Правова регламентація праці дистанційних працівників

Abstract

Автор дослідження вважає, що національним трудовим законодавством не врегульовано використання дистанційної зайнятості,та на практиці ця форма широко використовується на ринку праці, зокрема в секторі послуг. Прикладами дистанційної зайнятості в Україні можуть служити веб-портали (www.freelance.com.ua, www.weblancer.net), що спеціалізуються на посередництві в дистанційній роботі для програмістів, фахівців у сфері IT-технологій, перекладачів, копірайтерів, редакторів, журналістів, а також операторів call-центрів, ремонтних майстерень та сервісних центрів, продавців Internet-магазинів. Об’єм даного ринку в Україні, за експертними оцінками, вже перевищив 1 млрд. дол. Тому, на думку науковця, необхідною є правова регламентація особливостей регулювання праці дистанційних працівників у проекті Трудового кодексу України з метою забезпечення додержання, сприяння та реалізації основоположних принципів та прав у сфері праці: свободи об’єднання і дієвого визнання права на ведення колективних переговорів; скасування всіх форм примусової чи обов’язкової праці; дієвої заборони дитячої праці; недопущення дискримінації в галузі праці і занять, а також інших особистих немайнових та майнових прав працівників.