Інституціоналізація лобізму та його вплив на прийняття управлінських рішень: зарубіжний досвід та національні реалії

Abstract

У роботі розглянуто історичні засади дослідження феномену лобізму, як соціально-політичного явища; висвітлено методологічні основи у вивченні лобізму; досліджено становлення лобізму як політичного інституту в світовихі національних практиках; охарактризувано правове регулювання лобістської діяльності в контексті прийняття публічних управлінських рішень; проаналізовано моделі інституалізації лобізма в країнах зі сталими та переходними демократичними системами; визначено інституалізацію національного лобізму в реаліях України. Доведено, що лобіювання відіграє ключову роль у забезпеченні «балансу сил» у суспільстві через представництво широкого кола груп інтересів. Ці групи, часто репрезентуючи різні верстви суспільно-політичного прошарку, сприяють розвитку політичного діалогу, а також інформують владні структури та посадових осіб про актуальні питання порядку денного. Лобіювання як політичний інструмент має своє коріння у появі представницьких систем управління та появі різних груп інтересів у суспільстві з появою демократичних систем управління. Лобізм виник як реакція на розвиток демократичних процесів у суспільстві, коли необхідно було забезпечити ефективне представництво різноманітних інтересів громадян перед органами влади.

The work examines the historical principles of researching the phenomenon of lobbying as a socio-political phenomenon; highlights the methodological foundations of lobbying research; investigates the formation of lobbying as a political institution in world and domestic practices; characterizes the legal regulation of lobbying activities in the context of public managerial decisionmaking; analyzes models of institutionalization of lobbying in countries with stable and transitional democratic systems; defines the institutionalization of national lobbying in the realities of Ukraine. It has been proven that lobbying plays a key role in ensuring the “balance of power” in society through the representation of a wide range of interest groups. These groups, often representing different layers of the socio-political stratum, contribute to the development of political dialogue, and also inform government structures and officials about current issues on the agenda. Lobbying as a political tool has its roots in the emergence of representative systems of governance and the emergence of various interest groups in society with the emergence of democratic systems of governance. Lobbying arose as a reaction to the development of democratic processes in society, when it was necessary to ensure effective representation of various interests of citizens before the authorities.