Щодо ризиків надмірної легітимації lex cryptographica та суб’єктів операцій із віртуальними активами

Abstract

Одне із найбільш дискусійних підходів сучасного правового аналізу операцій із віртуальними активами, як видається, стосується ідеї lex cryptographica як «правових зв’язків» і навіть «автономного рівня регулювання». Lex cryptographica визначається як сукупність норм, які встановлюються та забезпечуються програмними обмеженнями коду в мережі блокчейну. Отже, проблема впирається в співвідношення понять права та комп’ютерного коду. Як зазначають прибічники відокремлення lex cryptographica, Смарт-контракти, які не мають зв’язку з територіальною юрисдикцією, надають сторонам смарт-контракту повну свободу регулювати порушення договорів, таким чином, смарт-контракти стають законом, юридичними процедурами та самим покаранням при виконанні своїх функцій. Наслідком існування смарт-контрактів у системі блокчейн є lex cryptographia як нове право та віртуальна держава на основі блокчейну як нова модель управління, що не обмежується географічними зонами.