Своєчасне виконання остаточних судових вердиктів в Україні залишається хронічною проблемою

Abstract

Робота присвячена актуальному в Україні питанню правової організації своєчасного виконання остаточних судових вердиктів. Оскільки виконання рішень суду потребує за діяння спеціалізованих державних та приватних виконавчих органів, саме належне опосередкування їхньої діяльності становить головну задачу національної правової системи для забезпечення вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Адже від ефективності вчинків органів виконання залежить рівень довіри громадян до держави, у тому числі авторитет судової влади. Стан виконавчих проваджень в українському правовому середовищі, у статті зазначається, що ситуація із виконанням судових рішень потребує суттєвого вдосконалення. Встановлено, що у цьому плані наше вітчизняне законодавство має значну кількість вад, а в деяких випадках здається, що окремі його положення спеціально напрацьовані для того, аби торпедувати виконавчий процес. У вказаному контексті вивчено та детально проаналізовано протиправні вчинки працівників виконавчої служби на прикладі конкретної справи. Зокрема, доводиться, що виконавець як учасник заключної стадії судового розгляду, мусить гарантувати якомога швидший результат провадження. Завдяки об’єктивним (неналежний стан вітчизняного законодавства у цій царині) та суб’єктивним (незацікавленість та безкарність відповідних службовців) чинникам ситуація із своєчасністю виконання остаточних рішень судів у нашій державі близька до колапсу. Це визнається і такою міжнародною правової інституцією, як Європейський суд з прав людини. У науковій праці вказується, що тривалі затримки з виконанням судових рішень є самостійними правопорушеннями, і на них мусить жорстко реагувати український правозастосовний орган – суд. Разом з тим, констатовано, що національне правосуддя досить толерантно ставиться до порушників права особи на своєчасне виконання рішення у її справі. Наведено принципову позицію ЄСПЛ з подібного питання. Зроблено висновок, що виконавче провадження не повинно відокремлюватись від судового. Тож вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумності строків розгляду справи мають застосовуватися і до часу виконавчого процесу.

Работа посвящена актуальному в Украине вопросу правовой организации своевременного выполнения окончательных судебных вердиктов. Поскольку выполнение решений суда требует задействования специализированных государственных и частных исполнительных органов, именно должное опосредование их деятельности составляет главную задачу национальной правовой системы для обеспечения требований Конвенции о защите прав человека и основных свобод. Ведь от эффективности поступков органов исполнения зависит уровень доверия граждан к государству, в том числе авторитет судебной власти. Состояние исполнительных производств в украинской правовой среде, в статье отмечается, что ситуация с исполнением судебных решений требует существенного усовершенствования. Установлено, что в этом плане наше отечественное законодательство имеет значительное количество недостатков, а в некоторых случаях кажется, что отдельные его положения специально наработанные для того, чтобы торпедировать исполнительный процесс. В указанном контексте изучены и детально проанализированы противоправные поступки работников исполнительной службы на примере конкретного дела. В частности, доказывается, что исполнитель как участник заключительной стадии судебного разбирательства, должен гарантировать как можно быстрее результат производства. благодаря объективным (ненадлежащее состояние отечественного законодательства в этой области) и субъективным (незаинтересованность и безнаказанность соответствующих служащих) факторам ситуация с своевременностью выполнения окончательных решений судов в нашем государстве близка к коллапсу. Это признается и таким международнымй правовым институтом, как Европейский суд по правам человека. В научной работе указывается, что длительные задержки с исполнением судебных решений являются самостоятельными правонарушениями, и на них должен жестко реагировать украинский правоприменительный орган - суд. Вместе с тем, констатировано, что национальное правосудие достаточно толерантно относится к нарушителям права человека на своевременное исполнение решения по ее делу. Приведены принципиальную позицию ЕСПЧ с подобного вопроса. Сделан вывод, что исполнительное производство не должно отделяться от судебного. Поэтому требования ст. 6 Конвенции о защите прав человека и основных свобод относительно разумности сроков рассмотрения дела должны применяться и к времени исполнительного процесса.

The work is devoted to the urgent issue of legal organization of timely execution of final judicial verdicts in Ukraine. As the enforcement of court decisions requires specialized public and private enforcement bodies to act, proper mediation of their activities is the primary task of the national legal system to meet the requirements of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms. After all, the level of public confidence in the state, including the authority of the judiciary, depends on the effectiveness of the actions of the enforcement bodies. Analyzing the state of enforcement proceedings in the Ukrainian legal environment, the article states that the situation with the enforcement of court decisions requires substantial improvement. It is established that in this respect our domestic legislation has a considerable number of defects, and in some cases it seems that some of its provisions are specially designed to torpedo the executive process. In this context, the unlawful actions of the executive service employees were studied and analyzed in detail. In particular, it is argued that the executor as a participant in the final stage of the trial must guarantee the soonest possible outcome of the proceedings. But, in fact, due to the objective (inappropriate state of domestic legislation in this area) and subjective (uninterested and impunity) officials, the situation with timely execution of final court decisions in our country is close to collapse. This is also recognized by such an international legal institution as the European Court of Human Rights.Scientific work indicates that lengthy delays in the execution of court decisions are separate offenses. And the Ukrainian law enforcement agency – the court – must react strongly to them. However, it is stated that national justice is quite tolerant of violators of a person’s right to timely enforcement of a decision in his case. The principled position of the ECHR on a similar issue is outlined. It was concluded that enforcement proceedings should not be separated from the judicial proceedings and should be considered in their entirety. So the requirements of Art. 6 of the Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms as to the reasonableness of the terms of the case should also apply to the length of the enforcement process.