Набуття статусу адвоката в Україні та інших пострадянських країнах: порівняльно-правове дослідження

Abstract

Дисертацію присвячено комплексному порівняльно-правовому дослідженню набуття статусу адвоката в Україні та в країнах пострадянського простору.

Здійснене дослідження дозволило обґрунтувати та сформулювати низку наукових пропозицій та практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення порядку набуття статусу адвоката в Україні з урахуванням досвіду пострадянських країн.

Встановлено, що законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність в частині визначення порядку набуття статусу адвоката в Україні та країнах пострадянського простору має багато загальних рис, що обумовлено спільністю історичного коріння і шляхів еволюції, та водночас з’ясовано, що в цих державах виявляються й значні відмінності в умовах та процедурі набуття статусу адвоката.

Визначено, що набуття статусу адвоката – це нормативно-регламентована сукупність послідовно здійснюваних дій, які надають особі можливість доступу до професії адвоката на засадах законності, незалежності, рівності та заборони дискримінації, з дотриманням норм адвокатської етики, доступності, прозорості та відкритості та передбачають перевірку відповідності особи, яка виявила намір займатися адвокатською діяльністю, вимогам до адвоката, визначення рівня теоретичних знань та набуття практичних навичок претендента, розгляд матеріалів та прийняття рішення щодо видачі документа, який засвідчує право на заняття адвокатською діяльністю.

Запропоновано під стадіями набуття статусу адвоката розуміти сукупність процедурних дій, що мають відносно самостійний характер та об’єднані спільним завданнямщодо реалізації права особи на отримання доступу до професії адвоката. Зазначено, що кожна стадія відрізняється колом учасників, вчиненням різного виду дій, оформленням спеціальних документів, що надають особі право на набуття статусу адвоката.

Виходячи з аналізу організаційних умов доступу до професії адвоката з урахуванням процедур, які застосовуються у країнах пострадянського простору виокремлені наступні стадії набуття статусу адвоката: 1) допуск до процедури набуття статусу адвоката; 2) визначення рівня теоретичних знань та набуття практичних навичок претендента; 3) розгляд матеріалів та прийняття рішення щодо набуття статусу адвоката.

Визначено принципи набуття статусу адвоката як закріплені в правових нормах основні, вихідні, стабільні, базисні положення, які комплексно й системно визначають порядок та умови набуття статусу адвоката. На підставі порівняльного аналізу порядку набуття статусу адвоката в пострадянських країнах запропоновано закріпити на законодавчому рівні, що набуття статусу адвоката здійснюється на принципах законності, незалежності, рівності та заборони дискримінації, дотримання норм адвокатської етики, професійності та компетентності, доступності, спеціалізації, прозорості та відкритості.

Встановлено, що вимогами, які містяться в законодавстві пострадянських країн щодо набуття статусу адвоката є: 1) наявність вищої юридичної освіти; 2) стаж роботи в галузі права; 3) громадянство; 4) знання державної мови; 5) володіння необхідними морально-етичними якостями (бездоганна репутація, чесність та висока моральність); 6) дієздатність; 7) постійне місце проживання у країні.

Запропоновано доповнити вимоги до особи, яка набуває статусу адвоката умовою щодо наявності бездоганної репутації та високої моральності, з можливістю перевірки морально-етичних якостей особи під час відбіркового етапу кваліфікаційного оцінювання, у формі анонімного психологічного тестування.

Доведено необхідність запровадження системи управління електронного кабінету кандидата на набуття статусу адвоката шляхом створення відповідного ресурсу на офіційному сайті НААУ.

Визначено, що особа, яка виявила бажання набути статус адвоката звертається із заявою про допуск до складення кваліфікаційного оцінювання через веб-портал та надає відповідні документи у формі електронного документа, підписаного електронним цифровим підписом. Електронний підпис забезпечує достовірність і цілісність інформації, викладеної у документі, а також дає змогу підтвердити цілісність електронного документа та ідентифікувати особу, яка підписала документ.

Запропоновано на офіційному сайті Національної асоціації адвокатів України у розділі доступу до професії адвоката у вкладці «Центр кар’єри» створити особистий кабінет для осіб, які виявили бажання набути статус адвоката з можливістю подання документів для допуску до складання кваліфікаційного оцінювання та відслідковування статусу заяви та відповідності документів. Права адміністратора вказаного розділу веб-порталу отримують відповідно працівники регіональних Кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, які будуть відповідальними за внесення даних до реєстрів осіб, які виявили бажання набути статус адвоката.

На підставі аналізу профільного законодавства країн пострадянського простору, що регулює питання процедури кваліфікаційного іспиту встановлено, що у більшості країн кваліфікаційний іспит складається із двох частин: письмової та усної. Письмова частина в більшості досліджених країн передбачає проведення теоретичного іспиту на знання законодавства, яке проводиться у формі анонімного комп’ютерного тестування. Така процедура застосовується у: Казахстані, Білорусі, Російській Федерації, Азербайджані, Вірменії, Молдові, Киргизстані та Грузії. Складення іспиту шляхом підготовки та написання процесуальних документів передбачено законодавством Естонії, Латвії та Литви. Усна складова кваліфікаційного іспиту, як правило, охоплює питання галузевого законодавства та особливостей процесів за відповідними спеціалізаціями. В Узбекистані порядок отримання ліцензії на заняття адвокатською діяльністю передбачає складення тільки усного іспиту.

