Притягнення адвокатів до відповідальності за корупційні правопорушення: проблеми законодавства та процесуальних аспектів

Abstract

Стаття спрямована на аналіз проблемних аспектів притягнення адвокатів до відповідальності за корупційні правопорушення, зокрема щодо законодавчих прогалин і процесуальних особливостей, які впливають на ефективність антикорупційної політики в адвокатській діяльності. У роботі використано системно-структурний, порівняльно-правовий та статистичний аналіз для вивчення динаміки діяльності Вищого антикорупційного суду у справах щодо адвокатів, а також для аналізу законодавчих положень, що регулюють процедури притягнення до відповідальності. Встановлено, що упродовж 2020–2023 рр. кількість засуджених адвокатів за корупційні правопорушення зросла, однак їх частка серед усіх засуджених за корупцію зменшилася. Це може свідчити про зміни у пріоритетах антикорупційної політики або про труднощі у притягненні адвокатів до відповідальності. Виокремлено ключові законодавчі проблеми, зокрема недостатню чіткість правових норм, що регламентують дисциплінарну відповідальність адвокатів, та особливий порядок кримінального провадження щодо них. Стаття акцентує увагу на недостатній розробленості питань антикорупційної політики в адвокатурі, порівняно з іншими суб’єктами правосуддя. Розроблено рекомендації щодо вдосконалення законодавства, включаючи усунення прогалин у регулюванні дисциплінарної відповідальності та підвищення прозорості адвокатської діяльності. Теоретична цінність роботи полягає у вдосконаленні розуміння ролі адвокатури в системі правосуддя як суб’єкта антикорупційної політики. Практична цінність полягає у формулюванні рекомендацій щодо гармонізації гарантій адвокатської діяльності з механізмом їх притягнення до відповідальності за вчинення корупційного правопорушення, а також усунення корупційних ризиків, які можуть виникати через ці гарантії. Подальші дослідження авторів передбачають детальне вивчення механізмів взаємодії адвокатури з антикорупційними органами, аналіз іноземного досвіду у забезпеченні підзвітності адвокатів та розробку рекомендацій для підвищення ефективності державних антикорупційних програм.

The article is aimed at analyzing the problematic aspects of bringing attorneys to liability for corruption offences, in particular, legislative gaps and procedural features which affect the effectiveness of anti-corruption policy in the legal profession. The article uses systemic-structural, comparative legal and statistical analysis to study the dynamics of the High Anti-Corruption Court’s activities in cases involving attorneys-at-law, and to analyze the legislative provisions governing the prosecution procedures. It is established that during 2020–2023, the number of lawyers convicted of corruption offences increased, but their share among all those convicted of corruption decreased. This may indicate a change in the priorities of anti-corruption policy or difficulties in bringing attorneys to justice. The author identifies key legislative issues, in particular, the lack of clarity of legal provisions governing the disciplinary liability of advocates and the special procedure for criminal proceedings against them. The article focuses on the insufficient elaboration of anti-corruption policy issues in the bar as compared to other subjects of justice. The author develops recommendations for improving the legislation, including elimination of gaps in the regulation of disciplinary liability and increasing the transparency of the legal profession. The theoretical value of the work is to improve the understanding of the role of the Bar in the justice system as a subject of anti-corruption policy. The practical value of the study is to formulate recommendations for harmonizing the guarantees of the legal profession with the mechanism of bringing them to justice for committing a corruption offence, as well as to eliminate corruption risks that may arise from these guarantees. The authors’ further research envisages a detailed study of the mechanisms of interaction between the Bar and anti-corruption bodies, analysis of foreign experience in ensuring the accountability of attorneys-at-law and development of recommendations for improving the effectiveness of state anti-corruption programs.