Судові витрати в цивільному процесі України

Abstract

Дисертація є першим у вітчизняній науці цивільного процесуального права спеціальним науковим дослідженням судових витрат у цивільному процесі України, здійсненим в умовах оновленого цивільного процесуального законодавства та євроінтеграційних процесів.У науковому дослідженні здійснено комплексний аналіз судових витрат як різновиду грошових витрат і як інституту цивільного процесуального права. Надане обґрунтування теоретичних та практичних положень про судові витрати в цивільному процесі, виявлено та вирішено деякі пов’язані з цим проблеми юридичної науки та практики.Визначено зміст поняття та юридичну природу судових витрат. Проаналізовано існуючі наукові погляди щодо розмежовування судових витрат на судові витрати у «широкому» сенсі як витрати держави на функціонування судової системи та судові витрати у «вузькому» сенсі як витрати сторін та інших учасників справи, пов’язані з розглядом та вирішенням конкретної цивільної справи. Встановлено, що для розкриття сутності поняття «судові витрати» в науці цивільного процесуального права може бути використане лише «вузьке» його розуміння.Розглядаючи судові витрати як інститут цивільного процесуального права, окреслено коло суспільних відносин, які регулюють норми даного інституту. Встановлено відмінності інституту судових витрат у цивільному процесі від інституту судових витрат у кримінальному процесі.Удосконалено класифікацію судових витрат. Класифікація витрат, пов’язаних з розглядом справи, здійснена за такими критеріями як час несення витрат, суб’єкти, які первісно понесли витрати та мета несення витрат. Така класифікація найкраще характеризує зв’язок даних судових витрат з конкретною цивільною справою та дає можливість відмежувати їх від інших видів грошових витрат.Розкрито зміст функцій інституту судових витрат. Встановлено, що інститут судових витрат виконує регулятивну, превентивну, стимулюючу, компенсаційну та фіскальну функції. Регулятивна функція отримує своє вираження у закріпленні норм інституту судових витрат та їх впливі на поведінку людей шляхом надання суб’єктивних прав і покладення юридичних обов’язків щодо несення (оплати), забезпечення, розподілу (відшкодування) та повернення судових витрат, а також встановлення порядку вчинення процесуальних дій щодо їх реалізації. Превентивна функція судових витрат полягає у запобіганні пред’явленню завідомо безпідставних, безперспективних та дріб’язкових позовів, зловживанню сторонами своїми процесуальними правами. Під компенсаційною функцією необхідно розуміти такий вплив норм інституту судових витрат на суспільні відносини у сфері судочинства, за якого учасники судового процесу отримують справедливу компенсацію понесених ними судових витрат за встановленими чинним законодавством правилами. Фіскальна функція судових витрат стосується лише судового збору та полягає у наповненні спеціального фонду Державного бюджету України, кошти якого спрямовуються на забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.Надано оцінку характеру впливу деяких принципів цивільного судочинства на інститут судових витрат. Серед таких принципів найбільше уваги приділено принципам справедливості, верховенства права, доступності правосуддя, рівності всіх перед законом і судом, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Аналізуючи співвідношення інституту судових витрат та дію принципу доступності правосуддя, сформульовано перелік умов, за яких правовий інститут судових витрат можна вважати таким, що сприяє, а не перешкоджає доступності правосуддя. У контексті дії принципів справедливості, верховенства права та рівності всіх перед законом і судом обґрунтовано доцільність застосування диференційованого підходу до різних груп громадян шляхом встановлення певних пільг, які компенсують фінансову неспроможність таких громадян сплатити встановлені ставки судового збору при зверненні до суду, забезпечуючи тим самим доступність правосуддя для всіх верств населення. У зв’язку з цим досліджено підстави та процесуальний порядок звільнення від оплати судового збору при зверненні до суду, відстрочення та розстрочення сплати судового збору або зменшення розміру його оплати.Проаналізовано поняття, сутність та види судового збору. Характеризуючи сутність судового збору, було встановлено функції судового збору, здійснено співставлення судового збору з податками та зборами, що входять до податкової системи України, а також з деякими іншими платежами, такими як державне мито, виконавчий збір і судові витрати, пов’язані з розглядом справи. Визначено особливості порядку та розміру оплати судового збору при пред’явленні позовних вимог, коли в одній справі об’єднано кілька позовних вимог або має місце процесуальна співучасть.