено, що правова природа адвокатського бюро як організаційної форми адвокатської діяльності близька до індивідуальної адвокатської діяльності. Зроблено висновок, що адвокатське бюро є юридичною особою, яка особисто пов’язана з конкретною фізичною особою. Через це смерть адвоката-учасника адвокатського бюро має призводити до ліквідації адвокатського бюро.

При дослідженні особливостей адвокатського об'єднання доведено, що учасники вже зареєстрованого адвокатського об'єднання вправі укладати між собою договори, спрямовані на врегулювання їх діяльності у об'єднанні. Відтак, оскільки чинний Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не передбачає можливості укладення таких договорів, це є його недоліком. Запропоновано передбачити у цьому Законі можливість укладення засновниками адвокатського об’єднання засновницького договору про створення такого об’єднання, а учасниками адвокатського об'єднання – договору про реалізацію прав учасників (засновників) адвокатського об'єднання.

Критично проаналізовано законодавство про адвокатуру на предмет визначення вимог до змісту статуту адвокатського об’єднання. Зроблено висновок, що воно не визначає жодних вимог до змісту цього документа. Відтак, усі положення щодо внутрішніх цивільно-правових (господарських) аспектів організації адвокатського об’єднання формуються виключно практикою, з урахуванням загальних положень статутів установ і товариств. При дослідженні проблематики участі адвокатів у адвокатському об'єднанні зроблено висновок, що ексклюзивними порівняно з іншими загальними організаційно-правовими формами господарювання та дискусійними за своєю суттю виглядають окремі моделі участі адвокатів у адвокатському об'єднанні. Доведено, що членство адвоката у адвокатському об'єднанні лише на підставі його праці в цьому об'єднанні відповідно до цивільно-правового договору є неприпустимим. Слід переглянути модель участі в такому адвокатському об'єднанні адвокатів, які не мають права управління таким об'єднанням. Немає жодних підстав визнавати членами об’єднання тих адвокатів, які не мають прав управління ним. У дисертації проведено дослідження зв’язку організаційних форм адвокатської діяльності з окремими інститутами законодавства про адвокатуру, зокрема з договором про надання правової допомоги та адвокатською етикою.

Зроблено висновок, що у Законі «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» поняття договору про надання правової допомоги визначено недосконало, оскільки неповно окреслено адвоката як сторону договору про надання правової допомоги. Стороною договору про надання правової допомоги може бути не будь-який адвокат, а лише той, який здійснює індивідуальну адвокатську діяльність. Вказано на непослідовність викладення статей (положень) Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» у розділі «Договір про надання правової допомоги». Запропоновано таку послідовність викладення статей (положень) у цьому розділі: 1) підстави для здійснення адвокатської діяльності; 2) підстави для відмови в укладенні договору про надання правової допомоги; 3) форма та зміст договору про надання правової допомоги; 4) гонорар; 5) документи, які посвідчують повноваження адвоката; 6) припинення, розірвання договору про надання правової допомоги.

Проведено системний аналіз статей «Правил адвокатської етики» на предмет регулювання у них відносин щодо забезпечення дотримання цих Правил адвокатськими бюро та адвокатськими об'єднаннями. Зроблено висновок, що вони не враховують особливості зазначених організаційних форм адвокатської діяльності. Необхідно чітко розмежовувати суб’єктів виконання Правил, якими є фізичні особи (насамперед адвокати), від суб’єктів відносин щодо забезпечення дотримання Правил, якими є виключно адвокатські бюро та адвокатські об'єднання як організаційні форми адвокатської діяльності.

При дослідженні перспектив розширення кола організаційних форм адвокатської діяльності визначено напрямки такого розширення, що склалися у науці та законотворчій діяльності. Такими є розширення кола організаційних форм адвокатської діяльності: 1) через залучення загальних організаційних форм підприємницької діяльності та їх адаптацію до специфіки адвокатської діяльності; 2) шляхом запровадження окремих спеціальних форм такої діяльності; 3) шляхом диференціації вже існуючих організаційних форм. Зокрема, в межах останнього напрямку запропоновано розширити коло організаційних форм адвокатської діяльності шляхом диференціації адвокатського бюро на дві самостійні організаційні форми адвокатської діяльності – адвокатський кабінет як форма, в якій адвокатучасник надає правову допомогу самостійно, та адвокатське бюро – як форма, за якої адвокат може залучати до надання правової допомоги інших адвокатів.

За наслідками зроблених у роботів висновків сформульовано пропозиції щодо удосконалення законодавства про адвокатуру в частині організаційних форм адвокатської діяльності.