Щодо перспективних напрямів упровадження відновного правосуддя у кримінальне законодавство України

Abstract

У статті досліджуються питання впровадження парадигми відновного правосуддя в кримінальне законодавство України. Розглядаються основні принципи компромісного способу вирішення кримінально-правового конфлікту. Зазначається, що ідеї відновного правосуддя з’явились у світі як відповідь на кризу традиційного кримінального судочинства, яке насамперед має каральне спрямування. За такого підходу відновлення порушених суспільних відносин відбувається за рахунок застосування репресивних засобів, ключова роль серед яких відводиться покаранню, при цьому інтереси потерпілого відходять на другий план. Водночас відновне правосуддя представляє собою зовсім інший підхід до здійснення правосуддя, ніж традиційна судова система. Відновне правосуддя зосереджується на компенсації спричинених збитків, усуненні заподіяної шкоди, реінтеграції правопорушника в суспільство та наданні можливості всім сторонам кримінально-правового конфлікту брати безпосередню участь у процесі здійснення правосуддя. Традиційна каральна модель збільшує негативні наслідки, завдані правопорушником, певним чином сприяючи вторинній віктимізації жертви. Вона переважно звернена в минуле і на особу правопорушника. Навпаки, відновлювальна модель зосереджується на сьогоденні та майбутньому, спрямовуючи свої зусилля на зменшення емоційного напруження жертви та усунення матеріальних збитків. У статті звертається увага на відсутність у кримінальному законодавстві норм, що заохочують до позитивної посткримінальної поведінки в разі вчинення кримінального правопорушення у співучасті. Зважаючи на міжнародний та позитивний зарубіжний досвід застосування компромісних програм вирішення кримінально-правового конфлікту, обґрунтовується доцільність упровадження у сферу кримінального законодавства України поряд із каральними формами реакції на кримінальне правопорушення нових, соціально-орієнтованих технологій, які стимулюють та заохочують до позитивної посткримінальної поведінки і сприяють ресоціалізації правопорушників, зокрема для випадків учинення кримінального правопорушення у співучасті.

The article examines the implementation of the paradigm of restorative justice in the criminal legislation of Ukraine. The basic principles of a compromise method of resolving a criminal conflict are considered. It is noted that the idea of restorative justice appeared in the world in response to the crisis of traditional criminal justice, which is primarily punitive. In this approach, the restoration of disturbed social relations occurs through the use of repressive means, a key role among which is given to punishment, while the interests of the victim recede into the background. Restorative justice focuses on compensating for the consequences caused, eliminating the damage caused, reintegrating the offender into society and enabling all parties to the criminal conflict to participate directly in the administration of justice. The traditional punitive model increases the negative consequences caused by the offender, in some way contributing to the secondary victimization of the victim. It is mostly addressed to the past and to the identity of the offender. On the contrary, the recovery model focuses on the present and the future, focusing on reducing the victim’s emotional stress and eliminating material damage. The article draws attention to the lack of norms in criminal law that encourage positive post-criminal behavior in the case of committing a criminal offense in complicity. Based on international and positive foreign experience in the application of compromise programs to resolve criminal conflicts, the article substantiates the feasibility of introducing into the criminal law of Ukraine along with punitive forms of response to criminal offenses, new, socially oriented technologies that can stimulate the offender to positive behavior and also contribute to its resocialization, including for cases of committing a criminal offense in complicity.