Запропоновано класифікувати судовий збір за характером ставки: на судовий збір з фіксованою та пропорційною ставкою; за порядком оплати: на судовий збір зі звичайним та пільговим порядком оплати; за об’єктом справляння: на судовий збір за звернення до суду та за вчинення окремих процесуальних дій.Охарактеризовано витрати на професійну правничу допомогу та інші види судових витрат, пов’язаних з розглядом справи, а саме: витрати, пов’язані з судовим доказуванням, і витрати, пов’язані з явкою до суду та забезпеченням участі в справі учасників судового процесу. Здійснено розмежування оплатної професійної правничої допомоги, витрати на здійснення якої входять до складу витрат, пов’язаних з розглядом цивільної справи, та безоплатної вторинної правової допомоги, яка являє собою вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя, витрати на яку здійснюються за рахунок держави та не включаються до судових витрат у цивільних справах у процесуальному розумінні. Досліджено проблему здійснення справедливої компенсації всіх витрат, понесених добросовісною стороною судового процесу на професійну правничу допомогу як важливої гарантії забезпечення права особи на кваліфіковану правову допомогу, що дає їй можливість у повній мірі реалізувати право на судовий захист в цивільному процесі. Встановлено матеріально-правовий та процесуальний аспекти судових витрат на професійну правничу допомогу. Розглянуто деякі питання, пов’язані з формою та змістом договору про надання правової допомоги, який укладається між адвокатом та клієнтом щодо представництва інтересів останнього в суді. Досліджено порядок та способи обчислення гонорару адвоката, зокрема, такого його різновиду як гонорар успіху, умови та порядок відшкодування таких витрат. Окреслено перелік документів, які мають бути подані стороною до суду для підтвердження понесених нею витрат на професійну правничу допомогу та задоволення судом вимоги про їх відшкодування. В контексті встановлення розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу розглянуто питання про те, чи можуть вважатися такими витрати на кількох адвокатів у одній справі.Серед витрати, пов’язані з судовим доказуванням, було досліджено судові витрати, пов’язані з проведенням експертизи, витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів. В процесі аналізу судових витрат, пов’язаних з явкою до суду та забезпеченням участі в справі суб’єктів процесу та заінтересованих осіб, було розглянуто витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять; винагорода за пов’язану зі справою роботу, виконану експертом, спеціалістом чи перекладачем, а також витрати пов’язані з викликом до суду свідків, експертів, експертів з питань права, спеціалістів перекладачів. Розглянуто наявні у судовій практиці проблеми, пов’язані з оплатою витрат на проведення судової експертизи, які виникають у зв’язку з зловживанням сторонами правом на заявлення клопотання про призначення експертизи; високою вартістю деяких видів судової експертизи; відсутністю можливості контролю з боку суду за визначенням вартості та строком проведення експертизи; відсутністю законодавчого механізму оскарження вартості судової експертизи та покладення у виключних випадках витрат на проведення експертизи на державу.Досліджено визначений законодавством порядок оплати судових витрат. У зв’язку з наявністю прямої залежності розміру оплати судового збору від характеру пред’явлених до суду вимог (позовні чи непозовні), а також від того, чи є пред’явлений до суду позов майновим чи немайновим, прослідковано відмінності між майновими та немайновими позовними вимогами за допомогою таких характеристик: вид позову; характер права чи охоронюваного законом інтересу позивача, на захист якого вони пред’явлені, та обов’язку відповідача, який кореспондує цьому праву та на примусове виконання якого пред’явлено позов; спосіб захисту права, обраний позивачем.Характеризуючи порядок визначення розміру судових витрат у справах за майновими позовами, розглянуто таку важливу характеристику позовних вимог як ціна позову, що містить важливу для суду інформацію про грошовий вираз вартості тих майнових благ, щодо яких пред’явлено позов до суду. Досліджено деякі проблеми визначення ціни позову в окремих категоріях цивільних справ. Проаналізовано правовий механізм фінансування судових спорів сторонніми особами (інвесторами), які не є учасниками судового процесу, що існує в деяких іноземних країнах, зокрема в Німеччині, окреслено його основні переваги та недоліки, а також проаналізовано перспективи запровадження даного механізму в нашій державі.