Для підвищення рівня підготовки майбутніх адвокатів запропоновано передбачити кваліфікаційне оцінювання, складовими якого визначити відбірковий та кваліфікаційний іспит, з процедурою складення відбіркового іспиту у формі анонімного комп’ютерного тестування, метою якого буде перевірка рівня загальних теоретичних знань особи у сфері права, володіння державною мовою та особистих морально-психологічних якостей. При цьому передбачається, що відбірковий іспит буде відбуватися на засадах публічності, прозорості, відкритості та рівності з обов’язковою онлайн трансляцією та відеофіксацією з визначеним терміном зберігання матеріалів відеозапису, який може бути допустимим доказом у випадку оскарження результатів тестування.

Звільненню від відбіркового іспиту підлягатимуть особи, які склали єдиний державний кваліфікаційний іспит з права під час здобуття вищої освіти або особи, які мають досвід роботи на посаді судді або прокурора не менше п’яти років або науковий ступінь в сфері права.

Запропоновано визначити кваліфікаційний іспит як самостійний етап набуття статусу адвоката, який проводиться у формі усної співбесіди після успішного захисту стажування іполягає у виявленні належних теоретичних знань та рівня професійної підготовки особи, яка виявила бажання стати адвокатом, у тому числі отриманого за результатами стажування, а також ступеня її здатності здійснювати адвокатську діяльність.

Обґрунтовано включення до кваліфікаційного іспиту трьох практичних завдань з судової практики, обраних кандидатом в результаті жеребкування та одного завдання, щодо визначення правової позиції та тактики захисту або надання іншої правової допомоги по фабулі за відповідною спеціалізацією. Доведено необхідність запровадження принципу спеціалізації набуття статусу адвоката під час складення кваліфікаційного іспиту, враховуючи досвід, знання та інтереси претендента.

Виходячи з аналізу інституту стажування у досліджених країнах запропоновано класифікацію країн за критерієм обов’язковості проходження стажування претендентами на набуття статусу адвоката. Обов’язковим критерієм для набуття статусу адвоката проходження стажування виступає в Україні, Молдові, Казахстані, Білорусі, Узбекистані, Туркменістані, Грузії та Вірменії. Необов’язковим критерієм для набуття статусу адвоката проходження стажування виступає в таких країнах як Латвія, Литва та Естонія. Альтернативним критерієм для набуття статусу адвоката проходженню стажуванню є стаж роботи в галузі права в Росії та Таджикистані.

На підставі аналізу національного та зарубіжного законодавства доведено, що стажування передує складенню кваліфікаційного іспиту у всіх країнах, де воно є однією з обов’язкових умов набуття статусу адвоката.

Запропоновано стажування проводити після складення відбіркового іспиту у формі анонімного комп’ютерного тестування. Термін проходження стажування встановити із розрахунку досвіду претендента та визначити, що у разі відсутності стажу роботи у сфері права може застосовуватися альтернативна умова у вигляді стажування, яке буде складати два роки. Доведено необхідність проведення стажування у формі професійної адаптації претендента, яка передбачає теоретичну та практичну складову. При цьому, теоретичну частину стажування визначити як обов’язкову умову для всіх претендентів на набуття статусу адвоката та проводити її протягом трьох місяців як адаптаційну процедуру для майбутніх адвокатів, але навчальна програма для осіб, які мають досвід роботи на посадах судді та прокурора від п’яти років повинна бути розрахована з урахуванням їх теоретичної та практичної підготовки. Щодо практичної частини стажування, запропоновано звільнити осіб, які мають досвід роботи на посадах суддів та прокурорів більше п’яти років за умови успішного складення теоретичного курсу стажування.

На підставі аналізу законодавства пострадянських країн, яке визначає порядок розгляду матеріалів та прийняття рішення щодо набуття статусу адвоката та видачі документа на право заняття адвокатською діяльністю запропоновано класифікацію країн за критерієм участі органів державної влади у зазначеній процедурі. Рішення про видачу документа про право на заняття адвокатською діяльністю приймають державні органи юстиції, за погодженням із кваліфікаційними комісіями адвокатури в таких країнах: Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан. Рішення про набуття статусу адвоката приймається органами адвокатського самоврядування (колегіями або радами адвокатів) в Азербайджані, Білорусі, Вірменії, Грузії, Естонії, Литві, Латвії та Україні).

Визначено, що розгляд питання про видачу документа про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні є найбільш демократичним та незалежним від держави, що пояснюється реальною самостійністю функціонування адвокатури України як недержавного самоврядного інституту, на формування якого органи державної влади майже не здійснюють вплив.

Запропоновано зміни та доповнення до законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, якими визначено порядок набуття статусу адвоката в Україні.