Совісні суди на півдні України як форма народного судочинства (остання чверть XVIII – перша половина XIX ст.)

Abstract

Питання про народну участь у здійсненні правосуддя є одним з ключових у вітчизняній правовій історії. Їх можна кваліфікувати як специфічну історико-правову форму народного правосуддя, інтегровану в імперську судову систему. Їх інституційна організація ґрунтувалася на станово-представницькому принципі, важливою ознакою виступав виборний (частково виборний) характер формування складу суду, процесуальна специфіка полягала в їх примирній, медіаційній спрямованості, характерною рисою було використання поряд із позитивним правом широкого кола неформальних регуляторів – звичаїв, локальних традицій та морально-етичних уявлень. У сукупності ці ознаки свідчать про подвійний характер совісних судів як інституту, що поєднував елементи державного судочинства та традиційних форм соціального регулювання.