Сформульовано визначення поняття «забезпечення судових витрат» як вжиття судом за власною ініціативою чи за клопотанням сторони заходів, спрямованих на гарантування реальної оплати судових витрат на вчинення окремих процесуальних дій або відшкодування витрат добросовісної сторони на професійну правничу допомогу та інших судових витрат, пов’язаних з розглядом справи. Розкрито зміст даної процедури та підстави застосування, а також встановлено її відмінності від попередньої оплати судових витрат. Доведено, що запровадження даного процесуального інституту надає суду та учасникам справи додатковий процесуальний інструмент, що може бути використаний для досягнення трьох основних цілей: захист від зловживання правом на пред’явлення позову, зокрема, пред’явлення завідомо безпідставних позовів; гарантування реального відшкодування добросовісній стороні понесених нею судових витрат; протидія зловживанню учасниками справи своїми процесуальними правами на заявлення клопотань про виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням.Охарактеризовано наявну законодавчу вимогу щодо подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, яка дисциплінує сторони в питаннях належного фіксування та обліку своїх судових витрат, а також дає можливість реалізувати положення процесуального законодавства щодо забезпечення судових витрат. Досліджено процесуальний порядок забезпечення попередньо визначених майбутніх судових витрат на вчинення певних процесуальних дій (виклик свідка, призначення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача, забезпечення, витребування або огляд доказів за їх місцезнаходженням), а також забезпечення попередньо визначених майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу та інших витрат, які має понести відповідач у зв’язку із розглядом справи (забезпечення витрат на професійну правничу допомогу). Досліджено правовий механізм страхування судових витрат та проаналізовано юридичну практику його застосування в Україні.Охарактеризовано процесуальний порядок розподілу судових витрат, що здійснюється як судом першої, так і судами апеляційної та касаційної інстанцій. Встановлено зміст категорії «розподіл» судових витрат та його відмінності від поняття «компенсація (відшкодування)» судових витрат, визначено основні ознаки розподілу та компенсації (відшкодування) судових витрат. Розкрито зміст таких критеріїв визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, необхідність та розумність їх розміру. Окреслено коло процесуальних суб’єктів, які мають право на компенсацію (відшкодування) судових витрат. Уточнено порядок відшкодування судових витрат у випадках виникнення процесуальної співучасті, заміни неналежного відповідача, а також у випадку, коли одна зі сторін звільнена законом від обов’язку їх оплати. Визначено порядок розподілу судових витрат у разі часткового задоволення чи відмови у задоволенні вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, а також компенсації судових витрат третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Розглянуто питання про те, на кого саме має бути покладено обов’язок відшкодування судових витрат відповідача у випадку відмови суду в позові, пред’явленого прокурором або іншим органом чи особою, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.Встановлено особливості спеціальної судової процедури, призначеної для вирішення питання про розподіл судових витрат, яка проводиться вже після ухвалення судового рішення у цивільній справі та завершується ухваленням додаткового рішення. Обґрунтовано залежність вирішення судом питання про призначення судового засідання для розподілу судових витрат від результату вирішення позовних вимог.Досліджено процесуальний порядок здійснення судами апеляційної та касаційної інстанції таких двох окремих процесуальних дії щодо розподілу судових витрат як розподіл між сторонами судових витрат, понесених ними під час апеляційного (касаційного) розгляду цивільної справи та перерозподіл судових витрат, понесених сторонами в суді першої інстанції, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове рішення по суті спору. Досліджено підстави та порядок повернення сплаченої суми судового збору.Сформульовано науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання питань, пов’язаних з несенням (оплатою), забезпеченням, розподілом (відшкодуванням) та поверненням судових витрат.