Питання взаємозв’язку та сутнісних відмінностей між регулятивними й охоронними правовідношеннями: історичний аспект та часові чинники

Abstract

Стаття присвячена науковому вивченню актуального питання про сутнісні особливості розвитку та реалізації суб’єктивних повноважень правоволодільця та кореспондуючих обов’язків боржника в регулятивних і охоронних правовідношеннях. Надані загальні та глибинні характеристики відповідних відносин, за якими регулятивними є взаємодії, що встановлюють порядок правильної, належної поведінки суб’єктів цивільних відносин, тоді як охоронні – спрямовані на захист досягнутого, вони забезпечують правову можливість припинити порушення суб’єктивного права, усунення негативних наслідків такого порушення. Значна увага в роботі приділена відмежуванню досліджуваних взаємин за ознакою застосування до їх опосередкування темпоральних вимірів, зокрема інституту позовної давності. Встановлено, що позовна здатність, тобто властивість права бути реалізованим примусово в межах визначеного законом періоду, належить виключно зобов’язанням, які перебувають у порушеному стані. Що ж стосується регулятивних відносин, то, хоча до їхнього змісту закладені певні вимоги управненої особи й обов’язки іншої, такі вимоги не мають позовного забезпечення, на них не поширюється дія позовної давності. А передбачена в угоді можливість ужиття заходів примусового впливу має абстрактний характер і не передбачає державного примусу. У статті наданий детальний історичний аналіз становлення вчення про різну природу вказаних відносин, вивчені різні цивілістичні підходи до ключового питання: що відбувається із суб’єктивним право носія в разі його порушення. Автор критично оцінює теорію про перехід права внаслідок його порушення в так званий «напружений» стан, яка домінувала багато років. Теза про те, що після настання строку виконання нереалізоване право набуває позовного характеру і щодо його здійснення починається перебіг позовної давності за відповідними вимогами не узгоджується із сучасними правовими концепціями. На переконання автора, від моменту порушення регулятивне право припиняється, натомість виникає нове суб’єктивне право – охоронне, яке від часу появи має захисну примусову властивість.

The article is devoted to the scientific study of the topical issue of the essential features of the development and implementation of subjective powers of the owner and the corresponding responsibilities of the debtor in regulatory and protective legal relations. The general and in-depth characteristics of the relevant relations are given, according to which the interactions that establish the order of correct, proper behavior of the subjects of civil relations are regulatory, while the protective ones are aimed at protecting the achieved, they provide a legal opportunity to stop violations of subjective rights. such a violation. Considerable attention in the work is paid to the delimitation of the studied relationships on the basis of the application to their mediation of temporal dimensions, in particular the institute of statute of limitations. It is established that the legal capacity, ie the property of the right to be exercised compulsorily within the period specified by law, belongs exclusively to the obligations that are in violation. As for regulatory relations, although their content includes certain requirements of the entitled person and the obligations of another, such requirements do not have a claim, they are not subject to the statute of limitations. And the possibility of coercive measures provided for in the agreement is abstract and does not provide for state coercion. The article provides a detailed historical analysis of the formation of the doctrine of the different nature of these relations, studied different civilist approaches to the key issue: what happens to the subjective right of the bearer in case of violation. The author critically evaluates the theory that has dominated for many years about the transition of law as a result of its violation into the so-called “tense” state. The thesis that after the expiration of the term, the unrealized right becomes a claim and the implementation of the statute of limitations for its implementation under the relevant requirements is not consistent with modern legal concepts. According to the author, from the moment of violation the regulatory right ceases, instead a new subjective right arises – protective, which from the time of its appearance has a protective coercive property.